Постанова
Іменем України
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 1323/5992/2012
провадження № 61-13850св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Берегових Владислав Сергійович,
стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 листопада 2019 року у складі судді Гули Л. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Берегових В. С. (далі - державний виконавець) щодо оцінки майна.
На обґрунтування вимог скарги зазначала, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області знаходиться виконавче провадження №43877342 щодо примусового виконання виконавчого листа №1323/5992/2012, виданого 05 червня 2014 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області про стягнення з неї на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (далі - ТОВ "ФК "Форінт"), заборгованості за кредитним договором.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Берегових В. С. від 19 лютого 2019 року до виконавчого провадження залучено суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку складеного, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) від 25 лютого 2019 року, вартість належного її майна, описаного у ході виконавчого провадження №43877342, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, становить 4 599 800,00 грн, без податку на додану вартість.
Зазначала, що зазначений звіт про оцінку майна не відповідає нормативно-правовим актам з оцінки майна, а тому не може бути використаний для реалізації майна на торгах. Визначена експертом вартість майна є значно заниженою, що суттєво порушує її права, як боржника у виконавчому провадженні. Експертом порушено положення пунктів 50 та 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав". Зокрема не було проведено належного огляду предмета оцінки, оцінювач не був присутнім на об`єкті, що підлягав оцінці, до матеріалів звіту не додані фотозображення об`єкта оцінки, зокрема внутрішнього стану приміщення складу (літ. Д-2), загальною площею 1002 кв. м.
Посилаючись на наведене, відсутність у експерта документів, які надають право на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, проведення оцінки всупереч судовій забороні та з порушенням строків, визначених статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження", заявник просила:
- визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Берегових В. С. щодо визначення вартості нерухомого майна, а саме: прохідної (літ. Б-1) загальною площею
14,4 кв. м, складу (літ. Д-2) загальною площею 1002,3 кв. м, вбиральні (літ. Є), воріт (№ 1), огорожі (№ 2), замощення (І), які розташовані на земельній ділянці площею 1,1060 га; будівель та споруд: гаража (літ. Г-1) загальною площею
371,7 кв. м, який розташований на земельній ділянці площею 0,4215 га; земельної ділянки площею 1,1060 га, кадастровий номер 4611200000:05:022:0044, земельної ділянки площею 1,3000 га, кадастровий номер 4611200000:05:022:0043, земельної ділянки площею 0,4215 га, кадастровий номер 4611200000:05:022:0005, що знаходяться по
АДРЕСА_1, неправомірними;
- зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Берегових В. С. у порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження" провести повторну оцінку зазначеного майна.
Короткий зміст ухваленого судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 листопада 2019 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області
Берегових В. С. щодо оцінки майна задоволено частково.
Визнано дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Берегових В. С. щодо визначення вартості нерухомого майна, а саме: прохідної (літ. Б-1) загальною площею
14,4 кв. м, складу (літ. Д-2) загальною площею 1002,3 кв. м, вбиральні (літ. Є), воріт (№ 1), огорожі (№ 2), замощення (І), які розташовані на земельній ділянці площею 1,1060 га; будівель та споруд: гаража (літ. Г-1) загальною площею
371,7 кв. м, який розташований на земельній ділянці площею 0,4215 га; земельної ділянки площею 1,1060 га, кадастровий номер 4611200000:05:022:0044, земельної ділянки площею 1,3000 га, кадастровий номер 4611200000:05:022:0043, земельної ділянки площею 0,4215 га, кадастровий номер 4611200000:05:022:0005, що знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1, неправомірними.
У задоволенні вимог про зобов`язання державного виконавця провести повторну оцінку майна відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що висновок ФОП
ОСОБА_2 від 25 лютого 2019 року про визначення вартості майна боржника містить суттєві розбіжності у вартості описаного та арештованого нерухомого майна, у результаті оцінки за порівняльним підходом експертом внесено суттєву похибку, яка призвела до одержання хибного результату щодо оцінки майна та заниження його вартості, експертом не здійснено огляд усього майна, яке було об`єктом оцінки, а тому суд вважав його не достатньо повним та об`єктивним. Проведені за замовленням ОСОБА_1 звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок, звіт про незалежну оцінку вартості нежитлових будівель і споруд та висновок комплексної судової інженерно-технічної експертизи, згідно яких вартість арештованого майна є вищою, суд першої інстанції вважав належними та допустимими доказами, а тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги в частині вимог про визнання дій державного виконавця щодо визначення вартості майна неправомірними.
Вимоги заявниці про зобов`язання державного виконавця провести повторну оцінку, суд вважав необґрунтованими, посилаючись на те, що визначення вартості майна боржника відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" здійснюється виключно державним виконавцем, який у разі необхідності має право залучити для проведення оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
Короткий зміст ухваленого судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Форінт" задоволено. Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 листопада 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно рецензії, проведеної Приватним підприємством "Оціночна компанія "Апекс", убачається, що звіт від 25 лютого 2019 року, складений оцінювачем ФОП ОСОБА_2, у цілому відповідає вимогам нормативно правових актів з оцінки майна, має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки. Визначена в указаному висновку вартість арештованого майна не є нижчою за ринкову, оскільки торги з реалізації спірного майна за ціною, визначеною у висновку, двічі не відбулись через відсутність покупців.Реалізація майна за вищою ціною, визначеною на підставі експертних досліджень, проведених на замовлення ОСОБА_1, не буде здійснена ніколи, що суперечить принципу обов`язковості виконання судового рішення. Звіти та висновок експертних досліджень, проведених на замовлення ОСОБА_1, апеляційний суд вважав необ`єктивними, необґрунтованими, виконаними без погодження з іншими учасниками виконавчого провадження, спрямованими на блокування реалізації майна боржника в межах процедури виконавчого провадження та порушення прав стягувача.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1,у якій вона просила суд скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року повністю, ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 листопада 2019 року - в частині відмови у задоволенні скарги, а також змінити ухвалу суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В частині вирішення вимог скарги про визнання дій державного виконавця щодо визначення вартості нерухомого майна неправомірними заявниця просила суд залишити в силі ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 листопада 2019 року.
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не урахував наявні в матеріалах справи докази, якими встановлено, що загальна вартість арештованого майна є більшою в три з половиною рази від вартості, визначеної ФОП ОСОБА_2 . Право на надання стороною виконавчого провадження висновку експерта, складеного на її замовлення, передбачено частиною першою статті 106 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні скарги з посиланням на те, що визначена експертом ціна арештованого майна не є нижчою за ринкову з огляду на попит і пропозицію, суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права вийшов за межі судової юрисдикції, перебравши на себе повноваження експерта.
Суд залишив поза увагою її аргументи про те, що суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 не належно виконав підготовчий етап проведення оцінки, зокрема не ознайомився з усіма об`єктами оцінки, за відсутності доступу до них, що суттєво вплинуло на її результат. Встановлення обставин дотримання експертом зазначених правил оцінки майна є необхідним для правильного вирішення спору. Зазначений висновок викладений Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 766/7365/17, який суд апеляційної інстанції не урахував при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
Допущені експертом методичні порушення при проведенні оцінки майна ФОП ОСОБА_2 детально наведені та описані у висновку експерта Зібера О. В. комплексної судової інженерно технічної експертизи № 190726/1-30 від
13 серпня 2019 року, на які суд апеляційної інстанції також належним чином не відреагував.
ФОП ОСОБА_2 не мав повноважень на проведення оцінки арештованого майна, оскільки дія його кваліфікаційного свідоцтва оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок серії АК № 00352 від 11 березня 2006 року зупинена з 08 грудня 2014 року. Зважаючи на недотримання оцінювачем кваліфікаційних вимог, надана ним оцінка відповідно до частини восьмої статті 8 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" є недійсною.
Вказувала на порушення апеляційним судом норм процесуального права щодо відмови у задоволенні її клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з її перебуванням у відпустці, що призвело до порушення принципу змагальності сторін цивільного процесу та права на справедливий суд.
Зазначала, що не погоджується також з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про зобов`язання державного виконавця провести повторну оцінку майна, з посиланням на те, що суд першої інстанції обмежився лише встановленням факту неправомірності дій державного виконавця, і не вжив заходів щодо поновлення її порушених прав, у зв`язку із чим порушив вимоги частини другої статті 451 ЦПК України.
Крім того, суд першої інстанції в порушення статей 141, 452 ЦПК України при здійсненні розподілу судових витрат у справі не урахував, що до судових витрат відносяться витрати, пов`язані з проведенням експертизи, зокрема нею понесені витрати на проведення експертизи у розмірі 18 000,00 грн, а також на проведення незалежної оцінки арештованого майна у розмірі 4 500,00 грн. Суд першої інстанції стягнув на її користь лише 8 250,00 грн, не звернувши увагу на те, що указані витрати понесені нею не у справі позовного провадження, а у справі за скаргою на дії державного виконавця, що розглядається у порядку судового контролю за виконанням судового рішення, а тому застосування статті 141 ЦПК України щодо пропорційного відшкодування судових витрат у цій справі, на її думку, є неправильним. До того ж, відмова у задоволенні скарги в частині зобов`язання державного виконавця поновити порушене право заявника не свідчить про часткове задоволення скарги на дії державного виконавця, оскільки такий обов`язок відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України покладено на суд.
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив представника
ТОВ "ФК "Форінт" - Петришина П. М. на касаційну скаргу, у якій він просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Львівського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції правильно вважав оспорюваний висновок про оцінку майна об`єктивним та обґрунтованим, з урахуванням наданої Приватним підприємством "Апекс" рецензії звіту від 25 лютого 2019 року, відповідно до якої незначні недоліки звіту не вплинули на достовірність оцінки, та зважаючи на те, що електронні торги з реалізації арештованого майна тричі не відбулись, у зв`язку з відсутністю бажаючих придбати зазначене майно за ціною
4 599 800,00 грн, 3 679 840,00 грн, і 3219 860,00 грн відповідно. Зазначене свідчить, що попит та можливість реалізувати предмет іпотеки за указаними цінами на момент проведення електронних торгів відсутній, що позбавляє стягувача права очікувати належного виконання судового рішення за рахунок майна боржника з дотриманням розумних строків. Визначена експертом Зібером О. В. вартість арештованого майна, виконаного на замовлення ОСОБА_1, у розмірі 16 310 756,00 грн є необґрунтовано завищеною, у зв`язку з чим судове рішення від 06 травня 2014 року ніколи не буде виконано. Саме реально проведені торги визначають справжню (дійсну) ринкову вартість майна та достовірність оцінки. Крім того, сама ОСОБА_1 у пропозиції до стягувача щодо врегулювання спірних правовідносин визнавала той факт, що належне їй нерухоме майно можна реалізувати не більше ніж за 2 200 000,00 грн.
Доводи ОСОБА_1 про бажання стягувача викупити арештоване майно за низькою ціною на третіх торгах є безпідставними та надуманими, оскільки попередні електронні торги не відбулися саме у зв`язку з відсутністю зареєстрованих покупців.
Наданий заявницею висновок судового експерта Зібера Р. В. № 190726/1-30 від 13 серпня 2019 року є неналежним, недостовірним та недопустимим доказом, оскільки поданий з порушенням порядку та строків його подання у суді першої інстанції, містить багато недоліків та помилок, у ньому неправильно зазначено прогнозні періоди, що вплинуло на достовірність визначеної експертом вартості нерухомого майна.
На відміну від наданого заявницею висновку та звітів про оцінку майна, оспорюваний висновок судового експерта ФОП ОСОБА_2 містить правильно визначену мету оцінки, умови її використання. Доводи
ОСОБА_1 про те, що оцінювачем ФОП ОСОБА_2 не здійснено належного зовнішнього та внутрішнього огляду арештованого майна є необґрунтованими, оскільки оцінювачем здійснювався як зовнішній так і внутрішній огляд об`єктів нерухомого майна, заявниця була повідомлена про час огляду та зазначила, що ворота вона залишить відчиненими для того, щоб була можливість безперешкодно здійснити огляд майна, оцінювачем була здійснена відповідна фото- та відео-фіксація, яка додана до звіту, у тих приміщеннях де він не був фізично присутній, він оглядав їх через вікно, що підтвердив у своїх поясненнях. Зазначене не вплинуло на правильність визначення вартості майна, з урахуванням огляду інших приміщень, наявності технічної документації нерухомого майна та його фізичного візуального огляду. Посилання заявниці на наявність внутрішніх змін технічного стану майна є припущеннями, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами. Державний виконавець, дії якого оскаржує ОСОБА_1, не повинен був проводити перевірку дотримання оцінювачем законодавчо встановлених вимог щодо проведення оцінки вартості майна, оскільки він не наділений відповідними повноваженнями та професійними знаннями.
Вказував на те, що судове рішення у справі не виконується більше шести років, що грубо порушує права ТОВ "ФК "Форінт", як стягувача у виконавчому провадженні, на справедливий судовий захист та принцип правової визначеності.
Посилання у касаційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині вирішення вимог про зобов`язання державного виконавця провести повторну оцінку арештованого майна є безпідставними. Оскільки суд правильно застосував положення статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої повноваженням щодо визначення вартості майна та залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна наділений саме державний виконавець, а тому суд не повинен перебирати на себе повноваження інших державних органів.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
09 листопада 2020 року справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій установлено, що з 04 липня 2014 року на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівської області перебуває виконавче провадження № 43877342 з примусового виконання виконавчого листа
№ 1323/5992/2012, виданого 05 червня 2014 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області, про стягнення із ОСОБА_1 на користь
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Львівської обласної дирекції
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", заборгованості за кредитним договором у розмірі 321 096,41 дол. США, що еквівалентно 2 565 560,31 грн, заборгованості зі сплати процентів - 83 012,49 дол. США, що еквівалентно 663 269,79 грн, пені за несплату кредитних коштів - 236 785,40 грн, пені за несплату відсотків -
74 721,36 грн та 3 519,02 грн судових витрат.
01 серпня 2014 року державним виконавцем Берегових В. А. в межах зазначеного виконавчого провадження, складено акт опису та арешту майна, що належить боржнику ОСОБА_1 та перебувало в іпотеці банку, а на теперішній час - його правонаступника ТОВ "ФК "Форінт", а саме: нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 1388,4 кв. м, зокрема: прохідна площею 14,4 кв. м, гараж площею 371,7 кв. м, склад площею 1002,3 кв. м., вбиральня, ворота, огорожа, замощення, що знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,4215 га, кадастровий номер 4611200000:05:022:0005; земельна ділянка площею 1,3000 га, кадастровий номер 4611200000:05:022:0043; земельна ділянка площею
1,1060 га, кадастровий номер 4611200000:05:022:0044, які надані для обслуговування нежитловий приміщень (складів) та знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1 .
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 29 січня 2019 року, у справі №1323/5992/2012 замінено стягувача за виконавчим листом №1323/5992/2012, з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника ТОВ "ФК "Форінт".
19 лютого 2019 року державним виконавцем Берегових В. А. винесено постанову про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_2 для надання оцінки описаного та арештованого 01 серпня 2014 року майна ОСОБА_1
22 лютого 2019 року ФОП ОСОБА_2 у присутності державного виконавця Берегових В. А. та представника ТОВ "ФК "Форінт" проведено зовнішній та внутрішній огляд об`єктів оцінки, з фото фіксацією об`єктів.
06 березня 2019 року на адресу виконавчої служби надійшов звіт ФОП ОСОБА_2 від 25 лютого 2019 року про оцінку описаного майна, а саме:
- нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 1388,4 кв. м, а саме: прохідна літ. "Б-1" площею 14,4 кв. м, гараж літ. "Г-1",площею 371,7 кв .м, склад літ. "Д-2", площею 1002,3 кв. м, вбиральня літ. "Є", ворота №1, огорожа №2, замощення
літ "І", що знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1 ;
- земельна ділянка площею 0,4215 га, кадастровий номер 4611200000:05:022:0005;
- земельна ділянка площею 1,3000 га, кадастровий номер 4611200000:05:022:0043;
- земельна ділянка площею 1,1060 га, кадастровий номер 4611200000:05:022:0044, які надані для обслуговування нежитловий приміщень (складів) та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно висновку, ринкова вартість описаного та арештованого майна ОСОБА_1 становить 4 599 800,00 грн, без урахування податку на додану вартість.
За зверненням ОСОБА_1, Українським товариством оцінювачів в особі провідного експерта оцінювача ОСОБА_4, у період з 26 березня
2019 року по 29 березня 2019 року, проведено рецензію звіту
ФОП ОСОБА_2, у якій зроблено висновок про недостовірність результатів оцінки майна, суттєві порушення оцінювачем окремих вимог Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майнових прав" та Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна", що суттєво вплинуло на достовірність оцінки.
Відповідно до звітів про експертну грошову оцінку нерухомого майна, складених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 від 29 березня 2019 року на замовлення ОСОБА_1 :
- експертна-грошова оцінка земельної ділянки площею 0,4215 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, становить 1 911 460,00 грн;
- експертна-грошова оцінка земельної ділянки площею 1,1060 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, становить 4 555 061,00 грн;
- експертна-грошова оцінка земельної ділянки площею 1,3000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, становить 5 462 080,00 грн;
- експертно-грошова оцінка вартості нежитлових будівель і споруд загальною площею 1388,4 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, становить 4 172 600,00 грн. Разом 16 101 201,00 грн.
05 квітня 2019 року державним виконавцем Берегових В. А. у межах зазначеного виконавчого провадження залучено Приватне підприємство "Оціночна компанія "Апекс" для здійснення рецензування звіту про оцінку майна від 25 лютого
2019 року.
Згідно рецензії, виготовленої Приватним підприємством "Оціночна компанія "Апекс", звіт від 25 лютого 2019 року, складений оцінювачем ФОП
ОСОБА_2 про незалежну оцінку предмету іпотеки у цілому відповідає вимогам нормативно правових актів з оцінки майна, має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
Як зазначено у висновку рецензента, оцінка майна ФОП ОСОБА_2 проводилась із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості. Даний вид вартості відповідає меті, з якою проводилась оцінка, а також вимогам, що викладені в Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національному стандарті № 1 та Національному стандарті № 2 щодо проведення оцінки майна.
Згідно висновку Приватного підприємства "Експерт-Рівне Консалтинг" (експерт Зібер О. В.) № 190726/1-30 від 13 серпня 2019 року, виконаного на замовлення ОСОБА_1, загальна ринкова вартість спірного майна становить
16 310 768,00 грн.
На 15 квітня 2019 року були призначені перші електронні торги з реалізації майна боржника ОСОБА_1 за ціною, визначеною ФОП ОСОБА_2 у висновку від 25 лютого 2019 року в розмірі 4 599 800,00 грн, які не відбулись через відсутність покупців.
30 жовтня 2019 року призначені другі електронні торги спірного майна за ціною 3 679 840,00 грн, які згідно протоколу № 440661 від 30 жовтня 2019 року не відбулися у зв`язку з відсутністю покупців.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Приписами частини першої статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності.
За змістом частин першої - третьої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
Аналогічний правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18), та від 12 червня 2019 року у справі
№ 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19).
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Частиною першою статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.
В силу пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
В свою чергу, Закон України "Про виконавче провадження" не містить обов`язку державного виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності.
Вищезазначене узгоджується із правовим висновком викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18, від 01 липня 2020 року у справі № 2-1160/11, від 27 серпня 2020 року у справі
№ 295/11078/14-ц.
Судами встановлено, що на вимогу ОСОБА_1, яка не погодилася з вартістю належного їй майнавизначеною у звіті від 25 лютого 2019 року, складеного ФОП ОСОБА_2, Українським товариством оцінювачів в особі провідного експерта оцінювача ОСОБА_4 у період з 26 березня
2019 року по 29 березня 2019 року було проведено рецензію звіту ФОП ОСОБА_2, відповідно до якого звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки; при розрахунку вартості допущені порушення оціночних прийомів і процедур, які дають підстави вважати отриманий результат недостовірним; у звіті виявлено внутрішні суперечності, що роблять невизначеним отриманий результат оцінки, наявні суттєві порушення оцінювачем окремих вимог Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майнових прав" та Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна", що суттєво вплинуло на достовірність оцінки. У результат оцінки за порівняльним підходом внесено суттєву похибку, яка призвела до одержання хибного результату, що виключає можливість використання результатів звіту за призначенням.
Крім того, на замовлення ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 складено звіти про експертну грошову оцінку нерухомого майна від 29 березня 2019 року, відповідно до сукупна вартість арештованого нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_1 становить
16 101 201,00 грн.
Державним виконавцем 05 квітня 2019 року для проведення рецензії на звіт про незалежну оцінку вартості майна від 25 лютого 2019 року, наданого ФОП ОСОБА_2, залучено Приватне підприємство "Оціночна компанія "Апекс" (рецензент ОСОБА_6), відповідно до якого звіт від 25 лютого 2019 року, складений оцінювачем ФОП ОСОБА_2, про незалежну оцінку предмету іпотеки у цілому відповідає вимогам нормативно правових актів з оцінки майна, має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки. Зокрема зазначено, що у звіті не наведено детальне обґрунтування величин коригування при розрахунку вартості земельних ділянок, недостатньо повно описано модель оцінки забудованих земельних ділянок та внесок компонентів у сукупну вартість, не наведено обґрунтування застосованих вагових коефіцієнтів при розрахунку ставки капіталізації в межах дохідного підходу, та при розрахунку вартості нерухомості в межах порівняльного підходу, при узгодженні результатів неналежно проаналізовано різницю в підсумках дохідного та порівняльного підходів.
На підставі договору № 190726/1 від 29 липня 2019 року на замовлення ОСОБА_1, судовим експертом Приватного підприємства "Експерт-Рівне- Консалт" Зібером О. В. проведено комплексну інженерно-технічну експертизу та надано висновок, відповідно до якого оцінка нерухомого майна: нежитлових будівель, споруд та земельних ділянок, що належать ОСОБА_1, виконана ФОП ОСОБА_2, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам та оціночним процедурам. Загальна вартість спірного нерухомого майна становить 16 310 786 грн.
За змістом частин першої та сьомої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що гуртуються на всебічному, повному та безпосередньому дослідження наявних у справі доказів.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (частина третя статті 89 ЦПК України).
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав належними та допустимими доказами надані ОСОБА_1 рецензію на звіт про оцінку нерухомого майна складеного провідним експертом оцінювачем Українського товариством оцінювачів ОСОБА_4, звіти про експертну грошову оцінку нерухомого майна від 29 березня 2019 року, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та висновок комплексної інженерно-технічної експертизи, складеного експертом Зібером О. В., вказавши на те, що зазначені докази одержані у встановленому законом порядку, відводів фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 та експерту Зіберу О. В., які надали висновки на замовлення ОСОБА_1, державний виконавець та стягувач ТОВ "ФК "Форінт" не заявляли, а тому відсутні підстави для не прийняття зазначених доказів судом.
Частиною шостою статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації на зазначене майно для проведення оцінки. Отже підготовці та проведенню незалежної оцінки майна передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.
Пунктом 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
10 вересня 2003 року № 1440, передбачено ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки.
Пунктом 56 зазначеного Національного стандарту № 1 передбачено, що звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити, зокрема, відомості про особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки).
Судом першої інстанції встановлено, що державний виконавець не направляв повідомлення боржнику про надання доступу до нерухомого майна, що підлягає оцінці, а отже оцінювач не мав вільного доступу до об`єктів дослідження, що не могло не вплинути на об`єктивність та повноту оцінки їх вартості.
Надаючи оцінку звіту щодо вартості майна, яке належить боржнику
ОСОБА_1, складеного ФОП ОСОБА_2 від 25 лютого 2019 року, суд першої інстанції правильно вказав, що виникає сумнів у його об`єктивності, оскільки оцінювач не оглядав усе майно, що є об`єктом оцінки, порушив вимоги Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майнових прав" та Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна", що суттєво вплинуло на достовірність оцінки.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання незаконними дій державного виконавця щодо визначення вартості арештованого майна, що належить ОСОБА_1, оскільки реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передачі майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартості, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, суд апеляційної інстанції відхилив висновки, складені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та експертом Зібером О. В. про вартість арештованого майна, пославшись на те, що вони складені на замовлення ОСОБА_1 за відсутності погодження з іншими учасниками виконавчого провадження, що суперечить положенням статті 106 ЦПК України. Суд не звернув увагу на суттєві недоліки звіту про експертну грошову оцінку нерухомого майна від 29 березня 2019 року складеного ФОП ОСОБА_2, а вдавшись до аналізу змісту таких економічних понять як попит та пропозиція, які безпосередньо визначають реальну вартість майна на момент його реалізації та урахувавши, що торги двічі не відбулися у зв`язку з відсутністю покупців, апеляційний суд дійшов висновку, що вартість майна, визначена у його звіті від 25 лютого 2019 року не є нижчою за ринкову, а отже відсутні підстави для визнання неправомірними дій державного виконавця щодо визначення вартості арештованого майна.
Зазначених висновків апеляційний суд дійшов внаслідок порушення норм процесуального права щодо оцінки наявних у справі доказів, зокрема вимог статті 89 ЦПК України, відповідно до якої оцінка доказів має ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні як кожного окремо доказу так і у їх взаємозв`язку на предмет їх належності, достовірності та достатності, з наведенням мотивів як відхилення так і урахування кожного доказу.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції таким вимогам не відповідає, оскільки ґрунтується на припущеннях, а не наявних у справі доказах.
Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині вимог про зобов`язання державного виконавця провести повторну оцінку вартості майна, суд першої інстанції не урахував положення статті 451 ЦПК України та основних завдань і засад цивільного судочинства, а саме захист порушених прав особи, яке у даному випадку реалізується шляхом зобов`язання державного виконавця усунути допущені ним порушення щодо визначення вартості арештованого майна та поновити порушене право заявниці - провести повторну оцінку майна.
Зазначене не може вважатись втручанням у діяльність державного виконавця, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено порушення ним норм Закону України "Про виконавче провадження" при визначенні вартості майна боржника, зокрема прийняття необʼєктивного та необґрунтованого звіту про незалежну оцінку майна, складеного ФОП ОСОБА_2 від 25 лютого
2019 року, на підставі якої проводилися електронні торги з продажу нерухомого майна боржника у виконавчому провадженні, а тому законодавчо передбаченим способом поновлення порушених прав сторони виконавчого провадження (боржниці ОСОБА_1 ) є проведення повторної оцінки арештованого нерухомого майна, яку державний виконавець повинен реалізувати у порядку статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".
Ураховуючи наведене, скарга ОСОБА_1 у частині зобовʼязання державного виконавця провести повторну оцінку також підлягає задоволенню.