Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 235/5611/19
провадження № 61-10509св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дочірне підприємство "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 17 червня 2020 року в складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Канурної О. Д., Никифоряка Л. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та судових витрат.
Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона з відповідачем по справі перебувала у трудових відносинах з 16 лютого 2017 року, працюючи на посаді провідного фахівця з договірної роботи юридичного відділу.
Наказом директора ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" ОСОБА_4 від 12 серпня 2019 року № 19-вк її було звільнено з посади провідного фахівця з договірної роботи у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Позивачка категорично не погоджується з правомірністю звільнення та наказом, вважає його вчиненим з особистих мотивів, незаконним, прийнятим всупереч нормам законодавства, що порушує її законні права та інтереси з наступних підстав.
Відповідно до запису у трудовій книжці вона з 16 лютого 2017 року працювала на посаді провідного фахівця з договірної роботи юридичного відділу підприємства. Але записів про її переведення на посаду провідного фахівця з договірної роботи поза межами юридичного відділу у трудовій книжці немає, тобто її звільнено з посади, яку вона фактично не займала.
22 березня 2019 року позивачка отримала письмове повідомлення про скорочення, яке датоване 18 березня 2019 року. З цього повідомлення позивачці стало відомо, що наказом відповідача від 06 березня 2019 року № 21 "Про внесення змін в штатний розпис працівників апарату управління ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні догори України" та штатним розписом, введеного в дію з 15 березня 2019 року, посада провідного фахівця з договірної роботи була скорочена. Запропонувати їй іншу роботу немає можливості у зв`язку з відсутністю вакансії за її фахом, в зв`язку з чим вона підлягає звільненню з 20 травня 2019 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Враховуючи, що її фактично попередили про наступне вивільнення вже після введення в дію штатного розпису, послалась на те, що відповідачем порушено вимоги статті 49-2 КЗпП України. Оскільки з 15 березня 2019 року у штатному розписі посада провідного фахівця з договірної роботи вже фактично не існувала, її повинні були інформувати за 2 місяці до введення в дію штатного розпису. Вважає цей штатний розпис таким, що не має юридичної сили, оскільки його погоджено не уповноваженими Законом або Статутом особами - т.в.о. голови правління та т.в.о. директора.
Отримавши вказане повідомлення, 10 квітня 2019 року позивачка направила на адресу відповідача письмову заяву про незаконність попередження про її звільнення, посилаючись на те, що порушено вимоги статей 42, 184 КЗпП України щодо неврахування відповідачем її переважного права залишення на роботі, оскільки вона самостійно виховує малолітню дитину віком до 7 років, є одинокою матір`ю та в її сім`ї немає інших працівників з самостійним заробітком.
В подальшому позивачка отримала від відповідача два письмових повідомлення від 23 квітня 2019 року, в яких її доводи щодо порушення статей 42, 184 КЗпП України підприємством були відхилені, але було запропоновано перевести її на посаду юрисконсульта 1 категорії філії "Автодор № 3" ДП "Донецький облавтодор", яка територіально розташована у місті Бахмуті Донецької області. При цьому їй не були запропоновані інші вакантні посади, які були в управлінському апараті підприємства на той час: першого заступника директора, заступника директора з економічних питань, уповноваженого з антикорупційної діяльності, начальника відділу безпеки праці, цивільного захисту, механізації та енергозабезпечення, які вона могла займати за своїм фахом та освітою.
14 травня 2019 року відбулось засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації апарату ДП "Донецький облавтодор", де, незважаючи на доводи позивача, профспілкою було надано згоду на її звільнення з посади фахівця з договірної роботи, тобто з посади, яку вона не займала.
Оскільки її звільнення відбулось 12 червня 2019 року, тобто протягом майже 3 місяців з дня одержання згоди, то відповідачем грубо порушено вимоги частини восьмої статті 43 КЗпП України, згідно з якими власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудових договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу профспілкової організації.
Посилаючись на частину другу статті 235 КЗпП України, позивач зазначила, що відповідач повинен виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дати незаконного звільнення і до фактичного поновлення на роботі. При стягненні суми середнього заробітку просила врахувати довідку про її середній заробіток на займаній посаді провідного фахівця з договірної роботи, згідно з якою її середньомісячна заробітна плата на посаді становила 21 619,43 грн.
Також позивач просила стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн, оскільки внаслідок незаконного звільнення вона була позбавлена права на працю, вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя та сім`ї. Незаконне звільнення підірвало її авторитет та ділову репутацію серед працівників. Вона перенесла нервовий стрес і з цього приводу 14 серпня 2019 року зверталася до амбулаторії № 1 Покровської ЦРЛ, де їй була надана медична допомога та вона вимушена була лікуватись амбулаторно.
Крім того, позивач просила стягнути з відповідача понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та судових витрат задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ від 12 серпня 2019 року № 19-вк ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про звільнення ОСОБА_1, провідного фахівця з договірної роботи у зв`язку зі скороченням штату за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі у ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Стягнено з ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "ДАК" "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення з 12 серпня 2019 року по день ухвалення рішення суду - в розмірі 78 246,85 грн без урахування суми податків й інших обов`язкових платежів, моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн.
Стягнено з ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн, на користь держави судовий збір в розмірі 1 550,87 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць в розмірі 7 270,78 грн та поновлення на роботі.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивачки з посади провідного фахівця з договірної роботи відповідачем не було дотримано вимоги статті 49-2 КЗпП України, оскільки за наявності інших вакантних посад, набору нових працівників, не було запропоновано позивачці всі вільні посади, які вона може займати з урахуванням її кваліфікації, освіти, досвіду, що свідчать про незаконність звільнення позивачки з посади, і, як наслідок - незаконність наказу від 12 серпня 2019 року № 19-ВК.
Стягуючи з відповідача на користь позивача 1000,00 грн моральної шкоди, суд першої інстанції врахував глибину та тривалість заподіяних позивачці моральних страждань, вимоги розумності та справедливості.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення на користь позивачки витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що немає доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, детального опису виконаних адвокатом робіт та їх розрахунку, часу витраченого на їх виконання, що унеможливлює суд оцінити реальність адвокатських послуг (їх дійсність та необхідність), а також визначити критерій розумності їхньої вартості.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задоволено.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2020 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка не довела, що її звільнення було незаконним, а роботодавцем порушено процедуру її звільнення. Позивачкою не надано доказів на те, що нею була прийнята пропозиція на заміщення якоїсь із запропонованих вакантних посад, але їй у цьому було відмовлено відповідачем. Також суд врахував, що позивачці була запропонована вакантна посада юрисконсульта 1 категорії у філії "Автодор № 3" ДП "Донецький облавтодор", яка відповідала її кваліфікації. Належних та допустимих доказів на те, що позивачка має відповідну кваліфікацію для заняття наявних у відповідача вакантних посад ОСОБА_1 не надала. Отже, позивачці були запропоновані всі вакантні посади, які вона як працівник могла виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо, а тому порушень її права суд не вбачав.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У липні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 17 червня 2020 року, а рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2020 року залишити в силі.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення, з урахуванням уточненої касаційної скарги, заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми матеріального права - статті 40, 42, 49-2 КЗпП України та порушив норми процесуального права, не врахувавши висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17.
Також зазначає, що твердження відповідача щодо відсутності у неї відповідної освіти для вакантних посад є надуманим та не ґрунтується на вимогах закону.
Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України, згідно з якою обов`язок доказування при вирішенні трудових спорів покладений на роботодавця, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що нібито позивачка повинна доводити суду, що за своїм фахом та спеціальністю вона може займати посади, які їй не були запропоновані відповідачем.
Як і в суді першої інстанції, так й в апеляційній скарзі, відповідачем належним чином не доведено, що жодна з вакантних посад не відповідає фаху та спеціальності позивачки, а судом апеляційної інстанції цим фактам не надано належної оцінки, а тому при звільненні з посади провідного фахівця з договірної роботи відповідачем не було дотримано вимоги статей 49-2 КЗпП України, оскільки при наявності інших вакантних посад, набору нових працівників не було запропоновано позивачці всі вільні посади, які вона може займати з урахуванням її кваліфікації, освіти, досвіду.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2020 року ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Також відповідач зазначає, що враховуючи той факт, що з 06 лютого 2020 року до цього часу посаду директора ДП "Донецький облавтодор" займає ОСОБА_3, із штатного розпису посада провідний фахівець з договірної роботи не виводилась з моменту її поновлення, ОСОБА_1 займає посаду провідний фахівець з договірної роботи з 03 липня 2020 року відповідно до наказу ДП "Донецький облавтодор", то спір про право відсутній.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.
Справа надійшла до Верховного Суду у жовтні 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з відповідачем, де працювала з 16 лютого 2017 року на посаді провідного фахівця з договірної роботи юридичного відділу, а з 01 червня 2017 року була переведена на посаду провідного фахівця з договірної роботи, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача та копією наказу про переведення від 31 травня 2017 року № 16-к (а. с. 14-20, 60, т. 1).
Пунктом 3.3 Статуту ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" передбачено, що засновником підприємства є ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Згідно з пунктом 3.11 Статуту засновник погоджує структуру, штатний розпис підприємства (в тому числі філій та інших відокремлених підрозділів підприємства), а також ліміт на утримання апарату управління та фінансовий план підприємства, порядок оплати праці, заохочення та стягнення керівників підприємства (а. с. 69-77, т.1).
Наказом від 06 березня 2019 року № 21 з метою оптимізації виробничої структури, перерозподілу функціональних обов`язків ДП "Донецький облавтодор" вніс зміни в штатний розпис працівників апарату управління, яким серед інших скоротив штатну одиницю провідного фахівця з договірної роботи (а. с. 113, т. 1).
З копії штатного розпису працівників апарату управління ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 15 березня 2019 року, погоджені з керівником АТ "ДАК "Автомобільні дороги України", встановлено, що із штатного розпису підприємства від 15 березня 2019 року посаду провідного фахівця з договірної роботи виключено ( а. с. 141, т.1).
Згідно з наказом ДП "Донецький облавтодор" від 14 березня 2019 року № 25 з 15 березня 2019 року введено в дію штатний розпис працівників апарату управління ДП "Донецький облавтодор" та штатний розпис працівників відділу матеріально-технічного забезпечення ДП "Донецький облавтодор" у зв`язку з внесенням змін у штатні розписи працівників підприємства (а. с. 142, т. 1).
18 березня 2019 року складено акт про те, що провідному фахівцю з договірної роботи ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитись з повідомленням про скорочення від 18 березня 2019 року у зв`язку зі скороченням та виведенням зі штатного розпису посади провідного фахівця з договірної роботи та штатним розписом, введеним в дію з 15 березня 2019 року, засвідчити факт ознайомлення особистим підписом, на що ОСОБА_1 відповіла відмовою; текст повідомлення про скорочення було зачитано позивачу уголос (а. с. 68, т. 1).
22 березня 2019 року ОСОБА_1 власноручним підписом засвідчила, що вона ознайомлена з повідомленням про скорочення від 18 березня 2019 року та штатним розписом (а. с. 21, т. 1). З тексту повідомлення встановлено, що запропонувати іншу роботи немає можливості в зв`язку з відсутністю вакансій за її фахом.
Листом від 23 квітня 2019 року 01-24/402 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що на даний час їй пропонується посада юрисконсульта 1 категорії філії "Автодор № 3" ДП "Донецький облавтодор" з посадовим окладом 7 480,00 грн (а. с. 24-25, т. 1).
З інформації, наданої відповідачем на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, встановлено, що на момент вивільнення позивача у період з 18 березня 2019 року до 12 серпня 2019 року в апараті ДП "Донецький облавтодор" були ще вакантні посади, зокрема:
у філії "Автодор № 4" ДП "Донецький облавтодор" в період з 18 березня 2019 року до 12 серпня 2019 року була вакантна посада начальника дільниці, яка була вакантна на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій (а. с. 138, т. 1);
в апараті ДП "Донецький облавтодор" з 18 березня 2019 року до 29 березня 2019 року була вакантна посада головного інженера ДП "Донецький облавтодор", з 18 березня 2019 року до 30 червня 2019 року була вакантна посада заступника директора з економічних питань, з 18 березня 2019 року до 01 квітня 2019 року - посада інженера виробничо-технічного відділу, з 18 березня 2019 року до 12 серпня 2019 року - посада заступника головного бухгалтера з бухгалтерського обліку, з 18 березня 2019 року до 12 серпня 2019 року - посада начальника відділу безпеки праці, цивільного захисту, механізації та енергозабезпечення (а. с. 153, т. 1);
у філії "Автодор № 1" ДП "Донецький облавтодор" за зазначений період часу були прийняті на вакантні посади інженер 2 кат, майстер, 10 дорожніх робітників, водій, два сторожа (а. с. 160-161, т. 1);
у філії "Автодор № 3" ДП "Донецький облавтодор" заповнювались вакантні посади інженера 1 категорії, провідного бухгалтера, бухгалтера 1 категорії, заступника начальника філії (а. с. 165, т. 1);
у філії "Автодор № 5" в період з 18 березня 2019 року до 12 серпня 2019 року була вакантна посада начальника виробництва (а. с. 166, т. 1);
у філії "Автодор № 6" в зазначений період були заповнені вакантні посади бухгалтера 1 категорії, інженера з охорони праці, лаборанта, водія автотранспортних засобів, машиніста автогрейдера, дорожнього робітника (а. с. 170, т. 1);
у філії "Автодор № 8" за зазначений період були вакантними посади начальника планово-виробничого відділу, інженера з безпеки руху, начальника дільниці, водія АТЗ, дорожнього робітника, майстра, провідного бухгалтера (а .с. 171-174, т. 1).
Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації апарату ДП "Донецький облавтодор" від 14 травня 2019 року була отримана згода профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 (а. с. 97-98, т. 1).
Згідно наказом ДП "Донецький облавтодор" від 12 серпня 2019 року № 19-ВК ОСОБА_1 звільнено з посади провідного фахівця з договірної роботи, 12 серпня 2019 року у зв`язку зі скороченням штату (пункту 1 статті 40 КЗпП) (а. с. 36, т.1).
З копії листків непрацездатності, встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на лікарняних у період з 15 травня 2019 року по 09 серпня 2019 року (а. с. 99-106, т. 1).
У судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 наголосила, що пропозицію відповідача зайняти вакантну посаду юрисконсульта 1 категорії у філії "Автодор № 3" ДП "Донецький облавтодор", яка територіально розташована у місті Бахмуті Донецької області, вона не прийняла, через значну віддаленість запропонованого місця роботи від її місця проживання.