Постанова
Іменем України
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 415/1854/19
провадження № 61-235св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Дундар І. О. (суддя-доповідач),
суддів : Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітов М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на ухвалу Луганського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Луганської В. М., Коновалової В. А., Стахової Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 14 липня 2020 року позов АКТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 травня 2006 року в сумі 121 048,28 грн, яка складається з наступного: 4 858,48 грн, 116 189,80 грн.
Вирішено питання щодо судового збору.
Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 30 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 14 липня 2020 року у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, визнано неподаною та повернуто заявнику.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 06 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 30 вересня 2020 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 30 вересня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 14 липня 2020 року за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором визнано неподаною та повернуто ОСОБА_1 .
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги в повному обсязі не усунула.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2, у якій просить скасувати ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 30 вересня 2020 року про перегляд заочного рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 14 липня 2020 року, скасувати ухвалу Луганського апеляційного суду Луганської області від 23 листопада 2020 року, направити справу на новий розгляд до Лисичанського міського суду Луганської області.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що 10 жовтня 2020 року відповідач отримала копію ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 30 вересня 2020 року, апеляційну скаргу подала 26 жовтня 2020 року, тобто в межах строку, передбаченого частиною другою статті 354 ЦПК України. На думку відповідача, якщо вона звернулася з апеляційною скаргою до суду в передбачений ухвалою та законом термін, вважається, що термін поновлюється автоматично, без подання заяви про поновлення пропущеного строку. На виконання ухвали апеляційного суду від 06 листопада 2020 року відповідач надала заяву про усунення недоліків, до якої додана апеляційна скарга та квитанція про сплату судового збору. Клопотання про поновлення пропущеного строку не подано, оскільки відповідач має право на поновлення пропущеного строку у відповідності до частини другої статті 354 ЦПК України.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 415/1854/19, витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, в частині ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 30 вересня 2020 року у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Згідно статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Відповідно до частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Ухвала Лисичанського міського суду про повернення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Лисичанського міського суду від 14 липня 2020 року була постановлена 30 вересня 2020 року.
Копію ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 30 вересня 2020 року ОСОБА_1 отримала 10 жовтня 2020 року.
26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 30 вересня 2020 року.
Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
У частині третій статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 06 листопада 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків: а саме, відповідачу необхідно надати клопотання про поновлення пропущеного строку, вказавши причини пропуску строку на подання апеляційної скарги, зазначити в апеляційній скарзі найменування суду, до якого подається апеляційна скарга, сплатити судовий збір, надавши квитанцію про його сплату.
Визнаючи неподаною та повертаючи ОСОБА_1 апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачу встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги в повному обсязі не усунула.
Положення статті 185 ЦПК України щодо повернення заяви (апеляційної скарги) застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків.
Повернення заяви (апеляційної скарги) з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.
18 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків. До заяви додана апеляційна скарга з уточненням суду до якого подається апеляційна скарга та квитанція про сплату судового збору. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не подано.
Таким чином, помилковим є висновком суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 ухилилась від виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, а тому посилання апеляційного суду на те, що вона не виконала вимоги ухвали, є передчасними.
Суд, відповідно до змісту частини першої статті 127 ЦПК України, може продовжити строк, встановлений судом, для вчинення процесуальних дій.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини 1, 2 статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин 1, та 2 статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.