ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2021 року
м. Київ
справа № 820/3705/17
адміністративне провадження № К/9901/47998/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
розглянув в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 (суддя - Білова О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 (головуючий суддя - Старосуд М.І., судді: Лях О.П., Яковенко М.М.) у справі №820/3705/17.
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 19.05.2017 №27293-13.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, оскільки позивач є сільськогосподарським товаровиробником і використовує нежитлову будівлю безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, то відповідно до абзацу "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України належна йому будівля не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у Харківській області оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2017, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог Головне управління ДФС у Харківській області зазначає про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки відповідно до норм Податкового кодексу України встановлена абзацом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, надається лише юридичним особам.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець, перебуває на обліку в Лозівській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області та є платником єдиного податку 2 групи, який здійснює господарську діяльність з вирощування зернових культур та насіння олійних культур.
Позивач є власником нежитлової будівлі МТФ бр. №3 (молочно - товарної ферми), володіє на праві приватної власності земельною ділянкою, з цільовим призначенням для ведення торгового сільськогосподарського виробництва та на вказаній земельній ділянці вирощує зернові культури для подальшої реалізації.
19.05.2017 відповідачем на підставі підпункту 266.7.2 пункту 266.7 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №27239-13, згідно з яким позивачу нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомого майна, у сумі 1173,23 грн.
Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Виходячи з положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що нежитлова будівля МТФ бр. № 3, за адресою: АДРЕСА_1, (Бунаківська сільська рада), ОСОБА_1 на праві оренди нікому не передавалася, а використовується останнім за цільовим призначенням, з експлікації Технічного паспорту на вказану будівлю вбачається, що вона є будівлею корівника.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, а нежитлова будівля МТФ бр. № 3, що належить позивачу на праві власності, використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником при вирощуванні зернових культур.
Таким чином, є вірним висновок судів попередніх інстанцій, що нежитлова будівля МТФ бр. № 3, за адресою: АДРЕСА_1, (Бунаківська сільська рада), що належить позивачу на праві власності, не є об`єктом оподаткування, згідно з підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником при вирощуванні зернових культур.
Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу ХІV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Проте, згідно положень статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" визначено, що виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно - правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності.
Визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України застосовуються виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Таким чином, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки дане положення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно".
Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 10.04.2020 у справі №823/1751/17, від 24.04.2020 у справі №540/2206/19 та від 17.02.2021 у справі №820/3707/17.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.05.2017 №27293-13.
Отже, рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову є правильними та підлягають залишенню без змін.
Доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд