ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2021 року
м. Київ
справа № 620/1055/19
адміністративне провадження № К/9901/29572/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Житняк Л. О. від 05.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Земляної Г. В., суддів: Собків Я. М., Лічевецького І. О. від 24.09.2019
у справі № 620/1055/19
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Держпраці в Чернігівській області
про визнання неправомірними дій та скасування постанови
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці в Чернігівській області (далі також - відповідач), в якому просив визнати неправомірними дії відповідача по проведенню позапланової перевірки згідно з направленням від 14.03.2019 №313 та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.04.2019 №25-01-006/0247/109, винесену начальником Управління Держпраці в Чернігівській області Дорошенком С. П.
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019, у задоволенні позову відмовлено.
3. 28.10.2019 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 і ухвалити нове, яким позов задовольнити.
4. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
5. 18.12.2019 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6. 02.01.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій просить задовольнити її у повному обсязі.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом начальника Управління Держпраці в Чернігівській області від 14.03.2019 № 85 "Про проведення контрольних заходів" наказано організувати здійснення інспекційних відвідувань, в тому числі фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, щодо додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів, в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.
8. На підставі рішення керівника посадовим особам Управління Держпраці в Чернігівській області видано направлення на проведення контрольного заходу від 14.03.2019 №313 у період з 15.03.2019 по 18.03.2019.
9. Співробітниками Управління Держпраці в Чернігівській області 15.03.2019 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.
10. За результатом заходу складено акт від 18.03.2019 № 25-01-006/0247.
11. В ході інспекційного відвідування 15.03.2019 об 11 год. 30 хв. встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1, в районі ринку "Нива", інспектором праці за участю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зафіксовано за допомогою засобів фото- та відеофіксації молодого чоловіка, що здійснював розповсюдження візиток (флаєрів) щодо встановлення металопластикових дверей, вікон та балконних рам, а також пропонував утеплення та обшивку балконів.
12. У цієї особи був наявний бейджик, на якому зазначено "інструктор ОСОБА_5", з проставленою печаткою ФОП ОСОБА_6 .
13. На візитках (флаєрах), які розповсюджував громадянин ОСОБА_5 зазначено юридичну адресу позивача та контактні номери телефонів.
14. Для отримання додаткової інформації у інструктора ОСОБА_5 здійснено замовлення на ім`я ОСОБА_7 про встановлення за адресою: АДРЕСА_2, виробу (однієї лоджиї).
15. ОСОБА_5 оформлено пільговий талон від 15.03.2019 на знижку у розмірі 30 % на замовлення. Цей талон від 15.03.2019 мав печатку з такою інформацією: "ФОП ОСОБА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1". ОСОБА_5 повідомив, що його керівником є ОСОБА_1, офісне приміщення знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Також ОСОБА_5 зазначив, що він працевлаштований у ФОП ОСОБА_1, але від надання письмових пояснень відмовився.
16. Уся документація, складена ОСОБА_5, містила печатки та логотипи ФОП ОСОБА_6 .
17. З метою вручення направлення на проведення інспекційного відвідування представники відповідача прибули в офісне приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 (відеозапис №1, фото №4 та №5), де знаходився ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .
18. ФОП ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з направленням та отримання копії у присутності заступника начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Козлова Д. В. та головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_9 відмовився.
19. ФОП ОСОБА_1 повідомив, що у нього працює одна наймана працівниця ОСОБА_8, найману працю інших працівників не використовує, всі необхідні для проведення інспекційного відвідування документи та письмові пояснення з цього питання повинен надати до 18.03.2019 його адвокат.
20. За результатом дослідження документації, наданої позивачем до перевірки, співробітниками Управління Держпраці в Чернігівській області встановлено, що на час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_6 у останнього відсутній наказ про прийом на роботу ОСОБА_5 та, відповідно, трудовий договір не укладений, повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу до початку його роботи не подавалось, чим порушено вимоги частин першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України) та постанови Кабінету Міністрів України №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".
21. 21.03.2019 начальником Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенком С. В. прийнято рішення №85 щодо розгляду справи про накладення штрафу.
22. Повідомлення Управління Держпраці у Чернігівській області від 25.03.2019 №10-04/1811 про призначення розгляду справи за фактом порушення позивачем трудового законодавства на 04.04.2019 о 14 год. 40 хв. направлено рекомендованими листами на адресу місця проживання позивача №1400043159919, яке після повернення за закінченням терміну зберігання, повторно вручено 24.04.2019, та за адресою здійснення діяльності №1400043159927, яке вручено 26.03.2019.
23. На розгляд справи з`явився адвокат позивача, який не погодився із висновками, які викладені в акті інспекційного відвідування.
24. Управлінням Держпраці у Чернігівській області за результатом розгляду справи про накладення на ФОП ОСОБА_6 штрафу за порушення законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів прийнято постанову № 25-001-006/0247/109, якою на позивача накладено штраф у розмір 125 190,00 грн.
25. Не погоджуючись із прийняттям цієї постанови про накладення штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
26. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що форма посвідчення перевіряючої особи не оприлюднена на офіційному сайті Управління Держпраці, а тому особа, яка проводила інспекційне відвідування, не мала повноважень. Відповідачем проведено повторну перевірку за тим же фактом, що був підставою для проведення позапланового заходу у січні 2019 року. У позивача з громадянином ОСОБА_5 відсутні трудові відносини.
27. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
28. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що твердження позивача щодо повторного проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим же фактом (фактами), що був (були) підставою для його проведення у січні 2019 року, спростовується наданими самим позивачем витягами з наказів від 02.01.2019 №2, від 14.03.2019 №85; направленнями від 02.01.2019 №6, від 14.03.2019 №313. Посвідчення посадової особи, яка склала акт інспекційного відвідування належним чином опубліковано на сайті Держпраці у розділі "Здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю". Також спростовуються наданими відповідачем фотокопіями та відеозаписом доводи позивача щодо відсутності у нього трудових відносин із ОСОБА_5, оскільки такий займався розповсюдженням візиток (флаєрів) щодо встановлення металопластикових дверей, вікон та балконних рам, крім того пропонував утеплення та обшивку балконів (фото №1, №2 та №3, відеозапис №2 та №3). У цієї особи був в наявності бейджик, де зазначено "інструктор ОСОБА_5", з проставленою печаткою ФОП ОСОБА_6 . На візитках (флаєрах), які розповсюджував ОСОБА_5, зазначено юридичну адресу позивача, вказані номери мобільних телефонів. Також факт використання позивачем найманої праці громадянина ОСОБА_5 у своїй діяльності підтверджено здійсненим службовими особами заходом придбання послуг, що надає позивач.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА НЕЇ ТА ВІДПОВІДІ НА ВІДЗИВ
29. Позивач у касаційній скарзі та відзиві на неї не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що судами не враховано, що інспекційне відвідування проведено повторно за тим же фактом - додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю в частині використання найманої праці. Необґрунтованими є висновки судів щодо використання позивачем найманої праці без належного оформлення. Посадовими особами відповідача не пред`явлено ФОП ОСОБА_1 направлення на проведення інспекційного відвідування. Судом апеляційної інстанції не враховано, що постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 06.06.2019 закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП) за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Цією постановою встановлено, що ОСОБА_5 не перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 . Однак судом апеляційної інстанції не надано оцінка цим доводам. За адресою здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 жодних порушень законодавства про працю не було зафіксовано. Надані відповідачем відеозаписи не можуть враховуватися під час ухвалення рішення у цій справі.
30. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
32. Положеннями частин першої - третьої статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
33. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
35. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
36. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 № 295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі також - Порядок №295, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
37. Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
38. Колегія суддів зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 визнано нечинною.
39. Водночас за змістом частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
40. Оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019.
41. Як встановлено судами попередніх інстанцій, інспекційне відвідування відповідачем проведено у період, коли Порядок №295 був чинним.
42. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про протиправність дій відповідача у зв`язку із проведенням повторного позапланового заходу державного контролю за тим фактом, що вже був підставою для його проведення у січні 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.
43. Згідно із абзацом 12 частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.
44. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що перше інспекційне відвідування позивача проводилось за рішенням керівника - наказ від 02.01.2019 №2 та направлення від 02.01.2019 №6, враховуючи інформацію службової записки начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Луцишиної В. М. від 12.12.2018 (у період з 10.01.2019 по 11.01.2019).
45. Друге інспекційне відвідування позивача проводилось за наказом керівника від 14.03.2019 №85 щодо додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин згідно з направленням від 14.03.2019 №313, враховуючи інформацію службової записки заступника начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Козлова Д. В. від 11.03.2019 (у період з 15.03.2019 по 18.03.2019).
46. Колегія суддів зауважує, що у цьому випадку проведення інспекційного відвідування щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин не виключає можливості повторного проведення такого, оскільки інспекційні відвідування позивача проведені на підставі різних наказів та направлень на проведення інспекційних відвідувань і у різні періоди, а відтак фіксація відповідачем факту наявності/відсутності такого порушення під час проведення першого інспекційного відвідування не може виключати можливість допущення позивачем порушення законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин у майбутньому та, відповідно, можливості здійснення контрольних заходів щодо виявлення таких порушень, тобто у цьому випадку факт, який був підставою проведення інспекційного відвідування, не є тим самим, а тому посилання позивача на положення абзацу 12 частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за наведених встановлених судами попередніх інстанцій обставин є безпідставним.
47. Колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, про непред`явлення посадовими особами відповідача ФОП ОСОБА_1 направлення на проведення інспекційного відвідування, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій співробітниками Управління Держпраці в Чернігівській області вживались заходи з метою вручення йому направлення на проведення інспекційного відвідування, однак позивач відмовився від його отримання. Інспекційне відвідування проведено інспектором праці Кульбакою О.П., яким і складений акт інспекційного відвідування, та який має дійсне посвідчення, опубліковане на сайті Держпраці у розділі "Здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю".
48. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині встановлення наявності зафіксованих в акті інспекційного відвідування порушень ним вимог законодавства про працю колегія суддів зазначає наступне.
49. Згідно з приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
50. Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
51. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
52. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
53. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
54. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
55. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 24.12.2019 у справі №823/1167/16, від 05.02.2020 у справі №620/3913/18, від 06.02.2020 у справі №0840/3690/18, від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18.
56. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення
57. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_5 займався розповсюдженням візиток (флаєрів) щодо встановлення металопластикових дверей, вікон та балконних рам та пропонував утеплення та обшивку балконів. У цієї особи був у наявності бейджик, де зазначено "інструктор ОСОБА_5" з проставленою печаткою ФОП ОСОБА_6 . На візитках (флаєрах), які розповсюджував ОСОБА_5, зазначено юридичну адресу позивача, вказані номери мобільних телефонів.
58. Окрім цього, для отримання додаткової інформації у інструктора ОСОБА_5 співробітниками Управління Держпраці в Чернігівській області здійснено замовлення на ім`я ОСОБА_7 про встановлення за адресою: АДРЕСА_2, виробу (однієї лоджиї). ОСОБА_5 оформлено пільговий талон від 15.03.2019 на знижку у розмірі 30 % на замовлення. Цей талон від 15.03.2019 мав печатку з такою інформацією: "ФОП ОСОБА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1". ОСОБА_5 повідомив, що його керівником є ОСОБА_1, офісне приміщення знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Також ОСОБА_5 зазначив, що він працевлаштований у ФОП ОСОБА_1 . Уся документація, складена ОСОБА_5, містила печатки та логотипи ФОП ОСОБА_6 .
59. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем здійснено фактичний допуск працівника ОСОБА_5 до роботи без оформлення трудового договору.
60. Колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, щодо незгоди із зазначеними встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, оскільки такі спрямовані на переоцінку доказів у справі і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою судів першої та апеляційної інстанцій щодо обставин, які суди встановили у процесі її розгляду. Водночас за приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
61. З цих же підстав колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, про те, що надані відповідачем відеозаписи не можуть враховуватись як докази у цій справі.
62. Щодо доводів позивача про ненадання судом апеляційної інстанції оцінки тій обставині, що постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 06.06.2019 у справі № 705/5172/19 закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за частиною третьою статті 41 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
63. Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
64. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене статтею 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь ті самі особи або ж особа, щодо яких відповідні обставини встановлені.
65. За змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах.
66. Водночас, для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами визначеними процесуальним законодавством.
67. Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
68. Водночас Верховний Суд наголошує, що спростування належними і допустимими доказами обставин, встановлених іншим судом у судовому рішенні, у цьому випадку не порушує принципу верховенства права та правової визначеності як елемента верховенства права, а свідчить тільки про те, що до Деснянського районного суду міста Чернігова не було надано всіх належних доказів для розгляду справи по суті, а відтак ненадання оцінки судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи відповідним доводам позивача, враховуючи встановлені у ній обставини, не вплинула на правильність його рішення.
69. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справах № 823/225/17, №809/1185/16 та №815/3044/17, від 22.10.2020 у справі № 809/1238/16.
70. Інші доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, правильності висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують.
71. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
72. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
73. Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
74. На підставі викладеного Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
75. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд