ПОСТАНОВА
Іменем України
13 травня 2021 року
Київ
справа №640/4406/19
адміністративне провадження №К/9901/28644/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представників позивача Мартиненка В.В., Садової О.П.
представника відповідача Павленка С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Де Ново" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року (суддя: Погрібніченко І.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року (судді: Чаку Є.В., Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Де Ново" до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Де Ново" (далі - позивач, ТОВ "Де Ново") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25 лютого 2019 року №02432615140103.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, зокрема, щодо заниження ним податку на додану вартість, оскільки відповідачем при проведенні перевірки не була врахована специфіка господарської діяльності товариства та мета укладення Договору оренди з компанією КМ КОР ЛІМІТЕД, Кіпр. Наголошує, що чине податкове законодавство не ставить правомірність формування податкового кредиту в частині витрат, які формують вартість основних засобів, в залежність від моменту введення таких засобів в експлуатацію та початку фактичного використання.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
У судовому засіданні представники позивача підтримали свої вимоги, з підстав та обґрунтувань, викладених в касаційній скарзі.
Представник відповідача просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Крім того, представником відповідача було заявлено клопотання про заміну відповідача, - Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м.Києві, у зв`язку із реорганізацією на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби". Перевіривши наведені заявником обставини, колегія суддів встановила наявність підстав для заміни відповідача його правонаступником, виходячи з приписів статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 08 лютого 2019 року ГУ ДФС у м. Києві за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Де Ново" щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року складено Акт №78/26-15-14-01-03/35877574.
За висновками вказаного акта, контролюючим органом встановлено порушення пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого ТОВ "Де Ново" занижено податок на додану вартість всього на суму 508 010 грн.
25 лютого 2019 року на підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення - рішення №02432615140103, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 508 010 грн, а також, на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України, застосовано штрафні санкції у розмірі 127 003 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним позивач оскаржив його в судовому порядку.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що оскільки позивач не використовував орендовані приміщення у своїй господарській діяльності, а також не отримував доходу від їх використання до моменту введення в експлуатацію, останній повинен нарахувати собі податкові зобов`язання з ПДВ у відповідності до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК України.
Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 розділу V ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.