Постанова
іменем України
11 травня 2021 року
м. Київ
справа № 292/952/19
провадження № 51-3279км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю
секретаря судового засідання Батка Є.І.,
прокурора Вараниці В.М.,
захисника Морозова П.О.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 30 січня 2020 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 01 червня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060300000088, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Червоноармійського районного суду Житомирської області від 30 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до громадських робіт на строк 240 годин.
Вироком установлено, що 21 березня 2019 року приблизно о 09:30 на дорозі, що веде поза сільським ставком до вул. Миру в с. Стрибіж Пулинського району Житомирської області від території ТОВ "Діва-Агролан",
ОСОБА_1, побачивши працівника ТОВ ОСОБА_2, який їхав на велосипеді йому назустріч, маючи неприязні відносини з керівництвом та працівниками зазначеного підприємства, правою ногою штовхнув останнього в лівий бік, внаслідок чого ОСОБА_2 впав. Після цього ОСОБА_1 завдав потерпілому двох ударів кулаком по обличчю.
У результаті злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді садна на голові, забійної рани, синця та саден на обличчі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 01 червня 2020 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що судовий розгляд проведено неповно та однобічно, з порушенням вимог кримінального процесуального закону (безпідставно відхилені клопотання про допит свідків, проведення певних процесуальних дій). Заперечує правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, посилаючись на те, що тілесних ушкоджень потерпілому він не завдавав; при цьому зазначає, що, взявши до уваги одні докази, суд у вироку не зазначив, чому відкинув інші. Стверджує, що судом не досліджено відеозапису слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2, а протокол цієї слідчої дії та протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_3 складені у присутності понятих, які заінтересовані в результатах кримінального провадження; обидва протоколи не відповідають вимогам статей 240, 104 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і не можуть бути належними та допустимими доказами. Вважає, що судом належним чином не досліджено та не надано оцінки даним висновків судово-медичних експертиз № 1605 та
№ 1137, які не відповідають вимогам статей 101, 102 КПК і теж є неналежними та недопустимими доказами. Також зазначає, що апеляційний суд на зазначені порушення увагу не звернув, здійснив апеляційний розгляд з порушенням вимог процесуального закону; залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту, не зазначив підстав, на яких її визнано необґрунтованою; всупереч вимогам ст. 404 КПК не дослідив повторно доказів, про дослідження яких клопотали він та захисник, при цьому як на доказ його вини в ухвалі послався на протокол слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2, на який не посилався місцевий суд у вироку. Загалом вважає судові рішення незаконними й необґрунтованими.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Морозов П.О. підтримали доводи касаційної скарги.
Прокурор вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_1 мають бути залишені без зміни.
У запереченні на касаційну скаргу прокурор у кримінальному провадженні просив залишити скаргу без задоволення, а вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 без зміни.
Мотиви суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Водночас, за правилами ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із судовими рішеннями та вважаючи, що його засуджено необґрунтовано, зокрема, посилається на неповноту судового розгляду, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
У зв`язку із цим колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до
ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, неповнота та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження з огляду на наведені вимоги закону не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Отже, переглядаючи судові рішення, касаційний суд виходить із установлених судовими інстанціями фактичних обставин справи.
Перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо ОСОБА_1, з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та дотримання вимог кримінального процесуального закону, Суд вважає, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.
Такими доказами є досліджені в судовому засіданні показання потерпілого ОСОБА_2 про те, як ОСОБА_1, штовхнувши його ногою, збив з велосипеда, а потім двічі ударив кулаком в обличчя; свідка - фельдшера ОСОБА_4, який надавав потерпілому медичну допомогу; свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які бачили побитого ОСОБА_2, котрий розповів, що його побив ОСОБА_1 ; свідка ОСОБА_3 - очевидця подій та дані протоколу слідчого експерименту за його участю, під час якого зазначений свідок на місці показав та розповів про обставини заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень; дані висновків експертів щодо локалізації, часу, механізму утворення та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого; інші докази, яким надано належну оцінку в сукупності та взаємозв`язку.
Доводи засудженого в касаційній скарзі щодо неналежності та недопустимості як доказів протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_3, а також висновків судово-медичних експертиз є неприйнятними.
Як видно з матеріалів справи, зазначені докази були предметом дослідження в ході судового розгляду справи.
Місцевим судом не було встановлено порушень органами досудового розслідування під час проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_3 вимог статей 240, 104 КПК, а також ст. 223 КПК, у тому числі ч. 7 цієї норми закону, якою передбачено загальні правила залучення понятих при проведенні слідчих дій та перелік осіб, які не можуть ними бути. Не встановлено судом під час дослідження висновків судово-медичних експертиз невідповідності останніх вимогам статей 101, 102 КПК.
Надавши належну оцінку цим доказам, як кожному окремо, так і в їх сукупності та взаємозв`язку з іншими за правилами ст. 94 КПК, місцевий суд правильно визнав їх належними та допустимими і обґрунтував ними обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1 .
Колегія суддів не вбачає підстав для іншого висновку.
Що стосується протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2, то місцевий суд не посилався на нього в обвинувальному вироку як на доказ вини ОСОБА_1 .
З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК кваліфіковані правильно, а покарання йому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу за апеляційною скаргою захисника та ОСОБА_1 із дотриманням вимог статей 404, 405 КПК у межах апеляційної скарги.
Як убачається з ухвали від 01 червня 2020 року, апеляційний суд надав вичерпні відповіді на всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, та обґрунтовано залишив її без задоволення, належним чином мотивувавши свій висновок із цього приводу.
Зазначені в касаційній скарзі засудженого доводи про те, що апеляційний суд зобов`язаний був повторно дослідити обставини справи за клопотанням сторони захисту, є безпідставними.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження закон покладає на суд апеляційної інстанції обов`язок повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не знайшла підстав, які б покладали на апеляційний суд такий обов`язок.
У разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. Для прийняття рішення апеляційному суду достатньо перевірити ці докази, що і було зроблено під час апеляційного розгляду.
Водночас апеляційний суд, перевіряючи правильність встановлення місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, послався в ухвалі як на доказ винуватості ОСОБА_1 на протокол слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2 .
Разом із тим, як було зазначено вище, цим протоколом обвинувальний вирок не обґрунтовувався, предметом безпосереднього дослідження апеляційного суду він не був.
За правилами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише ті порушення вимог КПК, які в контексті ст. 412 КПК є істотними, тобто такі, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Проте, з огляду на наведені вимоги процесуального закону, посилання в ухвалі апеляційного суду на зазначений протокол слідчого експерименту жодним чином не вплинуло на законність й обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції та загалом на висновки судових інстанцій щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненому.
Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі не встановлено .
Враховуючи наведене, касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд