Постанова
Іменем України
11 травня 2021 року
м. Київ
справа № 759/15857/16
провадження № 61-15901св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Сейм Інвест",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Автоплюс Сервіс",
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_2, підписану адвокатом Боровською Оленою Володимирівною, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2019 року в складі судді П`ятничук І. В. та на постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року в складі колегії суддів Іванченка М. М., Желепи О. В., Білич І. М.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ТОВ "Сейм Інвест" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позив мотивувало тим, що 19 листопада 2010 року позивач придбав у ТОВ "Атрибут і К" транспортний засіб Lexus LX 570 та 03 жовтня 2011 року на підставі договору оренди передав його у тимчасове платне користування ТОВ "Флогістон" зі строком дії до 03 жовтня 2016 року. 06 січня 2015 року ТОВ "Сейм Інвест" і ТОВ "Флогістон" уклали додаткову угоду про розірвання договору оренди від 03 жовтня 2011 року, проте у порушення його умов ТОВ "Флогістон" не повернуло позивачу орендовані транспортні засоби, у тому числі Lexus LX 570, державний номерний знак НОМЕР_1, у зв`язку з чим розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, з матеріалів якого позивач дізнався, що 15 серпня 2014 року вказаний транспортний засіб на підставі довідки-рахунку № 680015, виданої ТОВ "Автоплюс Сервіс", зареєстровано за ОСОБА_1, а 14 жовтня 2014 року на підставі довідки-рахунку № 812557 - за ОСОБА_2 .
Позивач указував, що спірний транспортний засіб вибув з власності ТОВ "Сейм Інвест" всупереч волі власників і керівників товариства, без дотримання порядку та процедур, передбачених внутрішніми актами товариства, та продовжує обліковуватися на його балансі.
З урахуванням уточнених позовних вимог ТОВ "Сейм Інвест" просило суд:
- визнати недійсним правочин, оформлений довідкою-рахунком серії ВІА № 680015 від 15 серпня 2014 року, виданою ТОВ "Автоплюс Сервіс", за яким право власності на транспортний засіб Lexus LX 570, державний номерний знак НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_3, перейшло від ТОВ "Сейм Інвест" до ОСОБА_1 ;
- витребувати вказаний транспортний засіб від ОСОБА_2 на користь позивача.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 18 січня 2018 року, позов задоволено частково:
- визнано недійсним правочин, оформлений довідкою-рахунком серії ВІА № 680015 від 15 серпня 2014 року ТОВ "Автоплюс сервіс", за яким право власності на транспортний засіб Lexus LX 570 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ), номер шасі (номер кузова) НОМЕР_3 вибуло із володіння ТОВ "Сейм інвест" у володіння ОСОБА_1 ;
- витребувано транспортний засіб Lexus LX 570 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4, номер шасі (номер кузова) НОМЕР_3 від добросовісного набувача ОСОБА_2 на користь ТОВ "Сейм Інвест".
Суди виходили з того, що вказаний транспортний засіб вибув із власності ТОВ "Сейм Інвест" не з волі позивача, а тому підлягає витребуванню з незаконного володіння добросовісного набувача ( ОСОБА_2 )
Постановою Верховного Суду від 16 травня 2018 року касаційну скаргу відповідачки задоволено, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 січня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційний суд виходив із того, що суди не в повному обсязі встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, та розглянули справу без залучення ТОВ "Автоплюс Сервіс" як продавця транспортного засобу до участі в справі.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року залучено ТОВ "Автоплюс Сервіс" до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року, позов задоволено:
- визнано недійсним правочин, оформлений довідкою-рахунком серії ВІА № 680015 від 15 серпня 2014 року ТОВ "Автоплюс сервіс", за яким право власності на транспортний засіб Lexus LX 570 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 (до проведення переєстрації в зв`язку з заміною номерного знаку НОМЕР_1 ), номер шасі (номер кузова) НОМЕР_3 вибуло із володіння ТОВ "Сейм Інвест" у володіння ОСОБА_1 ;
- витребувано вказаний транспортний засіб від ОСОБА_2 на користь ТОВ "Сейм Інвест".
Суди виходили з того, що правочин, оформлений довідкою-рахунком, виданою 15 серпня 2014 року ТОВ "Автоплюс Сервіс" на ім`я ОСОБА_1, є недійсним, оскільки ТОВ "Автоплюс Сервіс" прийняло на комісію автомобіль Lexus LX 570 з порушенням вимог Порядку № 1200, без наявності необхідних для реалізації документів (довіреності, накладної), не від власника майна, який рішення про відчуження товару не приймав та з наглядовою радою товариства вказане питання не погоджував, грошові кошти від продажу транспортного засобу на рахунки ТОВ "Сейм Інвест" не надходили, автомобіль продовжує перебувати на балансі підприємства, а тому є таким, що вибув із володіння власника не з його волі. Оскільки ОСОБА_1 набув транспортний засіб у власність незаконно, то ОСОБА_2 придбала його в особи, яка не мала права його відчужувати, в зв`язку з чим у ТОВ "Сейм Інвест" як власника майна відповідно до частини першої статті 388 ЦК України наявні правові підстави для витребування автомобіля від добросовісного набувача ОСОБА_2 .
Аргументи учасників справи
29 жовтня 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зазначає, що ТОВ "Сейм Інвест" не є стороною недійсного правочину та не довело свої права на пред`явлення позову як власника транспортного засобу.
Вказує, що суди не з`ясували обставини вибуття спірного автомобіля з титульного володіння ТОВ "Флогістон" та не встановили особу, яка здала спірний автомобіль на комісію; всупереч вимог законодавства вирішили одночасно питання щодо віндикаційного позову та негаторного, що є взаємовиключними.
Посилається на те, що суди вирішили спір без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року в справі № 6-2723цс16, від 30 листопада 2016 року в справі № 6-2069цс16.
У березні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "Сейм Інвест" на касаційну скаргу, в якому позивач просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Посилається на те, що суди повно та всебічно встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Уважає, що встановивши факт вибуття транспортного засобу з володіння позивача поза волею власника, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Зазначає, що посилання відповідача на неврахування судами висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року в справі № 6-2723цс16, від 30 листопада 2016 року в справі № 6-2069цс16, не заслуговує на увагу, оскільки підставою для витребування автомобіля позивач визначив саме статтю 388 ЦК України, а не положення статті 216 ЦК України, якою передбачено наслідки недійсності правочину. Позовна вимога про визнання правочину недійсним у порядку статті 215 ЦК України стосується першого правочину, за яким майно вибуло з власності ТОВ "Сейм Інвест", а не правочину укладеного з добросовісним набувачем ( ОСОБА_2 ).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 18 лютого 2021 року вказано, що наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року в справі № 6-2723цс16, від 30 листопада 2016 року в справі № 6-2069цс16.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 19 листопада 2010 року ТОВ "Сейм Інвест" придбало у ТОВ "Атрибут і К" транспортний засіб Lexus LX 570, номер шасі (номер кузова) НОМЕР_3, чорного кольору.
23 листопада 2010 року вказаний транспортний засіб зареєстровано у ВРЕВ-6 УДАІ в м. Києві за позивачем, про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 .
12 травня 2011 року позивачу ВРЕВ-5 УДАІ в м. Києві видано нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 у зв`язку зі зміною державного номера транспортного засобу.
03 жовтня 2011 року ТОВ "Сейм Інвест" та ТОВ "Флогістон" уклали договір оренди транспортних засобів №51с, відповідно до якого орендодавець (ТОВ "Сейм Інвест") передав орендарю (ТОВ "Флогістон") транспортні засоби у тимчасове платне користування, зокрема, транспортний засіб Lexus LX 570, номер шасі (номер кузова) НОМЕР_3 на строк до 03 жовтня 2016 року.
06 січня 2015 року ТОВ "Сейм Інвест" та ТОВ "Флогістон" в особі ліквідатора уклали додаткову угоду № 2-1/1 про розірвання договору оренди № 51с від 03 жовтня 2011 року, за умовами якої орендар зобов`язався повернути орендодавцю транспортні засоби, які на той час знаходилися в оренді, у тому числі спірний транспортний засіб.
Оскільки ТОВ "Флогістон" не виконало свої зобов`язання і не повернуло транспортні засоби, які на праві власності належать ТОВ "Сейм Інвест", 29 серпня 2015 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015100040013047, у якому 29 вересня 2016 року ТОВ "Сейм Інвест" визнано потерпілим.
15 серпня 2014 року належний позивачу транспортний засіб Lexus LX 570, номер шасі (номер кузова) НОМЕР_3, державний номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі довідки-рахунку № ВІА680015, виданої ТОВ "Автоплюс-Сервіс", а 14 жовтня 2014 року спірний транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі довідки-рахунку № ВІА812557, виданої ТОВ "Ореон-Трейд".
Після останньої перереєстрації відбулася зміна номерного знаку з НОМЕР_8 на НОМЕР_9, а також змінилось свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на НОМЕР_10 .
Суди встановили, що ТОВ "Сейм Інвест" є законним власником спірного транспортного засобу, що підтверджується договором купівлі-продажу; видатковою накладною; свідоцтвом про реєстрацію; балансовою довідкою ТОВ "Сейм Інвест"; письмовими поясненнями та показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були керівниками ТОВ "Сейм Інвест".
Відповідно до довідки ТОВ "Сейм Інвест" від 20 липня 2017 року відчуження спірного автомобіля на користь третіх осіб або його списання з балансу підприємства не відбувалось, спірний транспортний засіб на даний час обліковується на балансі підприємства, грошові кошти від його відчуження як на банківські рахунки, так і в касу підприємства не находили.
Відчуження спірного транспортного засобу відбулося всупереч вимогам статуту ТОВ "Сейм Інвест", пунктом 11.3.9.12 якого передбачена необхідність отримання директором товариства попереднього погодження Наглядової Ради товариства на відчуження у будь-який спосіб основних засобів, у тому числі, транспортних засобів.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов`язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, (далі - Порядок № 1200), визначено механізм провадження торговельної діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобам, в тому числі тими, які перебували в користуванні і були зареєстровані в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 43 Порядку № 1200 на комісію приймаються транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, зареєстровані або зняті з обліку в Державтоінспекції, або машини, зняті з обліку в Держсільгоспінспекції, для їх подальшої реалізації: від суб`єктів господарювання - за наявності накладної із зазначенням моделі, марки транспортного засобу, номера шасі, двигуна, його ціни, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або свідоцтва про реєстрацію машини, паспорта та доручення уповноваженої особи суб`єкта господарювання.
Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
За змістом пункту 8 наведеного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документом, що підтверджує правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
Тобто, довідка-рахунок - це документ, який підтверджує правомірність придбання (купівлі-продажу) автотранспортного засобу, згідно з якою власник автомобіля зобов`язується передати права на володіння транспортним засобом покупцеві, а той, у свою чергу, повинен сплатити власнику заздалегідь узгоджену суму і вступити в права власності. Довідка-рахунок підтверджує реалізацію транспортного засобу, перехід права власності на транспортний засіб від продавця до покупця та є оформленням договірних відносин купівлі-продажу транспортного засобу.
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (стаття 1011 ЦК України).
Предметом договору комісії виступає діяльність комісіонера, тобто послуга, що ним надається, а не сам правочин як результат діяльності комісіонера. Таким чином, договір комісії є правочином щодо надання послуг, а не договором відчуження майна, тому правовідносини щодо витребування майна на підставі статті 388 ЦК України без оспорювання договору купівлі-продажу спірного автомобіля між сторонами не виникли. За відсутності волі власника автомобіля, спрямованої на укладення договору комісії, вчинений комісіонером договір купівлі-продажу автомобіля від власного імені в інтересах комітента є недійсним з підстав дефекту волі продавця на підставі частини третьої статті 203, статті 215 ЦК України.
У справі, що переглядається, встановивши, що ТОВ "Сейм Інвест" волевиявлення на відчуження транспортного засобу не надавало, тобто автомобіль був відчужений всупереч волі власника, суди дійшли правильного висновку про визнання договору купівлі-продажу автомобіля від 15 серпня 2014 року, оформленого довідкою-рахунком серії ВІА № 680015, недійсним.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з закріпленим у статті 387 ЦК України загальним правилом власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 330 ЦК України встановлено, що у разі, якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (стаття 388 ЦК України).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Суди, встановивши, що вибуття автомобіля марки Lexus LX 570, державний номерний знак НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_3, з володіння ТОВ "Сейм Інвест" відбулося поза його волею на підставі недійсного договору купівлі-продажу, правильно застосували до спірних правовідносин положення статті 388 ЦК України і витребували спірний транспортний засіб з володіння останнього набувача - ОСОБА_2 на користь законного власника.
Аргументи касаційної скарги про неврахування судами висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року в справі № 6-2723цс16 та від 30 листопада 2016 року в справі № 6-2069цс16, не приймаються колегією суддів з наступних мотивів.
У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року в справі № 6-2723цс16 зазначено, що "положення частини першої статті 216 ЦК України не можуть застосовуватись як підстави позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Положення статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Таким чином, одночасне пред`явлення віндикаційного позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (позову власника, позбавленого володіння майном, про витребування майна від його володільця) та негаторного позову про визнання правочину недійсним із застосування реституції (позову про захист права від порушень, не пов`язаних з позбавлення володіння), тобто одночасне застосування статей 216 і 338 ЦК України, є помилковим, оскільки віндикаційний і негаторний позови вважаються взаємовиключними".
У постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року в справі № 6-2069цс16 зроблено висновок, що "реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданного на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо вічуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використання правового механізму, установленного статями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно".
У справі, що переглядається:
- позивач, заявляючи віндикаційний позов про витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_2, посилався саме на положення статті 388 ЦК України, а не статті 215, 216 ЦК України;
- вимог про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) ТОВ "Сейм Інвест" до останнього набувача майна ( ОСОБА_2 ) не пред`являло;
- позовна вимога про визнання правочину, оформленого довідкою-рахунком, недійсним пред`явлена до ОСОБА_1 як сторони першого правочину, за яким транспортний засіб вибув із володіння позивача, з метою встановлення факту вибуття майна з володіння ТОВ "Сейм Інвест" поза волею власника.
З огляду на викладене оскаржені судові рішення не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року в справі № 6-2723цс16 та від 30 листопада 2016 року в справі № 6-2069цс16.