Постанова
Іменем України
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 524/9179/18
провадження № 61-10965св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_4, на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 січня 2020 року у складі суддді Андрієць Д. Д. та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 червня 2020 року ускладі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Панченка О. О., Пікуль В. П.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 вересня 2018 року вона отримала лист приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу, з якого їй стало відомо про те, що за життя її матір`ю ОСОБА_5 складено заповіт, яким вона все своє майно в рівних частках заповідала їй та її брату - ОСОБА_6 .
Брат свідомо вводив позивача в оману щодо складеного ОСОБА_5 заповіту, вказуючи на те, що все своє майно мати заповіла йому. Тому після матері ОСОБА_5 спадщину прийняв її брат - ОСОБА_6, оскільки постійно проживав зі спадкодавцем, та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті спадщину прийняла його дружина - ОСОБА_2 . Також перешкодою для реалізації своїх спадкових прав та поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини є тяжкий стан здоров`я позивача, пов`язаний з тяжкою хворобою (інсультом), нездатністю до самообслуговування і наявністю у позивача ІІ групи інвалідності, що підтверджується довідкою серії МСЕ-2013 №1171431, виданою 05 травня 2015 року Бюро медико-санітарної експертизи №10 філії ФКУ "ГБ МСЕ". Вказані обставини, а також стан здоров`я позивача, не дозволяли їй своєчасно звернутись до нотаріуса для прийняття спадщини.
У зв`язку з цим просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_2, протягом трьох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 січня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задоволено частково.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, відкритої після померлої ОСОБА_5, тривалістю два місяці.
В іншій частині вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції керувався тим, що документи надані на підтвердження стану здоров`я позивача вказують на те, що в шестимісячний строк, встановлений для прийняття спадщини, позивач проходила медико-соціальну експертизу для встановлення групи інвалідності та мала ряд захворювань, які продовжували існувати і на дату подання позову. Тому стан здоров`я позивача міг слугувати перешкодою для подання заяви про прийняття спадщини у строк, визначений в статті 1270 ЦК України і вказана обставина є поважною.
Відсутність у позивача інформації про складання заповіту на її ім`я не
є перешкодою для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини
з огляду на те, що позивач є спадкоємцем І черги і вона повинна була усвідомлювати її право на спадкування за законом.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 січня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд керувався тим, що доказів, які б вказували на те, що позивач
в період з 04 грудня 2014 року по 04 червня 2015 року проходила лікування чи за станом здоров`я потребувала сторонньої допомоги і не могла самостійно вчиняти будь-які дії матеріали справи не містять, позивачу нічого не перешкоджало вжити необхідні дії для прийняття спадщини, а причини пропуску строку для прийняття спадщини не були пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї як спадкоємця.
Крім того, судом першої інстанції при розгляді справи невірно застосовано положення статей 19, 274 ЦПК України, який ухвалою від 10 січня 2019 року провадження у даній справі про спадкування відкрив за правилами спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Аргументи учасників справи
У липні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції застосував норми статті 1272 ЦК України не врахувавши те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Цемах В. А., знаючи про місце проживання позивача
ОСОБА_1, повідомив її про заповіт, який склала мати позивача -
ОСОБА_5 на її ім`я та на ім`я брата позивача - ОСОБА_7 в рівних частках кожному лише листом від 10 вересня 2018 року, тобто зі спливом встановленого законом строку для прийняття спадщини.
Оскільки позивач не проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_5, тому не знала і не могла знати про складений на неї спадкодавцем заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Цемахом В. А. 26 серпня 2010 року за реєстровим №2113.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 з тих підстав, що стан її здоров`я своєчасно не дозволяв їй звернутись із заявою про прийняття спадщини, і відмовляючи
в задоволенні позову в цій частині, застосувавши норми статті 1272 ЦК України не взяв до уваги те, що тривала хвороба спадкоємця є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Тривала хвороба та тяжкий стан здоров`я позивача ОСОБА_1, які перешкоджали їй своєчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, підтверджуються наявними
в матеріалах справи і дослідженими в судовому засіданні судом першої інстанції письмовими доказами.
Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги, що на відміну від ЦПК України цивільне процесуальне законодавство Російської Федерації, де проживає позивач ОСОБА_1 і яка по причині стану здоров`я не може прибути в Україну, не передбачає можливості проведення судово-психіатричних експертних досліджень за ініціативи учасників справи, а лише за ухвалою суду, та помилково вважав, що позивач не був позбавлений можливості самостійно звернутись до експертної установи з метою проведення відповідного дослідження і всупереч вимогам статті 105 ЦПК України ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від
16 серпня 2019 року необґрунтовано відхилив клопотання про призначення комплексної амбулаторної психолого-психіатричної експертизи. Повторно заявлене у судовому засіданні суду першої інстанції 17 січня 2020 року під час судових дебатів клопотання також залишилось без задоволення.
У серпні 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на безпідставність вимог касаційної скарги.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті
1 частини другої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті
4 частини другої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
В ухвалі Верховного Суду від 30 липня 2020 року вказано, що наведені
у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постановах Верховного Суду: від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц та від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц (провадження № 61-532св17) викладено висновок, що "право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані
з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними. Відповідно до статті 63 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відомо. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення. Пунктами 2.3 та 3.2 діючого на час виникнення спірних правовідносин Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595 на нотаріуса при заведенні спадкової справи покладається обов`язок перевірити за даними Спадкового реєстру наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. В матеріалах справи відсутні відомості про перевірку нотаріусом при заведенні спадкової справи наявності заповіту та повідомлення про нього ОСОБА_4, чи виклик її до нотаріуса або повідомлення її, як спадкоємця за заповітом про відкриття спадщини, що свідчило б про сприяння в здійсненні особистого розпорядження спадкодавця. ОСОБА_4 стверджувала, що вона не проживала разом із спадкодавцем, не знала про складений на неї заповіт, і нотаріус не повідомляв її про його наявність. Про існування заповіту їй стало відомо після спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини. Доказів на спростування наведених обставин відповідач ОСОБА_5 не надав, і матеріали справи таких не містять, а тому апеляційний суд, аналізуючи наведені позивачем доводи та наявні у матеріалах справи докази
у їх сукупності, дійшов правильного висновку про те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту, є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Зазначений висновок апеляційного суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 06 вересня 2017 року у зазначеній справі, за наслідками її перегляду за заявою ОСОБА_4 про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за замістом судових рішень у подібних правовідносинах. Урахувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши факт надання законодавцем переваги здійсненню спадкуванню за заповітом як особистому розпорядженню особи на випадок смерті, Верховний Суд України дійшов висновку про необхідність врахування такої волі спадкодавця як прояву свободи заповіту, з урахуванням наявності поважних причин пропуску, передбаченого законом строку на звернення із заявою про прийняття спадщини. Підстав для відступу від такої правової позиції Верховний Суд не убачає".
У постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18) викладено аналогічні правові висновки та, зокрема, вказано, що "поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
… Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини. Встановивши, що ОСОБА_1 був необізнаний про наявність заповіту, складеного на його користь, оскільки спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_3 не заводилася, й відповідно не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини".