Постанова
Іменем України
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 440/493/17-ц
провадження № 61-132св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Іванов Олег Олександрович,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Банк Форум", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Буського районного суду Львівської області від 27 листопада 2018 року у складі судді Журибіди Б. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум") про визнання договорів недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що 07 травня 2008 року між акціонерним комерційним банком "Форум" (далі - АКБ "Форум"), правонаступником якого є ПАТ "Банк Форум", та нею укладено кредитний договір № 0044/08/6.10-CL, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 50 000,00 Євро.
07 травня 2008 року між АКБ "Форум" та нею укладено іпотечний договір на забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами від 07 травня 2008 року № 0042/08/6.10-CL, № 0043/08/6.10-CL, № 0044/08/6.10-CL у розмірі 150 000,00 Євро, предметом якого є нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 475,1 кв. м у тому числі нежитлові приміщення площею 323,3 кв.м, які належать іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно ві 04 квітня 2008 року та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, на якій розташований вищевказаний будинок, загальною площею 0,1328 га, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 24 травня 2006 року.
Позивач вважала кредитний договір від 07 травня 2008 року № 0044/08/6.10-CL та іпотечний договір від 07 травня 2008 року недійсними, посилаючись на положення частин другої, четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки банком не дотримано вимоги законодавства щодо детального розпису загальної вартості кредиту.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними кредитний договір від 07 травня 2008 року № 0044/08/6.10-CL та іпотечний договір від 07 травня 2008 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 27 листопада
2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним кредитний договір від 07 травня 2008 року № 0044/08/6.10-CL, укладений між АКБ "Форум" та ОСОБА_1, з моменту його укладення.
Визнано недійсним іпотечний договір від 07 травня 2008 року, укладений між АКБ "Форум" та ОСОБА_1, з моменту його укладення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банком порушенно вимоги статей 11, 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо несправедливих умов договору, наслідком яких є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та щодо нечесної підприємницької діяльності.
Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 12 липня 2018 року № 01/0718, проведеної за клопотанням представника позивача - Іванова О.О. судовим експертом товариства з обмеженою відповідальністю "Ертель-Аудит" ОСОБА_3, кредитний договір від 07 травня 2008 року № 0044/08/6.10-CLне відповідає вимогам законодавства в частині надання банком інформації ОСОБА_1 про сукупну вартість кредиту.
Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
При цьому недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення (частина друга статті 548 ЦК України), тому недійсним є також іпотечний договір.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста") про залучення до участі у справі в якості правонаступника задоволено.
Залучено ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" до участі у справі в якості правонаступника ПАТ "Банк Форум".
Постановою Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк Форум", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", залишено без задоволення.
Рішення Буського районного суду Львівської області від 27 листопада
2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при укладенні кредитного договору від 07 травня 2008 року № 0044/08/6.10-CLбанком порушено вимоги частини другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки відповідач перед укладенням договору письмово не повідомив ОСОБА_1 про кредитні умови, а саме: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяг; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, тобто кредитний договір не відповідає вимогам законодавства в частині надання банком інформації ОСОБА_1 про сукупну вартість кредиту, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 12 липня 2018 року № 01/0718.
Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Недійсним є також іпотечний договір від 07 травня 2008 року, який є похідним від кредитного договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення, а провадження у справі закрити.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 456/4731/14.
Крім того, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року клопотанняТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено.
ПоновленоТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" строк на касаційне оскарження рішення Буського районного суду Львівської області від 27 листопада 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року.
Відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 440/493/17-ц з Буського районного суду Львівської області.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про визнання недійсними договорів призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалено у порушення вимог частини першої статті 255 ЦПК України, відповідно до якої суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Рішенням Буського районного суду Львівської області у складі судді Журибіди Б. М. від 11 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 березня 2016 року, у справі № 440/914/15-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Банк Форум" в особі Львівської філії ПАТ "Банк Форум" про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитного договору № 0044/08/6.10-CL від 07 травня 2008 року та іпотечного договору від 07 травня 2008 року відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2016 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України 2004 року, оскільки касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Вимоги статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній на дату укладення спірного правочину, не передбачали обов`язку банку надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту в окремому документі.
Суд першої інстанції, пославшись на положення частини другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якої кредитодавець зобов`язаний повідомити позичальника про ряд умов перед укладенням договору, не перевірив доводи позичальника з приводу неповідомлення банком умов кредитування, внаслідок чого відбулося порушення його прав як споживача фінансових послуг, оскільки зазначенеспростовуються положеннями кредитного договору, а саме пунктами 7.2, 7.7. Зобов`язання банку з приводу надання споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної, та своєчасної інформації під час укладення кредитного договору та у разі усних чи письмових звернень були виконані повністю, а позивач був проінформований про всі істотні умови договору, спосіб і терміни погашення кредиту, його сукупну вартість, розмір, терміни сплати процентів та інших платежів, у зв`язку з чим не можна визнати кредитний договір недійсним з наведених підстав.
Кредитний договір підписаний сторонами, умови договору ними погоджені, тому стверджувати, що банк порушив права позичальника, як споживача, немає жодних підстав. Банком повністю були дотримані вимоги, викладені у пункті 2.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного Банку України від 10 травня 2007 року № 168 (набрали чинності 06 червня 2007 року та діяли до 10 червня 2017 року).
Вирішуючи спір, суди не надали належної правової оцінки умовам кредитного договору, не врахували, що позивач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту в іноземній валюті до вільно обраного ним банку, договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору, не скористалась правом на відкликання згоди на укладення договору та в подальшому виконувала його умови - сплачувала кредитні кошти, тобто визнавала умови договору.
Крім того, у висновку судово-економічної експертизи від 12 липня 2018 року № 01/0718 експерт не мав повноважень встановлювати, чи відповідає кредитний договір нормам Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки відповідність чи невідповідність кредитного договору вимогам законодавства є питанням права, а не економіки, яке вирішує суд.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Іванов О. О., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржені судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 травня 2008 року між АКБ "Форум", правонаступником якого є ПАТ "Банк Форум", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0044/08/6.10-CL, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 50 000,00 Євро.
07 травня 2008 року між АКБ "Форум" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір на забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами від 07 травня 2008 року № 0042/08/6.10-CL, № 0043/08/6.10-CL, № 0044/08/6.10-CL у розмірі 150 000,00 Євро.
Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 12 липня 2018 року № 01/0718 кредитний договір від 07 травня 2008 року № 0044/08/6.10-CL,укладений між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_1, не відповідає вимогам законодавства в частині надання банком інформації позичальнику ОСОБА_1 про сукупну вартість кредиту. Документально не підтверджується дотримання ПАТ "Банк Форум" вимог Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 pоку№ 168, зокрема в частині надання банком інформації позичальнику ОСОБА_1 про загальну вартість кредиту, детального розпису сукупної вартості кредиту, графіку платежів у розрізі сум, вартості всіх супутніх послуг, валютні ризики, інформацію щодо комісій, пов`язаних з конвертацією валюти тощо, при укладенні кредитного договору від 07 травня 2008 року № 0044/08/6.10-CL.
Згідно з договором про відступлення прав вимоги від 26 березня 2019 року № 0002/19/5 ПАТ "Банк Форум" відступило товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" право грошової вимоги за кредитним договором від 07 травня 2008 року № 0044/08/6.10-CL, укладеним з позивачем. Рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" від 06 серпня 2019 року товариство перейменовано на ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року клопотання ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про залучення до участі у справі в якості правонаступника задоволено. Залучено ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" до участі у справі в якості правонаступника ПАТ "Банк Форум".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, щоза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що несправедливими є, зокрема умови договору про; встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей.
За змістом наведених статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15, який є незмінним.
Судом установлено, що в Розділі 1 кредитного договору визначено предмет договору, а саме те, що банк відкриває позичальнику відновлювальну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 50 000,00 євро, які позичальник зобов`язана повернути у строк до 04 травня 2018 року та сплатити за користування цими коштами 13,5 % річних.
Кредитним договором передбачено забезпечення повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки (штраф, пеня), умови сплати процентів (Розділ 2 кредитного договору), права та обов`язки сторін (Розділ 3) та інші умови.
Додатком № 1 до кредитного договору встановлено графік погашення кредиту.
У пункті 7.2 кредитного договору передбачено, що сторони фіксують свою згоду з тим, що ними узгоджені усі істотні умови, і зобов`язуються надалі ніяких претензій одна до одної з цього приводу не мати. Цей договір відображає повне розуміння сторонами його предмета та інших питань, зазначених в цьому договорі. Всі попередні заяви, домовленості чи угоди між сторонами з предмета цього договору анулюються з моменту набрання чинності цим договором в частині, що суперечить умовам цього договору. Умови кредитування відповідно до пункту 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" позичальником отримано до укладення цього договору.
Відкликання згоди на укладення кредитного договору оформлюється письмовим повідомленням, яке позичальник зобов`язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати банку протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту передачі позичальнику примірника укладеного договору. З відкликанням згоди на укладення кредитного договору позичальник повинен одночасно повернути банку кошти, одержані згідно з цим договором.
З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням оспорюваного договору ОСОБА_1 була ознайомлена у письмовій формі про: мету кредитування; тип відсоткової ставки; сукупну вартість кредиту; строк, на який одержано кредит; варіанти його повернення, тощо. Волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, вказаний договір укладено за ініціативи ОСОБА_1 . При цьому остання свідомо уклала договір на зазначених у ньому умовах, на час його укладення не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому тривалий час виконувала його.
У день підписання оспорюваного правочину позичальник отримала примірник кредитного договору, що дало їй додаткову можливість детально вивчити його умови. Отримані кредитні кошти ОСОБА_1 використала на власний розсуд.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Буського районного суду Львівської області від 11 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 березня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2016 року, у справі № 440/914/15-ц встановлено, що кредитний договір від 07 травня 2008 року № 0044/08/6.10-CL та іпотечний договір від 07 травня 2008 року відповідають положенням ЦК України та частині четвертій статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Колегія суддів вважає, що при підписанні кредитного договору ОСОБА_1 погодилася з усіма умовами даного правочину і прийняла на себе зобов`язання щодо його виконання, тому оскаржені судові рішення не можуть вважатися законними та підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним кредитного договору.
Разом з тим, визнавши недійсним іпотечний договір від 07 травня 2008 року, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що цим договором забезпечено виконання зобов`язання не лише за кредитним договором від 07 травня 2008 року № 0044/08/6.10-CL, укладеним з позичальником ОСОБА_1, а й за кредитним договором від 07 травня 2008 року № 0042/08/6.10-CL, укладеним з позичальником ОСОБА_4 та кредитним договором від 07 травня 2008 року № 0043/08/6.10-CL, укладеним з позичальником ОСОБА_5 .
Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення та підлягають скасуванню відповідно до вимог статті 412 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .