ПОСТАНОВА
Іменем України
18 травня 2021 року
Київ
справа №9901/148/21
адміністративне провадження №А/9901/24/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Мельник-Томенко Ж. М., Соколова В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Андрієнко Н.А.,
представника позивача - Сторожука А.Л.,
представника відповідача - Кулика А.Ю.,
представника третьої особи - Попова А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №9901/148/21
за позовом Політичної партії "За Майбутнє"
до Центральної виборчої комісії
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: кандидат у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №87 на проміжних виборах народного депутата України 28 березня 2021 року ОСОБА_1,
про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
за апеляційною скаргою представника політичної партії "За майбутнє" - адвоката Сомова Андрія Едуардовича
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року (прийняту у складі: судді-доповідача Безименної Н.В., суддів Кучми А.Ю. та Бєлової Л.В.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий виклад обставин справи
13 травня 2021 року Політична партія "За майбутнє" (далі також - "ПП "За майбутнє") через свого представника - адвоката Сомова А. Е. - звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії (далі - "ЦВК", "Комісія"), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Комісії щодо невстановлення результатів виборів народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі №87 (далі -
"ОВО №87") на проміжних виборах народного депутата України 28 березня 2021 року;
- зобов`язати ЦВК вчинити дії щодо встановлення результатів виборів народного депутата України в ОВО №87 на проміжних виборах народного депутата України 28 березня 2021 року з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду (далі - "Велика Палата") від 1 травня 2021 року у справі №9901/114/21.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 березня 2021 року відбулося голосування на проміжних виборах народних депутатів України в ОВО №87. Велика Палата постановою від 1 травня 2021 року у справі №9901/114/21 частково задовольнила позов кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 в ОВО №87 на проміжних виборах народного депутата України 28 березня 2021 року до ЦВК про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Визнала протиправними дії ЦВК щодо встановлення результатів виборів народного депутата України в ОВО №87 на проміжних виборах народного депутата України 28 березня 2021 року. Визнала протиправним і скасувала протокол ЦВК від 22 квітня 2021 року про результати виборів народних депутатів України в ОВО №87.
Одночасно позивач стверджує, що відповідач не вживає жодних дій, спрямованих на встановлення результатів виборів народного депутата України в ОВО №87 на проміжних виборах народного депутата України 28 березня 2021 року, що, на його думку, є проявом бездіяльності Комісії.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 травня 2021 року передав цю позовну заяву до Шостого апеляційного адміністративного суду як адміністративного суду, який знаходиться в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, якому відповідно до частини третьої статті 273 КАС України підсудний заявлений спір.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 травня 2021 року залишив позовну заяву без розгляду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду і такий строк не може бути поновлений, а тому на підставі частини п`ятої статті 270 КАС України позовну заяву слід залишити без розгляду.
14 травня 2021 року позивач подав до Великої Палати апеляційну скаргу на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2021 року, наполягаючи на тому, що розгляд справи підсудний Верховному Суду як суду першої інстанції, а тому Шостий апеляційний адміністративний суд не може вважатися судом, встановленим законом.
Постановою Великої Палати від 17 травня 2021 року вказану апеляційну скаргу позивача задоволено та скасовано ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2021 року, а справу направлено до цього ж суду для продовження її розгляду.
Велика Палата дійшла висновку, що справа підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції, а тому визнала помилковим висновок про передачу цієї справи для розгляду Шостому апеляційному адміністративному суду.
Крім цього, 16 травня 2021 року позивач подав до Великої Палати апеляційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року, посилаючись на те, що ця ухвала постановлена судом, не встановленим законом, оскільки судом першої інстанції у такій справі має бути Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати від 17 травня 2021 року вказану апеляційну скаргу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Велика Палата зазначила, що позивач помилково адресував їй апеляційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у спосіб, який не можна визнати належним. Велика Палата вважала необхідним виправити таку помилку шляхом направлення цієї апеляційної скарги до належного суду, яким є Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.
Відтак у цій справі предметом апеляційного перегляду є ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 травня 2021 року залишив позовну заяву без розгляду на підставі частини п`ятої статті 270 КАС України, оскільки дійшов висновків про пропуск позивачем процесуального строку для подання позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, узагальнений виклад позиції інших учасників справи
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду і направити справу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції для продовження її розгляду.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за правилами підсудності, які встановлені частиною третьою статті 278 КАС України, у цій справі Шостий апеляційний адміністративний суд не є судом першої інстанції. Вважає, що ця справа має розглядатися саме Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.
ЦВК у відзиві на апеляційну скаргу просить прийняти законне та обґрунтоване рішення, враховуючи попередній висновок Великої Палати щодо підсудності цього спору.
Третя особа відзиву на апеляційну скаргу не подала.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у останній, та просив скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року, а справу направити до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
ІІ. МОТИВИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги і висловлені заперечення проти неї, дійшов висновку про таке.
Положеннями частин першої та другої статті 1 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" визначено, що Комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділена повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України. Комісія очолює систему виборчих комісій та комісій з референдуму, які утворюються для організації підготовки та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, всеукраїнського референдуму.
Закон України "Про Центральну виборчу комісію" передбачає випадки, у яких ЦВК установлює результати виборів. До таких випадків зазначеним Законом віднесено встановлення результатів виборів Президента України (стаття 18), встановлення результатів виборів народних депутатів України (стаття 19).
Європейський суд з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року дійшов висновку про те, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. У цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини наголосив, що згаданий термін поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Велика Палата в ухвалі від 17 травня 2021 року зазначила, що для правильного вирішення питання інстанційної юрисдикції цієї справи варто виходити із системного аналізу положень частин другої, четвертої статті 22, а також частини третьої статті 273 КАС України.
За змістом наведених правових норм апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності ЦВК (окрім визначених частиною четвертою цієї статті), дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб (частина друга статті 22 КАС України).
Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення ЦВК результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою (частина четверта статті 22 КАС України).
Рішення, дії або бездіяльність ЦВК щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Верховного Суду. Усі інші рішення, дії або бездіяльність ЦВК, члена цієї комісії, прийняті у межах виборчого процесу, оскаржуються до апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ (частина третя статті 273 КАС України).
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження, зокрема, рішень, дій та бездіяльності ЦВК за винятком тих, які відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції. До таких, зокрема, віднесені справи щодо встановлення ЦВК результатів виборів.
Зазначене нормативне положення конкретизоване у частині третій статті 273 КАС, за якою рішення, дії або бездіяльність ЦВК щодо встановлення нею результатів виборів оскаржуються до Верховного Суду.
Отже, указаними положеннями прямо визначено, що справи, предметом спору в яких є оскарження, зокрема, бездіяльності ЦВК щодо встановлення результатів виборів народних депутатів України та Президента України, підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.
Предмет спору та висновки Великої Палати свідчать про те, що ця справа інстанційно підсудна Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду. А відтак оскаржувана ухвала була постановлена з порушенням правил інстанційної юрисдикції (підсудності), визначеної статтею 22 КАС України.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з доводами апеляційної скарги щодо інстанційної юрисдикції (підсудності) цієї справи.
Водночас стосовно доводів апелянта про постановлення оскаржуваної ухвали неналежним судом, Верховний Суд зазначає те, що на момент ухвалення такого рішення не було висновків Великої Палати щодо застосування положень частин другої, четвертої статті 22, частини третьої статті 273 КАС України під час розв`язання питання інстанційної юрисдикції у подібних правовідносинах.
Стосовно інших доводів апеляційної скарги щодо строку звернення до суду, Верховний Суд звертає увагу на таке.
У позовній заяві позивач ставить питання про визнання протиправною бездіяльності Комісії щодо невстановлення результатів виборів народного депутата України в ОВО №87 на проміжних виборах народного депутата України 28 березня 2021 року та зобов`язання ЦВК вчинити дії щодо встановлення результатів цих виборів з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати від 1 травня 2021 року у справі №9901/114/21.
За загальними правилами, які встановлені статтею 122 КАС України, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з приписом частини шостої статті 273 КАС України позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій може бути подано до адміністративного суду у п`ятиденний строк із дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.
Як видно зі змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції пов`язав початок перебігу строку звернення до адміністративного суду з таким юридичним фактом, як набрання законної сили постановою Великої Палати у справі №9901/114/21 від 1 травня 2021 року.
Натомість у цьому випадку йдеться про вірогідну бездіяльність щодо виконання рішення Великої Палати у вказаній вище справі.
Суд першої інстанції цих обставин не врахував та хибно визначив початок відліку строку звернення до адміністративного суду, що призвело до неправильного вирішення питання стосовно дотримання строків звернення до суду.
За вказаних обставин та міркувань Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.
Положеннями статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1 - 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25 - 28 цього Кодексу.
Згідно з правилами статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на результат апеляційного перегляду судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 5, 139, 272, 273, 278, 292, 293, 308, 310, 315, 316, 320, 321, 322, 325 КАС України, Верховний Суд