Постанова
Іменем України
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 705/2400/19
провадження № 61-21932св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Антоненко Н. О. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко",
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року в складі колегії суддів Храпка В. Д., Бондаренка С. І., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПрАТ "Райз-Максимко" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування запису про державну реєстрацію права та повернення земельної ділянки.
Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку (пай) площею 2,8297 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовану на території Фурманської сільської ради Уманського району Черкаської області.
Указувала, що є єдиною спадкоємицею матері та прийняла спадщину. В ході оформлення спадкових прав позивачці стало відомо, що відносно вказаної земельної ділянки (паю) проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, яка була вчинена вже після смерті ОСОБА_2 .
Зазначала, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізналася, що реєстрація права оренди на земельну ділянку, отриману позивачкою у спадок, проведена 01 лютого 2018 року приватним нотаріусом Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В. П. на підставі договору оренди землі від 01 січня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ "Райз-Максимко" строком на п`ять років.
З метою досудового врегулювання спору позивачка зверталася з листом до відповідача, в якому просила не проводити на належній їй земельній ділянці жодних польових робіт та скасувати незаконну державну реєстрацію договору оренди землі від 01 січня 2015 року, однак відповіді не отримала.
Вважаючи, що у відповідача відсутнє право використовувати належну їй земельну ділянку, ОСОБА_1 просила суд:
- витребувати з незаконного володіння ПрАТ "Райз-Максимко" земельну ділянку площею 2,8297 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовану на території Фурманської сільської ради Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124389000:02:002:1220;
- скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право від 01 лютого 2018 року за № 24688773 про реєстрацію договору оренди землі від 01 січня 2015 року, зареєстрований приватним нотаріусом Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В. П.;
- зобов`язати ПрАТ "Райз-Максимко" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку в придатному стані для використання за цільовим призначенням.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2019 року позов задоволено:
- витребувано з чужого незаконного володіння від ПрАТ "Райз-Максимко" на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,8297га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовану на території Фурманської сільської ради Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124389000:02:002:1220;
- скасовано з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право від 01 лютого 2018 року за № 24688773 про реєстрацію договору оренди землі від 01 січня 2015 року, внесений приватним нотаріусом Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В. П.;
- зобов`язано ПрАТ "Райз-Максимко" повернути ОСОБА_1 указану в придатному стані для використання за цільовим призначенням.
Суд першої інстанції виходив із того, що право користування земельною ділянкою виникає після державної реєстрації договору оренди землі, яка здійснена відповідачем після смерті орендодавця. За таких обставин суд дійшов висновку, що ПрАТ "Райз-Максимко" користується земельною ділянкою без достатніх правових підстав.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ "Райз-Максимко" задоволено частково, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Апеляційний суд виходив із того, що договір оренди земельної ділянки укладено за життя орендодавця 01 січня 2015 року, в подальшому відповідачем не змінювався, а його дія на момент розгляду справи не припинена, у зв`язку з чим дійшов висновку про те, що відповідач користується земельною ділянкою на законних підставах.
Перехід у порядку спадкування до ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку суд апеляційної інстанції не вважав підставою для припинення договору оренди землі.
Аргументи учасників справи
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року та просила її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й залишити в силі рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- відповідач без законних підстав користується земельною ділянкою, належною позивачці, не сплачуючи при цьому орендну плату;
- апеляційний суд не звернув уваги на пункт 20 договору оренду землі від 01 січня 2015 року, за змістом якого передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі в строк 3 робочих дні з моменту державної реєстрації договору; оскільки на момент державної реєстрації договору оренди землі орендодавець вже померла, передача земельної ділянки відповідачу не відбулася;
- апеляційний суд застосував положення Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка не була чинною на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2015 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 01 січня 2015 року ОСОБА_2 та ПрАТ "Райз-Максимко" уклали договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 2,8297га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої на території Фурманської сільської ради Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124389000:02:002:1220.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
30 серпня 2018 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. В цей же день проведена державна реєстрація речових прав на земельну ділянку за позивачкою.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01 лютого 2018 року приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В. П. зареєстрував договір оренди землі від 01 січня 2015 року, укладений терміном на п`ять років між ОСОБА_2 та ПрАТ "Райз-Максимко".
08 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ "Райз-Максимко" з заявою в якій просила не проводити на земельній ділянці жодних польових робіт, скасувати державну реєстрацію договору оренди землі і повернути їй земельну ділянку у стані придатному для її використання. Відповідь на заяву в матеріалах справи відсутня.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Пред`являючи позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння на підставі положень статті 387 ЦК України, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач користується належною їй земельною ділянкою без достатніх правових підстав.
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) вказано, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зазначено, що "серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. […] Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду. Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння. […] Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16 (провадження № 14-499цс19) вказано, що "враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок".
Оскільки користування ПрАТ "Райз-Максимко" земельною ділянкою, належною позивачці, не пов`язане з позбавленням її права володіння нерухомим майном, у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння в порядку, передбаченому статтею 387 ЦК України, слід було відмовити в зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту.
У частині третій статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно зі статтями 1, 2 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124).
Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
За змістом частини першої статті 17 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі від 01 січня 2015 року, передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
У пунктах 20, 43 договору оренди землі від 01 січня 2015 року, укладеному між ОСОБА_2 та ПрАТ "Райз-Максимко", передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у строк три робочих дні після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що "відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано врахував, що спірний договір оренди був укладений та підписаний за життя орендодавця, виконувався сторонами, його реєстрація після смерті власника земельної ділянки не свідчить про його неукладеність, умовами договору не передбачене автоматичне припинення оренди у зв`язку із переходом права власності на земельну ділянку".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2018 року в справі № 402/830/17 (провадження № 61-43115св18) зроблено висновок, що "згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним після досягнення сторонами згоди щодо усіх його істотних умов, що відбулося за життя орендодавця, який особисто висловив свою волю на укладення спірних договорів, що не оспорювалось, а реєстрація права оренди після його смерті, враховуючи те, що звернення із заявою про реєстрацію права мало місце за життя спадкодавця, не впливає на дійсність укладених спадкодавцем договорів".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2018 року в справі № 138/2657/16-ц (провадження № 61-21815св18) зазначено, що "сам по собі акт приймання-передачі в оренду земельної ділянки є окремим документом, що лише підтверджує виконання орендодавцем умов договору оренди землі з передачі її в користування орендаря. З моменту укладення за життя ОСОБА_6 договору оренди землі він жодною із сторін не оспорювався, питання неправомірності використання ФГ "Нусі" орендованої земельної ділянки не порушувалося, що свідчить про фактичне визнання і виконання обома сторонами умов вчиненого правочину".
У справі, що переглядається, встановивши, що договір оренди землі від 01 січня 2015 року укладено за життя орендодавця, а його державна реєстрація після смерті ОСОБА_2 не впливає на чинність правочину, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
Аргументи касаційної скарги про те, що з позивачкою як з власницею земельної ділянки не було укладено акт приймання-передачі, не заслуговують на увагу, оскільки непідписання акту приймання-передачі сторонами договору за умови його виконання та погодження істотних умов за життя орендодавця не свідчить про користування ПрАТ "Райз-Максимко" земельною ділянкою без достатніх правових підстав, а зміна власника орендованої земельної ділянки (у тому числі в порядку спадкування), не є підставою для зміни умов або припинення договору (частина четверта статті 32 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент набуття позивачкою права власності на земельну ділянку).
Разом з тим, колегією суддів частково приймаються доводи касаційної скарги про застосування апеляційним судом нечинних правових норм, оскільки мотивувальна частина оскарженої постанови містить посилання на положення статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", які виключені на підставі Закону України № 1878-VI від 11 лютого 2010 року "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України", і не були чинними на момент укладення договору оренди землі та розгляду справи судами.