ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2021 року
м. Київ
справа № 686/25669/16-а
адміністративне провадження № К/9901/22114/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради
на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2017 року (суддя Продан Б.Г.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року (колегія у складі суддів Гонтарука В. М., Білої Л.М. Граб Л.С.)
у справі № 686/25669/16-а
за позовом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" в особі Хмельницької дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта"
до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради
про оскарження діяльності суб`єкта владних повноважень.
І. РУХ СПРАВИ
1. 26.12.2016 Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невідшкодуванні фактичних витрат на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу за призовом під час мобілізації у розмірі6 999,27 грн та зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради внести відомості відповідних звітів Хмельницької дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" до Зведеного звіту Управління до Департаменту соціальної політики КМДА. Стягнути з відповідача суму в 6 999,27 грн, яка не була відшкодована та витрати на сплату судового збору.
2. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.03.2017 адміністративний позов задоволено.
3. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради задоволено частково та вирішено:
- постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.03.2017 змінити, виклавши частини 3 та 5 результативної частини постанови в такій редакції:
Зобов`язати управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради внести відомості відповідних звітів Хмельницької дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (Публічне акціонерне товариство "Укрпошта") до Зведеного звіту управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради;
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" судовий збір у розмірі 1378 грн. за рахунок бюджетних асигнувань управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради.
- в іншій частині постанову залишити без змін.
4. До Вищого адміністративного суду України 19.06.2017 надійшла касаційна скарга Відповідача на рішення судів першої та апеляційної інстанцій. У касаційній скарзі скаржник просив скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову .
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2017 відкрито касаційне провадження. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.01.2016 позивач надав звіти до управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу за призовом під час мобілізації.
7. У зв`язку із тим, що станом на 01.08.2016 зазначена в звіті до відшкодування сума 6999,27 грн не була відшкодована, позивач направив відповідачу лист №02-2893 від 31.08.2016, в якому просив повідомити чи внесено відомості відповідних Звітів до Зведеного звіту праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради з вказаного питання, однак відповіді не отримав.
8. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.
III. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. Відповідач заперечив проти задоволення позову та зазначив, що відповідно до п. 1 Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 105 виплата компенсацій проводилась за рахунок і в межах асигнувань, передбачених у Державному бюджеті за відповідною програмою, яка діяла в межах Державного бюджету на 2015 рік.
Однак Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VII викладено в новій редакції ч. 3 і 4 ст. 119 КЗпП України і, відповідно, Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" бюджетну програму на виплату компенсації роботодавця не було встановлено.
10. Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради проводить лише виплати після надходження відповідних цільових коштів із Державного бюджету України, будь-яке корегування розміру виплат є порушенням Конституції України та Бюджетного кодексу України. У зв`язку із відсутністю бюджетних асигнувань управління не в змозі здійснити виплату компенсації за нарахований та не виплачений середній заробіток працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, які були працевлаштовані в УДППЗ "Укрпошта".
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу. Відсутність коштів у Мінсоцполітики України не може бути підставою для порушення права позивача на відшкодування компенсації за нарахований та виплачений середній заробіток працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за листопад-грудень 2015 року у сумі 6999,27 грн.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. У касаційній скарзі відповідач наголошує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Позивач не надав доказів вчасного подання звітів до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради. У зв`язку із несвоєчасним поданням звітів компенсація позивачу в порядку черговості буду відшкодована після надходження на рахунки відповідача коштів за програмою 2501350.
13. 20.07.2017 надійшов відзив, який збігається з мотивами рішень судів попередніх інстанцій.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
15. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".
16. Частиною 1 ст.119 Кодексу законів про працю України передбачено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
17. Частиною 2 ст.119 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
18. Як встановлено ч.ч.3, 4, 5 ст.119 Кодексу законів про працю України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
19. За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
20. Гарантії, визначені у частинах третій та четвертій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров`я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
21. Законом України від 20.05.2014 № 1275-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" дію ч.3 ст.119 КЗпП України поширено на громадян України, які починаючи з 18.03.2014 були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №303 "Про часткову мобілізацію".
22. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №105 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №105), який, відповідно до п.1 якого, визначає механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 "Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період".
23. Пунктом 2 Порядку № 105 визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.
24. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - структурні підрозділи соціального захисту населення); структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім міст Києва та Севастополя) рад (далі - органи соціального захисту населення).
25. Для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.
26. Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.
27. Аналіз наведених положень закону дає підстави вважати, що за громадянами України, які починаючи з 18.03.2014 були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №303 "Про часткову мобілізацію", згідно із Законом України від 20.05.2014 №1275-VII, зберігається середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, суми виплати якого компенсується із бюджету відповідно до Порядку №105 в межах наявних ресурсів на зазначені цілі.
28. Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що посилання відповідача, що ним не проводилася компенсація у зв`язку із відсутністю бюджетних асигнувань, є безпідставним, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Кечко проти України" п. 26 ).
29. Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №810/1799/16 і Суд не вбачає підстав для відступу від неї.
30. Суд не бере до уваги покликання відповідача на порушення позивачем строків подання звітів, оскільки такий аргумент не висловлювався ані в запереченнях на позовну заяву, ані в апеляційній скарзі, а суд касаційної інстанції відповідно до ст. 341 КАС України переглядає судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суди першої та апеляційної інстанції не встановили порушення строків подання позивачем звітів, а відповідач не довів неправильність таких висновків.
31. За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
32. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішень суду першої та апеляційної інстанції без змін.
Керуючись ст. 243, 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -