ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2021 року
м. Київ
справа № 308/12680/14-а
адміністративне провадження № К/9901/29570/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016р. (судді - Обрізко І.М., Нос С.П., Сапіга В.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати неправомірною відмову відповідача у призначенні йому пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням його стажу роботи в період з 01.09.1992р. по 10.07.2009р. на посадах фельдшера, завідувача здоровпунктів в АТ "Софора", ТОВ "Хенкель Ужгород", ТОВ "ФЦА Україна" та ТОВ "Інтерфіл".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно диплому серії НОМЕР_1 від 26.02.1982р. позивач в 1982 році закінчив Хустське медичне училище та здобув спеціальність "фельдшер". (а.с. 13)
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 22.03.1982р. позивач 01.09.1992р. прийнятий на роботу фельдшера в здоровпункт заводу "Побутової хімії", 01.01.1993р. у зв`язку з перейменуванням заводу "Побутової хімії" на АТ "Софора" переведений до даного товариства на посаду фельдшера здоровпункту, з 01.07.1998р. по 30.11.1999р. працював на посаді завідувача здоровпункту АТ "Софора", з 01.12.1999р. по 14.06.2005р. - завідувачем здоровпункту ТОВ "Хенкель Ужгород", з 14.06.2005р. у зв`язку з перейменуванням ТОВ "Хенкель Ужгород" на ТОВ "ФЦА Україна" він переведений на рівнозначну посаду даного товариства, де працював до 30.09.2007р., з 01.10.2007р. по 10.07.2009р. на посаді завідувача здоровпункту ТОВ "Інтерфіл".
04.03.2014р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Рішенням відповідача від 11.03.2014р. №10 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, який дає право на призначення даного виду пенсії. (а.с. 23; 46)
Відмова відповідача мотивована тим, що відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають працівники охорони здоров`я при наявності спеціального стажу роботи 25 років за Переліком закладів і установ охорони здоров`я затв. постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909, згідно з яким періоди роботи позивача у АТ "Софора" на посадах фельдшера та завідувача здоровпункту з 01.09.1992р. по 30.11.1999р., у ТОВ "ФЦА Україна" з 01.12.1999р. по 30.09.2007р., у ТОВ "Інтерфіл" з 01.10.2007р. по 10.07.2009р. на посадах завідувача здоровпунктом не можуть бути зараховані до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, оскільки здоровпункти цих товариств (організацій) були створені з ініціативи адміністрації і оплата праці проводилася за рахунок фонду оплати праці підприємств (організацій), тобто здоровпункти не входили до складу поліклініки, а тому не належать до закладів охорони здоров`я.
При цьому відповідачем встановлено, що спеціальний стаж роботи позивача становить 8 років 11 місяців 26 днів, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років.
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем протиправно не зараховано до необхідного стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" стаж його роботи на АТ "Софора", ТОВ "Хенкель Ужгород", ТОВ "ФЦА Україна" та ТОВ "Інтерфіл" на посадах фельдшера та завідувача здоровпунктів. Вважає, що такі здоровпункти є закладами охорони здоров`я в розумінні нормативно-правових актів України, а посади фельдшера та завідувача здоровпунктів, на яких він працював, віднесені до тих посад, які дають право на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах, а незарахування органами пенсійного фонду спірних періодів його роботи на посадах, віднесених до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, порушує його право на гарантований Конституцією України соціальний захист.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.10.2016р. позов задоволено.
Визнано відмову відповідача у призначені позивачу пенсії за вислугу років, як працівнику закладу охорони здоров`я, відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" неправомірною.
Зобов`язано відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років, як працівнику закладу охорони здоров`я, відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням його стажу роботи в період з 01.09.1992р. по 10.07.2009р. на посадах фельдшера, завідувача здоровпунктів в АТ "Софора", ТОВ "Хенкель Ужгород", ТОВ "ФЦА Україна" та ТОВ "Інтерфіл".
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016р. скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача щодо не врахування в спеціальний стаж роботи позивача в АТ "Софора", ТОВ "Хенкель Ужгород", ТОВ "ФЦА Україна" та ТОВ "Інтерфіл" на посаді завідувача здоровпунктів є протиправною, оскільки відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я від 28.10.2002р. №385, яким затверджено Перелік закладів охорони здоров`я, пункти охорони здоров`я (здоровпункти) відносяться до закладів, робота в яких на посадах лікарів та середнього медичного персоналу, дає право на пенсію за вислугу років відповідно до діючого законодавства.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що приватні підприємства офіційно набувають статусу закладу охорони здоров`я виключно на підставі акредитації, а тому до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, робота на посадах фельдшера та завідувача здоровпунктом у закладах, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров`я на підставі акредитації. Оскільки матеріали справи не містять даних про акредитацію АТ "Софора", ТОВ "Хенкель Ужгород", ТОВ "ФЦА Україна" та ТОВ "Інтерфіл" відповідно до Порядку акредитації закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997р. №765, відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що період з 01.09.1992р. по 15.07.1999р. має бути беззаперечно зараховано до стажу його роботи, оскільки Порядок акредитації закладу охорону здоров`я №765 прийнято лише 15.07.1997р. і відповідно до його положень перша акредитація закладу проводиться через два роки від початку запровадження діяльності.
Крім того, у наказі від 28.10.2002р. №385 прямо зазначено, що здоровпункт віднесено до переліку закладів охорони здоров`я, а саме - до амбулаторно-поліклінічного закладу, зокрема, п. 1.2 Амбулаторно-поліклінічні заклади: пункт охорони здоров`я (здоровпункт), і іншого не зазначено.
Також посилається на те, що відповідно до п. 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909, лікарі та середній медичний персонал амбулаторно-поліклінічних закладів мають право на пенсію за вислугу років.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що вказані позивачем здоровпункти були створені з ініціативи адміністрації підприємств і оплата праці позивача проводилась за рахунок фонду оплати праці цих підприємств, здоровпункти не входили до складу поліклінік, як то вимагається чинним законодавством, а тому не належить до закладів охорони здоров`я. Таким чином, робота фельдшером та завідувачем в здоровпунктах підприємств згідно Переліку від 04.11.1993р. №909 не значиться, як робота в закладі охорони здоров`я, і прив`язувати її до таких підстав немає.