Постанова
Іменем України
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 761/46573/18
провадження № 61-3193св20
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючої - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Офіс Генерального прокурора,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт - Плюс", Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Граніт - Інвест", ОСОБА_1,
треті особи: Прокуратура міста Києва, Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду
від 16 січня 2020 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року Генеральна прокуратура України (після зміни назви Офіс Генерального прокурора) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест" (далі - ТОВ "Будінвест"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт - Плюс"(далі - ТОВ "Граніт - Плюс"), Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Граніт - Інвест"(далі - ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Граніт - Інвест"), ОСОБА_1, треті особи: Прокуратура міста Києва, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_2, про визнання недійсними правочинів, зобов`язання вчинити дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 10 лютого 2005 року між Прокуратурою міста Києва та ТОВ "Будінвест" укладений договір участі в будівництві житлового будинку, за умовами якого сторони зобов`язалися шляхом прямих інвестицій товариства та залучення коштів фізичних і юридичних осіб виконати роботи з будівництва 7000 кв.м загальної площі житлового будинку по АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 2.2. договору, після введення в експлуатацію обʼєкта у власності замовника мало залишитися 15 процентів загальної площі квартир у збудованому житловому будинку. Після затвердження містобудівних умов і обмежень земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а також з урахування повідомлення ТОВ "Будінвест" про зменшення відсотка передачі квартир замовнику у зв`язку з їх наданням за іншими адресами, 04 червня 2014 року, до початку забудови земельної ділянки, між Прокуратурою міста Києва та ТОВ "Будінвест" було укладено додаткову угоду № 1, якою зменшено площу житла, що залишається у власності замовника, до 510,00 кв. м.
На виконання умов зазначеного вище договору, 22 листопада 2013 року ТОВ "Будінвест" уклало з ТОВ "Граніт-Плюс" договір резервування квартири шляхом вкладення цільових облігацій, за умовами якого за ТОВ "Будінвест" здійснено резервування квартири АДРЕСА_2 .
У подальшому,18 грудня 2013 року між ТОВ "Будінвест" та ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Граніт-Інвест" укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ13-281/1, відповідно доумов якого продавець зобов`язався передати у власність ТОВ "Будінвест" облігації у кількості та серії, зазначені у договорі резервування квартири в будинку, шляхом вкладення цільових облігацій № ДРБ-(134)-72К.
У такий спосіб, ТОВ "Будінвест" набуло майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 загальною проєктною площею 43,49 кв. м, які у подальшому, згідно з актом приймання-передачі
від 22 листопада 2013 року, передало на виконання умов договору участі в будівництві житлового будинку від 10 лютого 2005 року Прокуратурі міста Києва. Того ж дня, Прокуратура міста Києва, відповідно до акта від 22 листопада 2013 року № 2/13, передала квартиру АДРЕСА_3 Генеральній прокуратурі України. З вказаного часу, Генеральна прокуратура України набула майнові права на вказане майно, зокрема і за договорами, укладеними між ТОВ "Будінвест", ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Граніт - Інвест"і ТОВ "Граніт - Плюс".
Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 25 листопада 2014 року № 621 квартиру АДРЕСА_3 включено до числа службового житла Генеральної прокуратури України. Відповідно до розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 листопада 2014 року № 626 на вказане житло виданий ордер № 012878 на право зайняття службового жилого приміщення старшому прокурору відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_2
У вересні 2015 року ТОВ "Будінвест" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Прокуратури міста Києва про розірвання договору про участь у будівництві житлового будинку від 10 лютого 2005 року, у задоволенні якого рішенням Господарського суду міста Києва від 12 листопада 2015 року відмовлено (справа№ 910/23710/15). Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2016 року скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 12 листопада 2015 року та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ "Будінвест" задоволено. Наступного дня, між ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Граніт-Інвест" і ТОВ "Будінвест" укладеноугоду від 22 березня 2016 року про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів від 18 грудня 2013 року. Того ж дня, 22 березня 2016 року, між ТОВ "Граніт-Плюс" і ТОВ "Будінвест" укладено угоду про розірвання договору резервування квартири в житловому будинку шляхом вкладення цільових облігацій№ ДРБ-(134)-72К. Однак, на момент розірвання зазначених вище угод, ТОВ "Будінвест" вже не володіло майновими правами на спірне майно, оскільки ще у 2013 році передало їх Прокуратурі міста Києва, яка, у свою чергу, передала їх Генеральній прокуратурі України. Генеральна прокуратура України, як власник майнових прав на квартиру АДРЕСА_3, згоди на розірвання зазначених договорів на надавала та не була стороною цих угод. Постановою Вищого господарського суду України від 27 квітня 2016 року (справа 910/23710/15) задоволено касаційну скаргу Прокуратури міста Києва, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2016 року скасовано,а рішення Господарського суду міста Києва від 12 листопада
2015 року залишено в силі.
У березні 2016 року будинок АДРЕСА_4 прийнято в експлуатацію, про що видано сертифікат від 11 березня 2016 року, а отже він набув статусу об`єкта права власності. Незважаючи це, 13 вересня 2016 року ТОВ "Граніт-Плюс" уклало з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу майнових прав на спірну квартиру, тоді як за нормами чинного законодавства, це вже мав бути нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу. Того ж дня, між ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Граніт-Інвест" та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу деривативу, який засвідчує зобов`язання ТОВ "Граніт-Плюс" продати майнові права на спірну квартиру.
На момент укладення оспорюваних договоріввід 22 березня 2016 року та
від 13 вересня 2016 року, ТОВ "Будінвест" і ТОВ "Граніт-Плюс" не були власниками майнових прав на спірну квартиру, оскільки ще 22 листопада
2013 року їх було передано Прокуратурі міста Києва, а в подальшому - Генеральній прокуратурі України. Крім того, на час укладення зазначених договорів спірна квартира вже була окремим об`єктом нерухомості та перебувала на обліку в Генеральній прокуратурі України, як службове житло, а тому ТОВ "Граніт-Плюс" і ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Граніт-Інвест" не мали майнових прав на неї, а отже і не могли їх відчужити.
Посилаючись на те, що при укладенні оспорюваних правочинів ТОВ "Будінвест" і ТОВ "Граніт-Плюс" діяли з порушенням вимог статей 203, 658 ЦК України, що є підставою для визнання їх недійсними в порядку, передбаченому статтею 215 ЦК України, Генеральна прокуратура України просила:
- визнати недійсною угоду від 22 березня 2016 року, укладену між ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Граніт-Інвест" і ТОВ "Будінвест", про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів від 18 грудня 2013 року № БВ13-281/1;
- визнати недійсною угоду від 22 березня 2016 року, укладену між ТОВ "Граніт-Плюс" і ТОВ "Будінвест", про розірвання договору резервування квартири в житловому будинку шляхом вкладення цільових облігацій № ДРБ-(134)-72К;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру
від 13 вересня 2016року № ДМП-(134)-43К, укладений між ТОВ "Граніт-Плюс" та ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу деривативу від 13 вересня
2016 року № 29119-А, укладений між ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Граніт-Інвест" та ОСОБА_1, а також додаткову угоду № 1 до нього від 20 вересня 2016 року;
- зобов`язати ТОВ "Будінвест", ТОВ "Граніт-Плюс" та ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Граніт-Інвест", ОСОБА_1 не чинити перешкоди Генеральній прокуратурі України у здійсненні права користування службовою квартирою АДРЕСА_3, шляхом надання технічного паспорта на цю квартиру та забезпечення безперешкодного доступу до неї.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 січня
2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на дату передачі Прокуратурою міста Києва, згідно з актом від 22 листопада 2013 року № 2/13, Генеральній прокуратурі України квартири
АДРЕСА_2, такого об`єкта нерухомості не існувало, а Прокуратурі міста Києва належали лише майнові права на зазначену квартиру. Прокуратура міста Києва за актом від 22 листопада 2013 року № 2/13 не передавала Генеральній прокуратурі України майнових прав на спірну квартиру, що свідчить про необґрунтованість доводів заявника про належність йому майнових прав на квартиру. Після прийняття в експлуатацію будинку, новий акт приймання-передачі квартири, як це було передбачено актомприймання-передачі майнових прав від 22 листопада 2013 року, складеним на виконання договору
від 10 лютого 2005 року, укладеного між ТОВ "Будінвест" та Прокуратурою містаКиєва, підписано не було. Сам по собіфакт існування розпорядження органу виконавчої влади про включення квартири до числа службових Генеральної прокуратури України, прийнятого до введення будинку вексплуатацію, та розпорядження про право на зайняття цього службового жилого приміщення працівником Генеральної прокуратури України з видачеюйому ордеру, не доводить існування охоронюваного законного інтересу Генеральної прокуратури України щодо майнових прав на спірне майно. У свою чергу, Прокуратура міста Києва не ставить питання про недійсність угод про розірвання договорів
від 18 грудня 2013 року та 22 листопада 2013 року, а також договорів купівлі-продажу від 13 вересня 2016 року, стороною яких з ОСОБА_1 . Посилаючись на недоведеність Генеральною прокуратурою України вимог про порушення належних їй майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 та, що відповідачі чинять їй перешкоди у доступі до квартири і не надають технічний паспорт, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
прокурора Офісу Генерального прокурора, у якій він просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема вказував на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 18 квітня 2018 року у справі № 439/212/14-ц та постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 592/10359/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (частина третя статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга прокурора Офісу Генерального прокурора, у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що відмовляючи у задоволенні позову з підстав недоведеності належності Офісу Генерального прокурора (Генеральній прокуратурі України) майнових прав на квартиру
АДРЕСА_2, суди не урахували правових висновків, викладених у наведених вище постановах Верховного Суду про те, що оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.
Відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України та зважаючи на приписи статей 215, 216 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися у тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Висновки судів про те, що Генеральній прокуратурі України не належать майнові права на спірну квартиру, а тому вона не є заінтересованою особою у розумінні статей 215, 216 УК України, права та законні інтереси якої порушено вчиненими правочинами, не відповідають обставинам справи. У зазначеному аспекті, поза належною оцінкою судів попередніх інстанцій залишилися розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 25 листопада 2014 року № 621, яким спірну квартиру включено до службового житла Генеральної прокуратури України та розпорядження Печерської районної державної адміністрації від 27 листопада 2014 року № 626, яким право на зайняття службового жилого приміщення надано старшому прокурору відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 Зазначені вище розпорядження ніким не оспорювалися, не скасовані та є виконаними. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2016 року у справі 910/23710/15 не вирішувалися питання про права та обов`язки сторін щодо спірної квартири, зазначене судове рішення стосувалося іншого житлового будинку - по АДРЕСА_1, а не спірної квартири, розташованої у будинку АДРЕСА_4 . В подальшому постановою Вищого господарського суду України
від 27 квітня 2016 року касаційну скаргу Прокуратури міста Києва задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 березня
2016 року скасовано та залишено в силі Господарського суду міста Києва
від 12 листопада 2015 року.
У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ "Будінвест", у якому відповідач просив залишити касаційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора без задоволення, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи та правильно застосували норми матеріального права. Генеральна прокуратура України (Офіс Генерального прокурора), звертаючись з позовом до суду, фактично намагалася зобовʼязати ТОВ "Будінвест" виконати умови договору про участь у будівництві від 10 лютого 2005 року, незважаючи на те, позивач не є стороною цього договору, а тому не має права вимагати його виконання. Суди правильно встановили, що стороною договору щодо участі у будівництві є саме Прокуратура міста Києва, яка у спірних правовідносинах виступає як боржник, який має вчинити певні дії на користь ТОВ "Будінвест", та як кредитор, який набув майнових прав і який у подальшому, після виникнення права власності на квартиру має право отримати її у власність. Вказувало на відсутність предмету спору в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 13 вересня 2016 року № ДМП-(134)-43К, укладеного між ТОВ "Граніт-Плюс" та ОСОБА_1, зважаючи на те, що 18 квітня 2018 року між сторонами укладено угоду про його розірвання, а також у частині визнання недійсним договір купівлі-продажу деривативу від 13 вересня
2016 року № 29119-А, укладеного між ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Граніт-Інвест" і ОСОБА_1 та додаткової угоди № 1, оскільки відповідно до умов зазначеного договору, строк дії форвардного контракту та строк виконання зобовʼязань за деривативом спливає 30 вересня 2016 року, що за наявності розірваного вище договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, унеможливлює реалізацію прав за цим форвардним контрактом.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, та витребувано справу з місцевого суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 10 лютого 2005 року між Прокуратурою міста Києва та ТОВ "Будінвест" укладений договір про участь у будівництві житлового будинку, за умовами якого сторони зобов`язалися шляхом прямих інвестицій товариства та залучення коштів фізичних і юридичних осіб виконати роботи з будівництва 7000 кв. м загальної площі житлового будинку по АДРЕСА_1 . Згідно з пунктом 2.2. зазначеного договору, після введення в експлуатацію об`єкта, у власності замовника залишається 15 процентів загальної площі квартир у збудованому житловому будинку.
На виконання умов зазначеного договору, 22 листопада 2013 року ТОВ "Будінвест" уклало з ТОВ "Граніт-Плюс" договір резервування квартири у житловому будинку шляхом вкладення цільових облігацій № ДРБ-(134)-72К, за умовами якого за ТОВ "Будінвест" здійснено резервування квартири АДРЕСА_2 .
22 листопада 2013 року між ТОВ "Будінвест" і Прокуратурою міста Києва складений акт приймання-передачі майнових прав за договором від 10 лютого 2005 року, відповідно до якого ТОВ "Будінвест" передало, а Прокуратура міста Києва прийняла майнові права на квартиру АДРЕСА_3 . У акті зазначено, що акт приймання-передачі самої квартири сторони зобов`язуються укласти у встановленому порядку після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку.
Того ж дня, тобто 22 листопада 2013 року, складений акт № 2/13, згідно з яким Прокуратура міста Києва передала, а Генеральна прокуратура України прийняла квартиру АДРЕСА_3, незважаючи на те, що станом на 22 листопада 2013 року Прокуратурі міста Києва належали лише майнові права на квартиру, оскільки будинок не був введений в експлуатацію.
18 грудня 2013 року між ТОВ "Будінвест" та ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Граніт-Інвест" укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ13-281/1, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність ТОВ "Будінвест" облігації відповідної кількості та серії, зазначені в договорі резервування квартири в житловому будинку.
04 червня 2014 року, після затвердження містобудівних умов і обмежень земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а також з урахування повідомлення ТОВ "Будінвест" про зменшення відсотка передачі квартир замовнику у зв`язку з їх наданням за іншими адресами до початку забудови земельної ділянки, між Прокуратурою міста Києва та ТОВ "Будінвест" укладено додаткову угоду № 1, якою внесено зміни до пункту 2.2. договору про участь у будівництві житлового будинку від 10 лютого 2005 року, зокрема зменшено площу житла, що залишається у власності замовника, до 510,00 кв. м.
Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 25 листопада 2014 року № 621, квартиру АДРЕСА_3 включено до числа службового житла Генеральної прокуратури України. Відповідно до розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 листопада 2014 року № 626, на вказане житлове приміщення виданий ордер № 012878 на право його зайняття старшому прокурору відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 .
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 листопада 2015 року у справі № 910/23710/15 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Будінвест" про розірвання договору про участь у будівництві житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями і паркінгом по АДРЕСА_1, укладеного 10 лютого 2005 року між ТОВ "Будінвест" та Прокуратурою міста Києва. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21березня 2016 року рішення Господарського суду міста Києва від 12 листопада 2015 року скасовано,ухвалено нове рішення про задоволення позову. Розірвано договір про участь у будівництві житлового будинку від 10 лютого 2005 року, укладений між ТОВ "Будінвест" та Прокуратурою міста Києва. Постановою Вищого господарського суду України від 27 квітня 2016 року, скасовано постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21 березня 2016 року, рішення Господарського суду міста Києва від 12 листопада 2015 рокузалишено в силі.
У період чинності постанови Київського апеляційного господарського суду
від 21 березня 2016 року, якою було розірванодоговірпро участь у будівництві
від 10 лютого 2005 року, укладений між ТОВ "Будінвест" та Прокуратурою міста Києва, 22 березня 2016 року між ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Граніт-Інвест" таТОВ "Будінвест" було укладено угоду про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів
від 18 грудня 2013 року. Того ж дня, тобто 22 березня 2016 року,між ТОВ "Граніт-Плюс" та ТОВ "Будінвест" укладено угоду про розірвання договору резервування квартири в житловому будинку шляхом вкладення цільових облігацій № ДРБ-(3)-71К від 22 листопада 2013 року.
11 березня 2016 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта по АДРЕСА_4 та видано сертифікат серії ІУ № 165160711656.
13 вересня 2016 року між ТОВ "Граніт-Плюс" і ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, за умовами якого ОСОБА_1 придбала майнові права на квартиру АДРЕСА_3 ішляхом сплати продавцю договірної ціни. Крім того, 13 вересня 2016 року між ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Граніт-Інвест" і ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу деривативу, що засвідчує зобов`язання ТОВ "Граніт-Плюс" продати ОСОБА_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_3 .
18 квітня 2018 року між ТОВ "Граніт-Плюс" і ОСОБА_1 укладено угоду про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 13 вересня 2016 року. 27 квітня 2018 року на виконання умов зазначеноїугоди складено акт, за яким ОСОБА_1 повернула ТОВ "Граніт-Плюс" майнові права на квартиру АДРЕСА_3 .