Постанова
Іменем України
11 травня 2021 року
м. Київ
справа № 357/7999/18
провадження № 61-10444св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші",
відповідачі: ОСОБА_1, Товариство з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод", державний реєстратор комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Юлія Юріївни,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року в складі судді Кошель Б. І. та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року в складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" до ОСОБА_1, Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод", державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Юлії Юріївни, про визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" (далі - ТОВ Агрофірма "Матюші") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (далі - ТзДВ), державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" (далі - КП Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав") Мироненко Ю. Ю. про визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно.
Вимоги обґрунтовує тим, що 13 червня 2014 року між ОСОБА_2, спадкоємцем якої є ОСОБА_1, та ТОВ Агрофірма "Матюші" укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,1805 га, кадастровий номер 3220483500:01:014:0059 (далі - земельна ділянка) строком на 10 років.
12 квітня 2017 року право оренди у встановленому законом порядку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
12 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма "Матюші" укладено додаткову угоду, відповідно до якої, ОСОБА_1 прийняла на себе права та обов`язки орендодавця.
18 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма "Матюші" укладено додаткову угоду, відповідно до якої, зокрема, продовжено строк оренди до 19 років.
Наприкінці березня 2018 року позивачу стало відомо із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те, що 15 березня 2018 року державним реєстратором КП Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Ю. В. здійснено державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного 02 березня 2018 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТзДВ "Шамраївський цукровий завод", предметом якого є спірна земельна ділянка, що перебуває в оренді у позивача.
Укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки суперечить діючому законодавству і порушує права позивача як орендаря, оскільки попередній договір оренди від 13 червня 2014 року укладений між позивачем та ОСОБА_1, є чинним, не визнаний недійсним та не розірваний сторонами, а тому відповідач не мала права передавати земельну ділянку в оренду іншій особі. З огляду на незаконність укладеного між відповідачами договору оренди, підлягає скасуванню і рішення державного реєстратора про реєстрацію за відповідачем права оренди як похідне.
У зв`язку із наведеним, позивач ТОВ Агрофірма "Матюші" просило суд: визнати недійсним договір оренди спірної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ТзДВ "Шамраївський цукровий завод" 02 березня 2018 року; скасувати рішення державного реєтратора КП Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди від 15 березня 2018 року, індексний номер 40138744.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладений 13 червня 2014 року між ТОВ Агрофірма "Матюші" та ОСОБА_2, спадкоємцем якої є ОСОБА_1, договір оренди землі було у встановленому законом порядку зареєстровано, однак наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 729/5 рішення державного реєстратора від 12 квітня 2015 року про реєстрацію права оренди за позивачем скасовано.
Реєстрація права оренди на спірну земельну ділянку за відповідачем ТзДВ "Шамраївський цукровий завод" на підставі договору оренди, після скасування реєстрації права оренди позивача, не порушує прав останнього, оскільки такі права відсутні, оскільки право оренди виникає виключно з моменту державної реєстрації цих прав.
Таким чином, позов не підлягає задоволенню, оскільки на момент здійснення державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку за ТзДВ "Шамраївський цукровий завод" державна реєстрація права оренди цієї ж ділянки за позивачем ТОВ "Агрофірма "Матюші" була скасована, що у свою чергу свідчить про відсутність у позивача права оренди і як наслідок відсутність порушення його прав оспорюваним договором оренди, як на момент реєстрації зазначених договорів, так і на момент пред`явлення позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма "Матюші" залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відсутність порушень прав позивача ТОВ Агрофірма "Матюші". Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
У липні 2020 року ТОВ Агрофірма "Матюші" через представника Танцюру Ю. Б. подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Суди не застосували норму матеріального права, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин, а саме - частину 9 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", а також здійснили розгляд справи без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 917/410/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 826/4906/17, а також висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 442/4490/18.
Вирішуючи спір по суті, суди обох інстанцій помилково ототожнили поняття "дата прийняття рішення про державну реєстрацію" та "дата державної реєстрації". Ототожнення цих двох понять призвело до помилкових висновків суду першої та апеляційної інстанцій про те, що державна реєстрація права оренди на земельну ділянку за ТзДВ "Шамраївський цукровий завод" не порушувала права ТОВ Агрофірми "Матюші". Суди не врахували тієї обставини, що реєстрація права оренди на земельну ділянку за ТзДВ "Шамраївський цукровий завод" була проведена в той момент, коли в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно був наявний дійсний запис про право оренди на цю земельну ділянку за позивачем. Саме державний реєстратор допустив подвійну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за різними особами. Відповідно, висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що права позивача оспорюваним правочином не порушувались, є помилковим.
Суди не вказали, яким чином може співвідноситися твердження про те, що право оренди на земельну ділянку за ТзДВ "Шамраївський цукровий завод" нібито було зареєстровано після скасування державної реєстрації права оренди ТОВ Агрофірми "Матюші" на цю земельну ділянку з тими фактичними обставинами, які свідчили про те, що відповідно до частини дев`ятої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" датою державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТзДВ "Шамраївський цукровий завод" є 05 березня 2018 року (дата реєстрації заяви, на підставі якої вчинено відповідні реєстраційні дії), а датою скасування державної реєстрації права оренди позивача - є 15 березня 2018 року (дата прийняття та виконання наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 729/5).
Судами не взято до уваги доводів позивача про порушення державним реєстратором Мироненком Ю. Ю. порядку вчинення реєстраційних дій, встановленого Законом України "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".
Суди застосували статтю 6 Закону України "Про оренду землі" та статтю 125 ЗК України без врахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 917/410/18
Скасування Міністерством Юстиції України державної реєстрації права оренди ТОВ Агрофірми "Матюші" на земельну ділянку з технічних причин не може вказувати на те, що така державна реєстрація скасовується з моменту внесення до державного реєстру запису про право оренди ТОВ Агрофірми "Матюші" на земельну ділянку, адже підстава вчинення реєстраційних дій, а саме договір оренди від 12 червня 2014 року, не втратила чинність. Позивач не був позбавлений права повторно звернутися до державного реєстратора для виправлення технічних недоліків, допущених при проведенні реєстраційних дій та зареєструвати своє право оренди з урахуванням зауважень, наведених у висновку комісії Міністерства Юстиції України.
Під час розгляду Міністерством Юстиції України колективної скарги питання дійсності договору оренди, укладеного між ТОВ Агрофірмою "Матюші" та власником спірної земельної ділянки, Комісією не досліджувалося і питання дійсності такого договору до повноважень Комісії не належить. Крім того у Міністерства Юстиції України відсутні повноваження розглядати скарги на дії державних реєстраторів, вчинені у період до 01 січня 2016 року, що підтверджується висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 826/4906/17.
Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію про те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов`язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації, і що факт чинності попередніх договорів оренди землі унеможливлює державну реєстрацію прав оренди згідно договорів оренди землі, укладених пізніше (постанови Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року у справі № 802/37191, від 30 березня 2016 року у справі № 21-1434а15, від 15 листопада 2016 року у справі № 825/1287/15-а).
Суди безпідставно та всупереч принципу "належного урядування" поклали саме на позивача тягар від негативних наслідків, пов`язаних із технічними помилками і недоліків, які допустив державний реєстратор під час здійснення реєстраційних дій, пов`язаних із внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право оренди позивача на спірну земельну ділянку. Така позиція судів прямо суперечить принципу юридичної визначеності, який є невід`ємною складовою принципу верховенства права.
Суди залишили поза увагою ту обставину, що підстава набуття права оренди позивача - договір оренди від 16 червня 2014 року та додаткові угоди до нього залишаються чинними, оскільки вони не були визнанні судом недійсними і строк оренди не закінчився, а наказ Міністерства Юстиції України від 15 березня 2018 року № 729/5, прийнятий за межами наявної у Міністерства компетенції, не може вказувати на припинення права оренди позивача, набутого на законних підставах, які не відпали.
Суди безпідставно ототожнили поняття "припинення дії договору оренди" та "внесення до державного реєстру запису про припинення іншого речового права - права оренди" та залишили поза увагою допущені державним реєстратором порушення вимог закону у сфері державної реєстрації, який своїми діями зумовила існування подвійної реєстрації права оренди на одну і ту саму земельну ділянку за різними особами.
Неправильне застосування судами положень статей 1245, 126 ЗК України, статей 20, 215, 638 ЦК України, привило до помилкових висновків щодо відсутності підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.
Поведінка ОСОБА_1 свідчить про її намір уникнути виконання зобов`язань за договором оренди від 13 червня 2014 року, що є порушенням принципу добросовісності. Дії ОСОБА_1, яка 12 квітня 2014 року та 18 липня 2017 року підписала із ТОВ Агрофірмою "Матюші" додаткові угоди до договору оренди на 19 років, а 27 лютого 2018 року звернулася до Міністерства Юстиції України з колективною скаргою, в якій зазначила, що їй невідомо, хто здійснює обробіток належної їй земельної ділянки, і ОСОБА_5, спадкоємицею якої вона є, нібито не підписувала договір оренди від 13 червня 2014 року, суперечать попереднім заявам і поведінці ОСОБА_1, а тому є недобросовісними. Саме ці обставини стали підставою для звернення ТОВ Агрофірми "Матюші" із позовом задля захисту та поновлення свого порушеного права на користування земельною ділянкою відповідно до умов договору оренди від 13 червня 2014 року та додаткових угод до нього.
У жовтні 2020 року та у травні 2021 року позивач подав до Верховного Суду додаткові пояснення в яких уточнив підстави касаційного оскарження рішення суду першої та апеляційної інстанцій.
Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження (частина перша статті 389 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України).
З огляду на зазначене додаткові пояснення ТОВ Агрофірмою "Матюші" підлягають залишенню без розгляду.
Також у жовтні 2020 року позивач подав до Верховного Суду клопотання в якому просив передати дану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою формування єдиної правильної правозастосовної практики, оскільки існує необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, шляхом його уточнення, а саме чітко розмежувати момент укладення і набрання чинності для договорів оренди землі, укладених до 01 січня 2013 року, та для договорів оренди землі, укладених після 01 січня 2013 року, які є різними, вказавши, що договори оренди землі, укладені до 01 січня 2013 року, набирають чинності з моменту їх державної реєстрації, а саме внесення відповідного запису про це до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, що є складовою Державного реєстру земель, а договори оренди землі, укладені після 01 січня 2013 року - з моменту їх підписання сторонами. Розмежувати поняття "державна реєстрація договору оренди землі" та "державна реєстрація права оренди на земельну ділянку" та їхні правові наслідки для сторін договору оренди землі. Надати висновок з приводу того, чи має орендар, який уклав договір оренди землі після 01 січня 2013 року, але право оренди земельної ділянки якого з певних причин не було зареєстроване у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, право оспорити договір оренди землі, укладений власником земельної ділянки з іншим орендарем у період дії укладеного таким орендарем договору.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Справа надійшла до Верховного Суду у серпні 2020 року.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини, встановлені судами
Судами встановлено, 13 червня 2014 року між ТОВ Агрофірма "Матюші" та ОСОБА_5 було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_5 передала, а Агрофірма прийняла у строкове платне користування для сільськогосподарського використання належну ОСОБА_5 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництварозміром 4,1805 га, кадастровий номер 3220483500:01:014:0059, розташованої у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Договір оренди укладений строком на 10 років і у встановленому законом порядку зареєстрований реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області на підставі рішення державного реєстратора від 07 лютого 2015 року за № 19174803 (а. с. 16)
Згідно пункту 37 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
В подальшому право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 в порядку спадкування.
12 квітня 2017 року між ТОВ Агрофірма "Матюші" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 13 червня 2014 року про зміну орендодавця у договорі оренди землі від 13 червня 2014 року у зв`язку з переходом прав та зобов`язань померлої ОСОБА_5 на її спадкоємця громадянку ОСОБА_6 (а. с. 17). Додаткова угода у встановленому законом порядку зареєстрована державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 квітня 2017 року за № 34750744 (а. с. 19).
18 липня 2017 року між ТОВ Агрофірма "Матюші" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 13 червня 2014 року, за якою, зокрема, продовжено строк оренди до 19 років (а. с. 20).
Наказом Міністерства Юстиції України № 729/5 від 15 березня 2018 року задоволена колективна скарга громадян, в тому числі відповідачки ОСОБА_1, та серед іншого скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрофірма "Матюші" на належну ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 3220483500:01:014:0059, яке було зареєстроване на підставі договору оренди від 13 червня 2014 року. Підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ Агрофірма "Матюші" стало звернення власників земельних ділянок до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України із скаргою, яка обґрунтована тим, що договори оренди із ТОВ "Матюші" були зареєстровані за відсутності необхідних на те документів, зокрема, без підписаних власниками земельних ділянок договорів, заяв на вчинення реєстраційних дій, відповідних проплат за вчинення реєстраційних дій та інше.
02 березня 2018 року між відповідачами ОСОБА_1 та ТзДВ "Шамраївський цукровий завод" було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала ТзДВ "Шамраївський цукровий завод" у строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,1805 га, розташовану у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220483500:01:014:0059. Договір оренди укладений строком на сім років і 15 березня 2018 року зареєстрований державним реєстратором КП Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав".
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.