ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2021 року
м. Київ
справа №812/1558/17
адміністративне провадження №К/9901/35915/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції матеріали адміністративної справи № 812/1558/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року
(ухвалену у складі головуючого судді Чернявської Т.І.)
та на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року
(ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Василенко Л.А., Геращенка І.В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
УСТАНОВИВ
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, у якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, викладену в листі від 21 липня 2017 за №М-1830/0-1425/6-17, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Ліснополянській сільській раді Марківського району Луганської області, для ведення особистого селянського господарства;
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Ліснополянській сільській раді Марківського району Луганської області, для ведення особистого селянського господарства.
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач листом від 21 липня 2017 за № М-1833/0-1427/6-17, посилаючись на норми статті 134 Земельного кодексу України, а також на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної форми власності та розпорядження ними, неправомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
3.29 листопада 2017 року Луганський окружний адміністративний суд вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, викладену в листі від 21 липня 2017 року за № М-1833/0-1427/6-17, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Ліснополянській сільській раді Марківського району Луганської області, для ведення особистого селянського господарства.
Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 липня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Ліснополянській сільській раді Марківського району Луганської області, для ведення особистого селянського господарства.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (ідентифікаційний код 39771244, місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Центральний, будинок 17, корпус 2) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 320 грн 00 коп. (триста двадцять грн 00 коп.).
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що викладені відповідачем у листі від 21 липня 2017 за № М-1833/0-1427/6-17 мотиви для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не містять жодної з передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України підстав для такої відмови.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 14 лютого 2018 року Донецький апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі № 812/1558/17 - залишити без змін.
6. Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, зокрема, порядок одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, врегульовано безпосередньо Земельним кодексом України, зміни до якого, у зв`язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено. За таких обставин, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. N 413, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є безпідставним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 12 березня 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.
У касаційній скарзі скаржник просить постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 812/1558/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
У касаційній скарзі відповідач стверджує, що постанова КМУ № 413, якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, є обов`язковою для виконання актом нормативного характеру, нормам Земельного кодексу України не суперечить та підлягає до застосування у спірних правовідносинах, а тому вважає, що відповідачем було прийнято вірне та правомірне рішення щодо відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з огляду на відсутність існування визначених Стратегією умов на момент звернення позивача з відповідною заявою.
8. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 березня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т. О., суддів Стародуба О.П., Кравчука В.М.
9. Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2018 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 812/1558/17.
10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 25 червня 2019 року, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О., було проведено автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 травня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу відповідача.
13. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 13 травня 2021 року, у зв`язку з відпусткою судді Стеценко С.Г., було проведено за допомогою автоматизованої системи заміну судді Стеценко С.Г., внаслідок таких дій для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Мороз Л.Л., Тацій Л.В.
ІІ СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області із заявою від 04 липня 2017 б/н, яка отримана відповідачем 13 липня 2017 за № М-1833/0/5-17, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Ліснополянській сільській раді Марківського району Луганської області, для ведення особистого селянського господарства.
До заяви позивач додав графічні матеріали - викопіювання з кадастрової карти із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорту та ідентифікаційного номера.
Листом від 21 липня 2017 за № М-1833/0-1427/6-17 відповідач, посилаючись на норми статті 134 Земельного кодексу України, а також на постанову Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 № 413, якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної форми власності та розпорядження ними, повідомив позивачеві про те, що у відповідача немає підстав для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність.
Позивач стверджує, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством. Така підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, як включення/не включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації на території Луганської області в залежності від відсотку площі земельних ділянок, право оренди на яку було продано у кварталі, що передував поточному кварталу, Земельним кодексом України або іншим законом не передбачена. Посилання на вимоги вищезазначеної Стратегії, затвердженої підзаконним нормативно-правовим актом, суперечить статті 14 Конституції України, згідно з якою право власності на землю гарантується, і це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а також норм Земельного кодексу України.
Позивач вважає, що таке рішення відповідача є незаконним, прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства та спрямоване на порушення її конституційного права на отримання земельної ділянки.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.
Згідно частини першої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява по