ПОСТАНОВА
Іменем України
19 травня 2021 року
Київ
справа №ЗД/380/54/20
адміністративне провадження №К/9901/6173/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді - доповідача Шевцової Н. В.,
суддів: Мацедонської В. Е., Уханенка С. А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № ЗД/380/54/20
за заявою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича
про вжиття заходів забезпечення позову,
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року, постановлену в складі головуючої судді Сасевича О. М.,
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, прийняту колегією суддів в складі: головуючої судді Хобор Р. Б., суддів Сеника Р. П., Судової - Хомюк Н. М.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог та установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
1. 09 жовтня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Табінський Олег Володимирович (далі - заявник) звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, у якій просив суд до подання позовної заяви заборонити Міністерству юстиції України до вирішення справи по суті вчиняти запис в Єдиному реєстрі приватних виконавців України про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 07.10.2020 року, прийнятого за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
2. Заяву про вжиття заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України до вирішення справи по суті вчиняти запис в Єдиному реєстрі приватних виконавців України про зупинення діяльності приватного виконавця може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушеного права. Заявник також звертає увагу на те, що рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 07.10.2020 року має очевидно протиправний характер, оскільки прийняте без участі заявника, на підставі скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є явно необґрунтованими.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.
3.1. Заборонено Міністерству юстиції України до вирішення справи по суті вчиняти запис в Єдиному реєстрі приватних виконавців України про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 07.10.2020 року, прийнятого за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
4. Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову задля попередження зупинення діяльності приватного виконавця, ймовірність якого перебуває у прямому зв`язку із внесенням Міністерством юстиції України запису в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_3 на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, прийняте за результатом розгляду скарг громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2, очевидно може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів останнього, на захист яких буде подано позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат.
5. За висновком суду першої інстанції, захищене в судовому порядку порушене право позивача (інтерес) взагалі може бути знівельовано у подальшому наслідками застосування вчиненої Міністерством юстиції України запису в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця. Потенційний розвиток подій в такому напрямку для заявника/позивача цілком ймовірний, а тому дозволяє цілком обґрунтовано припускати необхідність вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб.
ІІІ. Касаційне оскарження
6. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Міністерство юстиції України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 24 лютого 2021 року.
7. На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження Міністерство юстиції України вказує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статей 150, 151 КАС України, застосування яких, на думку заявника касаційної скарги, призвели до неправильного вирішення питання у справі, що у силу частини першої статті 353 КАС України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
8. У касаційній скарзі Міністерство юстиції України зазначає, що у цьому випадку, суд заборонив Міністерству юстиції України вчиняти запис в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_3 . Разом з цим, приватним виконавцем подано позовну заяву щодо визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії. Таким чином, судами забезпечено позов шляхом заборони вчиняти дії, що не є предметом оскарження.
9. Зазначене не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, та забезпечення зазначеного адміністративного позову в такий спосіб виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України.
10. Поряд з цим, Міністерство юстиції України вказує, що з аналізу норм КАС України вбачається, що поняття "захист права на майбутнє" чинним законодавством взагалі не передбачено.
11. У зв`язку із наведеним позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
12. Касаційна скарга містить клопотання про розгляд справи за участі представника Міністерства юстиції України.
13. 04 березня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження з підстав, визначених абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, та витребувано з Львівського окружного адміністративного суду матеріали справи №ЗД/380/54/20.
14. 16 березня 2020 року матеріали справи №ЗД/380/54/20 надійшли до Верховного Суду.
15. Відзив на касаційну скаргу в установлений строк до Верховного Суду не надійшов.
IV. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
16. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
17. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
18. Відповідно до вимог частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
19. Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
· невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
· очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
20. За змістом частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).