Постанова
Іменем України
13 травня 2021 року
м. Київ
справа № 725/2125/20
провадження № 51-6251 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Гордєєва В.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 30 листопада 2020 року у кримінальному провадженні № 12019260020000427 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Ізюма Харківської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 23 вересня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення тридцяти двох епізодів таємного викрадення чужого майна за обставин, детально викладених у вироку суду.
Зокрема, 08 березня 2019 року близько 01:00 ОСОБА_1, переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно, повторно, незаконно проник до будинку АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_2, чим завдав йому майнової шкоди на загальну суму 2 400 грн.
А також за аналогічних обставин:
В період з 24 березня 2019 року по 26 березня 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_3, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_3 на загальну суму 600 грн.
В період з 24 березня 2019 року по 26 березня 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_4, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 3 800 грн.
В період з 01 квітня 2019 року по 02 квітня 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_5, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 8 000 грн.
В період з 24 квітня 2019 року по 05 травня 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_6, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_6 на загальну суму 1 288,80 грн.
В період з 02 червня 2019 року по 05 червня 2019 року в нічний час проник до гаражного приміщення домоволодіння АДРЕСА_7, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_7 на загальну суму 15 607,55 грн.
В період з 04 червня 2019 року по 08 червня 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_7, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_8 на загальну суму 2 989 грн.
В період з 22 червня 2019 року по 25 червня 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_8, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_9 на загальну суму 8 758,25 грн.
В період з 30 червня 2019 року по 03 липня 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_9, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_10 на загальну суму 9 700,15 грн.
В період з 07 липня 2019 року по 08 липня 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_10, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_11 на загальну суму 13 112,30 грн.
В період з 02 липня 2019 року по 09 липня 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_11, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_12 на загальну суму 7 800 грн.
В період з 24 липня 2019 року по 25 липня 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_12, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_13 на загальну суму 1 300 грн.
В період з 24 липня 2019 року по 25 липня 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_12, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_14 на загальну суму 2 900 грн.
26 липня 2019 року близько 01:15 проник до приміщення будівлі, що на АДРЕСА_13, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_15 на загальну суму 3 199,68 грн.
В період з 26 липня 2019 року по 28 серпня 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_14, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_16 на загальну суму 14 200 грн.
В період з 04 серпня 2019 року по 06 серпня 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_15, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_17 на загальну суму 2 700 грн.
В період з 06 серпня 2019 року по 09 серпня 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_16, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_18 на загальну суму 5 193,80 грн.
11 серпня 2019 року близько 03:15 проник до будинку АДРЕСА_17, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_19 на загальну суму 12 195,83 грн.
В період з 15 серпня 2019 року по 16 серпня 2019 року в нічний час проник до гаража домоволодіння АДРЕСА_7, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_7 на загальну суму 3 300 грн.
В період з 17 серпня 2019 року по 20 серпня 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_18, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_20 на загальну суму 3 832,40 грн.
В період з 18 серпня 2019 року по 21 серпня 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_19, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_21 на загальну суму 4 805,20 грн.
В період з 31 серпня 2019 року по 02 вересня 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_20, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_22 на загальну суму 2 500 грн.
06 вересня 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_18, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_20 на загальну суму 5 000 грн.
В період з 19 серпня 2019 року по 19 вересня 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_21, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_23 на загальну суму 8 850 грн.
В період з 19 вересня 2019 року по 20 вересня 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_22, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_24 на загальну суму 5 000 грн.
25 жовтня 2019 року близько 04:20 проник до приміщення будівлі, що на АДРЕСА_23, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_25 на загальну суму 1 762,25 грн.
02 листопада 2019 року близько 00:30 через паркан проник на територію Чернівецького музею історії та культури євреїв Буковини, що на вул. Зеленій, 11 у м. Чернівцях, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_26 на загальну суму 4 905 грн.
В період з 02 листопада 2019 року по 04 листопада 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_24, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_27 на загальну суму 45 781,08 грн.
04 листопада 2019 року близько 23:05 проник до складського приміщення, розташованого на АДРЕСА_25, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_28 на загальну суму 63 344 грн.
В період з 28 жовтня 2019 року по 05 листопада 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_26, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_29 на загальну суму 10 441,60 грн.
В період з 02 листопада 2019 року по 05 листопада 2019 року в нічний час проник до будинку АДРЕСА_27, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_30 на загальну суму 7 000 грн.
06 листопада 2019 року близько 15:00 проник у дачний будинок АДРЕСА_28, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_31 на загальну суму 5 081,03 грн.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 30 листопада 2020 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Гордєєва В.В. залишено без задоволення, а вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 23 вересня 2020 року - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Гордєєв В.В. просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує про відсутність прямих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Зазначає, що в основу обвинувального вироку місцевим судом покладено недопустимі докази. Зокрема, вказує, що у протоколі слідчого експерименту від 21 грудня 2019 року (т. 6, а. с. 212) зазначені невідомі особи без процесуального статусу, а сам протокол містить підписи без прізвищ осіб. Крім того, в протоколі не зазначено адреси проведення слідчої дії, а також пори доби та погодних умов. У протоколах слідчих експериментів від 21 грудня 2019 року (т. 14, а. с. 18, 21) відсутні підписи понятих, а на відеозаписах не зазначено адреси проведення слідчої дії. У протоколі слідчого експерименту від 21 грудня 2019 року (т. 14, а. с. 87) не зазначено адреси проведення слідчої дії, відсутні підписи її учасників. Звертає увагу, що з відеозаписів проведення слідчих експериментів вбачається, що ОСОБА_1 відмовився відтворювати обставини вчинення злочину, при цьому фактично відбувався його допит, а згадані протоколи слідчих експериментів відсутні у реєстрі матеріалів досудового розслідування. Крім того, вказує, що у порушення вимог ст. 290 КПК України жодний з відеозаписів проведених слідчих дій, наявних у справі, стороні захисту не відкривався. Відкриття матеріалів кримінального провадження відбувалось у слідчому ізоляторі, де відсутня технічна можливість для такого відтворення. До того ж у протоколі відкриття не зазначено кількості томів кримінального провадження та кількості сторінок у томі. Також зазначає, що у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 жовтня 2019 року (т. 3, а. с. 155) та у протоколі огляду місця події від 26 жовтня 2019 року (т. 4, а. с. 10) відсутній підпис понятого, у протоколі допиту свідків (т. 4, а. с. 38-43) відсутні прізвище слідчого та його підпис. Протоколи допиту свідків від 26 жовтня 2019 року (т. 4, а. с. 81, 83, 84), протоколи добровільної видачі та огляду від 26 жовтня 2019 року та від 04 листопада 2019 року (т. 4, а. с. 82, 192) складені неналежною особою всупереч змісту доручення слідчого. Протоколи допиту свідків від 03 листопада 2019 року (т. 4, а. с. 186), від 04 листопада 2019 року (т. 4, а. с. 189, 190) складені слідчими, які не входили до групи слідчих, визначених у кримінальному провадженні. Протоколи допиту свідків від 04 листопада 2019 року (т. 5, а. с. 164) та від 26 лютого 2020 року (т. 5, а. с. 163) складені неуповноваженою особою без зазначення місця складання протоколів та номера провадження. Протокол роз`яснення права на захист від 06 листопада 2019 року складений за відсутності понятих. Вказує, що після об`єднання кримінальних проваджень допит потерпілого ОСОБА_15 був проведений не слідчим, а оперуповноваженим без відповідних на це повноважень. Крім того, вказує, що протокол огляду місця події від 06 листопада 2019 року (т. 6, а. с. 4), який розпочато о 18:30, є недопустимим доказом, оскільки відповідно до протоколу затримання ОСОБА_1 було затримано лише о 22:25. Стверджує, що у кримінальному провадженні № 12019260020001412 відсутній витяг з ЄРДР, що свідчить про недопустимість усіх доказів у кримінальному провадженні. Також вказує про упередженість досудового розслідування, враховуючи, що поняті ОСОБА_32 та ОСОБА_33 брали участь у більшості слідчих дій. Крім того, зазначає, що свідок ОСОБА_34 під час допиту узагальнено повідомив, що купував якісь речі у ОСОБА_1 не зазначивши часу купівлі, точної кількості речей, їх характеризуючих ознак, а суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі посилається на показання цього свідка, які не сприймав безпосередньо. З огляду на викладене вказує, що вирок місцевого суду має явний обвинувальний ухил та ґрунтується на припущеннях, а суд апеляційної інстанції, перевіряючи такий вирок, надав неправильну правову оцінку обставинам справи, чим допустив істотне порушення норм процесуального закону.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Піх Ю.Г. заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі захисник вказує про відсутність прямих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки в основу обвинувального вироку місцевим судом покладено недопустимі докази.
Колегія суддів не може погодитись з такими доводами касаційної скарги захисника та вважає, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, ґрунтуються на досліджених під час судового розгляду доказах, які було оцінено відповідно до закону та правильно визнано достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо нього.
У вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень статей 85, 86, 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності.
Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній його частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.
Не погоджуючись із вироком суду, захисник у касаційній скарзі зазначає, що у протоколі слідчого експерименту від 21 грудня 2019 року (т. 6, а. с. 212) зазначені невідомі особи без процесуального статусу, а сам протокол містить підписи без прізвищ осіб. Крім того, в протоколі не зазначено адреси проведення слідчої дії, а також пори доби та погодних умов. У протоколах слідчих експериментів від 21 грудня 2019 року (т. 14, а. с. 18, 21) відсутні підписи понятих, а на відеозаписах - адреса проведення слідчої дії. У протоколі слідчого експерименту від 21 грудня 2019 року (т. 14, а. с. 87) не зазначено адреси проведення слідчої дії, відсутні підписи її учасників.
Як убачається з протоколу слідчого експерименту від 21 грудня 2019 року (т. 6, а. с. 212) ОСОБА_1 у присутності понятих ОСОБА_32 та ОСОБА_33, за участю захисника Топала А.М., потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_27 відтворив на місці обставини вчинення ним злочину. У протоколі містяться підписи усіх осіб, які брали участь під час проведення слідчого експерименту. При цьому той факт, що у протоколі не зазначено процесуального статусу учасників слідчої дії, не може вказувати про недопустимість такого доказу.
З протоколів слідчих експериментів від 30 грудня 2019 року та від 09 січня 2020 року, які помилково зазначені захисником у касаційній скарзі як протоколи від 21 грудня 2019 року (т. 14, а. с. 18, 21), вбачається, що слідчі дії було проведено за участю ОСОБА_1, у присутності понятих ОСОБА_32 та ОСОБА_33, про що у протоколі містяться їхні підписи, у протоколі вказано адресу проведення слідчого експерименту.
З протоколу слідчого експерименту від 22 квітня 2020 року, який помилково зазначено захисником у касаційній скарзі як протокол від 21 грудня 2019 року (т. 14, а. с. 87), вбачається, що слідчу дію було проведено за участю ОСОБА_1, у присутності понятих ОСОБА_35 та ОСОБА_36, про що у протоколі містяться їхні підписи.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до відеозаписів проведення слідчих експериментів ОСОБА_1 вільно орієнтується на місцевості, вказує про спосіб проникнення на територію домоволодінь та до приміщень, зазначає, де і які речі ним були викрадені.
Таким чином, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що під час слідчого експерименту відбувався допит ОСОБА_1, а не відтворення обстановки та обставин події, про що захисник вказує у своїй касаційній скарзі.
Порушень вимог статей 104, 223, 240 КПК України, які б викликали сумніви у достовірності проведених слідчих експериментів та, відповідно, давали б підстави вважати їх недопустимими доказами, колегією суддів не встановлено.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про порушення вимог ст. 290 КПК України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
У касаційній скарзі захисник вказує, що жодний із відеозаписів проведених слідчих дій, наявних у справі, стороні захисту не відкривався. Відкриття матеріалів кримінального провадження відбувалось у слідчому ізоляторі, де відсутня технічна можливість для такого відтворення. До того ж у протоколі відкриття не зазначено кількості томів кримінального провадження та кількості сторінок у томі.
Відповідно до ч. 1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Як убачається з протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 30 квітня 2020 року (т. 14, а. с. 233), старшим слідчим СВ Чернівецького ВП ГУНП у Чернівецькій області Черевко О.Я. у приміщенні ДУ "Чернівецький слідчий ізолятор" відповідно до вимог статей 103, 104, 290 КПК України надано підозрюваному ОСОБА_1 та його захиснику Топалі А.М. доступ до матеріалів досудового розслідування в кількості 14 томів, в яких були наявні й відеозаписи проведених під час досудового розслідування слідчих дій.
Крім того, відповідно до зазначеного протоколу підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник Топала А.М. ознайомилися з матеріалами кримінального провадження, при цьому за наслідком ознайомлення будь-яких заяв та клопотань, у тому числі щодо надання відеозаписів проведених слідчих дій або їх відтворення, ними заявлено не було.
За таких обставин колегією суддів не встановлено порушень вимог ст. 290 КПК України, а тому доводи касаційної скарги захисника в цій частині є безпідставними.
Крім того, колегія суддів вважає надуманими доводи касаційної скарги захисника про недопустимість здобутих доказів у зв`язку з відсутністю у кримінальному провадженні № 12019260020001412 витягу з ЄРДР, оскільки такий витяг наявний у матеріалах провадження (т. 6, а. с. 1).
Також необґрунтованими є твердження захисника про те, що протокол роз`яснення права на захист від 06 листопада 2019 року складений за відсутності понятих. Вказаний протокол за своєю суттю є способом фіксації підтвердження факту роз`яснення прав підозрюваному чи обвинуваченому під час його допиту, та з огляду на положення ст. 223 КПК України процесуальний закон не вимагає присутності понятих у такому випадку.
У касаційній скарзі захисник вказує про те, що в протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 жовтня 2019 року (т. 3, а. с. 155) та протоколі огляду місця події від 26 жовтня 2019 року (т. 4, а. с. 10) відсутні підписи понятого.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що дійсно у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 жовтня 2019 року на останній сторінці відсутній підпис понятого ОСОБА_32, разом з тим підпис вказаного понятого міститься на всіх інших сторінках протоколу, що, на думку колегії суддів, не може свідчити про недопустимість такого протоколу як доказу.
При цьому колегія суддів вважає надуманими твердження захисника про відсутність підпису понятого у протоколі огляду місця події від 26 жовтня 2019 року, оскільки перевіркою матеріалів провадження встановлено, що підписи понятих ОСОБА_37 та ОСОБА_38 містяться на всіх його сторінках.
Колегія суддів не може погодитись з доводами касаційної скарги захисника про те, що протоколи добровільної видачі та огляду від 26 жовтня 2019 року та від 04 листопада 2019 року (т. 4, а. с. 82, 192) складені неналежною особою всупереч змісту доручення слідчого.
Відповідно до доручення на проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України від 25 жовтня 2019 року слідчий СВ Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області Шинкура Я.В. просить доручити поліцейському сектору кримінальної поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області провести оперативні заходи, зокрема, для встановлення місця знаходження викраденого майна.
Як убачається зі змісту протоколу добровільної видачі та огляду від 26 жовтня 2019 року, такий протокол складений на виконання доручення слідчого старшим оперуповноваженим СКП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області Майбородою І.В., а протокол добровільної видачі та огляду від 04 листопада 2019 року - старшим оперуповноваженим СКП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області Безругак Ю.К., а тому доводи касаційної скарги захисника в цій частині є безпідставними.
Крім того, як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень захисник вказує, що у протоколі допиту свідків (т. 4, а. с. 38-43) відсутні прізвище слідчого та його підпис, протоколи допиту свідків від 26 жовтня 2019 року (т. 4, а. с. 81, 83, 84) складені неналежною особою всупереч змісту доручення слідчого, протоколи допиту свідків від 03 листопада 2019 року (т. 4, а. с. 186), від 04 листопада 2019 року (т. 4, а. с. 189, 190) складені слідчими, які не входили до групи слідчих, визначених у кримінальному провадженні, протоколи допиту свідків від 04 листопада 2019 року (т. 5, а. с. 164) та від 26 лютого 2020 року (т. 5, а. с. 163) складені неуповноваженою особою без зазначення місця складання протоколів та номера провадження. Також зазначає, що після об`єднання кримінальних проваджень допит потерпілого ОСОБА_15 був проведений не слідчим, а оперуповноваженим без відповідних на це повноважень.
Однак колегія суддів вважає такі доводи захисника неспроможними.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Тобто з огляду на приписи кримінального процесуального закону та враховуючи принцип безпосередності дослідження доказів, місцевий суд, обґрунтовуючи свої висновки, позбавлений можливості використовувати протоколи допиту свідків як джерело доказів.
За таких обставин процесуальні порушення, які, на думку захисника, допущені під час досудового розслідування при допиті свідків, у будь-якому разі не можуть впливати на законність та обґрунтованість судового рішення.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про те, що протокол огляду місця події від 06 листопада 2019 року (т. 6, а. с. 4), який розпочато о 18:30, є недопустимим доказом, оскільки відповідно до протоколу затримання ОСОБА_1 було затримано лише о 22:25, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями ч. 3 ст. 214 КПК України передбачено, що у невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду).
Крім того, як визначено вимогами ч. 6 ст. 237 КПК України, слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду.
Дослідженням матеріалів кримінального провадження встановлено, що згідно з протоколом прийняття заяви громадянина ОСОБА_31 про вчинене кримінальне правопорушення, складеним 06 листопада 2019 року о 18:20, невідома особа шляхом пошкодження навісного замка проникла до приміщення дачного будинку АДРЕСА_28, звідки таємно викрала майно потерпілого, заподіявши йому матеріальної шкоди.
Як убачається зі змісту акта про застосування службової собаки, складеного 06 листопада 2019 року о 18:20 молодшим інспектором-кінологом ГУНП в Чернівецькій області Трафінчуком М.С., він, прибувши на місце події та ознайомившись з обстановкою, застосував службову собаку, яка по сліду дійшла до будинку АДРЕСА_29, де було виявлено особу, яка представилась ОСОБА_1 та у якої при собі знаходились речі, схожі на викрадені в потерпілого ОСОБА_31, а також знаряддя вчинення злочину.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 06 листопада 2019 року огляд розпочато слідчим Чернівецького ВП ГУНП у Чернівецькій області Ткачуком Т.О. о 18:30 за участю ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_31, експерта-криміналіста ОСОБА_39, кінолога ОСОБА_40, у присутності понятих ОСОБА_41 та ОСОБА_42 . Перед початком огляду учасникам слідчої дії було роз`яснено процесуальні права.
У подальшому, після закінчення огляду, на підставі встановлених обставин та обґрунтованої підозри, що саме ОСОБА_1 причетний до вчинення крадіжки, його було доставлено до відділення поліції і того ж дня після внесення відомостей до ЄРДР о 22:25 затримано в порядку ст. 208 КПК України, роз`яснено права, у тому числі й право на захист.
Оскільки під час огляду місця події та затримання ОСОБА_1 порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, колегія суддів вважає доводи захисника про недопустимість доказів у цій частині необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду.
У своїй касаційній скарзі захисник вказує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні проведено упереджено, враховуючи, що поняті ОСОБА_32 та ОСОБА_33 брали участь у більшості слідчих дій. Однак такі доводи захисника є безпідставними, оскільки вимоги ч. 7 ст. 223 КПК України не містять обмежень щодо участі одних і тих самих понятих під час проведення декількох слідчих дій.
Не можуть бути предметом касаційного розгляду доводи касаційної скарги захисника про те, що свідок ОСОБА_34 під час допиту узагальнено повідомив, що купував якісь речі у ОСОБА_1, не зазначивши часу купівлі, точної кількості речей, їх характеризуючих ознак.
З огляду на вимоги ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати достатність обсягу судового розгляду для постановлення остаточного рішення, здійснювати оцінку здобутих судами першої та апеляційної інстанцій доказів, у тому числі показань свідків, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, встановлювати інші обставини справи, ніж ті, які викладені в судових рішеннях. Під час касаційного розгляду суд має оперувати тими фактичними обставинами та доказовою базою, які встановлені судами попередніх інстанцій.
Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги захисника про те, що суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги процесуального закону, у своїй ухвалі посилається на показання свідка ОСОБА_34, які не сприймав безпосередньо.
Як передбачено ч. 2 ст. 23 КПК України, не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.
Разом з тим у тому випадку, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, апеляційний суд не має потреби знову безпосередньо досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.
Як убачається зі змісту ухвали, апеляційний суд, спростовуючи доводи апеляційних скарг сторони захисту, не надавав іншої оцінки показанням свідка ОСОБА_34, ніж ту, що надав суд першої інстанції, а тому не порушив принципу безпосередності дослідження доказів, про що вказує захисник у своїй касаційній скарзі.
Перевіряючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, дотримуючись вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК України, апеляційний суд переглянув вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 за його апеляційною скаргою та апеляційною скаргою захисника Гордєєва В.В., ретельно перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, дав на них переконливі відповіді, зазначивши в ухвалі підстави, через які визнав такі доводи необґрунтованими.
При цьому за результатом апеляційного розгляду апеляційний суд не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили місцевому суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Тобто, здійснюючи перевірку доводів апеляційних скарг обвинуваченого та захисника в порядку апеляційної процедури, відповідно до вимог кримінального процесуального закону апеляційний суд надав таким доводам належну оцінку та з наведенням докладних мотивів обґрунтував прийняте рішення. При цьому порушень процесуального порядку під час збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив.
Таким чином, ухвала суду апеляційної інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, а тому підстав для її скасування або зміни колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд