ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 420/3305/20
адміністративне провадження № К/9901/31242/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
за участі:
секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,
Представника Позивача: Носенка І.П.,
представника Відповідача: Малюченка І.С.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступник - Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43005393)
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 липня 2020 року (суддя Стефанов С.О.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року (судді: Федусик А.Г., Бойко А.В., Шевчук О.А.)
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступник - Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43005393)
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та вимог про сплату боргу (недоїмки),
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (надалі також - Відповідач, правонаступником якого є Головне управління ДПС в Одеській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України), в якому, з урахуванням заяви про зміну (доповнення) предмета позову, просив визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення рішення від 8 січня 2020 року №0001133304, №0001143304, №0001083304, №0001073304, №0001123304, вимог про сплату боргу (недоїмки) від 26 лютого 2020 року №Ф-0006933304, від 6 квітня 2020 року №Ф-11648-52.
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані індивідуальні акти прийнято Відповідачем без дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки висновок контролюючого органу в частині встановлених в ході перевірки порушень є необґрунтованим та таким, що не підтверджений відповідними доказами.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, адміністративний позов задоволено в повному обзязі.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з якими погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що в акті перевірки не зазначено на підставі якого саме документа Відповідач встановив порушення, що слугували підставами прийняття спірних у справі індивідуальних актів.
При цьому, посилання Відповідача на те, що відповідні порушення підтверджуються контрольними стрічками, судами розцінено як такі, що не підтверджують виявлених у ході контрольного заходу порушень, оскільки доказів повернення Відповідачем Позивачу таких після завершення контрольного заходу надано не було, а тому у останнього не було можливості їх надати до суду.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив рішення судів скасувати і ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому Відповідач підставою касаційного оскарження визначив пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
У відзиві на касаційну скаргу Позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
У судовому засіданні суду касаційної інстанції представники Позивача та Відповідача підтримали відповідні вимоги.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Відповідачем проведено перевірку Позивача, за результатами якої складено акт від 29 листопада 2019 року №446/15-32-33-04/ 291803576, згідно з висновками якого останнім допущено порушення вимог:
- пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) України;
- пунктів 177.2, 177.4, 177.10 статті 177 ПК України, - неналежне ведення книги обліку доходів та витрат, включення до декларації про майновий стан і доходи перекручених даних;
- пункту 11 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (надалі також - "Закон про застосування РРО" - проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послу) та обліку їх кількості;
- пунктів 177.2, 177.4 статті177 ПК України - занижено податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 4126675,86 грн., а саме: у 2016 році на 1168118,09 грн., у 2017 році на 1000188,89 грн. та у 2018 році на 1958368,89 грн.;
- пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України - занижено суму військового збору від підприємницької діяльності в сумі 343889,66 грн., а саме: за результатами 2016 року у сумі 97343,17 грн., 2017 року у сумі 83349,07 грн. та 2018 року у сумі 163197,41 грн.;
- пунктів 1 та 4 частини другої статті 6 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - занижено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від підприємницької діяльності в сумі 239338,97 грн., за 2016 рік в сумі 91052,04 грн., за 2017 рік в сумі 100809,43 грн. та за 2018 рік в сумі 137 602,08 грн.
За результатами розгляду заперечень на акт перевірки Відповідачем їх залишено без задоволення.
На підставі акта перевірки прийнято 8 січня 2020 року:
- податкове повідомлення-рішення №0001133304, яким до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 85 грн. за порушення пункту 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";
- податкове повідомлення-рішення №0001143304, яким до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0001083304, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір за результатами річного декларування на суму 343889,66 грн., а також зараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 85972,42 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0001073304, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичним особами за результатами річного декларування на суму 4126675,86 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1031668,97 грн.;
- рішення №0001123304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до Позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 61237,71 грн.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001103304, якою Позивачу нараховано суму недоїмки на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 329463,55 грн. .
За результатами розгляду поданої в адміністративному порядку скарги 20 лютого 2020 року Державною податковою службою України прийнято рішення №6387/6/99-00-08-01-01-06, відповідно до якого вирішено:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08 січня 2020 року №Ф-0001103304 ДПС скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 8 січня 2020 року №0001123304 - залишити без змін.
26 лютого 2020 року Відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0006933304, якою Позивачу нараховано суму недоїмки на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 329463,55 грн..
Крім цього, 6 квітня 2020 року Відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11648-52, якою Позивачу нараховано суму недоїмки на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 720164,81 грн. та 61 237,71 грн. штрафу.
Фактичною підставою прийняття спірних у цій справі індивідуальних актів стали висновки Відповідача про те, що Позивачем:
- здійснювалось проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості;
- не підтверджено документальне понесення витрат у перевіряємий період з метою використання у господарській діяльності.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суди необґрунтовано відхилили його клопотання про витребування у Позивача відповідних контрольних стрічок для повного та всебічного розгляду справи, оскільки на підставі контрольних стрічок РРО наданих під час перевірки було здійснено висновки, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідач стверджує, що згідно з наданими під час перевірки документаминеможливо встановити, які саме витрати ФОП ОСОБА_1 віднесені до складу вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю (відсутній облік витрат); ФОП ОСОБА_1 не надано підтвердні документи щодо понесених витрат; неможливо встановити номенклатуру товару, що був реалізований, його ціну та кількість та відповідно його собівартість.
Також у касаційній скарзі Позивач наполягає на тому, що згідно з контрольними стрічками РРО встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримав дохід через РРО на загальну суму 22925977,04 грн. від реалізації товару: "вино, енергетик, м`ясо птиці, напій збродж, пельмені, пиво, сл вода, слабоалкоголка, цукерки, котлети, вареники, уголь, морозиво, продукт сметанний, філе курине, йогурт, шампанське, нагетси, коньяк та інше", тобто ФОП ОСОБА_1 проводив розрахункові операції через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості, що свідчить про неможливість встановити номенклатуру товару, який був реалізований через РРО, його ціну і кількість та відповідно його собівартість.
3.2.Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, Позивач посилається на те, що судами надано юридично правильну правову оцінку діям Відповідача у ході контрольного заходу та відповідним індивідуальним актам.
Позивач стверджує, що зазначені у касаційній скарзі твердження про невжиття судами заходів щодо витребування від Позивача контрольних стрічок, не відповідають дійсності, адже такі контрольні стрічки не було повернуто йому після проведення перевірки, на підтвердження чого надано відповідну сукупність належних та допустимих доказів.
У відзиві також зазначено про те, що висновки Відповідача щодо виявлених у ході контрольного заходу порушень спростовуються наданими під час судового розгляду документами.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку судів першої та апеляційної інстанцій
Верховний Суд, заслухавши представників Відповідача, Позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи правильність наданої судами попередніх інстанцій правової оцінки оскаржуваним Позивачем індивідуальним актам в контексті недотримання Відповідачем частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при їх прийнятті, Суд звертає увагу на таке.
Згідно з пунктом 11 статті 3 Закону України статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Пунктом 6 статті 17 Закону про застосування РРО передбачено, у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів, застосовуються фінансові санкції у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, передумовою застосування до субʼєкта господарювання санкцій у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є встановлення на підставі відповідних доказів факту проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Разом з тим, зміст зібраних судами документів під час розгляду справи не дає підстав для висновку про те, що Позивач використовував реєстратор розрахункових операцій у своїй господарськи діяльності без попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Як встановили суди:
- матеріали справи не містять жодного документа, зокрема розрахункового, який підтверджував би факт продажу Позивачем товарів без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості;
- справа містить лише денний звіт (z звіт), який є документом встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням, однак в якому не зазначається найменування, ціни товарів та обліку їх кількості (оскільки складається з іншою метою).
Відповідач під час судового розгляду посилався на те, що такими доказами є контрольні стрічки реєстратора розрахункових операцій.
Згідно з положеннями статті 2 Закону про застосування РРО контрольна стрічка - копії розрахункових документів послідовно сформованих реєстратором розрахункових операцій, що надруковані або створені в електронній формі таким реєстратором, а також копії фіскальних звітних чеків у разі створення контрольної стрічки в електронній формі.
Частиною другою другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, у ході судового розгляду з метою дотримання визначеного частиною другою статті 77 Кодексу адмінстраттвного судочинвта Україн обов`язку, Відповідачем не надано доказів, на підставі яких сформовано висновки про проведення розрахункових операцій Позивачем через реєстратори розрахункових операцій без використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
З урахуванням цього, необхідно погодитися із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про непідтвердженість висновків Відповідача щодо допущення Позивачем порушення Закону про застосування РРО.
Доводи, наведені у касаційні скарзі, про те, що такі контрольні стрічки, як доказ здійснення розрахункових операцій із використанням реєстратора розрахункових операцій без попереднього програмування не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не вказують на неповне встановлення судами обставин справи чи невірну юридичну оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи.
Так, суди установили, що відповідні контрольні стрічки під час контрольного заходу для дослідження передавались Позивачем представнику Відповідача, а докази їх повернення Позивачу після завершення контрольного заходу - відсутні.
Відтак, встановлені судами попередніх інстанцій обставини, вказують про відсутність правових підстав для витребування у Позивача контрольних стрічок в силу відсутності таких у останнього.
Таким чином, необхідно погодитися із висновками судів про безпідставність податкового повідомлення-рішення від 8 січня 2020 року №0001133304.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 8 січня 2020 року №0001073304, фактичною підставою прийняття якого були висновки Відповідача про проведення Позивачем розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості, що про призвело до неможливості документальної підтвердженості витрат та пов`язаності таких із господарською діяльністю.
Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 ПК України).
Пунктом 164.1 статті 164, підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.
За змістом пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Пункт 177.4 статі 177 ПК України визначає перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, якими на час виникнення спірних правовідносин були:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1);
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2);
- суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3);
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4).
Отже, передумовами, які виключають право фізичної особи-підприємця формувати витрати для цілей зменшення оподатковуваного доходу, є відсутність їх документального підтвердження та непов`язаність таких з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи письмових доказів, Позивач,з метою доведення формування даних податкового обліку на документально підтверджених витратах, пов`язаних з господарською діяльністю, надав: книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність №415 від 25 лютого 2014 року, виписки по рахунку, договори, додаткові угоди, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарні накладні, товарно-транспорті накладні, рахунки за послуги водопостачання, водовідведення та електроенергію, розрахункові відомості, квитанції.
На підставі правової оцінки цих доказів та з урахуванням непідтвердженості доводів Відповідача про використання Позивачем реєстратора розрахункових операцій без попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про те, що відповідні витрати є документально підтвердженими, а також, пов`язаними з господарською діяльністю Позивача.
З урахуванням цього, суди дійшли такого, що ґрунтується на правильному тлумаченні норм матеріального права, висновку про необхідність визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 8 січня 2020 року №0001073304 та похідних від нього податкових повідомлень-рішень №0001083304, №0001073304, №0001123304, вимог про сплату боргу (недоїмки) від 26 лютого 2020 року №Ф-0006933304, від 6 квітня 2020 року №Ф-11648-52.
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 8 січня 2020 року №0001143304, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн. за порушення пункту 44.3 статті 44 ПК України, необхідно зазначити таке.
Положеннями статті 44.3 ПК України визначено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Разом з тим, у ході розгляду справи Відповідачем не доведено та не зазначено яких саме документів (обов`язкових до зберігання), визначених пунктом 44.1 сатті 44 ПК України, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не забезпечено зберігання Позивачем.
З урахуванням цього, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що наведені обставини виключають правові підстави притягнення Позивача до відповідальності.
Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних Позивачем індивідуальних актів, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги Відповідача відсутні.