Постанова суду № 593/1826/18 від 21.04.2021 про скасування рішення нотаріуса в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності...

Постанова

Іменем України

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 593/1826/18

провадження № 61-5759св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір Іван Теодорович, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент" на постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Костіва О. З., Сташківа Б. І., Щавурської Н. Б. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Костіва О. З., Сташківа Б. І., Щавурської Н. Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Жовніра Івана Теодоровича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент" про скасування рішення нотаріуса в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності (реєстрацію переходу прав власності) на нежитлову будівлю,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Жовніра І. Т., Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент" (далі - ТОВ "ФК "Інвент") про скасування рішення нотаріуса в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності (реєстрацію переходу прав власності) на нежитлову будівлю.

Позов мотивований тим, що приватний нотаріус Тернопільського нотаріального округу Жовнір І. Т. без належних правових підстав, з порушенням норм матеріального та процесуального права прийняв рішення про реєстрацію права власності на належне йому нерухоме майно (нежитлову будівлю, магазин з офісом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) за ТОВ "ФК "Інвент".

Зазначив, що нотаріус не був уповноваженим на вчинення оскаржуваної реєстраційної дії і таку дію мав право вчиняти лише той нотаріус, який вчинив нотаріальну дію по посвідченню договору іпотеки нерухомого майна, яке виступало предметом оскаржуваної реєстраційної дії. Нотаріусом не перевірено дотримання іпотекодержателем вимоги закону щодо належного вручення іпотекодавцю - боржнику (позивачу) письмової вимоги про усунення порушень з приводу невиконання ним кредитних зобов`язань. Оскільки таке повідомлення було вручено синові боржника, що не відповідає вимогам закону, нотаріус не мав права вчиняти реєстраційних дій щодо згаданого нерухомого майна. Положення договору іпотеки під назвою "Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя" фактично не передбачало переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а було лише передумовою для укладення між вказаними особами договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

ОСОБА_1 просив скасувати рішення приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу від 10 липня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності (реєстрацію переходу прав власності) на вищезгадане нерухоме майно.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 липня

2019 рокуу задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Жовніра І. Т., ТОВ "ФК "Інвент" про скасування рішення нотаріуса в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності (реєстрацію переходу прав власності) на нежитлову будівлю відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 04 грудня 2018 року - арешт із забороною відчуження нежитлової будівлі, магазину з офісом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 431903761204), який, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41991554 від 10 липня 2018 року, вчиненого приватним нотаріусом Жовніром І. Т., Тернопільський міський нотаріальний округ, Тернопільська область, належить на праві власності ТОВ "ФК "Інвент" після набрання рішенням законної сили.

Роз`яснено, що відповідно до частин другої, четвертої статті 155 ЦПК України зустрічне забезпечення у цій справі в розмірі 143 605,48 грн скасовується, якщо протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили, відповідачем або іншою особою, права або охоронювані законом інтереси якої порушено вжиттям заходів забезпечення позову, не буде подано позов про відшкодування збитків у порядку, визначеному статтею 159 цього Кодексу; зустрічне забезпечення також може бути скасоване судом в будь-який час за вмотивованим клопотанням відповідача або іншої особи, права або охоронювані законом інтереси якої порушуються у зв`язку з вжиттям заходів забезпечення позову.

Рішення суду мотивоване так:

- відповідно до законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин (здійснення реєстраційної дії 10 липня 2018 року), нотаріус мав право вчиняти нотаріальні дії, передбачені Законом України "Про нотаріат", а також окремо здійснювати реєстраційні дії, як державний реєстратор, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", і такі реєстраційні дії можуть бути пов`язаними із вчиненням нотаріальних дій, тобто, бути похідними від них, або ж проводитись окремо за відповідною заявою заявника;

- нотаріус при вчиненні оскаржуваної реєстраційної дії щодо нерухомого майна позивача діяв відповідно до закону, оскільки у цьому випадку він вчиняв реєстраційні дії не як нотаріус, що реєструє право власності, виникле внаслідок попередньо вчиненої нотаріальної дії, а як державний реєстратор, що зареєстрував право власності на нерухоме майно на підставі заяви ТОВ "ФК "Інвент", відповідно до положень Закону України № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";

- письмова вимога ТОВ "ФК "Інвент" про усунення порушень виконання кредитних зобов`язань вручена повнолітньому сину позивача, що не суперечить пункту 2 "Загальної частини" Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня

2009 року № 270, відповідно до якого рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо).

Додатковим рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області

від 17 вересня 2019 року заяву ТОВ "ФК "Інвент" про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 593/1826/18 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Жовніра І. Т., ТОВ "ФК "Інвент" про скасування рішень нотаріуса в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Інвент" судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) у розмірі 115 539,12 грн.

Ухвалюючи рішення у порядку статті 270 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що при ухваленні рішення у справі № 593/1826/18 не було вирішено питання про розподіл судових витрат, оскільки представником відповідача в судових дебатах було заявлено, що в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України ним будуть подані суду докази розміру витрат їх сторони на правничу допомогу.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 липня

2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги

ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Жовніра І. Т., ТОВ "ФК "Інвент" про скасування рішення нотаріуса в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності (реєстрацію переходу прав власності) на нежитлову будівлю задоволено.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Тернопільського нотаріального округу Жовніра І. Т. від 10 липня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ТОВ "ФК "Інвент" на нежитлову будівлю, магазин з офісом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнено із ТОВ "ФК "Інвент" на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені за розгляд даної справи в розмірі 1 760,80 грн.

Задовольняючи позов, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 як іпотекодавець, не отримав письмової вимоги ТОВ "ФК "Інвент" про усунення порушень щодо невиконання ним кредитних зобов`язань

від 24 травня 2018 року, у зв?язку із чим позивач був позбавлений можливості на досудове врегулювання зобов`язання. Апеляційнйи суд вказав, що нотаріус, діючи як державний реєстратор, при перевірці належності наданих під час реєстрації права власності за ТОВ "ФК "Інвент" на предмет іпотеки, не перевірив дотримання іпотекодержателем обов`язку, передбаченого статтею 35 Закону України "Про іпотеку", не з`ясувавши, чи вручена надіслана вимога іпотекодавцю, що є визначальним для цієї справи.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Додаткове рішення Бережанського районного суду Тернопільської області

від 17 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Інвент" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Жовніра І. Т., ТОВ "ФК "Інвент" про скасування рішення нотаріуса в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності (реєстрацію переходу прав власності) на нежитлову будівлю - відмовлено.

Своє рішення апеляційний суд мотивував відсутністю правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Інвест" судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу) в порядку пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, оскільки рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 липня 2019 року скасоване постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

21 грудня 2019 року ТОВ "ФК "Інвент" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду

від 06 грудня 2019 року та залишити в силі рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 липня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ "ФК "Інвент" було виконано вимоги статті 35 Закону України "Про іпотеку", а саме було надіслано на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення. Та обставина, що вказану вимогу отримав син позивача не свідчить про необізнаність ОСОБА_1 про намір іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовий спосіб в разі непогашення заборгованості. Закон не зобов?язує приватного нотаріуса чи іншого державного реєстратора проводити перевірку отриманих документів запитами, листами тощо чи будь-яким іншим чином. Вимога боржника була отримана з огляду на правила поштового зв?язку та умови підписаного боржником договору.

22 січня 2020 року ТОВ "ФК "Інвент" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року та залишити в силі додаткове рішення Бережанського районного суду Тернопільської області

від 17 вересня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом помилково не застосовано вимоги частин п?ятої та шостої статті 137 ЦПК України, чим було порушено норми процесуального права.

Доводи інших учасників справи

23 липня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційні скарги ТОВ "ФК "Інвент" залишити без задоволення, а постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року залишити без змін.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Ухвалами Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ТОВ "ФК "Інвент" на постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Бережанського районного суду Тернопільської області.

У лютому 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14 вересня 2007 року нежитлова будівля, магазин з офісом, за адресою: АДРЕСА_1, належала на праві приватної власності ОСОБА_1

17 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ КБ "Надра") та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 38/2007-МКБ, згідно з умовами якого позичальник зобов`язався повернути банку до 17 жовтня 2014 року отримані кредитні кошти в загальній сумі 200 000,00 доларів США; сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 13,4 % річних; сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня).

Цього ж дня, 17 жовтня 2007 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, який посвідчений нотаріусом Бережанського районного округу Хрущ Д. С. та зареєстрований в реєстрі за № 5585 (далі - іпотечний договір), згідно з умовами якого з метою забезпечення зобов`язань за договором кредитної лінії № 38/2007-МКБ від 17 жовтня 2007 року передано в іпотеку нерухоме майно: нежитлова будівля, магазин з офісом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 418,5 кв. м.

28 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра"), яке є правонаступником ВАТ КБ "Надра", укладено договір № 1 про внесення змін до договору іпотеки, відповідно до пункту 3.3.1 якого іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань, виконання яких забезпечено іпотекою за цим договором, звернути стягнення на предмет іпотеки та отримати задоволення своїх вимог переважно перед іншими кредиторами в порядку та в спосіб згідно з цим договором. Згідно з пунктом 3.3.6 договору іпотекодержатель має право без письмової згоди іпотекодавця здійснити відступлення прав за цим договором з одночасним відступленням права вимоги за кредитним договором у порядку, встановленому законодавством (далі - договір про внесення змін № 1).

У подальшому, на підставі договору від 22 травня 2018 року № 38/2007-МКБ про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за кредитним договором, укладеного між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "ФК "Інвент" (далі - договір відступлення за кредитним договором), відбулося відступлення прав кредитора за кредитним договором від 17 жовтня 2007 року № 38/2007-МКБ, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра".

22 травня 2018 року між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "ФК "Інвент" укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С. Ю. за реєстровим № 632 (далі - договір відступлення за іпотечним договором), згідно з яким відбувся й перехід від ПАТ "КБ "Надра" до ТОВ "ФК "Інвент" прав іпотекодержателя за наведеним вище іпотечним договором.

Пунктом 3.4 договору про відступлення за кредитним договором визначено обов`язок первісного кредитора та нового кредитора повідомити позичальника про відступлення прав вимоги за кредитним договором протягом п`яти календарних днів з моменту набрання чинності цим договором.

Положеннями підпункту 3.3.2 пункту 3.3 згаданого договору про відступлення прав за іпотечним договором визначено, що первісний іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця про відступлення прав на користь нового іпотекодержателя у строк та порядку, передбаченим договором про відступлення права вимоги.

На виконання вищезазначених вимог закону та договорів, 25 травня 2018 року ТОВ "ФК "Інвент", як новий кредитор за кредитним договором та новий іпотекодержатель за договором іпотеки, надіслало ОСОБА_1 та його поручителю ОСОБА_3, повідомлення від 22 травня 2018 року про відступлення прав (заміну кредитора) за кредитним договором та договором іпотеки.

У цьому ж конверті позивачу в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку" надіслано вимогу від 24 травня 2018 року № 023/18 про усунення порушень взятих на себе зобов`язань за згаданим договором кредитної лінії та вимогу повернути борг в розмірі 4 002 119,79 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою квитанцією (т. 1, а. с. 78-83).

Згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення зазначені документи (повідомлення про заміну кредитора та вимога про усунення порушень) отримані сином позивача - ОСОБА_4 30 травня 2018 року, про що свідчить відмітка працівника пошти із зазначенням прізвища отримувача: "син ОСОБА_4" (т. 1, а. с. 84).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на 20 липня 2018 року, як і на час розгляду справи у суді - нежитлова будівля, магазин з офісом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, на праві приватної власності належить ТОВ "ФК "Інвент". Підстава виникнення права власності: договір іпотеки, серія та номер 5585, виданий 17 жовтня 2007 року; договір про внесення змін № 1 до договору іпотеки, серія та номер 1981, виданий 28 серпня 2014 року; договір про відступлення прав за іпотечним договором, серія та номер 632, виданий 22 травня 2018 року. Дата державної реєстрації 10 липня 2018 року (т. 1, а. с. 20-24).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційних скарг ТОВ "ФК "Інвент" на постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційних скарг, з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Надаючи оцінку аргументам, наведеним у касаційних скаргах, Верховний Суд виходить із такого.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 Закону "Про іпотеку").

Згідно з частинами першою та третьою статті 36 Закону "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з частиною другою статті 18 якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено порядок проведення державної реєстрації прав.

У частині першій статті 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Визначена у частині першій статті 35 Закону України "Про іпотеку" процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц, провадження

№ 14-48цс19).

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127(далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з пунктом 61 Порядку у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, пунктом 61 Порядку визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, провадження № 14-2цс19).

У пункті 3 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам Закону.

Наведені норми спрямовані на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Аналогічний висновок зроблено у Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.

В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.

Підсумовуючи вищенаведені позиції Великої Палати Верховного Суду, слід зробити висновок про те, що метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Разом з цим відповідно до пункту 99 Правил надання послуг поштового зв?язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 207 (у редакції, чинній на час вручення поштового відправлення), рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками

Установлено, що 25 травня 2018 року ТОВ "ФК "Інвент" як новий кредитор за кредитним договором та новий іпотекодержатель за договором іпотеки надіслало ОСОБА_1 (за місцем його реєстрації та проживання) та його поручителю ОСОБА_3, повідомлення від 22 травня 2018 року про відступлення прав (заміну кредитора) за кредитним договором та договором іпотеки.

Таким чином, установлено факт надіслання ТОВ "ФК "Інвент" ОСОБА_1 вимогу від 24 травня 2018 року № 023/18 про усунення порушень взятих на себе зобов`язань за згаданим договором кредитної лінії та вимогу повернути борг в розмірі 4 002 119,79 грн, яка була отримана його сином ОСОБА_4, що відповідає Правилам надання послуг поштового зв?язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 207.

Доказів того, що ОСОБА_1 не отримав особисто таку вимогу з підстав, що не залежали від його волі, позивачем не надано, так само як і не надано останнім доказів того, що у зв?язку з отриманням вимоги ТОВ "ФК "Інвент" від 24 травня 2018 року № 023/18 сином позивача, останньому не було відомо про її надходження за адресою його проживання.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів встановив відсутність з боку відповідача - ТОВ "ФК "Інвент" будь яких незаконних дій, та встановив безпідставність вимог позивача, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів, на які він посилається як на підставу заявлених позовних вимог. Встановивши дотримання ТОВ "ФК "Інвент" вимог чинного законодавства щодо набуття права власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку на підставі застереження, що міститься в договорі іпотеки, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення нотаріуса в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності (реєстрацію переходу прав власності) на нежитлову будівлю у зв?язку із їх недоведеністю, оскільки факт не отримання боржником ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень за кредитним договором, позивачем не доведено.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв?язку із їх недоведеністю.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 як іпотекодавець не отримав письмової вимоги ТОВ "ФК "Інвент" про усунення порушень з приводу невиконання ним кредитних зобов`язань від 24 травня 2018 року, у зв?язку із чим позивач був позбавлений можливості на досудове врегулювання зобов`язання. Також апеляційний суд вказав, що нотаріус, діючи як державний реєстратор, при перевірці належності наданих під час реєстрації права власності за ТОВ "ФК "Інвент" на предмет іпотеки, не перевірила дотримання іпотекодержателем обов`язку, передбаченого статтею 35 Закону України "Про іпотеку", не з`ясувавши, чи вручена надіслана вимога іпотекодавцю, що є визначальним для цієї справи.

Такі висновки апеляційного суду є помилковими, оскільки суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги на підставі одних і тих же доказів, що були досліджені судом першої інстанції, проте не мотивував підстави, з яких не взяв до уваги оцінку цих доказів, здійснену місцевим судом, тобто, здійснив переоцінку доказів, при цьому не вказав, які норми процесуального права були порушені судом першої інстанції.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції належним чином оцінив подані сторонами докази, правильно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального й процесуального права, а апеляційний суд помилково скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

З урахуванням встановлених у справі обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Разом з цим Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про скасування рішення нотаріуса в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності (реєстрацію переходу прав власності) на нежитлову будівлю, позивач співвідповідачем у справі визначив, зокрема приватного нотаріуса Жовніра І. Т.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) дійшла висновку про те, що спір про скасування запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (пункт 36).

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15.

Ефективним способом захисту права власності позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права на нерухоме майно (частина друга статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем і відповідачем.

Позовна вимога про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення не може бути звернена до державного реєстратора, а звертається до особи, яка порушує право власності.

Подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19).

Проте помилкове зазначення позивачем співвідповідачем у справі приватного нотаріуса, не призвело до неправильного вирішення спору по суті.

................

Перейти до повного тексту