Постанова
Іменем України
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 464/3405/17
провадження № 61-14948св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", Годовицько- Басівська сільська рада, державний реєстратор Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяк Павло Тарасович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 червня 2019 року під головуванням судді Чорної С. 3. та постанову Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", Годовицько-Басівської сільської ради, державного реєстратора Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка Павла Тарасовича про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 (змінено прізвище з ОСОБА_2 на підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 червня 2015 року у цивільній справі № 464/4022/15-ц про розірвання шлюбу) звернулась до суду з позовною заявою до відповідачів про визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31671099 від 03 жовтня 2016 року, прийнятого державним реєстратором Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяком П. Т.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11 серпня 2005 року між ОСОБА_1, та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") був укладений кредитний договір № LVН9G00000091, відповідно до якого позивач отримала кредит в розмірі 45 150 доларів США на умовах, вказаних в цьому договорі. В цей день в забезпечення зобов`язань за вищевказаним кредитним договором між позивачем та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір іпотеки, відповідно до якого позивач передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
В квітні 2017 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 84681038 позивачу стало відомо, що 03 жовтня 2016 року державним реєстратором Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Тузяком П. Т. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і внесено відповідний запис про державну реєстрацію за ПАТ КБ "ПриватБанк" права власності на квартиру АДРЕСА_1, підставою виникнення права власності вказано договір іпотеки, серія та номер: 5648, виданий 11 серпня 2005 року, видавник: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тертична Е. В.
Позивач вважає, що рішення державного реєстратора Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Тузяка П. Т. прийнято з порушенням вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 18 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним і скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31671099 від 03 жовтня 2016 року, прийняте державним реєстратором Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяком П. Т. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 червня 2019 року без змін.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент вчинення оспорюваної позивачем реєстраційної дії статус ПАТ КБ "ПриватБанк", як іпотекодержателя по відношенню до спірного іпотечного майна, не був підтверджений належними документами (відсутній запис про державну реєстрацію ПАТ КБ "ПриватБанк" як іпотекодержателя на підставі договору викупу (відступлення) права вимоги від 14 квітня 2016 року). Після викупу права вимоги до вчинення оспорюваної реєстраційної дії (03 жовтня 2016 року), жодних повідомлень-вимог позивачу не надсилав.
Суди також виходили з того, що предмет іпотеки було передано банку в забезпечення виконання умов споживчого кредиту, виданого у доларах США, площа квартири становить 66 кв. м, в матеріалах справи наявні докази про те, що це майно використовується позивачем, як місце постійного проживання її та членів її сім`ї, до правовідносин сторін, які виникли з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки, повинен бути застосований Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", а тому державний реєстратор не мав права вчиняти дії щодо звернення стягнення на спірне майно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Сокуренко Н. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було враховано тієї обставини, що стороною кредитного договору було саме ПАТ КБ "ПриватБанк", а іпотекою забезпечене саме зобов`язання за цим кредитним договором, тому банк не був позбавлений права звертатися із вимогою до державного реєстратора про реєстрацію за собою права власності на спірну квартиру.
Представник заявника зазначає, що основне зобов`язання виконане не було, договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, банк надав державному реєстратору весь пакет документів на вчинення відповідних дій у тому числі копію письмової вимоги про усунення порушень. Право заявника на реєстрацію за ним права власності на спірну квартиру є безумовним та підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця.
Касаційна скарга містить також доводи про те, що мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, встановлений законом, не позбавляє кредитора права на звернення стягненна на предмет іпотеки, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати) без згоди власника таке майно.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2020 року від ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, подану АТ КБ "ПриватБанк" в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, посилаючись на її необґрунтованість.
Вказує, що банком було порушено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, після набуття ним права вимоги за договором вимога позивачу не надсилалась, крім того суди дійшли правильних висновків про наявність підстав для застосування Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Сихівського районного суду м. Львова.
30 листопада 2020 року цивільна справа № 464/3405/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 11 серпня 2005 року між позивачем ОСОБА_1 (до зміни прізвища - ОСОБА_2 ) та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір № LVН9G00000091, відповідно до умов якого позивач отримала кредит в розмірі 45 150 доларів США на придбання житла (3-х кімнатної квартири на АДРЕСА_2 ).
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 11 серпня 2005 року між позивачем та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 66 кв. м.
Договором іпотеки від 11 серпня 2005 року передбачено: іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані (пп. 18.8.1. п.8);
звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 18.8.1,18.8.2, 18.8.3 цього договору, відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі (п.24);
звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця (п. 29).
19 лютого 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та "ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС № 1 ПІ-ЕЛ-СІ" укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, згідно якого ПАТ КБ "ПриватБанк" продав своє право вимоги по вказаному вище іпотечному договору "ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС № 1 ПІ-ЕЛ-СІ".
На підставі цього договору, 17 березня 2007 року приватним нотаріусом Ізотовою В. А. в Державному реєстрі речових прав в розділі відомості з Державного реєстру іпотек внесені відомості про іпотеку квартири АДРЕСА_1, де іпотекодержателем вказано "ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС № 1 ПІ-ЕЛ-СІ", іпотекодавець ОСОБА_1
14 квітня 2016 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" (покупець) та "ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС № 1 ПІ-ЕЛ-СІ" (продавець) та "ТМФ ТРАСТІ МІТЕД" (довірчий управитель) укладено договір викупу (відступлення) прав вимог, згідно якого ПАТ КБ "ПриватБанк" придбав відповідні іпотечні активи, в тому числі за вказаним вище договором іпотеки від 11 серпня 2005 року.
Згідно з п.2.9 (а), (b) Договору викупу (відступлення) прав вимоги від 14 квітня 2016 року передбачено, що продавець ("ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС №1 ПІ-ЕЛ-СІ") зобов`язується: (а) зареєструвати Відступлення у Державному Реєстрі Речових прав на нерухоме майно: протягом 30 днів з дати укладення цього Договору зареєструвати інформацію стосовно Відступлення відповідних прав вимоги за іпотеками у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, із зазначенням Покупця як забезпеченої особи (іпотекодержателя) за відповідними Іпотеками; (b) зареєструвати Відступлення у Державному реєстрі обтяжень: протягом 5 днів з дати укладення цього Договору зареєструвати Відступлення у Державному реєстрі обтяжень.
Однак, державної реєстрації зміни іпотекодержателя на підставі договору викупу (відступлення) права вимоги від 14 квітня 2016 року по відношенню до вказаного вище предмету іпотеки не було здійснено у встановленому законом порядку.
03 жовтня 2016 року державним реєстратором Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Тузяком П. Т. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 31671099, внесено відповідний запис про державну реєстрацію за ПАТ КБ "ПриватБанк" права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності вказано договір іпотеки, серія та номер: 5648, виданий 11 серпня 2005 року, видавник: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тертична Е. В., що підтверджується інформаційною довідкою № 84681038 від 10 квітня 2017 року.
З довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19 квітня 2019 року № 164305533, встановлено, що за позивачем не зареєстровано жодного іншого нерухомого майна.
З довідки з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації від 20 липня 2017 року, виданої ЛКП "Хуторівка", встановлено, що позивач з 10 жовтня 2005 року зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 та проживає там разом зі своїми доньками та матір`ю.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.
Отже, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Частиною четвертою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Разом з тим, договором іпотеки від 11 серпня 2005 року передбачено, що іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані (пп.18.8.1.п.8); звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 18.8.1,18.8.2,18.8.3 цього договору, відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі (п.24); звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця (п.29).
Таким чином, з огляду на вищенаведені норми права та встановивши, що на момент вчинення оспорюваної позивачем реєстраційної дії статус ПАТ КБ "ПриватБанк", як іпотекодержателя по відношенню до спірного іпотечного майна, не був підтверджений належними документами (відсутній запис про державну реєстрацію ПАТ КБ "ПриватБанк" як іпотекодержателя на підставі договору викупу (відступлення) права вимоги від 14 квітня 2016 року), а після викупу права вимоги до вчинення оспорюваної реєстраційної дії (03 жовтня 2016 року), жодних повідомлень-вимог позивачу не надсилав, колегія суддів вважає, що суди дійшли правильного висновку про те, що під час реєстрації права власності за ПАТ КБ "ПриватБанк" ним не було дотримано порядку звернення для вчинення реєстраційної дії, а державний реєстратор на вказану обставину належної уваги не звернув.
Підпунктом 1 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Пунктом 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України "Про іпотеку").
Отже, Закон України "Про іпотеку" прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Водночас Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" ввів тимчасовий мораторій (заборону) на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
Такі висновки щодо застосування положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474апп19; від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, провадження № 14-45цс20, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року № 524/10011/17.
Суди встановили, що кредит в іноземній валюті надавався ОСОБА_1 саме на споживчі цілі - придбання житла. Спірна квартира використовується позивачем як місце постійного проживання позичальника та його сім`ї, а її загальна площа не перевищує 140,00 кв. м.
Зважаючи на те, що всупереч Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" за іпотекодержателем було зареєстровано право власності на предмет іпотеки - квартиру, яка використовується позивачем як постійне місце проживання, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування рішення про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
У справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20) Велика Палата Верховного Суду (постанова від 19 травня 2020 року) залишила без змін постанову Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року, якою, зокрема, визнано незаконним та скасовано рішення приватного нотаріуса від 04 листопада 2016 року № 32221794 про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки. Тобто, Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу № 644/3116/18, вважала, що скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки є ефективним способом порушеного права іпотекодавця.
З огляду на викладене, квартира АДРЕСА_1, площею 66 кв. м, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ПАТ КБ "ПриватБанк" як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 11 серпня 2005 року, укладеного в іноземній валюті.
Отже, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПАТ КБ "ПриватБанк".
На підставі викладеного суди дійшли правильного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.
Враховуючи викладене, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що державним реєстратором відповідно до вимог закону встановлено наявність достатніх підстав для проведення реєстрації права власності на нерухоме майно позивача за ПАТ КБ "ПриватБанк" та доводи касаційної скарги про те, що на спірні правовідносини не поширюються норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України справа перевірена лише у межах доводів касаційної скарги, які не є достатніми для скасування судових рішень у цій конкретній справі.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.