Постанова
Іменем України
14 травня 2021 року
м. Київ
справа № 502/1438/18
провадження № 61-10659св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустріними позовами) - кредитна спілка "Істок",
відповідач - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа за зустрічним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу кредитної спілки "Істок" на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 21 серпня 2019 року у складі судді Маленикова О. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2020 року у складі колегії суддів Колеснікова Г. Я., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року кредитна спілка "Істок" (далі - КС "Істок", кредитна спілка) звернулась до суду до ОСОБА_1, ОСОБА_2 з позовом, в якому просила достроково стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі 83 621,82 грн, яка складається з: 17 612,56 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 56 624,36 грн заборгованість за супровід кредиту; 0,48 грн заборгованості по відсотках; 7126,79 грн інфляційних нарахувань; 2257,63 грн - 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України.
Позов мотивовано тим, що 19 травня 2017 року між КС "Істок" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 40 000 грн і зобов`язався повернути кредит в повному обсязі у терміни, встановлені договором - до 26 листопада 2018 року. Відсоткова ставка за користування кредитом становить 0,001% річних, плата за надання кредиту становить 43,999 % щорічно.
У забезпечення виконання кредитних зобов`язань, 19 травня 2017 року між КС "Істок" та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
27 липня 2017 року між КС "Істок" і ОСОБА_1 укладено додатковий договір, яким внесено зміни у кредитний договір та обумовлено плату за надання кредиту у розмірі 175,9 %, щорічно.
ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, яка складається з: 17 612,56 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 56 624,36 грн заборгованість за супровід кредиту; 0,48 грн заборгованості по відсотках; 7126,79 грн інфляційних нарахувань; 2 257,63 грн - 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, всього 83 621,82 грн.
У зв`язку з порушенням умов кредитного договору, з несвоєчасним погашенням кредиту згідно з графіком, 27 вересня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на адресу їх реєстрації направлено лист-попередження, який ними отримано. Проте сума кредиту не повернута, заборгованість не погашена.
Улютому 2019 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до КС "Істок", третя особа - ОСОБА_1, в якому просив визнати поруку припиненою та визнати недійсним пункт 1.2 договору поруки від 19 травня 2017 року.
Зустрічний позов мотивовано тим, що за пунктом 1.2 договору поруки від 19 травня 2017 року, поручитель погоджується з правом кредитора та позичальника змінювати умови кредитного договору та надає згоду на всі без виключення наступні зміни та доповнення до кредитного договору.
Однак випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни, оскільки зміст пункту 1.2 договору поруки є таким, що суперечить статті 559 ЦК України.
27 липня 2017 року між КС "Істок" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору від 19 травня 2017 року, якою змінили розмір плати за кредит шляхом його збільшення до 175,9 % річних.
ОСОБА_2 не виступав поручителем за додатковою угодою, укладеною 27 липня 2017 року, якою змінено розмір плати за кредит шляхом його збільшення до 175,9 % річних. Будь-яких повідомлень щодо внесення змін та доповнень до пункту 1.1 спірного договору ОСОБА_2 не отримував. Згоди на збільшення обсягу своєї відповідальності не надавав.
Укладення додаткової угоди та внесення змін до кредитного договору, за якими плата за надання кредиту змінюється з 44 % на 175 %, призвело до збільшення загальної суми таких процентів і збільшення обсягу відповідальності поручителя, згоди на що поручитель не надавав, а отже є підстави для визнання поруки припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України.
У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до КС "Істок", третя особа - ОСОБА_2, в якому просив визнати кредитний договір недійсним.
Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України. Відповідачу про вказані обставини було відомо, оскільки перед укладенням кредитного договору на вимогу КС "Істок", ОСОБА_1 надав відомості щодо підтвердження місця своєї роботи, зайнятості, копії військових квитків, копії контрактів військовослужбовця. У заяві ОСОБА_1 на отримання кредиту у розмірі 40 000 грн вказано місце роботи позичальника - та номер військової частини, вказано прізвище безпосереднього начальника.
Оскільки в Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року та триває дотепер, згідно частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ОСОБА_1, як військовослужбовцю, штрафні санкції, пеня, проценти за користування кредитом не нараховуються, а тому КС "Істок" безпідставно нараховані вказані суми.
Також підставою недійсності правочину, укладеного між ОСОБА_1 та КС "Істок" є недодержання в момент його вчинення вимог Закону України "Про захист прав споживачів" та Закону України "Про споживче кредитування".
Також несправедливою є ціна договору, а саме встановлена у договорі сума відсотків. У пункті 2.5 кредитного договору відсотки по кредитам становлять 0,001 % річних, а відповідно до пункту 2.7 плата за кредит становить 43,999 %. Тобто, реальна річна процентна ставка становить 44% річних, які сплачує позичальник за користування кредитом.
У пункті 2.9 кредитор КС "Істок" визначає, що 67,02 %, це сума, яка складається, відповідно до договору кредиту, з плати за кредит, відсотків, та коштів, які у майбутньому має сплатити боржник, щоб повернути кредит.
27 липня 2017 року у додатковій угоді плата за кредит за пунктом 2.7 договору змінюється на 175,9 % річних, яка у тричі перевищує вартість тіла кредиту, тобто вартості самої продукції, чим КС "Істок" встановлює жорсткі обов`язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд на підставі статей 203,215 ЦК України, Закону України "Про захист прав споживачів" визнати недійсним кредитний договір від 19 травня 2017 року, з додатковими змінами від 27 липня 2017 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 21 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2020 року у задоволенні позову КС "Істок" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що стаття 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яка діяла на час виникнення правовідносин, кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у розумінні цього Закону, тому нарахування позивачем плати за надання кредиту в сумі 56 624,36 грн по кредитному договору є нікчемною.
Відповідачам за первісним позовом, як військовослужбовцям Збройних Сил України, проценти та штрафні санкції за кредитним договором не повинні нараховуватися, оскільки на них поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей".
Згідно наданого розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 виплатив за кредитним договором кошти в сумі 40 365,75 грн і не повинен сплачувати інші платежі, на які поширюються пільги, тому жодних інфляційних втрат позивач за первісним позовом не поніс, з огляду на повернення ОСОБА_1 суми кредиту до закінчення строку дії договору, в зв`язку з чим відсутні підстави для застосування положень статті 625 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позов не підлягає задоволенню, оскільки, укладаючи договір поруки з КС "Істок", позивач ОСОБА_2 в пункті 1.2. договору надав безумовну згоду сторонам основного договору на внесення всіх без виключення змін та доповнень до кредитного договору. Підстави для припинення поруки відсутні.
Відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1, суд вершої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що недійсність окремих частин правочину (кредитного договору) з підстав, встановлених законом, не тягне за собою недійсність договору в цілому. Визнання кредитного договору недійсним в інших частинах договору позивач за зустрічним позовом не довів, а саме: факт недодержання сторонами (стороною) в момент вчинення відповідного правочину вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі КС "Істок" не погодилась з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог кредитної спілки, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення в оскаржуваній частині та задовольнити позов КС "Істок" про стягнення заборгованості.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якого військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, - є неправильним, оскільки плата, інфляційні втрати та спеціальна відповідальність, передбачена приписами статті 625 ЦК України не зазначаються у законі, на який послалися суди.
Суди обох інстанцій припустилися помилки та під час ухвалення судових рішень не застосували приписи Закону України "Про кредитні спілки", Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", та не застосували вимоги статей 6, 526, 625, 1049 ЦК України, що є підставою для скасування ухвалених рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог КС "Істок" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 .
Судами не враховано висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15 (провадження № 14-591цс18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року № 703/2718/16 (провадження 14-241цс19), а також у постанові Верховного Суду у справі за позовом КС "Істок" № 127/13998/17 (провадження № 61-11716св18), в яких зазначено, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів, унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Крім того, обов`язок сплатити пеню та 3% річних, передбачені договором та статтею 625 ЦК України не ставиться в залежність від вимог, а обмеження відповідальності гаранта не виключає застосування статті 625 ЦК України в частині обов`язку сплати 3% річних у випадку прострочення сплати суми боргу (постанова Верховного Суду від 16 квітня 2020 року № 914/479/19).
Висновки, викладені у наведених постановах Верховного Суду не були враховані судами під час ухвалення судових рішень, що є підставою для їх скасування.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
Фактичні обставини, встановлені судами
19 травня 2017 року між КС "Істок" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 40 000 грн і зобов`язався повернути кошти у терміни, встановлені кредитним договором. Строк дії договору становить 18 календарних місяців до 26 листопада 2018 року.
Пунктом 2.5 кредитного договору обумовлено, що відсоткова ставка за користування кредитом становить 0,001% річних.
У пункті 2.7 кредитного договору встановлено плату за надання кредиту, яка становить 43,999 % щорічно.
У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 19 травня 2017 року між КС "Істок" та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого останній взяв на себе зобов`язання відповідати всім своїм майном за повне та своєчасне виконання зобов`язань, передбачених умовами вказзаного кредитного договору.
У пункті 1.2. договору поруки, поручитель погодився з правом кредитора та позичальника змінювати умови кредитного договору та надав згоду на всі без виключень наступні зміни та доповнення до кредитного договору.
У пункті 1.6. договору поруки поручитель засвідчив, що з умовами кредитного договору він ознайомлений та згоден.
27 липня 2017 року між КС "Істок" та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору від 19 травня 2017 року, за яким сторони виклали пункту 2.7 в наступні редакції "Плата за надання кредиту становить 175.9 %, щорічно".
Листами від 27 вересня 2017 року КС "Істок" повідомила ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про необхідність протягом 10 днів погасити заборгованість по кредитному договору.
Згідно наданого кредитною спілкою розрахунку, у зв`язку з невиконанням відповідачами зобов`язань за кредитним договором, станом на 31 липня 2018 року утворилась заборгованість за кредитом, яка складається з: 17 612,56 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 56 624,36 грн плата за надання кредиту; 0,48 грн заборгованості по відсотках; 7126,79 грн інфляційних нарахувань; 2257,63 грн - 3 % річних, згідно зі статтею 625 ЦК України, всього заборгованість за кредитом склала 83621,82 грн.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судові рішення оскаржуються виключно в частині відмови у задоволенні первісного позову КС "Істок" про стягнення кредитної заборгованості, у зв`язку з чим, Верховний Суд переглядає їх у касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.