Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 359/10300/18
провадження № 61-524св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Калараша А. А.,Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року в складі судді Соколової В. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, компенсації в зв`язку з її несвоєчасною виплатою та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2, в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь 32 100,00 грн заборгованості з виплати заробітної плати, компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату в розмірі 2 374,50 грн, а також моральної шкоди в сумі 10 000, грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 30 жовтня 2017 року була прийнята на посаду шеф-кухаря до ФОП ОСОБА_2, а 10 червня 2018 року наказом від 09 червня 2018 року № 2-К була звільнена з роботи за власним бажанням. Також зазначила, що з моменту прийняття на роботу відповідач, у порушення вимог статей 115, 116 КЗпП та статті 24 Закону України "Про оплату праці", заробітну плату позивачу не виплачувала, та в наслідок чого виникла заборгованість по виплаті заробітної плати, яка за період з жовтня 2017 року по червень 2018 року становить 32 100,00 грн.
Також вказує на те, що згідно з статтею 34 Закону України "Про оплату праці" передбачено компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, та яка відповідно становить 2 374,50 грн.
Крім того, позивач просила стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн, посилаючись на те, що не проведення повного розрахунку з дня її звільнення і до цього часу спричинило певні фінансові труднощі та погіршило рівень життя, прийшлося докладати додаткових зусиль, щоб забезпечити хоча б мінімальний рівень її життя та життя її родини.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2020 року, з урахуванням ухвали суду від 25 вересня 2020 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченої заробітної плати в сумі 32 100,00 грн та компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату в розмірі 2 374,50 грн.
Стягнено з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в сумі 18 000,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди -відмовлено.
Стягнено з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 768,40 грн.
25 лютого 2020 року ФОП ОСОБА_2 подала заяву про перегляд заочного рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2020 року.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2020 року заяву ФОП ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2020 року - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду, представник ФОП ОСОБА_2 11 листопада 2020 року подав до суду першої інстанції апеляційну скаргу та 12 листопада 2020 року засобами поштового зв`язку на адресу суду першої інстанції направлено заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження заочного рішення суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2020 року залишено без руху для зазначення інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали.
Зазначеною ухвалою встановлено, що строк на апеляційне оскарження заочного рішення суду від 10 лютого 2020 року повинен відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та становити тридцять днів. Ухвала суду про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення постановлена судом 18 червня 2020 року, а тому останнім днем для звернення із апеляційною скаргою на заочне рішення суду є - 20 липня 2020 року (з урахуванням вихідних днів). Представник відповідача звернулась до суду із апеляційною скаргою 11 листопада 2020 року, тобто із пропуском строків на апеляційне оскарження.
За таких обставин апеляційну скаргу подано поза межами строку на апеляційне оскарження, а вказані представником відповідача причини пропуску такого строку визнано неповажними.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_2 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2020 року.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд визнав зазначені ФОП ОСОБА_2 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2020 року неповажними та безпідставними. Також зазначив, що посилання відповідача на те, що його представник ознайомився з матеріалами справи та ухвалою суду від 18 червня 2020 року про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення лише 05 листопада 2020 року, спростовуються матеріалами справи, а саме копією реєстру відправлення судової кореспонденції, в якій зазначено номер відправлення судової кореспонденції (копії ухвали суду від 18 червня 2020 року) відповідачу (т. 1 а. с. 153). Згідно з даними Укрпошти (відстеження кореспонденції), копія ухвали від 18 червня 2020 року була вручена адресату 02 вересня 2020 року (т. 1 а. с. 243).
Посилання представника відповідача на перебування відповідача на лікарняному, пологи та перебування в стресовому стані, суддя до уваги не прийняв, оскільки листок непрацездатності та обмінна карта відповідача датовані січнем - березням 2020 року, в той час, як ухвала суду про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення датована 18 червня 2020 року, і лише з наступної дати почався відлік строків на апеляційне оскарження. А отже обставини, що існували до цієї дати, не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
11 січня 2021 року адвокат ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2020 року про залишення без задоволення заяви ФОП ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відповідач не отримувала, про день розгляду справи з питання перегляду заочного рішення повідомлена не була, а тому не знала про можливий день постановлення рішення по цьому питанню. Зазначену ухвалу суду відповідач отримала лише 05 листопада 2020 року.
Заявник не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2020 року про залишення без задоволення заяви ФОП ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, відповідач отримала 02 вересня 2020 року, оскільки відповідно до копії реєстру відправлення судової кореспонденції, що міститься в матеріалах справи, зазначено № 08301039121126, яким відправлено зазначену ухвалу відповідачу. Однак згідно з даними Укрпошти, зазначений документ не було вручено відповідачу, а було повернено адресату відправника - Бориспільському міськрайонному суду Київської області та отримано саме судом 02 вересня 2020 року, а не відповідачем.
Оскільки представник відповідача ознайомився з письмовими матеріалами справи лише 05 листопада 2020 року, а тому з цієї дати можна вважати, що стало відомо про ухвалу про перегляд заочного рішення суду, строк на апеляційне оскарження повинен відраховуватися з 05 листопада 2020 року та становити 30 днів. Враховуючи, що представник відповідача звернулась з апеляційною скаргою лише 11 листопада 2020 року, можна вважати, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
У лютому 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанцій не відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.