Постанова
Іменем України
17 травня 2021 року
м. Київ
справа № 309/2340/15-ц
провадження № 61-16776св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Олександрівська сільська рада,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрівської сільської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення, скасування свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Мацунича М. В., Собослоя Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення 32-ї сесії 6-го скликання Олександрівської сільської ради від 06 грудня 2011 року "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,1820 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку"; скасувати свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_2 на земельну ділянку на АДРЕСА_2 (далі - село Олександрівка); скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 2125380200:01:002:0074 за № 210160721253; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі рішення 8-ї сесії 2-го скликання Олександрівської сільської ради від 01 вересня 1996 року йому безоплатно передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,50 га, з них 0,15 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,35 га - для ведення особистого підсобного господарства. Крім того, рішенням 11-ї сесії 6-го скликання Олександрівської сільської ради від 06 грудня 2011 року йому надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,1820 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку. Рішенням 15-ї сесії 6-го скликання Олександрівської сільської ради від 16 лютого 2012 року затверджено акт земельної комісії від 18 січня 2012 року про надання дозволу ліцензованій організації на розроблення документації із землеустрою щодо оформлення йому права власності на земельну ділянку площею 0,1820 га для будівництва та обслуговування житлового будинку без погодження із суміжним землекористувачем ОСОБА_2 .
Під час подання документів на виготовлення технічної документації та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність йому стало відомо, що в матеріалах міститься заява від його імені, у якій він нібито просив внести зміни в сесію 11-ї сесії 6-го скликання, зокрема, надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1719 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. Так, рішенням Олександрівської сільської ради 32-ї сесії 6-го скликання від 17 вересня 2013 року нібито за його зверненням від 16 вересня 2013 року внесено зміни в рішення від 06 грудня 2011 року та викладено рішення в такій редакції: "Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_1, площею 0,1719 га на АДРЕСА_1". У пункті 2 вказано, що рішення від 06 грудня 2011 року вважати таким, що втратило чинність.
На його думку, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення порушив його право на користування земельною ділянкою та неправомірно вилучив у нього земельну ділянку розміром 0,0101 га. У зв`язку з цим він звернувся до Хустського МВ ГУ МВС України із заявою про злочин. Згідно з висновком експерта від 17 березня 2015 року № 15/153 за результатами експертизи проведеної в межах кримінального провадження, підпис від імені ОСОБА_1, у заяві від 16 вересня 2013 року про внесення змін в сесію виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Враховуючи наведене, вважає, що рішення 32-ї сесії 6-го скликання Олександрівської сільської ради від 17 вересня 2013 року, яким внесено зміни в 11-у сесію 6-го скликання від 06 грудня 2011 року, суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", тому є неправомірним і підлягає скасуванню. У зв`язку із зазначеним підлягає скасуванню і свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_2 на земельну ділянку, та державна реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Хустський районний суд Закарпатської області рішенням від 16 серпня 2019 року позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував рішення 32-ї сесії 6-го скликання Олександрівської сільської ради від 06 грудня 2011 року "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,1820 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку". Скасував свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 2125380200:01:002:0074. Скасував державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за № 210160721253, яка зареєстрована за ОСОБА_2 та розташована за зазначеною адресою, кадастровий номер 2125380200:01:002:0074.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки з висновку експерта від 17 березня 2015 року № 15/153 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1, у заяві від 16 вересня 2013 року про внесення змін в сесію виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Таким чином, позивач довів, що Олександрівська сільська рада при прийнятті оскаржуваного рішення порушила його право на користування земельною ділянкою та неправомірно вилучила у нього земельну ділянку площею 0,0101 га.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Закарпатський апеляційний суд постановою від 29 вересня 2020 року рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 16 серпня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що, пред`являючи позов, ОСОБА_1 як відповідача зазначив лише Олександрівську сільську раду. Водночас заявлені позовні вимоги безпосередньо впливають на права та інтереси ОСОБА_2, оскільки ставиться питання про скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_2 та державної реєстрації права власності на земельну ділянку і оспорюється правомірність набуття ним у власність земельної ділянки, а тому ОСОБА_2 у цій справі повинен бути саме співвідповідачем. Процесуальний статус його у справі як третьої особи не відповідає дійсному статусу, виходячи із характеру і суті спору. Розглядаючи справу, суд першої інстанції всупереч частині п`ятій статті 12, статті 51 ЦПК України не вирішив питання про можливість залучення до участі у справі ОСОБА_2 як співвідповідача, що унеможливлює правильне вирішення спору та є безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року і залишити в силі рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 16 серпня 2019 року.
Підставою касаційного оскарження зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що неправильне визначення процесуального статусу ОСОБА_2 жодним чином не вплинуло на нього як учасника справи, оскільки він мав можливість надавати пояснення, докази та користуватись іншими процесуальними правами, передбаченими статтею 43 ЦПК України. Водночас ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд взагалі не звернули уваги на те, що позовні вимоги містять значні помилки, зокрема у даті оскаржуваного рішення, назві рішення, що в кінцевому результаті призвело до скасування неіснуючого рішення Олександрівської сільської ради. Крім того, апеляційний суд не досліджував рішення суду першої інстанції, не перевіряв на дотримання норм матеріального права, а скасував рішення місцевого суду виключно з формальних підстав.
У березні 2021 року староста Олександрівської сільської ради Ковач Ю. І. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову залишити без змін, оскільки це судове рішення є законним та обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку.
У березні 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - в силі, оскільки це судове рішення є законним та обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам. При цьому зазначав, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позов пред`явлений до неналежного відповідача.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
25 лютого 2021 року справа № 309/2340/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що, звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати рішення 32-ї сесії 6-го скликання Олександрівської сільської ради від 06 грудня 2011 року "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,1820 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку"; скасувати свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_2 на земельну ділянку на АДРЕСА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 2125380200:01:002:0074, за № 210160721253, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Пред`являючи позов, ОСОБА_1 як відповідача зазначив лише Олександрівську сільську раду. Водночас заявлені позовні вимоги безпосередньо впливають на права та інтереси ОСОБА_2, оскільки ставиться питання про скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_2 та державної реєстрації права власності на земельну ділянку і оспорюється правомірність набуття ним у власність земельної ділянки.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.