ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/3638/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Приватного підприємства "Каліпсо-2007" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 (головуючий - Ярош А. І., судді Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) у справі
за заявою заступника керівника Одеської обласної прокуратури
про забезпечення позову
за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави
до: 1) Одеської міської ради,
2) Приватного підприємства "Каліпсо-2007"
про визнання незаконними та скасування в частині додатків до рішень, визнання недійсними договору купівлі-продажу, державного акта на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку.
Короткий зміст і підстави позовних вимог та заяви про забезпечення позову
1. 18.12.2020 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява заступника керівника Одеської обласної прокуратури (далі - Прокурор, позивач, заявник) в інтересах держави до Одеської міської ради (далі - Одеська міськрада, Міськрада, відповідач-1) та Приватного підприємства "Каліпсо-2007" (далі - ПП "Каліпсо-2007", Підприємство, відповідач-2) про:
1) визнання незаконним та скасування пункту 7 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2006-2007 роках, що є додатком до рішення Одеської міськради від 18.09.2006 № 538 "Про погодження проектів землеустрою та внесення пропозицій стосовно розгляду питань, пов`язаних з продажем земельних ділянок суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціону в 2006-2007 роках" (далі - рішення Одеської міськради від 18.09.2006 № 538, оспорюване рішення від 18.09.2006) у частині включення земельної ділянки площею 0,5028 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (район пляжу "Курортний");
2) визнання незаконним та скасування пункту 6 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2006-2007 роках, що є додатком до рішення Одеської міськради від 29.09.2006 № 354-У "Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельному аукціоні" (далі - рішення Одеської міськради від 29.09.2006 № 354-У, оспорюване рішення від 29.09.2006), в частині, що стосується земельної ділянки площею 0,5028 га за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (район пляжу "Курортний");
3) визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.03.2007, укладеного між відповідачами та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. та зареєстрованого у реєстрі за № 369 (далі - догові купівлі-продажу від 02.03.2007, оспорюваний договір);
4) визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯВ № 112073 від 30.07.2007, реєстровий № 020750500043 (далі - оспорюваний держакт від 30.07.2007), виданого Підприємству на земельну ділянку площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006;
5) зобов`язання ПП "Каліпсо-2007" повернути у власність держави в особі Одеської міськради земельну ділянку площею 0,5028 га вартістю 85827960 грн, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006 (далі - спірна земельна ділянка), шляхом складання акта приймання-передачі, з посиланням на положення статей 21, 203, 215, 216, 391, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 58, 60, 61, 62, 83, 126, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 88 Водного кодексу України (далі - ВК України), статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
2. Позовна заява аргументована тим, що оспорювані рішення (у відповідній частині) прийнято Міськрадою та оспорюваний договір укладено відповідачами з порушенням норм земельного та водного законодавства, якими заборонено передачу у приватну власність для забудови земель у межах прибережних захисних смуг, у тому числі для зведення об`єктів оздоровчого призначення, оскільки спірна земельна ділянка є частиною рекреаційної території (схилу моря), яка знаходиться у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря.
3. 18.12.2020 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Прокурора про забезпечення позову (вх. № 2-4226/20), у якій заявник просить: 1) накласти арешт на земельну ділянку площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташовану за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж "Курортний"); 2) заборонити ПП "Каліпсо-2007" та іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованій за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж "Курортний"); 3) заборонити Державній архітектурно-будівельній інспекції України та її територіальним структурним підрозділам, Державній інспекції містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованій за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж "Курортний"); 4) заборонити ПП "Каліпсо-2007", а також іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду тощо земельної ділянки площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованої за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж "Курортний"); 5) заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об`єктів нерухомого майна - нежитлових чи інших приміщень, розташованих на земельній ділянці площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованій за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж "Курортний").
4. Зазначена заява обґрунтовується тим, що: 1) на теперішній час Підприємство як власник спірної земельної ділянки вживає активні заходи щодо її забудови на підставі виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України дозволу від 18.09.2019 № ОД112192612166 на виконання будівельних робіт з будівництва адміністративної будівлі, допоміжних споруд та інфраструктури для відпочинку, рекреаційного призначення, але дії відповідача-2 щодо продовження забудови земельної ділянки призведуть до неможливості реального поновлення інтересів власника земельної ділянки - Одеської міськради, повернення земельної ділянки у придатному для використання стані, а також унеможливлять або ускладнять виконання рішення суду; 2) завершення будівництва вказаних об`єктів, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на них у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, адже з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано цей позов, зумовить необхідність ініціювання іншого позову про знесення незаконно побудованого об`єкта, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем; 3) оскільки спірна земельна ділянка відповідно до зонінга м. Одеси та Генерального плану м. Одеси входить до зони Р-Зп, тобто до рекреаційної території м. Одеси, та відноситься до озеленених зон загального користування, то початок будівництва на ній об`єктів нерухомості призведе до невідворотної втрати рекреаційних функцій озелененої території міста.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.01.2021 (суддя Малярчук І. А.) у задоволенні заяви Прокурора про забезпечення позову відмовлено повністю.
Ухвала мотивована положеннями статей 316, 317, 321 ЦК України, статті 152 ЗК України і статей 13, 14, 73, 74, 86, 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи які суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність прокурором належними і допустимими доказами доцільності та необхідності заходів забезпечення позову, їх адекватності та співмірності із заявленими позовними вимогами з огляду на те, що: 1) матеріали позову та заяви про забезпечення позову не містять доказів на підтвердження вжиття ПП "Каліпсо-2007" заходів з будівництва об`єкта на спірній земельній ділянці саме станом на момент подання позивачем заяви про забезпечення позову від 18.12.2020; 2) з наявних у матеріалах справи ситуаційного плану нового будівництва, містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, дозволу на виконання будівельних робіт від 18.09.2019 № ОД112192612166 неможливо встановити факт проведення будівельних робіт відповідачем-2 на цей час, тоді як подані Прокурором акт від 31.01.2020 № 000065, протокол від 31.01.2020, припис від 31.01.2020 не можуть підтверджувати факт проведення Підприємством будівельних робіт на спірній земельній ділянці станом на грудень 2020 р., оскільки перевірку та оформлення акта, протоколу, припису здійснено Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міськради у січні 2020 р., тобто, майже за рік до подання заяви про забезпечення позову; 3) сам лише дозвіл на виконання будівельних робіт надає право виконувати будівельні роботи та не підтверджує факту їх виконання станом на день звернення Прокурора із заявою про забезпечення позову; 4) так як будівельні роботи вже проводилися, що вбачається з протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 31.01.2020, та було розпочато задовго до подання позову та заяви про забезпечення позову, то за відсутності дійсної та достовірної інформації щодо етапу такого будівництва та його безпечного зупинення на цей період з огляду на поданий відповідачем-2 експертний висновок щодо можливості зупинення робіт з будівництва, у суду наявні сумніви стосовно безпечності вжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення проведення будівельних робіт, накладення арешту на земельну ділянку, як і відсутні відповідні спеціальні знання для висновку про можливість вжиття таких заходів без заподіяння шкоди навколишньому середовищу; 5) запровадження судом обмежувальних заходів за відсутності належних доказів можливості утруднення виконання рішення суду у разі їх невжиття, фактично матиме наслідком втручання у права ПП "Каліпсо-2007" як власника та законного наразі користувача спірної земельної ділянки; 6) Підприємство має намір здійснити забудову спірної земельної ділянки, тобто як цілісного об`єкта, а якщо відповідач-2 розпочне процедуру поділу земельної ділянки, то втратить чинність дозвільна документація на будівництво на ній, а наразі намірів здійснити поділ земельної ділянки з боку ПП "Каліпсо-2007" до справи не подано; 7) доводи заявника про втрату спірною земельною ділянкою рекреаційних властивостей внаслідок її забудови та розташування у пляжній зоні є предметом розгляду справи по суті та будуть встановлюватись судом в передбаченому законодавством порядку.
6. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.01.2021 скасовано. Заяву Прокурора про забезпечення позову задоволено із застереженням про допустимість здійснення будівельних робіт, які запобігають руйнації схилу в зоні будівництва.
Постанова мотивована положеннями статей 73, 74, 77, 79, 136, 137, 140, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які апеляційний суд дійшли висновку про доведеність наявними у справі доказами у їх сукупності (лист ПП "Каліпсо-2007" від 24.07.2020 № 10 на адресу Президента України, Голови Верховної Ради України та Прем`єр-міністра України, висновок інженера-проектувальника Якушева Д. І. про можливість зупинення робіт за об`єктом за адресою: м. Одеса, Київський район, 13 ст. Великого Фонтану (район пляжу "Курортний"), роздруківка веб-сторінки інтернет-ресурсу www.lun.ua, роздруківка веб-сторінки на офіційному сайті БК "Гефест" (gefest.ua/objects/calypso-apart-residence)) факту проведення Підприємством будівництва нерухомого майна на спірній земельній ділянці, у зв`язку з чим подальші дії з продовження забудови спірної земельної ділянки, державної реєстрації на ній об`єктів нерухомості, у випадку невжиття запропонованих Прокурором заходів забезпечення позову можуть утруднити та/або взагалі унеможливити захист і поновлення у межах цього судового провадження інтересів держави у разі задоволення позову, що матиме наслідком ініціювання нових судових процесів для відновлення прав держави. Адже завершення будівництва вказаних об`єктів, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності на них у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, позаяк з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано цей позов, виникне необхідність ініціювання іншого позову - про знесення незаконно побудованих об`єктів, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем.
Водночас, досліджуючи виконаний інженером-проектувальником Якушевим Д. І. висновок щодо можливості зупинення робіт за об`єктом за адресою: м. Одеса, Київський район, 13 ст. В. Фонтану (район пляжу "Курортний"), суд апеляційної інстанції, виходячи з того, що у разі заборони та зупинення будівельних робіт можливий ризик зсуву схилу в зоні будівництва, зазначив про доцільність заборони будь-яких будівельних робіт на спірній земельній ділянці, окрім робіт для запобігання та усунення наслідків зсувів ґрунту, аварійних ситуацій, які можуть відбутися внаслідок заборони будівельних робіт.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ПП "Каліпсо-2007" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати повністю, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статей 53, 76, 78, 79, 136, 137 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) наполягаючи на вжитті заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на спірну земельну ділянку, позивач не надав жодного доказу на підтвердження наявності ризику її відчуження відповідачем-2, передачі в користування, поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками тощо, натомість упродовж тривалого періоду відкритого добросовісного володіння цією земельною ділянкою (більше 13 років) Підприємство не здійснювало спроб її відчуження, поділу, передачу у заставу та не має наміру вчинення вказаних дій; 2) накладення арешту на спірну земельну ділянку є порушенням принципів співрозмірності, розумності, обґрунтованості та адекватності, позаяк означає заборону вчинення будь-яких дій на земельній ділянці та з нею; 3) обґрунтовуючи необхідність заборони будівельних робіт, апеляційний суд, пославшись на потенційну можливість приведення спірної земельної ділянки до первісного стану у разі задоволення позову, не дослідив як того, яким був її стан у 2007 році, так і можливості її повернення взагалі у первісний стан більш ніж через 13 років; 4) накладена судом заборона будь-яких будівельних робіт на спірній земельній ділянці унеможливить роботи з усунення наслідків зсувів ґрунту, аварійних ситуацій, які можуть відбутися внаслідок заборони будівельних робіт у порядку забезпечення позову; 5) заборона проведення будівельних робіт вплине на права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕФЕСТ" (далі - ТОВ "ГЕФЕСТ") як генерального підрядника, інформацію про якого зазначено у дозволі на виконання будівельних робіт від 18.09.2019 № ОД112192612166, можливість вказаного товариства безпечно виконувати будівельні роботи (зупинення технологічного процесу виконання будівельних робіт на певній стадії може призвести до небезпеки руйнувань, зсувів та інших непоправних негативних наслідків), а також може завдати йому збитків у зв`язку з простоєм техніки та працівників, зривом планів робіт, неможливістю дотримання вимог техніки безпеки тощо (аналогічного висновку дійшов П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 29.07.2020 у справі № 420/3860/20, скасовуючи схожі заходи забезпечення позову стосовно об`єкта будівництва відповідача-2 на земельній ділянці, яка є предметом спору у цій господарській справі); 6) матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що інтернет-ресурси www.lun.ua, gefest.ua мають якесь відношення до ПП "Каліпсо-2007"; 7) Одеська міськрада має всі передбачені законом повноваження на звернення в інтересах територіальної громади м. Одеси з позовом до суду, що спростовує твердження позивача у заяві про забезпечення позову та позові стосовно відсутності уповноваженого органу та, як наслідок, щодо наявності повноважень Прокурора на звернення до суду з позовом; 8) позивач не надав жодного доказу як на підтвердження будівництва об`єкта житлового фонду на спірній земельній ділянці, так і щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду та прибережної захисної смуги.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. Прокурор і Одеська міськрада не подали відзивів на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10. Рішенням Одеської міськради від 18.09.2006 № 538 включено спірну земельну ділянку до Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціонів під № 7.
Згодом рішенням Одеської міськради від 29.09.2006 № 354-У затверджено технічні паспорти земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах у формі аукціону. Затверджено стартові ціни земельних ділянок та вирішено провести земельні торги у формі аукціонів у 2006-2007 роках, а також вирішено продати земельні ділянки переможцям аукціону за результатами земельних торгів.
Зокрема, вказаним рішенням передбачено продаж спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим включено її до пункту 6 відповідного Переліку.
11. За результатами проведення земельного аукціону спірну земельну ділянку було продано переможцю аукціону, яким стало ПП "Каліпсо-2007", у зв`язку з чим 02.03.2007 між відповідачами укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні, цільове призначення - для проектування та будівництва рекреаційно-оздоровчого комплексу (3-4 поверхи), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 369.
У подальшому, за ПП "Каліпсо-2007" зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, та 30.07.2007 видано Підприємству державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯВ № 112073, реєстраційний № 020750500043.
12. 18.09.2019 Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала відповідачу-2 дозвіл № ОД 112192612166 на виконання будівельних робіт з будівництва адміністративної будівлі, допоміжних споруд та інфраструктури для відпочинку, рекреаційного призначення.
Позиція Верховного Суду
13. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
14. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
15. Відповідно до частин 1, 4 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні ді (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України № 460-IX від 15.01.2020); 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України № 460-IX від 15.01.2020); 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
16. Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
17. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У спорах майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
18. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
19. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
20. З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.
21. Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду як з однією вимогою майнового характеру (про зобов`язання відповідача-2 повернути державі спірну земельну ділянку), так і з чотирма вимогами немайнового характеру (про визнання незаконними та часткове скасування двох рішень Одеської міськради та про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 02.03.2007 і державного акта на право власності на земельну ділянку), то в цьому випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття такого заходу як арешт майна, яке є предметом спору, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, та водночас має досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (схожий правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 925/77/20).
22. Так, зі змісту пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) або повернення майна чи про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (схожий за змістом висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/19).
23. У свою чергу, у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
24. Колегія суддів зауважує, що, накладаючи арешт на нерухоме майно, яке належить Підприємству, суд апеляційної інстанції врахував, що у такому випадку існує прямий зв`язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги про зобов`язання саме відповідача-2 повернути державі спірну земельну ділянку, розташовану в межах прибережної захисної смуги, оскільки накладення арешту має стосуватися лише майна, що є предметом спору.
Наведеним спростовуються безпідставні твердження скаржника про те, що: 1) наполягаючи на вжитті заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на спірну земельну ділянку, позивач не надав жодного доказу на підтвердження наявності ризику її відчуження відповідачем-2, передачі в користування, поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками тощо, натомість упродовж тривалого періоду відкритого добросовісного володіння цією земельною ділянкою (більше 13 років) Підприємство не здійснювало спроб її відчуження, поділу, передачі в заставу та не має наміру вчинення вказаних дій; 2) накладення арешту на спірну земельну ділянку є порушенням принципів співрозмірності, розумності, обґрунтованості та адекватності, позаяк означає заборону вчинення будь-яких дій на земельній ділянці та з нею.
25. Водночас касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду про необхідність застосування таких заходів забезпечення позову як заборона Підприємству та іншим фізичним і юридичним особам (у тому числі ТОВ "ГЕФЕСТ" як генеральному підряднику) проводити будівельні роботи на спірній земельній ділянці (за винятком робіт, які запобігають руйнації схилу в зоні будівництва), заборона компетентним органам здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості на цій земельній ділянці та введення їх в експлуатацію, а також заборона заборонити державним реєстраторам проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об`єктів нерухомого майна, розташованих на ній, оскільки дії з продовження забудови спірної земельної ділянки, державної реєстрації на ній об`єктів нерухомості, у випадку невжиття запропонованих Прокурором заходів забезпечення позову можуть утруднити та/або взагалі унеможливити захист і поновлення у межах цього судового провадження інтересів держави у разі задоволення позову, що вимагатиме ініціювання нових судових процесів для відновлення прав держави. Адже завершення будівництва вказаних об`єктів, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності на них у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, позаяк з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано цей позов, виникне необхідність ініціювання іншого позову - про знесення незаконно побудованих об`єктів, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем.
26. Колегія суддів не бере до уваги передчасні доводи скаржника про те, що: 1) обґрунтовуючи необхідність заборони проведення будівельних робіт, апеляційний суд, пославшись на потенційну можливість приведення спірної земельної ділянки до первісного стану у разі задоволення позову, не дослідив як того, яким був її стан у 2007 році, так і можливості її повернення взагалі у первісний стан більш ніж через 13 років; 2) накладена судом заборона будь-яких будівельних робіт на спірній земельній ділянці унеможливить роботи з усунення наслідків зсувів ґрунту, аварійних ситуацій, які можуть відбутися внаслідок заборони будівельних робіт у порядку забезпечення позову, оскільки, по-перше, у межах цієї справи не подавався позов про повернення власнику самовільно зайнятої земельної ділянки з її приведенням у придатний для використання стан чи з відновленням її первісного стану (стаття 212 ЗК України).
27. По-друге, зі зміст мотивувальної та резолютивної частин оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційний суд, застосовуючи такий захід забезпечення позову як заборона проведення будівельних робіт на спірній земельній ділянці, врахував складений інженером-проектувальником Якушевим Д. І. висновок щодо можливості зупинення робіт за об`єктом за адресою: м. Одеса, Київський район, 13 ст. В. Фонтану (район пляжу "Курортний"), оскільки чітко зазначив про допустимість здійснення будівельних робіт, які запобігають руйнації схилу в зоні будівництва.
28. Отже, задовольняючи заяву Прокурора про забезпечення позову, апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, цілком правомірно виходив з доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу до забезпечення позову, та зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, співмірністю та адекватністю вжитих заходів забезпечення позову в співвідношенні з предметом позовних вимог немайнового і майнового характеру, збалансованості інтересів сторін, оскільки з матеріалів справи вбачається існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів держави у разі задоволення позову, з огляду на достеменно встановлений судом апеляційної інстанції та неспростований скаржником факт продовження ним забудови спірної земельної ділянки, що у випадку невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості відновлення прав та інтересів держави у рамках цієї справи без ініціювання нового позову - про знесення новозбудованих об`єктів нерухомості.
29. Оскільки за змістом пункту 4 частини 1 статті 137 ГПК України заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов`язання є окремим заходом забезпечення позову, касаційна інстанція відхиляє недоречні доводи скаржника про те, що заборона проведення будівельних робіт вплине на права та інтереси ТОВ "ГЕФЕСТ" як генерального підрядника, інформацію про якого зазначено у дозволі на виконання будівельних робіт від 18.09.2019 № ОД112192612166, можливість вказаного товариства безпечно виконувати будівельні роботи (зупинення технологічного процесу виконання будівельних робіт на певній стадії може призвести до небезпеки руйнувань, зсувів та інших непоправних негативних наслідків), а також може завдати йому збитків у зв`язку з простоєм техніки та працівників, зривом планів робіт, неможливістю дотримання вимог техніки безпеки тощо.
30. При цьому не заслуговують на увагу посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на нібито аналогічний висновок, наведений у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі № 420/3860/20, якою було скасовано заходи забезпечення позову у виді заборони ПП "Каліпсо-2007" та іншим особам за його дорученням за договором здійснювати будь-які підготовчі та/або будівельні роботи на земельній ділянці, яка є предметом спору у цій господарській справі, оскільки цей висновок не є правовим висновком Верховного Суду у розумінні частини 4 статті 236 ГПК України, який має враховуватися піл час вирішення господарського спору.
31. Разом з тим колегія суддів не бере до уваги як такі, що не мають істотного значення для справи, аргументи скаржника про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що інтернет-ресурси www.lun.ua, gefest.ua мають якесь відношення до ПП "Каліпсо-2007", оскільки такі аргументи жодним чином не спростовують висновку апеляційного суду про доведеність наявними у справі доказами у їх сукупності (лист ПП "Каліпсо-2007" від 24.07.2020 № 10 на адресу Президента України, Голови Верховної Ради України та Прем`єр-міністра України, висновок інженера-проектувальника Якушева Д. І. про можливість зупинення робіт за об`єктом за адресою: м. Одеса, Київський район, 13 ст. В. Фонтану (район пляжу "Курортний"), роздруківки веб-сторінки інтернет-ресурсу www.lun.ua та веб-сторінки на офіційному сайті БК "Гефест" (gefest.ua/objects/calypso-apart-residence)) факту проведення Підприємством будівництва нерухомого майна на спірній земельній ділянці, який (висновок) відповідає вимогам статей 73, 74, 76- 79, 86 ГПК України.
32. Верховний Суд зауважує на передчасності тверджень скаржника про те, що: 1) Одеська міськрада має передбачені законом повноваження на звернення в інтересах територіальної громади м. Одеси з позовом до суду, що спростовує твердження позивача у заяві про забезпечення позову та позові стосовно відсутності уповноваженого органу та, як наслідок, щодо наявності повноважень Прокурора на звернення до суду з позовом 2) позивач не надав жодного доказу як на підтвердження будівництва об`єкта житлового фонду на спірній земельній ділянці, так і щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду та прибережної захисної смуги, оскільки перше твердження відповідача-2 стосується зовсім іншого предмету оскарження - ухвали Господарського суду Одеської області від 20.01.2021 про залишення без розгляду позову Прокурора у цій справі, поданого у порядку самостійного представництва.
Водночас друге твердження може досліджуватися та перевірятися лише під час вирішення спору по суті, оскільки виходить за межі предмета касаційного оскарження - постанови апеляційного суду про вжиття заходів забезпечення позову.
33. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
34. У зв`язку з цим касаційна інстанція відхиляє безпідставні посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 910/688/13 і від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19, оскільки предмет і підстави позовів, види заходів забезпечення позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, у зазначених справах та розглядуваній справі є різними, що виключає як подібність спірних правовідносин, так і підстави для застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.
35. Отже, колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій щодо спірної земельної ділянки не порушить прав та охоронюваних законом інтересів Підприємства чи інших осіб, які не є учасниками справи, не призведе до блокування господарської діяльності ПП "Каліпсо-2007" або ТОВ "ГЕФЕСТ", а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод для виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
36. У зв`язку з наведеним, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.