ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2021 року
м. Київ
справа № 360/2160/20
адміністративне провадження № К/9901/8966/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Шевцової Н.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,
за участю:
секретаря судового засідання Савенкова Є.О.
учасників справи:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Орленка А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 360/2160/20
за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги, середньоденної заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні, недоотриманої суми заробітної плати,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року, прийняте у складі головуючого судді Захарової О.В.,
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Геращенка І.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив:
1.1 стягнути вихідну допомогу у розмірі 32544,12 грн;
1.2 стягнути 43392,16 грн за 28 днів затримки виплати вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням за ініціативою роботодавця, (1549,72 грн середньоденної заробітної плати за кожен день затримки розрахунку з 05 травня 2020 року по 01 червня 2020 року) та по день винесення судового рішення;
1.3 стягнути недоотриману суму заробітної плати за період з 25 вересня 2019 року по дату звільнення 05 травня 2020 року в сумі 44781,25 грн, до якої входить надбавка за класний чин, надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи та щомісячна премія.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що з 07 липня 2009 року по 05 травня 2020 року, який є останнім робочим днем, він працював в органах прокуратури України на різних прокурорсько-слідчих посадах, тривалий, безперервний стаж роботи в органах прокуратури - 10 років 09 місяців 29 днів. Наказом прокуратури Луганської області від 30 квітня 2020 року № 537к позивача звільнено з посади заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ) з 05 травня 2020 року. Водночас, відповідачем на момент звільнення - 05 травня 2020 року не здійснено повний розрахунок (виплату всіх належних сум) за час існування трудових відносин, а саме вихідної допомоги при звільнені у сумі 32544,12 грн.
2.1. Позивач уважає, що оскільки спеціальним законом - Законом № 1697-VІІ взагалі не регулюється питання виплати вихідної допомоги - розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених саме Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (в тому числі гарантованих статтею 44 КЗпП України).
2.2. Тому на думку позивача, прокуратура Луганської області протиправно та незаконно не здійснила обов`язок по виплаті вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
2.3. Також, позивач зазначає, що у порушення статей 43, 113 Конституції України, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року за № 505 та додатку 8 до вказаної постанови, пункту 3 статті 32 КЗпП України йому не виплачено суму заробітної плати, за період з 25 вересня 2019 року по дату звільнення 05 травня 2020 року, до якої входить надбавка за класний чин, надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи та щомісячна премія.
2.4. Позивач зазначає, що з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ) - з 25 вересня 2019 року по 05 травня 2020 року (по дату звільнення) надбавка до посадового окладу і за класний чин "радник юстиції" у розмірі 2200 грн йому не здійснювалася. Класного чину "радник юстиції" позивач не позбавлений. Вказане, на думку позивача, є обмеженням прав - зміною істотних умов праці, про що він мав гарантію від держави бути попередженим не пізніше ніж за два місяці відповідно статті 32 КЗпП України.
2.5. Позивач вказує, що при призначенні його на посаду заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області 07 грудня 2018 року йому була встановлена надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 80 відсотків до посадового окладу з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років. Після 07 грудня 2018 року та по день звільнення з наказами щодо зміни розміру надбавки його ознайомлено не було. Позивач вказує, що виходячи з розрахункового листа, виданого в день звільнення означена надбавка збережена в тому ж розмірі і з моменту призначення на посаду її розмір не змінювався. Невиплата надбавки за класний чин призвела і до зменшення розміру надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи. З урахуванням означеного щомісячно на думку позивача, йому не було донараховано (крім надбавки за класний чин у розмірі 2200 грн) ще 1760 грн надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи (2200 * 80%).
2.6. Позивачем зроблений розрахунок, у відповідності до якого за період з 25 вересня 2019 року по дату звільнення 05 травня 2020 року, на його думку, йому не виплачено заробітної плати на загальну суму 44781,25 грн.
3. Відповідач, не погодився з позовними вимогами та зазначив, що Закон № 1697-VІІ містить спеціальні норми щодо організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливостей розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов`язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.).
Норми цього Закону являються пріоритетними перед нормами КЗпП України і трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовані спірні правовідносини, або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.
3.1. На думку відповідача, умовою виплати працівникові вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України є звільнення працівника виключно з підстав визначених КЗпП України.
3.2. Отже, враховуючи те, що позивача звільнено з підстав та в порядку, визначених Законом № 1697-VІІ, яким не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання.
3.3. Також, відповідач вказує на безпідставність доводів позивача щодо наявності заборгованості внаслідок невиплати надбавки за класний чин, оскільки відповідно до пункту 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113- IX постанову Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року "Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України" визнано такою, що втратила чинність.
3.4. Таким чином, відповідач зазначив, що в органах прокуратури на цей час відсутні класні чини, отже припинено нарахування та виплату надбавки до посадового окладу за класний чин. З врахуванням викладеного, на думку відповідача, така надбавка не підлягає зарахуванню в інші складові заробітної плати.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 безперервно працював в органах прокуратури з 07 липня 2009 року, що підтверджується відомостями трудової книжки позивача НОМЕР_1 .
5. Наказом прокурора Луганської області від 30 квітня 2020 року № 537к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, шо поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ з 05 травня 2020 року.
5.1. Одночасно, у вказаному наказі відділу фінансового та бухгалтерського обліку прокуратури Луганської області вказано провести остаточний розрахунок та виплату усіх належних позивачу виплат при звільненні.
5.2. Підставою для винесення зазначеного наказу визначено пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ та рішення кадрової комісії № 2 від 05 березня 2020 року № 12.
6. З наказом від 30 квітня 2020 року № 537к позивача ознайомлено 04 травня 2020 року, що підтверджується відміткою про ознайомлення з наказом.
7. Згідно з розрахунковим листом за травень 2020 року позивачу нараховано до виплати: оклад за 2 дні у сумі 806,36 грн, компенсація відпустки щорічної за 94 дні - 106 266,06 грн., надбавка за вислугу років прокурорам і слідчим за 2 дні - 201,58 грн, надбавка за виконання ОВР за 2 дні - 806,32 грн, індексація по постанові КМУ № 526 - 39,16 грн, всього нараховано 108119,44 грн.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
9. Відмовляючи у задоволенні позову у частині позовних вимог про виплату вихідної допомоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом № 1697-VII, яким не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання.
9.1. Приймаючи оскаржуване рішення суд апеляційної інстанції застосував правову позицію викладену Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 820/1119/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 823/276/16 та від 26 листопада 2019 року № 824/19/16-а.
10. Щодо відмови у задоволенні позову у частині стягнення недоотриманої суми заробітної плати за період з 02 вересня 2019 року по 05 травня 2020 року, до якої входить надбавка за класний чин, надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи та щомісячна премія суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Законом № 113-IX, не передбачено право прокурорів на отримання надбавки за класний чин як складової заробітної плати, а тому у позивача відсутнє право на виплату, яку скасовано законом.
11. Додатково суд апеляційної інстанції зауважив, що на даний час відсутні підстави для виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні та середньоденної заробітної плати за кожен день затримки розрахунку, оскільки рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі № 360/2161/20 визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Луганської області від 30 квітня 2020 року № 537к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області та органів прокуратури та поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді.
IV. Касаційне оскарження
12. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 15 березня 2021 року.
13. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог та вирішити питання про розподіл судових витрат.
14. У касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу законів про працю України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
14.1. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені Верховним Судом України у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15 та Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16, від 30 липня 2019 року у справі № 804/406/16, від 08 серпня 2019 року у справі № 813/150/16 про те, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
14.2. Разом з цим, Законом № 1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
14.3. Також, як зазначає позивач, суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 560/3971/19 щодо наявності у позивача права на отримання допомоги при звільненні. Так, з правової позиції Верховного Суду, викладеної у вказаній постанові, слідує, що частиною п`ятою статті 51 Закону № 1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.
14.4. Крім того, позивач зауважує, що суди попередніх інстанцій дійшли, на його думку, до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення недоотриманої суми заробітної плати за період з 25 вересня 2019 року по дату звільнення 05 травня 2020 року, до якої входить надбавка за класний чин, надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи та щомісячна премія, оскільки враховуючи приписи Закону № 113-ІХ, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" та додатку 8 до вказаної постанови, а також той факт що позивача не було позбавлено класного чину і не попереджено про зміну істотних умов праці, позивач мав право на виплату надбавки за класний чин "радник юстиції" за період з 25 вересня 2019 року по 05 травня 2020 року.
15. 01 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Шевцової Н.В., суддів Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р. відкрито касаційне провадження та витребувано із Луганського окружного адміністративного суду справу № 360/2160/20.
16. 13 квітня 2021 року справа № 360/2160/20 надійшла до Верховного Суду.
17. 15 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якій відповідач спростовуючи її доводи просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
18. 12 травня 2021 року на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року № 817/0/78-21 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
19. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів Мацедонську В.Е., Уханенка С.А.
20. 17 травня 2021 року до Верховного Суду представником відповідача подано клопотання про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду адміністративної справи № 360/2160/20.
21. 18 травня 2021 року Верховним Судом протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання за необґрунтованістю.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
22. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
24. Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
25. Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
26. Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
27. Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
28. Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
29. Статтею 40 КЗпП України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої даної статті).
30. Відповідно до частини четвертої статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
31. Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Щодо позовних вимог про стягнення недоотриманої суми заробітної плати за період з 25 вересня 2019 року по дату звільнення 05 травня 2020 року, до якої входить надбавка за класний чин, надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи та щомісячна премія.
32. Згідно з частинами першою та другою статті 81 Закону № 1697-VII (у редакції до внесення змін Законом №113-ІХ) заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
33. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
34. Згідно з частиною першою статті 49 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII (чинної до набуття чинності Законом № 113-ІХ) заробітна плата прокурорів складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов`язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.
35. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2020 року № 171 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури"") надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці:
1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів; надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи: - працівникам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки (винагороди) за вислугу років; - прокурорам та слідчим органів прокуратури, а також іншим працівникам прокуратури, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи) - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років.
36. 25 вересня 2019 року набув чинності Закон України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" якого втратили чинність, зокрема, частина перша статті 49 Закону України "Про прокуратуру" та постанова Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року "Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України", тобто, положення законодавства, на підставі яких встановлювалися класні чини працівників органів прокуратури України та передбачалася відповідна надбавка як складова частина заробітної плати.
37. Пунктом 3 розділу ІІ вказаного Закону № 113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
38. В той же час, відповідно пункту 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ, за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
39. У додатку 8 до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 за №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова № 505) визначено розмір надбавок до посадових окладів працівників органів прокуратури за класні чини.
25.1. Вказана постанова була чинною на день прийняття Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ.
40. Додаток 8 Постанови № 505 виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2020 року № 171 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури"".