Постанова
Іменем України
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 235/4969/19
провадження № 61-779св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Антоненко Н. О. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне акціонерне товариство "Донецьксталь - Металургійний завод",
третя особа - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2019 року в складі судді Величко О. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в складі колегії суддів Папоян В. В., Біляєвої О. М., Будулуци М. С.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПрАТ "Донецьксталь - Металургійний завод" про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів.
Позов мотивувала тим, що сторони перебувають у трудових правовідносинахіз 01 квітня 2005 року, а починаючи з 14 листопада 2014 року вона обіймає посаду головного метролога філії начальника відділу метрології і прийнята головним метрологом заводу за сумісництвом.
У зв`язку з вагітністю та пологами вона перебувала на лікуванні в гінекологічному відділенні КЗОЗ "Перинатальний центр м. Маріуполь" у періоди: з 20 лютого по 10 березня 2017 року; з 15 березня по 05 квітня 2017 року; з 06 квітня по 27 квітня 2017 року; з 28 квітня по 31 серпня 2017 року; з 01 по 14 вересня 2017 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила дитину ОСОБА_2 .
Зазначала, що в травні 2017 року направила копії листків непрацездатності на адресу відповідача, але роботодавець відмовив їй в оплаті лікарняних листів, нарахуванні допомоги по вагітності та пологах з тих підстав, що виробничі активи підприємства знаходяться на непідконтрольній Україні території в місті Донецьку, а тому у відповідача відсутня інформація про тривалість стажу та розмір середньої заробітної плати позивачки.
З цих підстав в листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПрАТ "Донецьксталь - Металургійний завод", в якому просила зобов`язати відповідача подати до робочого органу Фонду соціального страхування заяву-розрахунок для відповідного фінансування та виплати їй коштів згідно наданих листків непрацездатності.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 16березня 2018 року, яке набрало законної сили, в задоволенні позову відмовлено в зв`язку з ненаданням позивачкою при зверненні до відповідача необхідних документів, зокрема, довідки з Пенсійного фонду за формою ОК-7 та оригіналів листків непрацездатності.
Указувала, що 02 квітня 2018 року вона направила на адресу відповідача оригінали листків непрацездатності за №№ 442373, 442754, 442363, 096126 і форму ОК-7 №1287, які отримані заводом 06 квітня 2018 року. На неодноразові звернення до відповідача з заявами про оплату лікарняних листів отримувала відмови з посиланням на те,що позивачкапрацювала на філії "Металургійний комплекс" ПрАТ "ДМЗ" і у відповідача відсутні будь-які відомості про облік, нарахування заробітної плати та єдиного соціального внеску працівникам філії.
З огляду на викладене ОСОБА_1 вважає таку відмову незаконною та просила суд:
- стягнути з відповідача кошти на оплату лікарняних листів за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності в загальній сумі 5 952,80 грн, у тому числі: за листком непрацездатності серія АДГ № 442432 з 20 лютого по 10 березня 2017 року - 1991,95 грн; за листком непрацездатності серія АДГ № 442363 з 15 березня по 05 квітня 2017 року - 1972,85 грн; за листком непрацездатності серія АДГ № 422373 з 06 по 27 квітня 2017 року - 1988 грн;
- зобов`язати відповідача подати до Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області заяви-розрахунки для здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду допомоги по тимчасовій непрацездатності з наступними відомостями: по листку непрацездатності серія АДГ № 442432 з 20 лютого по 10 березня 2017 року - сума допомоги по тимчасовій непрацездатності всього 7569,41 грн, сума допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду 5577,46 грн, страховий стаж загальний - 96 місяців та за останні 12 місяців - 11 місяців; по листку непрацездатності АДГ № 442363 з 15 березня по 05 квітня 2017 року - сума допомоги по тимчасовій непрацездатності всього 8680,54 грн, сума допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду 6707,69 грн, страховий стаж загальний - 96 місяців та за останні 12 місяців - 10 місяців; по листку непрацездатності серія АДГ № 442373 з 06 по 27 квітня 2017 року - сума допомоги по тимчасовій непрацездатності всього 8747,20 грн, за рахунок коштів Фонду 6759,20 грн, страховий стаж загальний - 96 місяців та за останні 12 місяців - 9 місяців; за листком непрацездатності серії АДГ № 442754 з 28 квітня по 31 серпня 2017 року сума допомоги по вагітності та пологах всього 50 097,60 грн, сума допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду 50 097,60 грн, страховий стаж: загальний - 96 місяців та за останні 12 місяці - 9 місяців; за листком непрацездатності серія АДГ № 096126 з 01 по 14 вересня 2017 року - сума допомоги по вагітності та пологах всього 5 566,40 грн, сума допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду 5 566,40 грн, страховий стаж загальний - 96 місяців та за останні 12 місяців - 9 місяців.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, позов задоволено частково:
- стягнуто з ПрАТ "Донецьксталь - Металургійний завод" на користь ОСОБА_1 оплату за перші пʼять днів тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності серії АДГ № 442432 з 20 лютого 2017 року по 10 березня 2017 року в сумі 1991,95 грн, за листком непрацездатності серії АДГ № 4424363 з 15 березня 2017 року по 05 квітня 2017 року - 1972,85 грн, за листком непрацездатності серії АДГ № 422373 з 06 квітня 2017 року по 27 квітня 2017 року - 1988 грн, а всього - 5 952,80 грн;
- зобов`язано ПрАТ "Донецьксталь- Металургійний завод" подати до Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України заяви-розрахунки для здійснення фінансування та надання матеріального забезпечення по листкам непрацездатності серії АДГ № 442432 за період з 20 лютого 2017 року по 10 березня 2017 року, серії АДГ № 442363 за період з 15 березня 2017 року по 05 квітня 2017 року, серії АДГ № 442373 за період 06квітня 2017 року по 27 квітня 2017 року, серії АДГ № 442754 за період з28 квітня 2017 року по 31 серпня 2017 року, серії АДГ № 096126 за період з01 вересня 2017 року по 14 вересня 2017 року;
- стягнуто з відповідача на користь позивача понесені судові витрати(сплачений судовий збір) у розмірі 1 536,80 грн;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суди виходили з того, що позивачка перебуває у трудових відносинах з філією відповідача, яка не є юридичною особою, а тому ОСОБА_1 правомірно звернулася з вимогою про оплату лікарняних листів безпосередньо до відповідача. При цьому оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця, а інша частина компенсується Фондом соціального страхування України.
Суди вважали відмову роботодавця в оплаті перших п`яти днів листків непрацездатності та поданні відомостей (заяв) до Фонду соціального страхування протиправною, оскільки позивачкою надані всі необхідні відомості та документи для здійснення такого розрахунку, а ліквідація структурного підрозділу, в якому працювала позивачка, не свідчить про припинення трудових відносин між сторонами.
Суди відхилили доводи відповідача про відсутність первинної документації щодо обліку, нарахування заробітної плати та сплати єдиного соціального внеску працівникам філії, оскільки обов`язок зі здійснення нарахування та виплати коштів працівникові покладено на роботодавця, відсутність первинних документів не позбавляє відповідача обов`язку здійснювати нарахування та виплату передбаченої законом матеріальної допомоги. Відомості щодо виплати заробітної платита інших коштівне обмежуються лише первинною документацією роботодавця.
Суди частково задовольнили позов ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача подати до Фонду соціального страхування заяви щодо оплати тимчасової непрацездатності позивачки (без зазначення конкретних даних щодо сум та страхового стажу), оскільки заява-розрахунок передбачає собою відповідну форму, затверджену постановою Правління Фонду, яка заповнюється саме роботодавцем, а спір між сторонами виник з приводу відмовивідповідача від складення та подання заяв до Фонду в цілому, а не з приводу правильності їх оформленнята зазначених у них відомостях.
Апеляційний суд зазначив, що між сторонами не існує спору щодо відомостей, які підлягають зазначенню взаявах-розрахунках, а тому заявлені позивачкою вимоги є передчасними. Доводи позивачки про можливість порушення прав позивачки в майбутньому у випадку неправильного зазначення відповідачем таких відомостей, апеляційний суд відхилив, оскільки відповідно до статті 4 ЦПК України судовому захисту підлягає саме порушене право, захист прав на майбутнє чинним процесуальним законом не передбачений.
Суди відмовили ОСОБА_1 в стягненні понесених витрат на правничу допомогу з посиланням на те, що позивачка не надала суду ордеру чи довіреності на підтвердження повноважень представника, який надавав правничу допомогу, а в акті приймання-передачі виконаних робіт указанолише назву наданих представником послуг без зазначенняобсягу часу, витраченого на виконання робіт, та детальної вартості кожної виконаноїроботи.
Аргументи учасників справи
09 січня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення й просила їх скасувати в частині відхилених позовних вимог та відмови в стягненні витрат на правничу допомогу як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, й ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Посилається на те, що доводи відповідача про відсутність у нього первинних бухгалтерських документів свідчать, що між сторонами виник спір саме відносно відомостей, які підлягають зазначенню в заявах-розрахунках, у тому числі в частині страхового стажу позивачки та сум, які підлягають компенсації Фондом соціального страхування.
Указує, що судові рішення в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії неможливо буде виконати, оскільки відповідач посилатиметься на відсутність у нього вихідних даних, необхідних для складення заяв-розрахунків та подачі їх до Фонду соціального страхування.
Зазначає, що відмовляючи в стягненні витрат, понесених на правничу допомогу, суди не врахували, що договір між ОСОБА_1 та адвокатом укладено не на представництво, а надання інших видів правничої допомоги, зокрема, підготовку документів, необхідних для подання до суду. Чинним процесуальним законом передбачено обов`язок сторони подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, без зазначення часу, витраченого на такі роботи або детальної вартості окремо виконаних робіт. Указує, що договір про надання правничої допомоги передбачав не погодинну оплату, а оплату за виконану роботу.
Аналіз змісту та вимог касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 оскаржує судові рішення судів попередніх інстанцій лише в частині відмови в стягненні витрат, понесених на правничу допомогу, та зобов`язанні відповідача зазначити в заявах-розрахунках конкретні відомості щодо страхового стажу позивачки та суми допомоги по тимчасовій непрацездатності. Судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача коштів та часткового задоволення вимог про зобов`язання відповідача вчинити певні дії в касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 перебувала в трудових правовідносинах із ПрАТ "Донецьксталь- Металургійний завод" з 01 квітня 2005 року. Позивачка працювала на різних посадах у Філії "Металургійний комплекс" ПрАТ "Донецьксталь - Металургійний завод". Наказом № 3788 від 14листопада 2014 року призначена на посаду головного метролога філії начальником відділу метрології.
У зв`язку з вагітністю та пологами ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в перинатальному центрі м. Маріуполя в періоди:
- з 20 лютого 2017 року по 10 березня 2017 року, видано листок непрацездатності серія АДГ № 442432;
- з 15 березня 2017 року по 05 квітня 2017 року, видано листок непрацездатності серія АДГ № 442363;
- з 06 квітня 2017 року по 27 квітня 2017 року, видано листок непрацездатності серія АДГ № 442373;
- з 28 квітня 2017 року по 01 вересня 2017 року, видано листок непрацездатності серія АДГ № 442754;
- з 01 вересня 2017 року по 14 вересня 2017 року, видано листок непрацездатності серія АДГ № 096126.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дитину ОСОБА_2, про що зроблено актовий запис № 481, свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 від 25 липня 2017 року.
На звернення ОСОБА_1 до ПрАТ "Донецьксталь - Металургійний завод" від 12 липня 2017 року з приводу оплати тимчасової непрацездатності підприємство надало відповідь від 24 липня 2017 року, згідно якої у відповідача відсутні необхідні документи для того, щоб звернутися до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Донецькій області з заявою-розрахунком, щоб провести всі необхідні виплати позивачу.
Листом Покровського відділення Фонду соціального страхування України в Донецькій області № 01-07/13-583 від 03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено, що у фонду відсутні підстави для оплати їй допомоги по вагітності та пологах, оскільки ПрАТ "Донецьксталь - Металургійний завод" не подало фонду заяву-розрахунок відповідно до пункту 2 Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 грудня 2010 року № 26.
На звернення позивачки від 27 лютого 2019 року ПрАТ "Донецьксталь - Металургійний завод" повідомило її про те, що втратило контроль над активами, які знаходяться в місті Донецьку, у тому числі над філією "Металургійний комплекс", внаслідок настання непереборної сили, у підприємства відсутні необхідні документи для того, щоб звернутись до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Донецькій області.
Згідно наказу ПрАТ "Донецьксталь - Металургійний завод" № 1 від 27 червня 2017 року у зв`язку з ліквідацію філії "Металургійний комплекс ПрАТ "Донецьксталь - Металургійний завод" вирішено здійснити звільнення працівників філії відповідно до вимог чинного законодавства.
02 квітня 2018 року ОСОБА_1 на адресу ПрАТ "Донецьксталь - Металургійний завод" направила оригінали листків непрацездатності №442373, №442574, №442363, №096126 та оригінал відомості за формою ОК-7 Пенсійного фонду України № 1287, які відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримані відповідачем 06 квітня 2018 року.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (частина перша статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування").
За змістом частини першої статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.
Відповідно до пункту 1.2 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, кошти для здійснення страхувальником виплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілого виділяються Фондом на підставі заяви-розрахунку за формою згідно з додатком. Інформація, внесена страхувальником до заяви-розрахунку, підтверджується підписами керівника та головного бухгалтера, які є відповідальними за її достовірність.Заява-розрахунок складається страхувальником у двох примірниках, один з яких зберігається у страхувальника, а другий - в робочому органі виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням страхувальника. Робочий орган виконавчої дирекції Фонду протягом десяти днів з дня подання страхувальником документів, зазначених у пунктах 2.7, 2.8, 5.3, 7.3 цього Порядку, перевіряє правильність нарахування сум, пов`язаних з вищезазначеними виплатами, та перераховує страхувальнику кошти у сумі, зазначеній у заяві-розрахунку.
У справі, що переглядається, установивши, що предметом спору є, зокрема, зобов`язання страхувальника (роботодавця) подати до Фонду соціального страхування заяву-розрахунок з приводу виплати ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності в зв`язку з відмовою відповідача виконати передбачений законом обов`язок із її подання, а не внаслідок виникнення суперечностей між сторонами щодо відомостей, які мають бути зазначені в такій заяві, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову в цій частині шляхом зобов`язання відповідача подати до Фонду соціального страхування заяви-розрахунки без визначення змісту таких заяв, оскільки вказані повноваження в силу зазначених норм права віднесені до компетенції страхувальника (роботодавця).
Доводи касаційної скарги про те, що ПрАТ "Донецьксталь - Металургійний завод" не виконає рішення суду, оскільки в нього відсутні вихідні дані та первинна бухгалтерська документація, необхідні для складення заяв-розрахунків, не заслуговують на увагу, оскільки за встановлених судами обставин подання позивачем роботодавцю повного пакету документів і здійснених судами розрахунків, потенційне ухилення відповідача від майбутнього виконання судового рішення ґрунтується на припущеннях позивачки.
Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) вказано, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту".
Установивши, що відповідач порушив право ОСОБА_1 на оплату тимчасової непрацездатності, не звернувшись до Фонду соціального страхування з заявою-розрахунком, а суд першої інстанції захистив порушене право позивачки з дотриманням вимог статті 16 ЦК України шляхом зобов`язання відповідача таку заяву подати, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що вимога ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача зазначити конкретні відомості в заяві, з приводу яких спір між сторонами відсутній, заявлена передчасно.
Разом з тим, колегія суддів частково приймає доводи касаційної скарги щодо безпідставної відмови судів у стягненні витрат на правничу допомогу з наступних мотивів.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина друга статті 141 ЦПК України).
За змістом частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У суді першої інстанції позивачка заявила клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5 500 грн, на підтвердження чого подала договір про надання правничої допомоги від 06 червня 2019 року, підписаний акт приймання-передачі послуг від 20 серпня 2019 року із зазначенням детального опису виконаних робіт та квитанцію від 06 червня 2019 року про оплату послуг з надання правничої допомоги в розмірі 5 500 грн.
Аналіз змісту договору про надання правничої допомоги свідчить, що він укладений з метою підготовки необхідних процесуальних документів із одноразовим здійсненням клієнтом оплати послуг у розмірі 5 500 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі
№ 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: "розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. […] Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. […] Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 вказано, що "суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок, що: "згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідних клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідач не заявляв та відповідних доказів не подавав, розмір витрат на правничу допомог не спростував. Тому є правильними висновки суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, що у зв`язку із задоволенням позову понесені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача".
Оскільки відповідач у суді першої інстанції не надав заперечень щодо клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, розмір гонорару адвоката є фіксованим, а понесені позивачкою витрати підтверджуються наданими суду документами, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в стягненні з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу в розмірі 5 550 грн, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції.
З урахуванням того, що в судах апеляційної та касаційної інстанцій вимоги ОСОБА_1 по суті спору не були задоволені в обсязі більшому, ніж судом першої інстанції, відсутні підстави для розподілу судових витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції та Верховним Судом.