ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 926/1169/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "Чернівціжитлобуд"
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.09.2020 (суддя Бутирський А. А.)
і постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 (головуючий суддя Бонк Т. Б., судді Матущак О. І., Якімець Г. Г.)
у справі № 926/1169/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "Чернівціжитлобуд"
до 1) Товариства з додатковою відповідальністю "Чернівецька пересувна механізована колона № 76" і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина-Інвест-Буд"
про стягнення 1 880 914 грн
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Максимчук А. В., Мороз В, В., відповідачів-1,2 - Єфтемій Р. Ф.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "Чернівціжитлобуд" (далі - позивач, ТОВ БФ "Чернівціжитлобуд") звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Чернівецька пересувна механізована колона № 76" (далі - відповідач-1, ТДВ "Чернівецька ПМК №76") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина-Інвест-Буд" (далі - відповідач-2, ТОВ "Буковина-Інвест-Буд" про солідарне стягнення з відповідачів 1 880 914,00 грн заборгованості, з яких 1 450 000,00 грн основного боргу та 318 538,76 грн інфляційних втрат і 112 375,00 грн 3% річних нарахованих на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за неналежне виконання пункту 2 меморандуму про співпрацю.
Короткий зміст судових рішень
2. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 14.09.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020, у задоволенні позову відмовлено.
3. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у пункті 2 меморандуму про співпрацю сторони не визначили суму коштів, яку відповідачі зобов`язувались перерахувати позивачеві до кінця лютого 2017 року. Така сума в розмірі 2 950 000,00 грн визначена лише в акті приймання-передачі від квітня 2017 року і виникнення обов`язку з її перерахунку залежало від виконання пункту 1 меморандуму, а саме: після придбання міською радою у відповідача-1 квартир на суму 7 мільйонів гривень. Разом з тим, суди встановили, що на момент вирішення спору ця умова не наступила, оскільки відповідач-1 отримав від Чернівецької міської ради (далі - Рада) лише 3 442 400,00 грн, з яких 1 500 000 грн 28.09.2017 перераховані позивачеві. У зв`язку з чим суди дійшли висновку про безпідставність позовних вимог.
4. Суди не взяли до уваги посилання позивача на лист Департаменту житлового-комунального господарства Чернівецької міської ради (далі - Департамент) від 20.02.2020 №03/01-12/700 щодо виконання міською радою умов меморандуму про співпрацю, зазначивши, що Департамент не є стороною спірних правовідносин, а тому його висновок про виконання міською радою своїх зобов`язань є оціночним судженням.
5. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про те що рішенням виконкому міської ради було від 12.12.2017 №671/25 було погоджено придбання у відповідача-1 п`яти квартир на загальну суму 3 525 600 грн у будинку на вул. Руській, 237, однак такі квартири придбані не були у зв`язку з тим, що будинок не був зданий в експлуатацію, що, на думку скаржника, свідчить про недобросовісну поведінку відповідача-1, з огляду на те, що у погодженому сторонами меморандумі не було передбачено конкретних квартир чи будинків, в яких знаходяться квартири, які б міська рада мала викупити. При цьому придбання міською радою у 2017 році квартир у будинку на вул. Руській, 237, який зданий в експлуатацію лише у 2019 році, порушило б умови пункту 1 меморандуму щодо купівлі квартир у завершених будівництвом будинках. Отже нездача відповідачем-1 будинку № 237 по вул. Руській в експлуатацію не свідчить про те, що це відбулося саме з вини останнього, який таким чином недобросовісно перешкоджав настанню відкладальної обставини.
6. Таким чином, суди дійшли висновку, що позивач не довів факту порушення відповідачами умов меморандуму та акта приймання-передачі від квітня 2017 року, в зв`язку з чим відмовили у задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 1 880 914 грн.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
8. У касаційній скарзі позивач, із посиланням на частину третю статті 212 ЦК України, зазначає про недобросовісну поведінку відповідачів та не погоджується з висновками судів про те, що на момент вирішення даного спору передбачена пунктом 2 меморандуму умова для здійснення між відповідачами розрахунку (купівля міською радою квартир на 7 млн гривень) не наступила, а відтак і про відсутність у відповідачів обов`язку перерахувати позивачу решту грошових коштів, оскільки: 1) у відповідачів були наявні кошти для повного розрахунку з позивачем, однак відповідачі не виконали свої зобов`язання; 2) Радою були виділені кошти для придбання ще 5 квартир, які запропоновані були самими відповідачами, однак, будинок не був введений вчасно в експлуатацію, а запропоновані квартири продано іншим інвесторам (позивач зазначає, що немає різниці з яких джерел надійшли кошти за запропоновані відповідачами квартири).
9. Скаржник посилається на застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 496/1561/16-ц, від 23.01.2019 у справі № 355/385/17, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
10. Також скаржник із посиланням на пункт 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що йому було відмовлено судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання доказів та їх долучення до матеріалів справи, а саме: інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які, за твердження позивача, підтверджують факт продажу відповідачем-1 квартир по вул. Руській, 237 в м. Чернівцях, на придбання яких виділялися кошти Чернівецькою міською радою, а також зазначає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги введення об`єкта в експлуатацію у 2019 році (доказ Сертифікат про готовність об`єкта до експлуатації).
Позиція інших учасників справи
11. Відповідач-1 подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У відзиві ТДВ "Чернівецька ПМК №76" зазначає, що скаржник не обґрунтував у чому полягає подібність правовідносин у справах № 496/1561/16-ц, № 355/385/17, № 390/34/17 з правовідносинами у справі № 926/1169/20, а касаційна скарга фактично зводиться до переоцінки доказів та непогодження з висновками судів щодо обставин справи.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Рішенням Ради від 26.01.2017 № 566 схвалено меморандум про співпрацю між Радою (стороноа-1), ТОВ "Буковина-Інвест-Буд" (сторона-2), ТОВ БФ "Чернівціжитлобуд" (сторона-3), ТДВ "Чернівецька ПМК №76"(сторона-4) і ТОВ "Едванс Інвест" (сторона-5) від 26.01.2017 (далі - меморандум).
13. Умовами меморандуму визначено, що з метою поєднання зусиль та забезпечення діяльності, пов`язаної з завершенням будівництва 2 та 3 блок-секцій багатоквартирного будинку на пр-ті Незалежності, 116 у м. Чернівці сторони домовились про наступне:
- Рада здійснює придбання квартир на орієнтовну суму 7 мільйонів гривень у завершених будівництвом багатоквартирних будинках сторони-2 та сторони-4, відповідно до заключених у подальшому з ними договорів (п. 1);
- сторона-2 і сторона-4 беруть на себе обов`язок перерахувати стороні-3 до кінця лютого 2017 р. кошти, які затрачені на будівництво 2 та 3 блок-секцій багатоквартирного будинку за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 116 (п. 2);
- сторона-3 зобов`язується до кінця 2017 р. звільнити будівельний майданчик за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 116 від власного майна, окрім баштового крану, який надається в оренду стороні-4 та передати їй проектну документацію (п. 3);
- сторона-4 бере на себе зобов`язання завершити будівництво 2 та 3 блок-секцій багатоквартирного будинку за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 116 (п. 4);
- сторона-2 зобов`язується здати в експлуатацію 1 блок-секцію багатоквартирного будинку за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 116 та передати інвесторам нерухоме майно згідно з укладеними угодами (п. 5).
14. На виконання умов меморандуму у квітні 2017 року комісія у складі генеральних директорів ТДВ "Чернівецька ПМК №76", ТОВ "Чернівціжитлобуд" та ТОВ "Буковина-Інвест-Буд" провела обстеження об`єкта передачі - незавершеного будівництва ІІ-ІІІ під`їздів на пр-ті Незалежності, 116, який належить ТОВ "Чернівціжитлобуд" та передається ТДВ "Чернівецька ПМК №76", за результатами якого складено акт приймання-передачі (далі - Акт).
15. Згідно з Актом вартість виконаних позивачем робіт становить 2 950 000,00 грн.
16. Відповідно до п. 8 Атка після виконання пункту 1 меморандуму, а саме після придбання Радою квартир на суму 7 мільйонів гривень у ТДВ "Чернівецька ПМК №76", останнє проводить оплату виконаних робіт у сумі 2 950 000,00 грн з урахуванням ПДВ ТОВ "Чернівціжитлобуд".
17. В матеріалах справи наявні платіжні доручення від 08.09.2017, згідно з якими відповідач-1 отримав за продаж двох квартир у ж/б № 116-В на пр. Незалежності у м. Чернівці від Ради 3 442 400,00 грн.
18. Відповідач-1 перерахував позивачу 1 500 000,00 грн відповідно до платіжних доручень від 28.09.2017 №6491 та від 29.09.2017 №6494 з призначенням платежу "акт приймання передачі від 24.04.2017 незавершене будівництво ІІ та ІІІ під`їздів на пр-ті Незалежності, 116 згідно з меморандумом від 26.01.2017".
19. Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12.12.2017 № 671/25 погоджено придбання квартир Департаментом у ТДВ "Чернівецька ПМК №76" на суму 3 525 600,00 грн, а саме: квартири №1 вартістю 940 800,00 грн; квартири №31 вартістю 742 800,00 грн; квартири №34 вартістю 622 800,00 грн; квартири №35 вартістю 726 000,00 грн; квартири №68 вартістю 493 200,00 грн.
20. Згідно з листом Департаменту від 20.02.2020 № 03/01-12/700 договори купівлі-продажу щодо зазначених в рішенні від 12.12.2017 № 671/25 п`яти квартир не були укладені, оскільки ТДВ "Чернівецька ПМК №76" не здало будинок №237 на вул. Руській в експлуатацію. У вказаному листі Департамент зазначив, що Рада виконала умови меморандуму щодо передбачених коштів, які мав отримати відповідач-1 для розрахунку з позивачем.
21. В матеріалах справи наявний адресований заступнику міського голови лист ТДВ "Чернівецька ПМК №76" від 28.07.2019 №288, у якому відповідно до п.1 меморандуму наведений перелік квартир для потреб Ради, у відповідь на який виконавчий комітет міської ради в листі від 09.08.2019 повідомив про відсутність можливості викупу зазначеного житла, оскільки у поточному році у бюджеті міста не передбачено коштів на будівництво та придбання житла для черговиків, які перебувають на квартирному обліку. Разом з тим, у цьому листі зазначено, що Департамент направив запит у фінансове управління про виділення коштів для придбання житла згідно з рішенням виконкому від 12.12.2017 №671/25, яким передбачено викуп п`яти квартир у будинку на вул. Руській, 237.
22. Позивач звернувся до відповідача-1 з листом від 03.03.2020 №20, в якому просив виконати умови пункту 2 меморандуму та перерахувати позивачу 1 450 000грн, які були використані на будівництво 2 та 3 блок-секцій багатоквартирного будинку на пр-ті Незалежності, 116.
23. У відповідь на зазначений лист відповідач-1 повідомив, що Рада повинна ще придбати у ТДВ "Чернівецька ПМК №76" квартири на суму більше 3 млн грн, і як тільки такі квартири будуть продані, то відповідач-1 перерахує позивачу суму коштів, яка залишилася невиплаченою.
24. Звертаючись з позовом позивач вказує про виконання Радою умов укладеного сторонами меморандуму щодо перерахування передбачених коштів, які мав отримати відповідач-1 для розрахунку з позивачем, однак, зазначає, що в порушення пункту 2 меморандуму відповідач-1 відмовився перерахувати зазначені кошти позивачу. У зв`язку з чим позивач звернувся з вказаним позовом до суду про солідарне стягнення з відповідачів 1 880 914,00 грн заборгованості, з яких 1 450 000,00 грн основного боргу та нарахованих на підставі частини другої статті 625 ЦК України 318 538,76 грн інфляційних втрат та 112 375,00 грн 3% річних.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
25. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
26. Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі, яка переглядається, скаржник визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Щодо суті касаційної скарги
27. Предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів 1 450 000,00 грн основного боргу та нарахованих на підставі частини другої статті 625 ЦК України 318 538,76 грн інфляційних втрат та 112 375,00 грн 3% річних, які обґрунтовані порушенням відповідачами умов укладеного меморандуму. Позивач вказує, зокрема, про порушення пункту 2 меморандуму щодо обов`язку відповідачів перерахувати позивачеві до кінця лютого 2017 року коштів, які затрачені ним на будівництво 2 та 3 блок-секцій багатоквартирного будинку за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 116.
28. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що визначена пунктом 1 меморандуму умова (придбання міською радою у відповідача-1 квартир на суму 7 мільйонів гривень), яка зумовлювала виконання відповідачами зобов`язань передбачених пунктом 2 меморандуму, не наступила, встановлені фактичні обставини справи не свідчать про недобросовісність поведінки відповідачів, а вітках дійшли висновку, що позивач не довів факту порушення відповідачами умов меморандуму та Акта.
29. Скаржник у касаційній скарзі не погоджується з наведеними висновками судів, вважає, що у відповідачів була можливість повністю розрахуватися з ним відповідно до умов пункту 2 меморандуму, але відповідачі не мали бажання цього зробити.
30. В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає про неврахування судами висновків Верховного Суду (пункт 9 цієї Постанови).
31. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду переглядає у касаційному порядку судові рішення, лише якщо правовідносини у справі, що розглядається, є подібними до тих правовідносин, які склалися між сторонами в іншій справі, у якій Верховний Суд сформулював висновок щодо застосування норми права, на який посилався скаржник у касаційній скарзі.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 по справі № 372/4583/14-ц).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
32. У справі № 496/1561/16-ц предметом розгляду були правовідносини між фізичними особами щодо стягнення позичених грошових коштів та з метою повернення цих коштів звернення стягнення на житловий будинок з надвірними спорудами і земельну ділянку площею 0,050 га, на якій він розташований, що належать відповідачу на праві власності.
33. У справі № 355/385/17 предметом розгляду були правовідносини, що склалися у зв`язку з відмовою страховика здійснити страхову виплату за договором добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття).
34. У справі № 390/34/17 предметом розгляду були вимоги про визнання договору оренди землі неукладеним та повернення земельної ділянки з незаконного володіння.
35. Скаржник у касаційній скарзі не вказує, у чому полягає подібність правовідносин у справах № 496/1561/16-ц, № 355/385/17, № 390/34/17 з правовідносинами, які склалися у справі № 926/1169/20, про що слушно зауважує відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу. Разом з тим, обставини, що характеризують зміст правовідносин учасників спору та впливають на застосування норм права, як і саме правове регулювання таких спірних правовідносин є відмінними, а тому висновки Верховного Суду щодо обов`язковості договору, добросовісності поведінки, заборони суперечливої поведінки, про які зазначає скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі, яка переглядається, а тому у Суду відсутні підстави для їх врахування.
Вказаним також спростовуються доводи скаржника, викладені в поясненнях від 22.04.2021.
36. Доводи позивача, наведені у пункті 8 цієї Постанови оцінені судами попередніх інстанцій та належним чином відхилені із посиланням на конкретні обставини справи та положення законодавства (пункти 3-6 цієї Постанови). Переоцінка встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, відповідно до положень наведеної вище статті 300 ГПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
37. Стосовно доводів позивача, викладених у пункті 10 цієї Постанови, Суд зазначає таке.
38. Так, у контексті доводів касаційної скарги, про якій йдеться у пункті 10 цієї Постанови, позивач посилається на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України.
39. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
40. З матеріалів справи, а також з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що суд апеляційної інстанції у судовому засіданні 15.12.2020 розглянув клопотання позивача про поновлення строку на подання долучених до відповіді на заперечення відповідача-1 доказів (інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) та дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення скаржнику строку на подання доказів, оскільки згідно з частиною першою статті 32 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою та загальнодоступною, а відтак скаржник мав можливість отримати необхідну йому інформацію щодо спірних квартир у будинку на вул. Руській, 237 у м. Чернівці раніше, незалежно від викладених відповідачем-1 пояснень. У зв`язку з чим апеляційний суд залишив подане скаржником клопотання без розгляду як таке, що подане з пропуском процесуального строку, в поновленні якого відмовлено.
41. Наведене свідчить про безпідставність тверджень заявника про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції на підставі пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України.
42. Окрім того, скаржник у касаційній скарзі не зазначає, яким чином долучені ним до відповіді на заперечення відповідача-1 докази могли вплинути на висновки суду апеляційної інстанції, про які йдеться, зокрема, у пунктах 3-6 цієї Постанови, що мало б наслідком ухвалення іншого по суті рішення.
43. Доводи позивача стосовно того, що відповідач-1 у 2018-2019 роках продав інвесторам 5 квартир у будинку на вул. Руській, 237, про придбання яких прийнято рішення виконкому від 12.12.2017 № 671/25, за доводами самого скаржника, викладеними у касаційній скарзі, враховані судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи, як і обставини щодо того, що будинок вул. Руській, 237, введено в експлуатацію у 2019 році, що відображено в описовій частині постанови суду апеляційної інстанції. Разом з тим, сама лише незгода позивача з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, за наслідками апеляційного перегляду справи, не свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, передбачених пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України.