Постанова
іменем України
11 травня 2021 року
м. Київ
справа № 554/726/17
провадження № 51-5038км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Маринича В.К. та Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Єременка М.В.,
захисника Чаплинського Ю.М.,
засудженого ОСОБА_1
в режимі відеоконференції:
потерпілого ОСОБА_2,
представника потерпілого Оніпка Є.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 17 липня 2017 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2020 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170040003757, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Лелюхівка Новосанжарського району Полтавської собласті, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого: 20 листопада 2007 року Апеляційним судом Полтавської області за пунктом 10 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 152, статею 70 КК на 14 років 6 місяців позбавлення волі; 23 жовтня 2009 року Апеляційним судом Полтавської області за частиною 2 статті 357, частиною 1 статті 71 КК на 15 років позбавлення волі; звільнено 23 березня 2016 року згідно з ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 15 березня 2016 року умовно-достроково на невідбутий термін 2 роки 22 дні.
у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 6, 13 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187, частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 263-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 17 липня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за:
- пунктами 6, 13 частини 2 статті 115 КК - до покарання у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна;
- за частиною 4 статті 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років із конфіскацією всього належного йому майна;
-за частиною 1 статті 263 КК - до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років;
-за частиною 1 статті 263-1 КК - - до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
На підставі частини 1 статті 70 КК остаточне покарання ОСОБА_1 визначено шляхом поглинення всіх менш суворих покарань довічним позбавленням волі із конфіскацією всього належного йому майна.
Відповідно до частини 1 статті 71 КК за сукупністю вироків остаточне покарання визначено шляхом поглинення менш суворого покарання за попереднім вироком Апеляційного суду Полтавської області від 23 жовтня 2009 року довічним позбавленням волі із конфіскацією всього належного йому майна.
Задоволено цивільний позов та стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 - 529 402,10 грн матеріальної шкоди та 500 000 грн моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 11537,96 грн судових витрат.
Вирішено питання щодо речових доказів.
за вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 13 вересня 2016 року близько 14:30 він, маючи при собі обріз мисливської рушниці "Олень", яку за невстановлених органами досудового слідства обставин, у невстановлений час та у невстановленому місці, без передбаченого законом дозволу придбав, зберігав та носив при собі, прийшов до раніше знайомого йому ОСОБА_2 за місцем проживання останнього на АДРЕСА_2 .
Перебуваючи у приміщенні гаража а вказаною адресою, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного заподіяння смерті та заволодіння майном потерпілого, скоїв напад на потерпілого, здійснивши постріл з обрізу мисливської рушниці "Олень", який мав при собі, у голову останньому, після чого завдав йому не менше п`яти ударів ножом у шию.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий помер на місці події.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу після протиправного позбавлення життя потерпілого, ОСОБА_1 заволодів особистим майном загиблого на загальну суму 30 951,85 грн.
Цього ж дня шляхом укорочування ствола та прикладу викраденої мисливської рушниці МР-153 ОСОБА_1 незаконно виготовив вогнепальну зброю обріз мисливської рушниці, який у подальшому зберігав та носив при собі без передбаченого законом дозволу.
15 вересня 2016 року в с. Володимирівка Великобагачанського району Полтавської області було виявлено та вилучено обріз мисливської рушниці МР-153 та обріз мисливської рушниці "Олень", які ОСОБА_1 зберігав без передбаченого законом дозволу.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2020 року вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 17 липня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі засуджений вказує на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд, порушуючи статтю 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), належним чином не розглянув його апеляційної скарги, не дослідив доказів, наданих стороною обвинувачення. При цьому зазначає, що його дії слід кваліфікувати за статтями 118, 185 та 263 КК.
Крім того, засуджений вважає, що суд першої інстанції взяв до уваги лише надані стороною обвинувачення докази, однак не спростував у своєму рішенні його показань щодо розвитку подій, а поставився до них упереджено та необ`єктивно.
Також засуджений зазначає, що він лише захищався від нападу потерпілого, який кинув у нього ніж, а наявність ножів у гаражі повинен був підтвердити слідчий Нездійминога В.М., який не зазначив про них у протоколі огляду місця подій, однак суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит останнього у судовому засіданні. При цьому засуджений наполягає на тому, що його дії слід перекваліфікувати на перевищення меж необхідної оборони.
Засуджений стверджує, що судами неодноразово було порушено його право на захист, оскільки в суді першої інстанції він давав показання одразу після нападу епілепсії, просив перенести судове засідання, однак йому було відмовлено. У суді апеляційної інстанції його захищав захисник, який не мав досвіду в таких справах та надавав йому неефективну юридичну допомогу.
Крім того засуджений впевнений, що у суді першої інстанції суддями було порушено таємницю нарадчої кімнати, оскільки вони перебуваючи в нарадчій кімнаті продовжували слухати інші справи.
Між тим засуджений зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК, оскільки суд належним чином не спростував доводів його апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.
Також скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції в порушення його прав та свобод, не дивлячись на тяжкий стан здоровʼя, позбавив його права виступу у суді, провів розгляд кримінального провадження у відсутність засудженого та позбавив його права виступити з останнім словом.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, а також потерпілого і його представника, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду.
Відповідно до частини 1 статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з вимогами статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Однак під час касаційного розгляду суд не має права досліджувати докази, тобто фактичні дані, отримані в передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.
Суд не може перевіряти будь-які докази, а також приймати нові докази, які не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій. Крім того, не має права встановлювати та визнавати обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому такі доводи в касаційній скарзі не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тобто перевіряти доказ на несумлінність, точність і несуперечність з фактичними обставинами справи, а також зіставляти ці дані з іншими доказами.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений не погоджується з пред`явленим йому обвинуваченням, стверджує, що його дії слід було кваліфікувати за статтями 118, 185 та 263 КК.
Однак зазначені доводи засудженого, наведені в касаційній скарзі, є безпідставними з огляду на таке.
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції, заслухавши показання свідків, потерпілого та дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку належні та допустимі докази, а саме показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, які підтвердили суду намір загиблого ОСОБА_2 продати мисливську рушницю шляхом розміщення оголошення в Інтернеті. На оголошення відгукнувся покупець, який, з показань свідка ОСОБА_3, співмешканки потерпілого, приходив до гаража потерпілого та оглядав зброю, цією особою був ОСОБА_1, якого вона під час досудового розслідування впізнала за пред`явленими фотознімками.
Крім того, свідок ОСОБА_5, який надавав засудженому послуги таксі 13 вересня 2016 року, докладно розказав суду про маршрут, по якому слідував на вимогу ОСОБА_1, який вів себе впевнено та сказав, що розраховуватись за таксі не зможе, однак не спричинить зла свідкові. З протоколу пред`явлення особи для впізнання убачається, що свідок впізнав ОСОБА_1 та зазначив, що останній мав при собі зброю.
Свідок ОСОБА_4 суду показав, що ОСОБА_1 приїхав до нього 14 чи 15 вересня 2016 року, пропонував купити рушницю ОСОБА_6, а коли він відмовився її купувати, залишив в останнього вдома разом із пакетом. Дізнавшись про вбивство ОСОБА_2, свідок зрозумів, звідки в ОСОБА_1 рушниця, та повідомив правоохоронним органам.
Відповідно до протоколу огляду від 15 вересня 2016 року (т.1, а.п. 209-219) ОСОБА_4 добровільно видав працівникам поліції рушницю та боєприпаси до неї. Свідок ОСОБА_7 показав, що 13 вересня 2016 року до нього приїхав знайомий ОСОБА_1, вони разом відпочивали у знайомого ОСОБА_8 в с.Володимирівка, повідомив правоохоронним органам, де знаходиться ОСОБА_1, коли ті приїхали до нього додому, видав мобільний телефон останнього, а через деякий час повідомив, що знайшов у гаражі відрізану частину приклада до мисливської рушниці, про що складено протокол огляду від 16 вересня 2016 року.
Свідок ОСОБА_8, у якого вдома було затримано ОСОБА_1 добровільно видав речі, які останній просив сховати, що убачається з його показань та відображено у протоколі слідчого експерименту від 15 вересня 2016 року (т.1, а.п. 230-239). Відповідно до протоколу огляду місця події ОСОБА_8 добровільно видав працівникам поліції заховані напередодні на прохання обвинуваченого речі, а саме обріз мисливської рушниці моделі "Байкал" МР-153 № НОМЕР_3, споряджений п`ятьма набоями 12 калібру; сумку-рюкзак чорного кольору; обріз мисливської рушниці двоствольної вертикальної (без прикладу та з обрізаним дулом) з номерами " НОМЕР_2" на скобі та " НОМЕР_3" на ствольній коробці з патроном 32 калібру у верхньому стволі; патронташ чорного кольору, в якому знаходилось 5 патронів 12 калібру, 3 патрони 24 калібру, 2 патрони 32 калібру та 1 гільза 32 калібру; маску матерчату типу "балаклава"; костюм армійський камуфляжний; рукавички жовтого кольору. Згідно з висновком експерта №1889/516 від 5 грудня 2016 року (т.2, а.п. 102-156) досліджена стріляна гільза калібру 32, відстріляна з верхнього ствола наданого на дослідження обрізу двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці "Олень".
Відповідно до протоколів огляду від 15 вересня 2016 року, які були досліджені в суді (т. 1, а. п. 167-171, 195-200), цей же свідок добровільно видав працівникам міліції захований напередодні на прохання обвинуваченого розкладний ніж "Вооl", паспорт ОСОБА_1, його РНОКПП, картки "ПриватБанку" та квитанції ломбарду "Капітал" на ім`я останнього, відповідно до яких незадовго до вчинення злочину ОСОБА_1 закладав у ломбард брухт дорогоцінних металів.
За даними висновків судово-медичних експертиз трупа ОСОБА_2 №15 від 27 січня 2017року, №1068 від 18 жовтня 2018 року, №1068-а від 08 листопада 18 року на його тілі виявлені тілесні ушкодження, розділені експертами на 2 групи. Зокрема, до 1 групи відноситься сліпе вогнепальне дробове поранення голови з пошкодженням кісток черепу та речовини головного мозку; до 2 групи колото-різані ушкодження шиї з пошкодженням судин та щитоподібного хряща. Перша група ушкоджень утворилася в результаті одного пострілу з вогнепальної зброї одноразової дії вогнепального заряду (відносно компактної дії шроту та клейтуха). Ушкодження другої групи утворились незадовго до настання смерті, не менш як від п`ятикратної дії колото-ріжучого предмету, про що свідчить наявність на передній поверхні шиї п`яти ран. Співставляючи з індивідуальними характеристиками ножа, який був наданий експертам, встановлено, що рана №1, довжина якої переважає її глибину, утворилася від дії гостро ріжучого предмета, яким могло бути лезо ножа; інші 4 рани - від чотириразової дії колючо-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа, що могло мати місце при дії леза та клинка розкладного ножа "Вооl", наданого на експертизу.
Причиною смерті ОСОБА_2 стало сліпе, вогнепальне, проникаюче шротове поранення голови з пошкодженням кісток черепа та речовини головного мозку. Рана на шиї з пошкодженнями щитоподібного хряща та судин мають ознаки тяжких за критерієм небезпеки для життя. Сама по собі ця група ушкоджень також змогла б призвести до настання смерті потерпілого. Всі тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого, мають ознаки прижиттєвості, синхронні за часом, за давністю не суперечать строку їх заподіяння, вказаному в матеріалах кримінального провадження, утворилися незадовго до настання смерті потерпілого.
Також судом в основу вироку було покладено такі письмові докази, як висновок експерта № 242 - МК від 12 жовтня 2016 року (т. 2 а. п. 31-33); висновок судово-медичного експерта № 839 від 30 вересня 2016 року (том 2 а. п. 68) згідно з яким кров трупа ОСОБА_2 належить до В (ІІІ) групи, якій властивий антиген В та ізогемаглютинін анти-А, висновок судово-медичного експерта № 359 від 10 жовтня 2016 року (том 2 а. п. 56-60);висновок судово-медичного експерта № 858 від 6 жовтня 2016 року (том 2 а. п. 61-62), протокол огляду від 21 вересня 2016 року (том 1 а. п. 221-223) та надані на дослідження, виявлена кров людини, яка відповідно до висновку судово-медичного експерта № 840 від 7 жовтня 2016 року (том 2 а. п. 63-65) може походити від ОСОБА_2, висновок судово-медичного експерта № 859 від 6 жовтня 2016 року (том 2 а. п. 66-67) може походити від потерпілого ОСОБА_2 . При судово-медичній експертизі розкладного ножа "BOOL" крові не виявлено, знайдені без`ядерні епітеліальні клітини, непридатні для цитологічного дослідження, про що свідчить висновок експерта № 365 від 5 жовтня 2016 року (том 2 а. п. 46-49), висновок товарознавчої експертизи № 433 від 17 жовтня 2016 року (том 2 а. п. 20-24) відповідно до якої вартість патронташу, наданого на експертизу, з урахуванням визначених експертом можливої початкової вартості, можливого розміру втрати якості (зносу), станом на момент проведення експертизи може становити 309,60 грн.
Суд першої інстанції належним чиним дослідив та перевірив вказані докази та дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. При цьому судом було повною мірою проаналізовано та спростовано показання самого винного, який у запереченнях своєї вини знайшов спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення та намір уникнути покарання за скоєне.
Співставляючи показання винного з наданими стороною обвинувачення доказами, суд правильно дійшов висновку про їх неспроможність. Належним чином їх проаналізував та дійшов наступного висновку.
Як син загиблого, так і свідок ОСОБА_3 у ході судового розгляду не підтвердили, а свідок ОСОБА_3 в категоричній формі заперечила факт отримання загиблим будь-яких грошових коштів у рахунок завдатку за продаж зброї. Потерпілий та свідки в ході судового розгляду характеризували особу загиблого виключно позитивно, як людину чуйну, порядну, чесну, добру і доброзичливу, не конфліктну і не схильну до будь-яких проявів агресії незалежно від обставин. Потерпілий та свідки вказали, що загиблий не володів будь-якими прийомами з метання ножів або інших гострих предметів на влучність або заради забави, а в гаражі мав лише ніж господарського призначення, який ним і використовувався виключно для таких цілей.
За даними огляду місця події, домогосподарства потерпілого, в ході огляду гаража будь-яких ножів на підлозі біля дверей гаража чи слідів від ножа виявлено не було. Відсутність як ножа (ів), так і будь-яких слідів від них або ж пострілів на дверях гаража чи в інших місцях заперечили і потерпілий, який був присутнім під час огляду, і свідок ОСОБА_3 .
При цьому версія подій засудженого про вчинення вбивства у стані необхідної оборони, на яку він також посилається у своїй касаційній скарзі, не знайшла підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження.
Між тим суд апеляційної інстанції на підтвердження висновків місцевого суду, належним чином проаналізував показання винного та підтвердив його вказавши, при цьому на наступне.
Суд оцінив мотиви злочинних дій обвинуваченого, те, що зазначив, що ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство потерпілого із корисливих спонукань під час нападу на останнього з метою заволодіння його особистим майном, при цьому придбав обріз мисливської рушниці, з яким в обумовлений день прийшов до потерпілого, не маючи при собі будь-яких дозвільних документів на придбання зброї, що було, як це встановлено судом, безапеляційною умовою з боку потерпілого для її продажу, крім того ОСОБА_9 мав непогашену у визначеному законом порядку судимість та невідбуте покарання за вчинення особливо тяжких злочинів, що є підставою для відмови у наданні дозволу для придбання зброї та викликало його миттєву реакцію на заволодіння рушницею та іншим майном шляхом вчинення розбійного нападу та позбавлення життя потерпілого, який в цей час вдома знаходився один.
На переконання суду, про це свідчить обстановка на місці скоєння злочину, швидкість та рішучість дій обвинуваченого, незначна тривалість часу та швидкий, заздалегідь підготовлений відхід від місця скоєння злочину при відсутності будь-якої розгубленості чи збентеженості, що встановлено судом і що є свідченням досконалої підготовки до скоєння злочину. Тому суд критично оцінює і не бере до уваги твердження обвинуваченого про те, що він нібито діяв в стані необхідної оборони, захищаючись від протиправних дій потерпілого.
Зокрема, судом правильно стверджено, що здійснення пострілу в голову потерпілому та завдання останньому не менше п`яти ударів ножем в шию свідчить про наявність у обвинуваченого мети позбавлення життя потерпілого, при цьому матеріали кримінального провадження не містять доказів, окрім показань самого обвинуваченого, про наявність суспільно небезпечного посягання на його життя з боку потерпілого.
Беручи до уваги спосіб, знаряддя злочину, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку обвинуваченого та потерпілого, що передувала події, та поведінку обвинуваченого після, суд дійшов правильного висновку про те, що в даному випадку дії обвинуваченого носили конкретний характер і були обумовлені його бажанням заподіяти смерть потерпілому з корисливих мотивів, з метою подальшого заволодіння його особистим майном.
Спростовані судом і твердження сторони захисту щодо недоведеності наявності в потерпілого грошових коштів в іноземній валюті та інших цінностей у зв`язку з тим, що при затриманні обвинуваченого не були в останнього виявлені. Такі твердження є безпідставними, оскільки наявність вказаних речей у потерпілого до події кримінального правопорушення достовірно встановлена з показань рідних загиблого, сина та співмешканки, а з огляду на розрив у часі від дати події до затримання обвинуваченого останній мав реальну можливість розпорядитися як грошима, так і іншими речами потерпілого, якими він заволодів у будь-який спосіб.
Крім того, спростував суд твердження засудженого про його невинуватість у вчиненні злочину, передбаченого статтею 263-1, з огляду на хронологію подій, оскільки саме 13 вересня 2016 року ОСОБА_1 після вбивства потерпілого і заволодіння його майном прибув до місця проживання свідка ОСОБА_8, маючи при собі, в тому числі, і належну потерпілому мисливську рушницю "МР-153", при цьому мав можливість вільно пересуватися по домогосподарству, користуватися знаряддям чи інструментом, які були у володінні останнього.
Тому факт виявлення в гаражі домоволодіння свідка частини відпиляного прикладу та чохла для мисливської зброї судом правильно розцінено як доказ, який "поза розумним сумнівом" доводить виготовлення обвинуваченим обрізу з мисливської рушниці, викраденої у потерпілого. Між тим, саме цей обріз з мисливської рушниці був виявлений у рюкзаку, наданому засудженим для схову.
За таких обставин досліджені судом першої інстанції докази з точки зору належності, допустимості та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено як подію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачувався ОСОБА_1, так і те, що зазначені злочини вчинено саме обвинуваченим.
Зазначені в касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи про відсутність спростувань його версії подій та надумані твердження про відсутність доказів на підтвердження його винуватості спростовуються повним аналізом його показань та належними та допустимими доказами, які у своїй сукупності є узгодженими між собою та "поза розумним сумнівом" вказують на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
При цьому засуджений не навів у своїй касаційній скарзі належних доводів, що слугували б підставою для апеляційного суду проводити повторне дослідження доказів, які належним чином дослідив суд першої інстанції та яким надав відповідну оцінку, а тому доводи останнього про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції є необґрунтованими.
Такі дії апеляційного суду повністю узгоджуються з вимогами статті 404 КПК, оскільки апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Суд апеляційної інстанції належним чином зважив на доводи апеляційної скарги захисника та засудженого, які за змістом є аналогічними доводам, зазначеним у касаційній скарзі засудженого, належним чином спростував їх та обґрунтовано залишив без задоволення апеляційні скарги сторони захисту.
Колегія суддів погоджується з апеляційним судом, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 6, 13 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187, частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 263-1 КК, зроблено на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом у їх взаємозв`язку відповідно до приписів статті 94 КПК.
У касаційній скарзі засуджений зазначає, що під час судового розгляду та в суді апеляційної інстанції було неодноразово порушено його право на захист.
Однак такі доводи спростовуються матеріалами кримінального провадження, з яких убачається, що обвинувачений всіляко намагався позбавити суд можливості провести розгляд справи в розумні строки, посилаючись при цьому на погіршення стану здоров`я, яке у нього відбувалося саме під час перебування в залі судових засідань і тоді, коли йому необхідно було відповідно до встановленого порядку дослідження доказів, давати пояснення або висловлювати свою позицію щодо обвинувачення, яке йому було висунуте. Неодноразові обстеження лікарями, проведені за викликом суду, не встановлювали об`єктивних перешкод з урахуванням його стану для участі в проведенні судових засідань, хоча на його вимогу вони неодноразово відкладались.
Разом із цим засуджений у своїй касаційній скарзі зазначає, що під час судового розгляду 13 липня 2017 року у нього стався напад епілепсії, було викликано швидку медичну допомогу, але стан був незадовільний, проте суд продовжив судовий розгляд порушуючи його права.
Проте, такі твердження спростовуються прослуховуванням звукозапису судового засідання від 13 липня 2017 року, під час якого засудженому дійсно викликали лікарів, які надали йому допомогу та надали довідку, відповідно до якої він мав задовільний стан здоров`я та мав змогу продовжувати судовий розгляд. При цьому ОСОБА_1 заявляв неодноразові клопотання, які судом також було належним чином розглянуто, а в подальшому впевнено та повільно надавав показання, його не перебивали, він не був обмежений часом, а тому підстав вважати, що діями суду було порушено його права, колегія суддів не вбачає.
Доводи засудженого щодо порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати також належним чином було перевірено судом апеляційної інстанції, при цьому суд правильно зазначив, що відповідно до даних журналу судового засідання від 14 липня 2017 року судове засідання в даному кримінальному провадженні розпочате об 11:51 та о 12:17 колегія суддів видалилася до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, після виходу з якої 17 липня 2017року з 11:25 по 12:25 відбулося проголошення судового рішення. Таким чином, початок судового засідання 14 липня 2017 року та його закінчення шляхом проголошення прийнятого судового рішення 17 липня 17 року не виключає участі суддів, що входили до складу колегії в інших справах, призначених до розгляду як до засідання від 14липня 17 року, так і після його закінчення 17 липня 17року, а тому зазначена обставина не свідчить про порушення суддями зі складу колегії суддів (суду першої інстанції) таємниці нарадчої кімнати, отже відсутня підстава для скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Такі висновки апеляційного суду повністю узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, а постановлення суддями судових рішень 14 та 17 липня 2017 року не вказує на порушення таємниці нарадчої кімнати.
Також засуджений зазначає, що жоден із захисників належним чином не узгодив з ним позиції, не брав участі у складанні його апеляційної скарги та він неодноразово звертався до регіонального центру з надання правової допомоги у Полтавській області, однак його звернення про призначення йому захисника Буглак В.В. залишено без уваги.
Такі доводи засудженого спростовуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.
Так, засуджений під час апеляційного розгляду неодноразово звертався до Регіонального центру про отримання правової допомоги. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час всього апеляційного розгляду він був забезпечений захисником, однак неодноразово заявляв своїм захисникам відводи, також відводи заявляв колегії суддів, жалівся на стан здоров`я та йому неодноразово викликали карету швидкої медичної допомоги.
Підстави для відводу судді врегульовані статтями 75 та 76 КПК, проте бажання учасників процесу відвести суддю чи зірвати судове засідання інколи призводить до того, що причини для відводу судді є нелогічними та абсурдними. А дії щодо заявлених повторних відводів чи відводу судді, який вирішує питання про відвід, можуть вчинятися настільки часто і систематично, що їхнє вирішення займає більше часу, аніж вирішення питання, за яким особа звернулася до суду.
На переконання Суду, головуючий вжив усіх передбачених процесуальним законом заходи, у тому числі, для надання оцінки обставинам, за яких виникли сумніви в його упередженості. Відновлення довіри або усунення негативних наслідків шляхом заміни головуючого має виправдання лише тоді, коли це потребується, а не в той час, коли учасники усіляко намагаються затягнути розгляд справи або скомпрометувати суддю. Так само, Суд розцінює поведінку засудженого щодо відмови від подальшої участі в судових засіданнях суду апеляційної інстанції, а саме як затягування розгляду справи та маніпулювання колегією суддів.
На думку колегії суддів, справа повинна розглядатися з точки зору об`єктивної перевірки неупередженості, а точніше, необхідно дослідити питання про те, чи можуть сумніви заявника, що випливають з конкретної ситуації, вважатися об`єктивно виправданими в обставинах цього кримінального провадження.
Таким чином, необхідно встановити, чи існують, крім поведінки колегії суддів, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумнів у неупередженості суддів. Мається на увазі, що при ухваленні рішення про те, чи є в конкретній справі законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об`єктивно виправданим.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження засуджений висловлював свої наміри про захист його інтересів адвокатом Буглак В.В., однак суд апеляційної інстанції під час розгляду ухвалою від 13 березня 2018 року доручив Регіональному центру призначити ОСОБА_1 адвоката для надання безоплатної правової допомоги. На виконання ухвали апеляційного суду Регіональним центром надано Доручення адвокату Ємцю А.М. для надання безоплатної вторинної правової допомоги обвинуваченому у кримінальному провадженні, в подальшому колегією суддів ухвалою від 29 жовтня 2018 року задоволено заяву захисника Ємця А.М. про самовідвід з огляду на відкриття щодо останнього дисциплінарного провадження КДКА в Полтавській області за заявами ОСОБА_1 (т.3 а.п. 107,137) Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року знову надано доручення Центру призначити ОСОБА_1 адвоката для надання безоплатної правової допомоги. На виконання зазначеної ухвали та в подальшому Регіональним центром надавалися по черзі доручення чотирьом різним адвокатам, проте ОСОБА_1 кожного разу наполягав на призначенні Регіональним центром для захисту його інтересів в апеляційній інстанції захисника Буглак В.В. Ухвалою колегії суддів Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року доручено Центру укласти договір з адвокатом Буглак В.В., що включена до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для здійснення захисту ОСОБА_1 в апеляційній інстанції, відповідно до положень статті 17, 22 Закону України "Про безоплатну правову допомогу". За повідомленням Центру, на виконання ухвали колегії суддів, на адресу захисника Буглак В.В. було направлено лист з пропозицією з`явитися до Центру для підписання договору про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 та сам договір, водночас, станом на 04 лютого 2020 року договір підписаний адвокатом Буглак В.В., на виконання ухвали Полтавського апеляційного суду від 6 грудня 2019 року до Регіонального центру не надходив, для його підписання адвокат Буглак В.В. до Регіонального центру також не з`являлась. Натомість у судових засіданнях, призначених апеляційним судом в даному провадженні, брав участь захисник - адвокат Баленко Р.В., який діяв на підставі доручення №016-0003197 від 20 грудня 2019 року.
У ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 неодноразово заявляв відводи захиснику Баленку Р.В. та заяви про його заміну на надуманих підставах, які колегією суддів у відповідних процесуальних рішеннях визнані такими, що не знайшли свого підтвердження. а тому в задоволенні цих заяв було відмовлено. При цьому поведінка ОСОБА_1 як в судових засіданнях, так і в умовах СІЗО (відмова від спілкування з призначеними йому Центром захисниками) свідчить про зловживання обвинуваченим своїм правом на захист.
З огляду на позицію ОСОБА_1, за клопотанням якого судом і було залучено захисника, що надає безоплатну правову допомогу, та який протягом всього часу розгляду кримінального провадження щодо нього в апеляційному порядку відмовлявся від правової допомоги в суді будь-кого з адвокатів, що були призначені Регіональним центром, окрім Буглак В.В., колегія суддів правильно вирішила за необхідне провести апеляційний розгляд за участю захисника Баленка Р.В.
Відповідно до положень частини 1 статті 13 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" безоплатна вторинна правова допомога це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу до правосуддя.
При реалізації цієї державної гарантії особа позбавлена можливості вільно обирати собі захисника, оскільки відповідно до статті 49 КК захисник такій особі призначається за постановою слідчого/прокурора або ухвалою судді чи суду. Так само особа, що отримує безоплатну вторинну правову допомогу, не може на власний розсуд вимагати від суду заміни захисника з особистих мотивів.
Згідно з п.9 ч.1 ст.17 Закону України "Про безоплатну правову допомогу", заміна призначеного адвоката проводиться Центром шляхом прийняття відповідного рішення (яке видається у формі наказу). Виключні підстави та порядок заміни адвокатів, що надають безоплатну вторинну правову допомогу, визначені ст.24 цього Закону.
Таким чином, КПК не передбачено можливості проводити судом заміну чи відсторонення адвоката, призначеного Центром для надання безоплатної вторинної правової допомоги (за виключенням питання відводу захисника в порядку ст.78 КПК України).
Право особи на заміну захисника, передбачене ст.54 КПК, є похідним від права вільного вибору захисника своїх прав, яке особа реалізує самостійно, укладаючи договір з обраним нею захисником. Це право не розповсюджується на зміст права на безоплатну вторинну правову допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти.
Згідно зі статтею 6 § 3 (с) Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального злочину, має право використовувати правову допомогу захисника на свій власний вибір.
Таким чином, з урахуванням положень КПК, Закону України "Про безоплатну правову допомогу", практики Європейського суду з прав людини, даних про належну кваліфікацію адвоката Баленка Р.В. у кримінальних провадженнях будь-якої складності, право ОСОБА_1 на захист у кримінальному провадженні не порушено, з чим погоджується і колегія суддів.
Окрім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, воно тривалий час, а саме два роки, не знаходило свого вирішення, тоді як призначалося до розгляду судом неодноразово (32 рази) та в стислі строки задля забезпечення його розгляду в розумні строки.
Водночас мали місце непоодинокі випадки відкладення апеляційного розгляду провадження в зв`язку з відмовою обвинуваченого слідувати з ДУ "Полтавська установа виконання покарання №23" до приміщення апеляційного суду для участі в судовому засіданні та в зв`язку з заявами обвинуваченого про незадовільний стан здоров`я, що перешкоджав йому брати участь у судовому засіданні. При цьому після неодноразових спроб судді-доповідача надати слово обвинуваченому для висловлення доводів, викладених в апеляційних скаргах, таким правом не скористався та вкотре заявив клопотання про відкладення апеляційного розгляду з огляду на стан здоров`я, що убачається із звукозапису судового засідання від 23 липня 2020 року.
Суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про проведення судового засідання за відсутності ОСОБА_1 правильно дійшов висновку про зловживання останнім наданими йому правами та затягування розгляду справи в такий спосіб, оскільки до матеріалів кримінального провадження як стороною захисту, так і на запит апеляційного суду з ДУ "Полтавська установа виконання покарань №23" надано інформацію щодо звернень ОСОБА_1 за медичною допомогою за час перебування в
установі. При цьому жодних об`єктивних медичних даних про неможливість ОСОБА_1 за станом здоров`я брати участь в судових засіданнях матеріали провадження не містять, що вказує на затягування розгляду кримінального провадження та зловживання своїми правами.
На переконання Суду, під час апеляційного розгляду колегія суддів вжила всіх передбачених процесуальним законом заходи, у тому числі, для надання оцінки поведінки засудженого, його стану здоров`я, заявлених клопотань та забезпечення належним захистом.
Так само колегія суддів розцінює поведінку засудженого щодо відмови від захисників та велику кількість заявлених клопотань, а саме як затягування розгляду справи та маніпулювання колегією суддів.
Законодавець чітко передбачив правила поведінки сторін у кримінальній справі щодо подання доказів, участі в їх дослідженні та доведенні їх переконливості, виступ в судових дебатах, оскарженні процесуальних рішень суду.
Тобто учасники судового процесу мають діяти відповідно до загальних положень судового розгляду, а не зловживати своїми правами, як це чітко прослідковується з перебігу судового засідання впродовж апеляційного розгляду.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, засуджений не тільки відмовлявся від захисників без належних на те умотивувань а й не хотів їхати до зали судового засідання, про що неодноразово повідомлялося працівниками конвою, у тому числі, письмово.
Отже, суд апеляційної інстанції вжив усіх заходів для використання засудженим своїх прав для подальшої його участі в судових засіданнях, а також намагався з`ясувати обставини, що спонукали його до таких дій.
Таким чином, колегія суддів не встановила об`єктивних підстав вважати, що апеляційний розгляд кримінального провадження проведено без дотримання вимог процесуального закону, що повною мірою могло вплинути на законність та обґрунтованість судових рішень.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про залишення вироку районного суду без зміни, оскільки судом було ретельно досліджено звукозапис показань свідків та письмові матеріали кримінального провадження. При цьому у своїх висновках апеляційний суд
правильно зазначив, що лише зі слів ОСОБА_1 було відомо про те, що він захищався від потерпілого, однак інші досліджені докази вказують, що дії останнього правильно кваліфіковані органами досудового розслідування, а саме, як вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів.
З огляду на наведене, не заслуговують на увагу твердження засудженого, що апеляційний суд не взяв до уваги його доводів та залишив їх без належного вмотивування.
Отже, колегія суддів не вбачає недотримання судами визначених законом вимог, що стосуються правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, а доводи засудженого про те, що сторона обвинувачення не довела в судовому засіданні поза розумним сумнівом винуватості його підзахисного у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 6 частини 2 статті 115 КК, є неспроможними.
Таким чином, колегією суддів не встановлено порушень вимог закону під час перевірки кримінального провадження щодо засудженого ОСОБА_1 .
На підставі наведеного касаційна скарга захисника задоволенню не підлягають, вирок повністю узгоджується зі статтею 373 КПК, а ухвала апеляційного суду постановлено з дотриманням вимог статті 419 КПК. Такі рішення є законними, вмотивованими та обґрунтованими.
Керуючись статтями 433, 434,436, 441,442 КПК, Суд