ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 640/18535/18
адміністративне провадження № К/9901/31555/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представника позивача Демчик О.І.,
представника відповідача Кальковця В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2019 року (суддя: Бояринцева М.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року (судді: Чаку Є.В., Файдюк В.В., Мєзєцев Є.І.) у справі за позовом Приватного підприємства "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в :
Приватне підприємство "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" (далі - позивач, ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс ВПП ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року №0011121401.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що визнавши правомірними висновки контролюючого органу про порушення підприємством підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток у період, що перевірявся, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції з посиланням на належні та допустимі докази не встановили отримання позивачем від своїх контрагентів сум безповоротної фінансової допомоги, зокрема, у вигляді сум коштів згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або у вигляді сум безнадійної заборгованості, або суми кредиту чи депозиту, що надані без встановлення строків повернення такої суми, тощо.
Наведене вище, на переконання скаржника, свідчить про те, що судами не спростовано того, що дохід, отриманий ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" від контрагентів за спірними господарськими операціями, не відповідає жодному з критеріїв безповоротної фінансової допомоги, а отже є доходом від здійснення підприємством своєї безпосередньої господарської діяльності, що дає підстави стверджувати про неправильне застосування суми попередніх інстанцій норм матеріального права.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
У судовому засіданні представники позивача підтримали свої вимоги з підстав та обґрунтувань, викладених в касаційній скарзі.
Представник відповідача просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у період з 25.04.2018 року по 02.07.2018 року Офісом ВПП ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "ОККО-Бізнес Контракт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено Акт від 09.07.2018 №2081/28-10-14-01/33614922.
В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено пункт 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункт 5 П(С)БО 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, пункт 9.10 пункту 10, пункту 11 М(С)БО "Дохід", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 228 686 203 грн.
01 серпня 2018 року на підставі висновків вищеозначеного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008601401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 275 255 407,75 грн.
Не погоджуючись із таким податковим повідомлення-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Як наслідок, у період з 03.10.2018 року по 05.10.2018 року Офісом ВПП ДФС було проведено додаткову документальну позапланову виїзну перевірку ПП "ОККО-Бізнес Контракт" з питань, зазначених у скарзі на податкове повідомлення-рішення Офісу ВПП ДФС від 01.08.2018 року № 0008601401, за результатами якої складено Акт від 09.10.2018 року № 2907/28-10-14-01/33614922.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 10.10.2018 року № 33237/6/99-99-11-01-02-25 скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу ВПП ДФС від 01.08.2018 року №0008601401 в частині донарахувань до складу доходів повної вартості реалізованих нафтопродуктів комісіонерам (ТОВ "ОККО Схід", ТОВ "ОККО Нафтопродукт", ТОВ "ОККО Рітейл") і у відповідній частині суму штрафу (фінансових) санкцій, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
На підставі складеного акту перевірки та рішення про результати розгляду скарги, Офісом ВПП ДФС винесено податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 року № 0011121401, яким ПП "ОККО-Бізнес Контракт" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 18 578 626 грн, з яких 14 862 901 грн - за основним платежем та 3 715 725 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що первинні документи, які стали підставою для формування витрат ПП "ОККО Бізнес Контракт" за операціями з контрагентами, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, є лише формально складеними і не надають належних та необхідних правових підстав для легалізації відображених у них господарських операцій.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153 (зі змінами), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
В свою чергу правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з постачання товарів (нафтопродуктів) на адресу ТОВ "Сільвер-Буд", Фермерського господарства "АГРОГРАНО", ТОВ "Родинне поле", ТОВ "Спіріт Компані" та ТОВ "Енерго-Магістраль".
Так, судами встановлено, що у період, який перевірявся, між ПП "ОККО-Бізнес Контракт", (продавець) та означеними вище контрагентами (покупцями) було укладено низку договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, з