ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2021 року
м. Київ
справа № 221/2431/16-а
адміністративне провадження № К/9901/22770/18, К/9901/22766/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 та Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області на постанову Вугледарського районного суду Донецької області від 31.08.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
-визнати неправомірними дії відповідача щодо не відновлення виплати пенсії за віком з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року та з 08.06.2016 року по 25.07.2016 року;
-зобов`язати провести нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року та з 08.06.2016 року по 25.07.2016 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області, як отримувач пенсії за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
З 01.04.2015р. виплату пенсії позивачу було припинено
12.05.2016 позивач звернулась до відповідача з заявою про поновлення їй виплати пенсії за віком з 01.06.2015.
Листом від 10.06.2016 №8688/02 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав щодо відновлення виплати їй пенсії, посилаючись на те, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №VIII особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статті не виплачується.
Згідно з наказом Волноваського районного суду Донецької області №23-к від 25.07.2016 позивач з 25.07.2016 року вибула з штату Волноваського районного суду Донецької області на підставі постанови Верховної Ради України №1434-VIII від 05.07.2016 "Про звільнення суддів".
Не погоджуючись з діями відповідача щодо зупинення виплати пенсії та відмови у поновленні її виплати, позивач звернулась до суду з даним позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що з 01.06.2015 вона втратила право на призначення щомісячного довічного грошового утримання на підставі пункту 5 Розділу III Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон №213-VIII), а відтак, з цієї дати відпали обставини, які в силу абзацу 2 частини першої статті 47 Закону №1058-IV перешкоджали б виплачувати їй пенсію.
Постановою Вугледарського районного суду Донецької області від 31.08.2016 позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області щодо не відновлення виплат ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.06.2015 по 31.12.2015 включно.
Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше призначеної пенсії за віком з 01.06.2015 по 31.12.2015 включно.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 постанову Вугледарського міського суду Донецької області від 31.08.2016 скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за період з 01.06.2015 по 16.11.2015, і позовні вимоги за вказаний період залишено без розгляду.
В інший частині постанову Вугледарського міського суду Донецької області від 31.08.2016 залишено без змін.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з 01 червня 2015 року позивач втратила право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а тому з зазначеної дати має бути відновлено виплату пенсії за віком, призначеної їй відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", через відсутність підстав для припинення її виплати.
Суд дійшов висновку, що незважаючи на ту обставину, що позивач працювала на посаді, яка передбачає призначення пенсії на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідач з 01.06.2015 протиправно не відновив виплату призначеної пенсії позивачеві на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Водночас суд визнав передчасними вимоги позивача щодо визнання неправомірними дії відповідача щодо не відновлення їй виплати пенсії за віком у період з 08.06.2016 по 25.07.2016 та зобов`язати провести нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком за вказаний період, оскільки з такими вимогами до відповідача вона не зверталась, а останній відповідно не виніс з даного питання жодного рішення про поновлення чи відмову у поновленні виплати раніше призначеної пенсії за віком.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частини задоволенні позовних вимог за період з 01.06.2015 по 16.11.2015 та залишаючи позовні вимоги за вказаний період без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що звертаючись до суду 16.05.2016 із позовом щодо відновлення виплати пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за період з 01.06.2015 по 31.12.2015 позивач пропустила встановлений законом шестимісячний строк звернення до суду, не подавши при цьому заяви про його поновлення з наведенням поважних причин його пропуску.
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодились позивач та відповідач, звернулись з касаційними скаргами.
Позивач у своїй касаційній скарзі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що строк звернення до суду нею не пропущено, оскільки до спірних правовідносин підлягають застуванню положення ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), відповідно до яких нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
На думку позивача, їй було лише зупинено виплату пенсії, але не зупинено її нарахування, а тому застосуванню підлягають положення ч. 2 ст. 46 Закону №1058-ІV.
Крім того, посилалась на те, що суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання поновлення строку звернення до суду встановивши наявність поважних причин його пропуску, оскільки позивач мала такі причини.
Також посилалась на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема безпідставне поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за скаргою відповідача без сплати ним судового збору.
Заперечуючи проти касаційної скарги позивача, відповідач просив у її задоволенні відмовити, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
Відповідач у своїй касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що припинивши виплату пенсії позивачу відповідач діяв відповідно до вимог діючого законодавства.
Крім того посилався на передчасність звернення позивача до суду з даним позовом, оскільки рішення про відмову у поновленні виплати пенсії позивачу Управління не приймало, а заява позивача розглянута в порядку Закону України "Про звернення громадян".
Заперечення на касаційну скаргу відповідача до суду не надходили.