ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 915/250/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Топ" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 (головуючий - Принцевська Н. М., судді Діброва Г. І., Ярош А. І.) у справі
за позовом Приватного підприємства "Моноліт-Трейд Миколаїв"
до Миколаївської міської ради
про визнання додаткової угоди укладеною.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У березні 2020 року Приватне підприємство "Моноліт-Трейд Миколаїв" (далі - ПП "Моноліт-Трейд Миколаїв", Підприємство, Орендар) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради (далі - Миколаївська міськрада, Міськрада, Орендодавець) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки площею 1100 м2, кадастровий номер 4810136300:12:023:0001 (далі - спірна земельна ділянка, об`єкт оренди), розташованої у м. Миколаєві по вул. Крилова поміж житловими будинками №№ 15, 17 (Заводський район), укладеного між сторонами 22.08.2013 та зареєстрованого Миколаївською міською радою 22.08.2013 за № 9480 (далі - договір оренди від 22.08.2013), у редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви, з посиланням на положення статті 179, 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 33 Закону України "Про оренду землі".
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) 22.08.2013 Миколаївська міськрада на підставі договору оренди землі надала Підприємству строком на 5 років земельну ділянку для будівництва 3-поверхового магазину промислових товарів з офісними приміщеннями по вул. Крилова поміж житловими будинками №№ 15, 17; 2) за 6 місяців до закінчення строку дії договору оренди від 22.08.2013 Орендар через центр надання адміністративних послуг звернувся до Міськради із заявою від 21.02.2018 (реєстраційний № 00000157) про продовження цього договору, додавши до заяви проект додаткової угоди, а 26.02.2019 повторно звернувся з листом про поновлення договору оренди від 22.08.2013, однак, Миколаївською міськрадою не було укладено угоду про зміни до договору оренди землі; 3) оскільки після 22.08.2018 ПП "Моноліт-Трейд Миколаїв" продовжує користуватися спірною земельною ділянкою та сплачує орендну плату в розмірах і у строки, передбачені договором оренди від 22.08.2013, та чинним законодавством України встановлено обов`язковість оформлення у місячний строк додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а Орендодавець зволікає з укладенням додаткової угоди, не надавши заперечень стосовно запропонованих позивачем умов додаткової угоди, що, на думку Підприємства, свідчить про наявність підстав для визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди на умовах, запропонованих позивачем.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2020 (суддя Семенчук Н. О.) позов задоволено. Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди від 22.08.2013 на умовах, визначених у резолютивній частині рішення суду.
4. Рішення аргументоване тим, що позивач належним чином продовжує виконувати свої обов`язки за договором оренди від 22.08.2013 після закінчення строку його дії та матеріали справи не містять доказів направлення Орендодавцем у встановлений місячний строк повідомлення про заперечення проти поновлення договору, у зв`язку з чим на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" вказаний договір підлягає поновленню на той самий 5-річний строк і на тих самих умовах.
5. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Топ" (далі - ТОВ "Центр Топ", Товариство, заявник) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2020 у справі № 915/250/20.
6. Ухвала мотивована посиланням на положення статей 4, 13, 254, 264, 269 ГПК України, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про те, що, вирішуючи спір про продовження договору оренди від 22.08.2013, укладеного земельної ділянки між ПП "Моноліт-Трейд Миколаїв" і Миколаївською міськрадою, суд першої інстанції не вирішував питання про будь-які права чи обов`язки ТОВ "Центр Топ", позаяк описова, мотивувальна та резолютивна частини рішення суду першої інстанції не містять жодних суджень чи висновків суду саме про права та обов`язки Товариства.
При цьому суд апеляційної інстанції відхилив посилання апелянта на розташування на орендованій Підприємством земельній ділянці нерухомого майна, яке належить ТОВ "Центр Топ" на праві власності, оскільки Товариство не є безпосереднім учасником правовідносин щодо укладення договору оренди від 22.08.2013 та не є його стороною, відтак укладення та продовження договору оренди не залежали від ТОВ "Центр Топ".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з ухвалою апеляційної інстанції, ТОВ "Центр Топ" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати та передати справу на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 4, 86 ГПК України, наголошуючи, що: 1) на спірній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - торговельний комплекс загальною площею 76,2 м2, що належить на праві власності ТОВ "Центр Топ", який ще у 2019 році звернувся до Миколаївської міськради із заявою про надання земельної ділянки в оренду для обслуговування магазину, на яку (заяву) виконком Міськради підготував відповідь, згідно з якою погодив планувальну можливість оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку орієнтовною площею 83 м2 шляхом надання її в оренду для обслуговування магазину по вул. Крилова, 38/8-В; 2) позивач і відповідач, достеменно знаючи про наявність на спірній земельній ділянці об`єкта нерухомості, що належить скаржнику, не повідомили суд про наявність законних прав та інтересів ТОВ "Центр Топ" під час розгляду справи з метою створення штучного конфлікту та набуття неправомірних заходів впливу на апелянта, оскільки фактично нерухоме майно Товариства згідно з судовим рішенням опинилося на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні ПП "Моноліт-Трейд Миколаїв"; 3) суд першої інстанції вирішив питання про права та інтереси ТОВ "Центр Топ", позаяк, визнавши укладеною додаткову угоду до договору оренди від 22.08.2013, суд фактично унеможливив укладення з Миколаївською міськрадою договору оренди земельної ділянки для обслуговування магазину, належного Товариству на праві приватної власності.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. Позивач і відповідач не подали відзивів на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Центр Топ" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 915/250/20 та призначено здійснювати розгляд цієї справи у порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11. 22.08.2013 між Миколаївською міськрадою (Орендодавець) та ПП "Моноліт-Трейд Миколаїв" (Орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами пункту 1.1 якого Орендодавець на підставі рішення Миколаївської міськради від 27.06.2013 № 29/41 передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку для будівництва 3-поверхововго магазину промислових товарів з офісними приміщеннями по вул. Крилова, поміж житловими будинками №№ 15, 17 (Заводський район).
12. Відповідно до пункту 2.1 договору оренди від 22.08.2013 передається в оренду земельна ділянка загальною площею 1100 м2, кадастровий номер 4810136300:12:023:0001 (за функціональним призначенням землі іншого призначення - для поточного будівництва), без права передачі її в суборенду.
13. Згідно з пунктом 3.1 договору оренди від 22.08.2013 договір діє протягом 5 років з дати його укладення. Орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на продовження строку дії договору. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до Орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди. Підставою для продовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення Орендодавця.
14. Підпунктом "г" пункту 9.3 договору оренди від 22.08.2013 передбачено, що Орендар земельної ділянки має право при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього Договору, Орендар має за інших рівних умов переважне право на продовження строку оренди (поновлення Договору) за тим самим цільовим використанням та розміром земельної ділянки, за яким вона надавалася.
15. Згідно з пунктом 12.1 договору оренди від 22.08.2013 всі зміни та/або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі (якщо інше не встановлено цим договором) за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди (договору про зміни), що буде невід`ємною частиною цього договору. Згодою або запереченням Орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору на вимогу Орендаря, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.
16. Договір оренди від 22.08.2013 зареєстровано у Миколаївській міськраді, про що 22.08.2013 у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 948.
17. 21.02.2018 Підприємство подало через центр надання адміністративних послуг заяву (реєстраційний номер № 00000157) про поновлення договору оренди земельної ділянки з проектом додаткової угоди, що підтверджено Міськрадою.
18. Орендар після закінчення строку дії договору оренди від 22.08.2013 продовжив користуватися земельною ділянкою, що не заперечується Орендодавцем, зі сторони якого відсутні будь-які скарги та зауваження, повідомлення щодо відмови у поновленні цього договору або претензії щодо неналежного виконання позивачем його умов.
Позиція Верховного Суду
19. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
20. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ТОВ "Центр Топ" звернулося з апеляційною скаргою, вказуючи зокрема, що: 1) за наявності на земельній ділянці по вул. Крилова поміж житловими будинками №№ 15- 17 (Заводський район) нерухомого майна Товариства, суд визнав укладеною додаткову угоду до договору оренди вказаної земельної ділянки, чим фактично унеможливив укладення договору оренди земельної ділянки для обслуговування магазину між апелянтом та Миколаївською міськрадою; 2) позивач і відповідач, достеменно знаючи про наявність на спірній земельній ділянці об`єкта нерухомості, що належить скаржнику, не повідомили суд про наявність законних прав та інтересів ТОВ "Центр Топ" під час розгляду справи з метою створення штучного конфлікту та набуття неправомірних заходів впливу на апелянта, оскільки фактично нерухоме майно Товариства згідно з судовим рішенням опинилося на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні ПП "Моноліт-Трейд Миколаїв"; 3) ТОВ "Центр Топ" виконало всі вимоги, передбачені статтею 123 ЗК України, у зв`язку з чим Товариство правомірно очікувало на передачу в оренду земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомості, належного апелянту на праві приватної власності, оскільки місце розташування об`єкта будівництва відповідає містобудівній документації (лист виконкому Миколаївської міськради № 373785).
21. Частиною 1 статті 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
22. Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги по суті.
23. Водночас судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
24. Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, за змістом якого таке порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
25. Разом з тим згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
При цьому у разі застосування наведеної правової норми за вимогами статті 234 цього Кодексу в мотивувальній частині ухвали про закриття апеляційного провадження повинні бути зазначені, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.
26. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
27. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушено та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 04.10.2018 у справі № 5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі № 918/115/16, від 04.12.2018 у справі № /1764/15, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.12.2018 у справі № 916/2878/14, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 15.01.2019 у справі № 7/74, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 03.06.2019 у справі №910/6767/17, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 22.07.2019 у справі № 911/2635/17, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14, від 05.05.2020 у справі №910/9254/18).
28. Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.09.2020 у справі № 910/13119/17).
29. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3 сформульовано висновок про те, що у разі якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.
30. Ураховуючи зазначені правові позиції Верховного Суду, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про недоведеність ухвалення місцевим господарським судом у цій справі рішення, яке би якимось чином порушувало чи обмежувало права і обов`язки Товариства як власника нерухомого майна, з огляду на таке.
31. Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
32. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
33. Усупереч вимог статей 74, 86, 254 ГПК України ТОВ "Центр Топ" не довело належними і допустимими доказами ухвалення місцевим господарськими судом рішення про права або інтереси Товариства як власника торговельного комплексу (магазину) загальною площею 76,2 м2 з 15.11.2019, оскільки з матеріалів справи вбачається, що лише наприкінці листопада 2019 року Товариство звернулося до Миколаївської міськради із заявою про надання земельної ділянки в оренду для обслуговування магазину, на яку (заяву) виконком Міськради надав відповідь, згідно з якою погодив планувальну можливість оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку орієнтовною площею 83 м2 шляхом передачі її в оренду для обслуговування магазину на вул. Крилова, 38/8-В у м. Миколаєві, тоді як суд вирішив спір між сторонами про поновлення договору оренди земельної ділянки, розташованої на вул. Крилова поміж житловими будинками №№ 15, 17 (Заводський р-н м. Миколаєва), 5-річний строк дії якого закінчився 22.08.2018, а з метою реалізації переважного права на поновлення договору оренди від 22.08.2013 позивач звернувся завчасно - 21.02.2018.
34. Відхиляючи доводи скаржника щодо можливого впливу рішення місцевого господарського суду на права та інтереси Товариства як власника магазину площею 76,2 м2, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що мотивувальна і резолютивна частини рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2020 у справі № 915/250/20 не містять жодних вказівок про права, інтереси та (або) обов`язки Товариства, оскільки предметом позову в цій справі є виключно позовні вимоги про визнання укладеною між Міськрадою та Підприємством додаткової угоди про поновлення договору оренди від 22.08.2013, тобто на момент виникнення спірних земельних правовідносин (серпень-вересень 2018 року) на підставі частини 6 статті 33 України Товариство взагалі не могло бути їх учасником, у зв`язку з чим оскаржуваним рішенням права, інтереси чи обов`язки апелянта як власника об`єкта нерухомості (магазину) не порушувалися та не могли порушуватися.
35. Колегія суддів зауважує, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2020 у цій справі об`єктивно не могло вплинути на права, інтереси чи обов`язки ТОВ "Центр Топ" або ж порушити їх, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, процедура поновлення договору оренди від 22.08.2013 розпочалася ще 21.02.2018 у зв`язку із завчасним зверненням позивача з відповідною заявою про Миколаївської міськради та закінченням строку дії вказаного договору 22.08.2018, тобто спірні орендні правовідносини виникли між його сторонами ще 2018 році, тоді як скаржник не заперечує того факту, що лише у листопаді 2019 року Товариство набуло у приватну власність магазин площею 76,2 м2 та звернулося до Миколаївської міськради із заявою про надання земельної ділянки в оренду для обслуговування свого магазину.
36. Наведеним повністю спростовуються передчасні доводи скаржника про те, що: 1) позивач і відповідач, достеменно знаючи про наявність на спірній земельній ділянці об`єкта нерухомості, що належить скаржнику, не повідомили суд про наявність законних прав та інтересів ТОВ "Центр Топ" під час розгляду справи з метою створення штучного конфлікту та набуття неправомірних заходів впливу на апелянта, оскільки фактично нерухоме майно Товариства згідно з судовим рішенням опинилося на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні ПП "Моноліт-Трейд Миколаїв"; 2) суд першої інстанції вирішив питання про права та інтереси ТОВ "Центр Топ", позаяк, визнавши укладеною додаткову угоду до договору оренди від 22.08.2013, суд фактично унеможливив укладення з Миколаївською міськрадою договору оренди земельної ділянки для обслуговування магазину, належного Товариству на праві приватної власності.
37. У зв`язку з викладеним апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі, відкритого за апеляційною скаргою ТОВ "Центр Топ", яким не доведено порушення або обмеження його речових прав на належний йому магазин саме внаслідок захисту права Підприємства на поновлення договору оренди земельної ділянки, розташованої за іншою адресою, ніж належне Товариству нерухоме майно, що виключає існування правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі.
38. Отже, апеляційний суд правильно зазначив про наявність передбачених пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Центр Топ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2020, оскільки місцевим господарським судом не вирішувалося питання про права, інтереси та обов`язки Товариства.