Постанова
Іменем України
11 травня 2021 року
м. Київ
справа № 686/5462/19
провадження № 61-6044св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Лаврентьєва Валентина Віталіївна,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Чорноострівська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 січня 2020 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Лаврентьєвої В. В. (далі - ПНХРНО Лаврентьєва В. В.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Чорноострівська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час розгляду справи за її позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні криницею їй стало відомо, що згідно даних свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27 червня 2018 року ПНХРНО Лаврентьєвою В. В., 12 червня 2018 року нотаріусом за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 6825086000:01:001:0208, що розташована по АДРЕСА_2, а через 15 днів цим же нотаріусом ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на цю земельну ділянку.
Вказувала, що проект землеустрою щодо виділення у власність ОСОБА_5 земельної ділянки з нею погоджено не було, хоча вона є власником суміжної земельної ділянки. Крім того, відповідачу виділено земельну ділянку, частина якої належить селищній раді та на якій було викопано та облаштовано криницю мешканцями села.
Також посилалась на те, що на час смерті ОСОБА_5 не був власником земельної ділянки по АДРЕСА_2, а тому ОСОБА_3 не мала права успадковувати її.
Враховуючи наведене просила суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 0,25 га з кадастровим номером 6825086000:01:001:0208, що розташована по АДРЕСА_2 та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на вказану вище земельну ділянку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2019 року у складі судді Продана Б. Г. позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення ПНХРНО Лаврентьєвої В. В. від 12 червня 2018 року про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку, площею 0,25 га за кадастровим номером 6825086000:01:001:0208, що розташована по АДРЕСА_2 .
Визнано недійсним видане ПНХРНО Лаврентьєвою В. В. 27 червня 2018 року ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 0,25 га з кадастровим номером 6825086000:01:001:0208, що розташована по АДРЕСА_2 .
Задовольняючи позов та скасовуючи рішення приватного нотаріуса про реєстрацію речового права і визнаючи недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, суд першої інстанції виходив з того, що проект землеустрою щодо виділення у власність земельної ділянки ОСОБА_5 не було погоджено ні з позивачем, ні з Чорноострівською селищною радою, внаслідок чого останньому було виділено земельну ділянку, частина якої належить селищній раді та на якій знаходиться криниця, що викопана та облаштована спільними зусиллями мешканців с. Педоси.
Крім того, ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на час смерті не був власником земельної ділянки, площею 0,25 га, по АДРЕСА_1, а тому ОСОБА_3 не могла успадкувати її після смерті ОСОБА_5 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів про порушення її прав як користувача земель загального користування, яке підлягає захисту відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2020 року замінено позивача ОСОБА_1 на її правонаступника - ОСОБА_2 та відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на не застосування апеляційним судом норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц, провадження № 14-552цс18, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, провадження № 14-730цс19, від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15?ц, провадження № 14-652цс18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент смерті ОСОБА_5 він не був власником земельної ділянки, а тому ОСОБА_3 не могла її успадкувати в результаті оформлення прав на спадщину.
Крім того, заявник посилається на те, що апеляційним судом не було враховано обов`язковість погодження меж земельної ділянки суміжним власником земельної ділянки при приватизації, відсутність якої в результаті не тягне за собою виникнення права на приватизацію земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 не було погоджено ані з нею, ані з Чорноострівською селищною радою, внаслідок чого ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку, частина якої від дороги належала селищній раді, на якій до цього спільними зусиллями мешканців села було викопано та облаштовано криницю.
Зазначає, що її права було порушено, оскільки при наявності спору щодо користування криницею відповідач при складанні проекту землеустрою, при його затвердженні та виділенні земельної ділянки в натурі включив до меж земельної ділянки, на яку було оформлено право власності 12 червня 2018 року за померлим ОСОБА_5, земельну ділянку на якій розташована ця криниця. При цьому виділення земельної ділянки здійснено через два роки після смерті ОСОБА_5 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від ОСОБА_3, у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2, є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер 6825086001:01:001:0112 (а. с. 4).
Згідно з архівним витягом з рішення другої сесії Педосівської сільської ради народних депутатів Хмельницького району від 06 квітня 1995 року № 15 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування" передано безкоштовно у приватну власність та постійне користування земельну ділянку ОСОБА_5 у розмірі 0,41 га, в тому числі - 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,16 га для ведення підсобного господарства по АДРЕСА_2 (а. с. 20-21).
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а його спадкоємцем за законом є ОСОБА_6 (а. с. 5).
06 червня 2018 року до Державного земельного кадастру були внесені відомості щодо земельної ділянки, площею 0,2500 га, по АДРЕСА_2, кадастровий номер 6825086001:01:001:0208, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а. с. 22).
12 червня 2018 року за заявою представника спадкоємця ОСОБА_3 та іншими документами приватним нотаріусом Хмельницької районної нотаріальної контори Лаврентьєвою В. В. було здійснено державну реєстрацію речового права на нерухоме майно - земельну ділянку по АДРЕСА_2 за ОСОБА_5
27 червня 2018 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, яка складається з земельної ділянки, площею 0,2500 га, по АДРЕСА_2, кадастровий номер 6825086001:01:001:0208, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а. с. 5).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.