Постанова
Іменем України
14 травня 2021 року
м. Київ
справа № 753/16782/15
провадження № 61-8342св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Державна іпотечна установа,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуДержавної іпотечної установи на постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року в складі колегії суддів Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року Державна іпотечна установа звернулася з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов мотивований тим, що 27 липня 2007 року ТОВ КБ "Арма" та ОСОБА_1 уклали договір про іпотечний кредит № 17/02-N/338, за умовами якого банк надав позичальниці кредит у розмірі 757 500 грн зі строком повернення до 26 липня 2027 року та сплатою 12 % річних.
З метою забезпечення виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором банк і ОСОБА_1 27 липня 2007 року уклали іпотечний договір б/н, за умовами якого відповідачка передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
28 вересня 2007 року Державна іпотечна установа та ТОВ КБ "Арма" уклали договір відступлення права вимоги № 754, за умовами якого банк передав, а позивач прийняв всі права вимоги за договором про іпотечний кредит № 17/02-N/338 та іпотечним договором від 27 липня 2007 року.
У зв`язку з невиконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором Державна іпотечна установа просила суд у рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 1 921 189,31 грн звернути стягнення на предмет іпотеки (квартиру АДРЕСА_1 ), визначивши порядок реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 червня 2013 року в справі № 2-1336/11, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позовних вимог Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та встановлено факт дострокового погашення кредиту відповідачкою.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення Дарницького районного суду від 27 жовтня 2015 року змінено з викладенням у мотивувальній частині рішення інших підстав для відмови в задоволенні позову.
Апеляційний суд зазначив, що суди в справі № 2-1336/11 не встановлювали факт відсутності заборгованості ОСОБА_1 перед Державною іпотечною установою, а виходили з того, що первісний кредитор не виконав умови договорів щодо повідомлення боржника про зміну кредитора, у зв`язку з чим належним уважається виконання позичальницею зобов`язань на користь ТОВ КБ "Арма", адже у відповідачки не виник обов`язок з погашення кредиту Державній іпотечній установі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року касаційну скаргу позивача задоволено частково, скасовано рішення Апеляційного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційний суд виходив із того, що відмовляючи в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд не перевірив наявність у відповідачки заборгованості за кредитним договором та не врахував, що неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку з погашення кредиту.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року апеляційну скаргу позивача відхилено, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 жовтня 2015 року залишено без змін.
Апеляційний суд, надавши оцінку судовим рішенням у справі № 2-1336/11, дійшов висновку, що підставою для відмови в стягненні з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованості було не тільки порушення порядку повідомлення боржника про зміну кредитора, а й факт повного виконання позичальницею кредитного зобов`язання. Суд апеляційної інстанції, звіривши надані відповідачкою копії квитанцій про погашення кредиту з їх оригіналами, вважав, що надані позивачем виписки з особового рахунку позичальника та лист НБУ не спростовують факт внесення ОСОБА_1 коштів на погашення кредиту за договором № 17/02-N/338.
Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року касаційну скаргу позивача задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:
- суди при розгляді справи № 2-1336/11 не зробили висновок про повне та дострокове погашення ОСОБА_1 кредиту за договором № 17/02-N/338, вказані обставини судами не встановлювались, а тому не є преюдиційними при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки;
- вважаючи доведеною обставину відсутності заборгованості у ОСОБА_1 перед позивачем, апеляційний суд не перевірив, чи сума грошових коштів, яка зі слів відповідачки була сплачена нею на рахунок ТОВ КБ "Арма", є достатньою для повного розрахунку між кредитором та боржником за договором про іпотечний кредит;
- суд не зазначив мотивів, за яких визнав неналежними докази, надані Державною іпотечною установою в судовому засіданні, а саме: лист НБУ від 18 липня 2014 року та виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 рокуапеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення Дарницького районного суду від 27 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позову Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Апеляційний суд виходив із того, що на виконання умов договору про іпотечний кредит №17/02-N/338 від 27 липня 2007 року ОСОБА_1 внесла до каси ТОВ КБ "Арма" кошти на загальну суму 959 099,31 грн, що згідно з установленими у висновку експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №8/15СЕ-1 від 28 січня 2019 року обставинами свідчить про повне виконання відповідачкою кредитного зобов`язання.
За відсутності доказів повідомлення боржника про зміну кредитора апеляційний суд визнав належним виконання ОСОБА_1 зобов`язань на користь первісного кредитора - ТОВ КБ "Арма".
Суд апеляційної інстанції встановив, що надані відповідачкою квитанції на підтвердження сплати кредиту в повному обсязі є розрахунковими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", мають всі необхідні обов`язкові реквізити та відповідають вимогам щодо їх форми і змісту.
За наведених обставин колегія суддів зробила висновок, що зобов`язання за кредитним договором є припиненими, а позовні вимоги Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки є безпідставними.
Аргументи Державної іпотечної установи про те, що надані відповідачкою квитанції суперечать виписці по особовому рахунку ОСОБА_1 та листу НБУ від 18 липня 2014 року, з яких не вбачається, що грошові кошти за квитанціями №1444091 від 26 травня 2009 року в розмірі 400 000 грн та №1545806 від 16 жовтня 2009 року в розмірі 350 581,06 грн надходили на рахунок банку, колегія суддів відхилила з посиланням на те, що після внесення відповідачкою коштів до каси банку подальшу відповідальність за неоприбуткування таких коштів повинен нести касир банку.
Аргументи учасників справи
19 квітня 2019 року Державна іпотечна установа подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року, в якій просила її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в цій справі щодо необхідності надання належної оцінки доказам, поданим позивачем, а саме: виписці з особового рахунку ОСОБА_1 та листу НБУ від 18 липня 2014 року.
Позивач наполягає на тому, що кошти за квитанціями №1444091 від 26 травня 2009 року в розмірі 400 000 грн та №1545806 від 16 жовтня 2009 року в розмірі 350 581,06 грн на рахунок як первісного кредитора, так і позивача не надходили, що свідчить про недостовірність відомостей, зазначених у квитанціях, наданих відповідачкою.
Зазначає, що апеляційний суд безпідставно послався на висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №8/15СЕ-1 від 28 січня 2019 року, який не має для суду заздалегідь установленої сили та був складений без урахування виписки з особового рахунку ОСОБА_1 .
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Зазначає, що нею надано належні та допустимі докази на підтвердження факту повного виконання кредитного зобов`язання, які позивач не спростував.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 27 липня 2007 року ТОВ КБ "Арма" та ОСОБА_1 уклали договір про іпотечний кредит № 17/02-N/338, за умовами якого позичальниця отримала кредит у розмірі 757 500 грн зі сплатою 12% річних та терміном повернення коштів до 26 липня 2027 року.
У пункті 1.2 договору встановлено, що кредит надається на придбання квартири за договором купівлі-продажу б/н від 27 липня 2007 року, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 757 500 грн підтверджується меморіальним ордером № 551173 від 27 липня 2007 року.
З метою забезпечення виконання відповідачкою зобов`язань за договором про іпотечний кредит № 17/02-N/338 27 липня 2007 року ТОВ КБ "Арма" та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір б/н, за умовами якого позичальниця передала в іпотеку банку двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
28 вересня 2007 року ТОВ КБ "Арма" та Державна іпотечна установа уклали договір про відступлення права вимоги № 754, відповідно до умов якого банк передав позивачу всі права вимоги за договором про іпотечний кредит № 17/02-N/338 та іпотечним договором б/н від 27 липня 2007 року, що укладені між ТОВ КБ "Арма" та ОСОБА_1
09 жовтня 2009 року позивач направив відповідачці лист № 0012-2, в якому повідомив про укладення між ТОВ КБ "Арма" та Державною іпотечною установою договору про відступлення права вимоги №754 та нові реквізити для погашення кредиту.
У вересні 2010 року Державна іпотечна установа звернулася до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
25 жовтня 2011 року позивач вдруге направив відповідачці листа з повідомленням про зміну кредитора.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 червня 2013 року, яке набрало законної сили, в задоволенні позовних вимог Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено та встановлено факт невиконання ТОВ КБ "Арма" обов`язку з письмового повідомлення ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами на користь Державної іпотечної установи.
Апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 в період з серпня 2007 року по вересень 2009 року здійснювала погашення щомісячних ануїтетних платежів за кредитним договором шляхом внесення готівки до каси ТОВ КБ "Арма" з призначенням платежу "сплата чергового ануїтетного платежу за кредитним договором №17/02-N/338 від 27 липня 2007 року".
Окрім сплати щомісячних ануїтетних платежів ОСОБА_1 26 травня 2009 року внесла до каси ТОВ КБ "Арма" 400 000 грн, а 16 жовтня 2009 року - 350 581,06 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями з відмітками ТОВ КБ "Арма" про отримання коштів через касу банку.
Всього на виконання умов договору про іпотечний кредит №17/02-N/338 від 27 липня 2007 року ОСОБА_1 сплатила ТОВ КБ "Арма" 959 099,31 грн.
Згідно висновку експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 8/15СЕ-1 від 28 січня 2019 року ОСОБА_1 повністю виконала зобов`язання за кредитним договором №17/02-N/338 від 27 липня 2007 року.
Постановою правління Національного банку України від 16 квітня 2009 року № 230 призначено тимчасову адміністрацію в ТОВ КБ "Арма" на період з 17 квітня 2009 року по 16 квітня 2010 року.
Постановою правління НБУ від 19 лютого 2010 року № 79 з 22 лютого 2010 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ТОВ КБ "Арма".