Постанова
Іменем України
14 травня 2021 року
м. Київ
справа № 2-966/00
провадження № 61-10512св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач у виконавчому провадженні) - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Центральний відділ державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2020 року у складі судді Демчика Р. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 червня 2020 року у складі колегії суддів Вініченка Б. Б., Новікова О. М., Бондаренка С. І.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Центральний ВДВС м. Черкаси), у якій просила:
- поновити строки звернення до суду зі скаргою на незаконність рішення та бездіяльність службових (посадових) осіб Центрального відділу ДВС м. Черкаси;
- визнати постанову державного виконавця від 04 жовтня 2016 року про закінчення виконавчого провадження, з виконання виконавчого листа, виданого 04 січня 2000 року, Придніпровським районним судом м. Черкаси, у справі №2-4234, яка була винесена до закінчення реального строку стягнення, тобто до настання повноліття дитини - незаконною;
- скасувати постанову державного виконавця від 04 жовтня 2016 року про закінчення виконавчого провадження, з виконання виконавчого листа, виданого 04 січня 2000 року, Придніпровським районним судом м. Черкаси;
- визнати незаконною бездіяльність державних виконавців Центрального відділу ДВС м. Черкаси, в частині нездійснення ними усієї сукупності виконавчих дій, у виконавчому провадженні, спрямованих на реальне (фактичне) виконання виконавчого листа, виданого 04 січня 2000 року Придніпровським районним судом м. Черкаси, у справі №2-4234 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Скарга мотивована тим, що 04 січня 2000 року Придніпровським районним судом м. Черкаси видано виконавчий лист на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання їх сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 належним чином не виконував рішення суду, у зв`язку з чим утворилась заборгованість зі сплати аліментів.
Заявник неодноразово зверталась із заявами до Центрального ВДВС м. Черкаси з метою ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, однак ознайомилась з його матеріалами лише 11 листопада 2019 року.
З матеріалів виконавчого провадження стало відомо, що відносно боржника ОСОБА_2 відкриті ще виконавчі провадження, у яких стягувачами є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Виконавче провадження №3261144 закінчено відповідно до постанови державного виконавця Центрального ВДВС Войтенко А. С. від 04 жовтня 2016 року на підставі пункту 6 частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV.
У виконавчому провадженні державним виконавцем 12 вересня 2014 року встановлено, що боржник ОСОБА_2 є власником 1/3 частиною квартири загальною площею 67,10 кв. м у АДРЕСА_1 .
Постановою від 12 вересня 2014 року державним виконавцем на вказану частку квартири боржника накладено арешт в межах суми боргу.
Заявник посилається на те, що постанова про закінчення виконавчих дій та про арешт майна боржника їй не направлялась.
Державному виконавцю було достовірно відомо з 12 вересня 2014 року про наявність у боржника у власності нерухомого майна, проте жодних дій щодо реалізації цього майна з метою погашення боргу зі сплати аліментів державними виконавцями не вчинялося.
Постанова державного виконавця Центрального ВДВС від 04 жовтня 2016 року про закінчення виконавчого провадження є неправомірною, оскільки дата повноліття сина ОСОБА_6 настає ІНФОРМАЦІЯ_2, а законом забороняється закінчення виконавчого провадження, якщо наявна заборгованість із стягнення відповідних платежів та винесення такої постанови до закінчення строку стягнення.
Щодо поновлення строку на звернення до суду із скаргою заявник посилалася на те, що державним виконавцем її не повідомлено про арешт майна боржника та про закінчення виконавчого провадження, а також не надавалося можливості для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Датою, коли заявнику стало відомо про порушення своїх прав, є 11 листопада 2019 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 25 червня 2020 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Центрального відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області від 04 жовтня 2016 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-4234, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси 4 січня 2000 року (ВП №3261144).
У задоволенні іншої частини вимог скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що ОСОБА_6 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2, а отже державний виконавець передчасно прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження 04 жовтня 2016 року, що є підставою для її скасування.
Відмовляючи у задоволенні вимог скарги про визнання незаконною бездіяльність державних виконавців в частині нездійснення ними усієї сукупності виконавчих дій у виконавчому провадженні, спрямованих на реальне виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси №2-4234, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено, що державним виконавцем допущено бездіяльність під час примусового виконання рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погодилась з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні вимог скарги про визнання незаконною бездіяльність державних виконавців щодо вчинення виконавчих дій, спрямованих на реальне виконання виконавчого листа, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення в оскаржуваній частині та задовольнити скаргу у частині вказаних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №390/1573/18 (провадження №61-11749св19).
Так, у вказаній постанові Верховного Суду зазначено, що скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні скарги, апеляційний суд виходив з того, що державним виконавцем вжиті всі необхідні заходи щодо виконання судового рішення, а судом не встановлено порушення державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" і прав заявників. Однак, апеляційний суд не врахував у повній мірі вимог статей 10, 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-УІІІ "Про виконавче провадження" (аналогічні вимоги передбачені статтями 32, 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ "Про виконавче провадження", який був чинний на період оскарження), не перевірив належним чином доводів заявників щодо недотримання державним виконавцем норм чинного законодавства, а саме не вчинення будь-яких дій щодо виконання судового рішення в період із грудня 2016 року до червня 2018 року, всупереч вимог статей 367, 382 ЦПК України, не навів належних доводів на спростування висновків суду першої інстанції та скасував законну ухвалу місцевого суду.
Вирішуючи вимоги скарги в частині визнання незаконною бездіяльності державних виконавців, судами попередніх інстанцій не враховано та не надано належної оцінки тим обставинам, що не проведення державними виконавцями Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ протягом двох років жодних дій для реалізації майна боржника ОСОБА_2 з метою погашення заборгованості зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 та подальша передача зазначеного майна в рахунок погашення боргу ОСОБА_5, позбавили заявника можливості отримання (погашення) боргу із сплати аліментів за рахунок реалізації або передачі у власність цього майна боржника, чим порушено законні права стягувача у виконавчому провадженні.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
Фактичні обставини, встановлені судами
19 січня 2000 року Придніпровським районним судом м. Черкаси видано виконавчий лист №2-4234 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 27 грудня 1999 року і до його повноліття. На зворотній сторінці виконавчого листа зазначена дата народження дитини, на утримання якої присуджено аліменти - 05 жовтня 1998 року.
12 вересня 2014 року старшим державним виконавцем Центрального ВДВС Черкаського МУЮ при примусового виконанні виконавчого листа, виданого 04 січня 2000 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_1 накладено арешт та заборону відчуження на 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2
04 жовтня 2016 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС м. Черкаси прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. Згідно вказаної постанови закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-4234, виданого 04 січня 2000 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2, у зв`язку з закінченням передбаченого законом строку для даного виду стягнення, на підставі пункту 6 частини першої 1 статті 49, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження".