1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 219/5774/18

провадження № 61-6819св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплообмінник",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплообмінник" на ухвалу Донецького апеляційного суду від 02 березня 2020 року у складі судді Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплообмінник" (далі - ТОВ "Теплообмінник") про стягнення процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2015 року (справа

№ 219/1507/2015-ц) стягнуто з ТОВ "Теплообмінник" на його користь безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі 540 000,00 грн, а також судові витрати у розмірі 1 776,33 грн. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 03 березня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року зазначене судове рішення залишено без змін.

На виконання рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2015 року (справа № 219/1507/2015-ц) відкрито виконавче провадження № 50631182.

Посилаючись на те, що відповідач не повернув безпідставно набуті грошові кошти, стягнуті на підставі судового рішення у справі № 219/1507/2015-ц, позивач просив стягнути з відповідача проценти за користування грошовими коштами за період з 14 березня 2014 року по 04 травня 2018 року у розмірі

529 187,90 грн, з підстав передбачених статтею 536, частиною першою статті 1048, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Теплообмінник" на користь ОСОБА_1 проценти за користування коштами в розмірі 36 572,05 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні правовідносини регулюються положеннями глави 51 ЦК України, яка передбачає правові наслідки порушення зобов`язання та відповідальність за порушення зобов`язання, а тому посилання позивача на застосування положень частини першої статті 1048 ЦК України є необґрунтованими. Разом з тим, оскільки

ТОВ "Теплообмінник" зобов`язання з повернення грошових коштів не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача трьох процентів річних за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання (з 03 березня 2016 року по 05 червня 2018 року), з підстав, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Додатковим рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2019 року стягнуто з ТОВ "Теплообмінник" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 365,72 грн.

05 грудня 2019 року ТОВ "Теплообмінник" подало апеляційну скаргу на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року, у якій просило скасувати рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 13 січня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Теплообмінник" залишено без руху з підстав сплати судового збору не у повному обсязі.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн. Разом з тим, оскільки він оскаржує рішенням суду у повному обсязі, розмір судового збору, що належить до сплати становить 7 947,27 грн (529 817,90*1%*150%), у зв`язку із чим ТОВ "Теплообмінник" необхідно доплатити судовий збір у розмірі 7 178,87 грн.

На виконання ували Донецького апеляційного суду від 13 січня 2020 року

ТОВ "Теплообмінник" надіслав лист, у якому зазначив, що він, як відповідач у справі, оскаржує судове рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у розмірі 36 572,05 грн, щодо якої обчислено та сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. З рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у розмірі

493 245,85 грн, ТОВ "Теплообмінник" повністю погоджується і не оскаржує його.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 02 березня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Теплообмінник" визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник не усунув недоліки поданої ним апеляційної скарги, а подав заяву про зміну апеляційної скарги за відсутності доказів надсилання її іншим учасникам справи, у зв`язку із чим апеляційний суд відповідно до частини другої статті 364 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не ураховує внесені заявником зміни до апеляційної скарги. Посилаючись на те, що заявник не виконав ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху в частині доплати судового збору, апеляційний суд на підставі частини третьої статті

185 ЦПК України дійшов висновку про визнання апеляційної скарги

ТОВ "Теплообмінник" не поданою та повернення її заявнику.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ТОВ "Теплообмінник", у якій заявник просив скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду від 02 березня 2020 року, справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга обґрунтована посиланнями на те, що суд апеляційної інстанції не урахував, що на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ТОВ "Теплообмінник" надав не заяву про зміну апеляційної скарги, а клопотання про звільнення від сплати судового збору з підстав накладення арешту на майно товариства, яке не було розглянуто судом. Оскаржувана ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги постановлена передчасно та порушує права заявника на судовий розгляд. Судом апеляційної інстанції не правильно визначено розмір судового збору, необхідний до сплати за подання апеляційної скарги, не ураховано, що додатковим рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2019 року вирішено питання про розподіл судових витрат у справі та стягнуто з

ТОВ "Теплообмінник" судовий збір у розмірі 365,72 грн. Оскільки ТОВ "Теплообмінник" оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення 36 572,05 грн, саме з цієї суми належить розраховувати розмір судового збору, що складає 768,40 грн. З рішенням суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 493 245,85 грн, заявник погоджується та не оскаржує його.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Справа надійшла до Верховного Суду 20 жовтня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ "Теплообмінник" підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

У низці рішень Європейського суду з прав людини закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Зокрема, у справі "Скорик проти України" від 08 січня 2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства, серед іншого, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В апеляційній скарзі на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року, ТОВ "Теплообмінник" просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказував, що суд першої інстанції в порушення принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу, вийшов за межі позовних вимог, оскільки застосував до спірних правовідносин положення статті 625 ЦК України, тоді як ОСОБА_1, на обґрунтування позовних вимог про стягнення процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами, посилався на статті 536, 1048, 1212, 1214 ЦК України.

Зі змісту апеляційної скарги убачається, що заявник не погоджується з підставами, які застосував суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з

ТОВ "Теплообмінник" трьох процентів річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36 572,05 грн.

Дійсна сутність відповідних вимог має оцінюватись судом виходячи з правових та фактичних підстав апеляційної скарги, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.

Суд апеляційної інстанції зазначеного, а також подану ТОВ "Теплообмінник" заяву на виконання ухвали Донецького апеляційного суду від 13 січня 2020 року, у якій заявник наголошував, що оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 у розмірі 36 572,05 грн, не урахував.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" (зараз і надалі - у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (частина четверта статті 6 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового зборуза подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлюється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на дату звернення з позовом до суду становила 704,80 грн. Оскільки 1 відсоток від оспорюваної суми 36 572,05 грн складає 365,72 грн, що є меншим законодавчо визначеного мінімального розміру судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру, розмір судового збору, який необхідно було сплатити ТОВ "Теплообмінник" за подання апеляційної скарги становить 1 057,20 грн (704,8*150%).

Відповідно до частини першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

На виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху ТОВ "Теплообмінник" у межах встановленого статтею 185 ЦПК України десятиденного строку для усунення недоліків скарги подало не лише заяву, у якій повідомило про межі апеляційного оскарження, а й заяву про звільнення від сплати судового збору від 17 лютого 2020 року, вх № 2297/20 (а. с. 64, т. 2).

В порушення норм процесуального права, апеляційний суд заяву

ТОВ "Теплообмінник" про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги не розглянув, а постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувану ухвалу апеляційного суду не можна вважати такою, що відповідає завданням цивільного судочинства


................
Перейти до повного тексту