ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2021 року
м. Київ
справа № 592/3354/17
адміністративне провадження № К/9901/22483/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області
на постанову Ковпаківського районного суду міста Суми від 05.05.2017 (суддя Фоменко І.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 (колегія у складі суддів Донець Л.О., Бенедик А.П., Мельнікової Д.О.)
у справі № 592/3354/17
за позовом ОСОБА_1
до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 23.03.2017 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача (розпорядження № 80984 від 19.12.2016), щодо не зарахування при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського;
- зобов`язати відповідача провести розрахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу, судді у відставці, з моменту призначення - з 15.12.2016 із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі за денною формою - Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1975 по 23.06.1979 (1 рік 10 місяців 27 днів), що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від суми суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;
- зобов`язати відповідача призначити, починаючи з 15.12.2016, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, у розмірі 90 % від суми суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, вказаної у довідці Апеляційного суду Сумської області від 15.12.2016, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, та здійснити перерахунок з розміру 86 відсотків до 90 відсотків і виплату щомісячного довічного грошового утримання з моменту призначення щомісячного грошового утримання - з 15.12.2016 з урахуванням фактично виплачених сум.
2. Постановою Ковпаківського районного суду міста Суми від 05.05.2017, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 позов задоволено.
3. 26.07.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача на зазначені судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.07.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
5. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано для розгляду до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в період з 01.09.1975 по 23.06.1979 навчалась за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського, що підтверджується копіями трудової книжки та диплома. Половина строку навчання складає 1 рік 10 місяців 27 днів.
7. З 11.05.1993 по 11.02.2002 позивач працювала суддею Шосткинського районного суду Сумської області, а з 12.02.2002 - суддею апеляційного суду Сумської області.
8. Рішенням Вищої ради юстиції № 3163/0/15-16 від 08.12.2016, та Наказом голови апеляційного суду Сумської області від 14.12.2016 № 148-ОС позивачку було звільнено з посади судді апеляційного суду Сумської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
9. 20.02.2017 позивач звернулася до відповідача з заявою, про повідомлення їй та надання копії відповідного розпорядження про призначення щомісячного довічного грошового утримання з зазначенням його розміру та відсотків від суддівської винагороди, застосованих при його обчисленні, а також просила у випадку не врахування половини строку навчання для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання здійснити його перерахунок, виходячи з розміру 90% суддівської винагороди, і виплатити недоплачені їй з 09.12.2016 кошти.
10. Листом від 24.02.2017 року, відповідач повідомив позивача про те, що з 15.12.2016 на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчислене із розрахунку 86% від суддівської винагороди 31680 грн. з врахуванням стажу роботи судді 23 роки 6 місяців 29 днів, з посиланням на те, що ст. 137 зазначеного Закону не передбачає зарахування до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду навчання в юридичному вузі, а тому підстави для обчислення грошового утримання із розрахунку 90% суддівської винагороди відсутні.
11. Розпорядженням відповідача № 80984 від 19.12.2016, позивачу з 15.12.2016 припинено виплату пенсії за віком та нараховане довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86% від суддівської винагороди з врахуванням 23 років 6 місяців 29 днів стажу роботи суддею, а половина строку навчання за денною формою, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, не врахована.
12. Позивач не погодившись з такими діями відповідача, звернулася до суду з позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
13. В обґрунтування позовних вимог позивач покликалася на те, що стаж її роботи, який дає право на відставку та на визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, становить більше 25 років. Позивач посилалася на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для зарахування до її стажу роботи на посаді судді половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі за денною формою - 1 рік 10 місяців 27 днів.
14. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем протиправно не зараховану позивачу, при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського. Таким чином, зарахування до стажу роботи на посаді судді - половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі за денною формою, дає право позивачу на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суми суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. У касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не було взято до уваги того, що перелік посад, що зараховується до стажу роботи на посаді судді, що визначений ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є вичерпним. Врахування до стажу роботи судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання періоду половини строку навчання за денною формою, у чинній на момент відставки позивача редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено.
17. Водночас, скаржник зазначає, що ним не звужувалися права позивача, оскільки управління керувалося нормами діючого законодавства чинним на момент звільнення позивача та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання.
18. Також, судами не було враховано того, що позивач не звертався до управління із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, а тому управлінням не приймалося рішення стосовно аргументованості такого звернення. Крім того, управлінням не надавалося ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції про періоди роботи позивача, які зараховані йому до загального стажу.
19. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надала.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
21. Відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Ключовим питанням у даній справі є право на зарахування при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі.
23. Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом та підставами спору. Зокрема, у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 521/2593/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 592/5433/17, від 24 березня 2020 року у справі № 559/512/17 та від 29 квітня 2020 року у справі 426/12415/16-а, обставини яких є подібними, Верховний Суд зазначив:
"Відповідно до частини третьої статті 141 Закону № 2453-VI [у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, тобто у редакції Закону України від 12.12.2015 № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі - Закон № 192-VIII)] щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
За правилами частини першої статті 120 Закону № 2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, яка діяла до 28.03.2015 - набрання чинності Законом № 192-VIII, яким Закон № 2453-VI було викладно в новій редакції) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - № 2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30.10.2010) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Згідно з пунктом 3-1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XI "Про військовий обов`язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Враховуючи викладене вище, Верховний Суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби.
Це підтверджується також положеннями Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя", яким були внесені зміни в Закон № 2453-VI, зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".
<…> невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посаді слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним".
24. Суд не знаходить підстав для відступу від вказаних правових висновків у справі, що розглядається.
25. У справі, що розглядається, суди вірно встановили, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (1 рік 10 місяців 27 днів), що разом складає більше 25 років стажу роботи судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від суми суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, вказаної у довідці Апеляційного суду Сумської області від 15.12.2016.
26. Щодо тверджень відповідача на те, що позивач не звертався до управління із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, а тому управлінням не приймалося рішення стосовно аргументованості такого звернення. Крім того, управлінням не надавалося ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції про періоди роботи позивача, які зараховані йому до загального стажу, то Суд зазначає наступне.
27. Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач 20.02.2017 звернувся до відповідача із заявою, зокрема про перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 90% суддівської винагороди у випадку не врахування половини строку навчання за денною формою.
28. Листом від 24.02.2017 № 86/С Сумське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області повідомило позивача про те, що відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" з 15.12.2016 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці і обчислене із розрахунку 86% суддівської винагороди 31 680,00 грн. Стаж роботи на посаді судді склав 23 роки 6 місяців 29 днів. Також, повідомив про те, що підстав для зарахування до стажу судді половини навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського та обчислення грошового утримання із розрахунку 90% суддівської винагороди немає.
29. Отже, фактично вказаний лист є рішенням про відмову позивачу у перерахунку призначеного довічного грошового утримання судді у відставці, а тому Суд вважає зазначені твердження відповідача необґрунтованими.
30. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оскаржуваних рішень і погоджується з їхніми висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.
31. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
32. Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -