ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2021 року
м. Київ
справа № 808/3183/16
адміністративне провадження № К/9901/35641/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансойлтрейд" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2017 (суддя - Батрак І.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 (головуючий суддя - Головко О.В., судді: Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі №808/3183/16.
встановив:
Запорізька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - Запорізька ОДПІ) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансойлтрейд" (далі - ТОВ "Трансойлтрейд"), в якому просить надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 338714,07 грн. за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем перед бюджетом рахується заборгованість у загальному розмірі 338714,07 грн., у т.ч.: з податку на додану вартість у розмірі 312843,21 грн. та з податку на прибуток 25870,86 грн. Зазначена заборгованість є узгодженою, проте не сплачена відповідачем. З метою стягнення коштів з рахунків боржника, контролюючим органом були сформовані інкасові доручення, які надіслані до банківських установ для виконання, проте були повернуті без виконання з відмітками "кошти на рахунку платника відсутні", що стало підставою для звернення до суду з вимогою про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017, в позові відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Запорізька ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2017, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017.
В обґрунтування своїх вимог Запорізька ОДПІ посилається на те, що податковим органом було вжито всі необхідні заходи для погашення узгодженого податкового боргу, проте сума боргу в розмірі 338714,07 грн. не сплачена. Також зазначає, що відповідачем відкрито нові розрахункові рахунки з метою штучного затягування виконання рішення суду про стягнення коштів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, за відповідачем обліковується податковий борг у загальному розмірі 338714,07 грн. (з податку на додану вартість у розмірі 312843,21 грн. та з податку на прибуток у розмірі 25870,86 грн.), який виник внаслідок несплати у повному обсязі самостійно задекларованих зобов`язань та зобов`язань, визначених податковим органом шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень, посилання на які містяться в постанові суду першої інстанції, а також нарахування пені.
Зазначені суми заборгованості були предметом стягнення в адміністративних справах № 808/5368/14, № 808/2595/15, № 808/1214/16, які набрали законної сили 06.12.2014, 17.07.2015 та 12.07.2016 відповідно.
На виконання вказаних судових рішень Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області були сформовані інкасові доручення № 14 від 18.08.2016, № 5 від 18.08.2016, № 7 від 18.08.2016, № 17 від 18.08.2016, № 8 від 18.08.2016, № 15 від 18.08.2016, № 21 від 18.08.2016, № 6 від 18.08.2016, № 19 від 18.08.2016, № 11 від 18.08.2016, № 24 від 18.08.2016, № 25 від 15.08.2016, № 15 від 15.08.2016 та надіслані до ПАТ "УКРСИББАНК", ГУ ДКСУ в Запорізькій області, Запорізького РУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", ПУАТ "ФІДОБАНК", ПАТ "КБ ПІВДЕНКОМБАНК", проте були повернуті без виконання з відмітками "кошти арештовані іншим виконавчим документом", "кошти на рахунку платника відсутні".
Заступником начальника ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області 11.06.2014 прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 66, на підставі якого складено акт опису майна від 14.08.2015 № 24.
З метою погашення податкового боргу, на виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України відповідачу направлено податкову вимогу № 545-25 від 11.06.2014, яка повернута до податкового органу без вручення.
У зв`язку з неефективністю вищевказаних заходів, податковий орган звернувся до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Положеннями абзацу 1 підпункту 87.1, підпункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Підпунктами 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що звернення контролюючим органом до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку, і лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутися до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.
Судами також встановлено, що станом на 12.12.2016 у ТОВ "Трансойлтрейд" були наявні 18 відкритих банківських рахунків у Запорізькому РУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", ПАТ "КБ ПІВДЕНКОМБАНК", ПУАТ "ФІДОБАНК", ПАТ "УКРСИББАНК", ГУ ДКСУ в Запорізькій області, АТ "БМ БАНК", Філія АТ "УКРЕКСІМБАНК" Дніпропетровськ, АБ "УКРГАЗБАНК", ФДніпропетровськ ЕО АТОЩАД м. Дніпропетровськ, тоді як інкасові доручення надсилались позивачем лише до ПАТ "УКРСИББАНК", ГУ ДКСУ в Запорізькій області, Запорізького РУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", ПУАТ "ФІДОБАНК", ПАТ "КБ ПІВДЕНКОМБАНК".
Відповідачем надано суду письмові докази, які долучені до матеріалів справи, що доводять рух коштів на його рахунках та здійснення заходів на погашення податкового боргу (платіжні доручення та довідки).
Відповідно до облікової картки платника податків ТОВ "Трансойлтрейд" з податку на додану вартість станом на 30.09.2016 у відповідача наявний податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 312843,21 грн., станом на 30.04.2016 з податку на прибуток у розмірі 25870,86 грн. Натомість, на виконання судових рішень в адміністративних справах № 808/5368/14, № 808/2595/15, № 808/1214/16 податковим органом інкасові доручення на рахунки ТОВ "Трансойлтрейд" у період з 18.08.2016 (дата останнього інкасового доручення) по 26.10.2016 (дата звернення до суду з позовом) до установ банків не надсилались.
На підставі наведеного Верховний Суд підтримує висновки судів попередніх інстанцій про те, що контролюючим органом не вжито всіх заходів для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу та не надано доказів відсутності коштів на усіх рахунках платника податків у банках, обслуговуючих ТОВ "Трансойлтрейд".
Суд апеляційної інстанції вірно визнав необґрунтованими та недоведеними доводи Запорізької ОДПІ, що відповідачем навмисно відкриваються нові банківські рахунки з метою штучного затягування виконання рішення суду, оскільки відповідно до довідки про відкриті банківські рахунки, лише один рахунок відповідача відкритий 25.11.2016, тоді як решта інших відкриті в період з 23.08.2012 по 09.02.2016, проте до всіх банків, як було зазначено вище, інкасові доручення податковим органом не надсилалися.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення даних позовних вимог.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд