Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 677/1535/15-ц
провадження № 61-19356св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживача, визнання умов кредитного договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 05 травня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 91 828,75 грн зі сплатою 20,04 % річних та щомісячною винагородою за резервування ресурсів у розмірі 5,04 % на термін до 06 травня 2018 року. Однак ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим, з урахуванням уточненої позовної заяви, станом на 01 серпня 2017 року мала заборгованість у розмірі 120 915,37 грн, яка складається з: 54 294,00 грн - заборгованість за кредитом; 23 317,25 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 423,07 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом; 38 880,48 грн - пеня.
Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказаний розмір заборгованості за кредитним договором.
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача, визнання умов кредитного договору недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що спірним кредитним договором, крім відсотків за користування кредитом, їй було встановлено додатковий щомісячний платіж, а саме винагородою за резервування ресурсів у розмірі 5,04 %. Вважала, що нею безпідставно сплачено суму у розмірі 24 556,60 грн, оскільки вказана умова кредитного договору суперечить Закону України "Про захист прав споживачів".
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати умову договору споживчого кредиту від 05 травня 2008 року щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну винагороду за резервування ресурсів у розмірі 5,04 % річних від суми зарезервованих ресурсів недійсною з моменту укладення договору.
Ухвалою Красилівського районного суду від 08 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження із позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" та присвоєно № 677/1535/15-ц.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2017 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 20 листопада 2017 року, позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано умову договору споживчого кредиту від 05 травня 2008 року № HMKWGA0000000006, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну винагороду за резервування ресурсів у розмірі 5,04 % річних від суми зарезервованих ресурсів, недійсною з моменту укладення договору.
Позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором споживчого кредиту від 05 травня 2008 року № HMKWGA0000000006 у розмірі 39 471,33 грн.
У іншій частині позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Додатковим рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 04 січня 2018 року вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умова договору споживчого кредиту від 05 травня 2008 року про резервування ресурсів є незаконною, оскільки суперечить нормам Закону України "Про захист прав споживачів" та є несправедливою умовою договору щодо споживача, тому є підстави для визнання її недійсною з моменту укладення договору.
Щодо позову ПАТ КБ "ПриватБанк" суд вказав, що банк виконав умови кредитного договору від 05 травня 2008 року належним чином, надавши позичальнику обумовлену суму кредиту, а ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором виконувала неналежним чином, у наслідок чого виникла заборгованість, яка враховуючи сплачену останньою суму за резервування ресурсів, становить 39 471,33 грн.
Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 10 вересня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 120 915,37 грн кредитної заборгованості.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 3 448 грн судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що умова кредитного договору від 05 травня 2008 року про встановлення винагороди за резервування ресурсів є несправедливою та суперечить положенням Закону України "Про захист прав споживачів", але ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено банком, тому у задоволенні її позову слід відмовити з цієї підстави.
При цьому апеляційний суд задовольнив позовні вимоги банку повністю, вказавши, що наданий ним розрахунок заборгованості від 08 серпня 2017 року відповідає умовам кредитного договору та підтверджується матеріалами справи, а ОСОБА_1 не надала суду належних, допустимих та достатніх доказів про виконання нею умов зазначеного вище кредитного договору.
Постановою Верховного Суду від 27 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 10 вересня 2018 року у частині вирішення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував та не перевірив доводів відповідача про те, що банк надіслав 26 червня 2009 року на адресу ОСОБА_1 вимогу про дострокове повне погашення кредитної заборгованості, про що нею зазначалося, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", та не надав правову оцінку тому, чи мав право банк після цього нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом. Також апеляційний суд не надав належної правової оцінки та не встановив, за які послуги банк просив стягнути з відповідача комісію в уточненій позовній заяві; не дослідив, чи була комісія встановлена за дії, які банк здійснює на власну користь, чи за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів"; чи є відповідна умова кредитного договору нікчемною, тобто такою, яка не потребує визнання недійсною (незалежно від того, чи визнана недійсною судом); чи повинен був банк враховувати відповідні платежі при розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 05 травня 2008 року.
Під час повторного розгляду справи, постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 вересня 2019 року апеляційні скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" 54 294 грн заборгованості за кредитом, 23 317, 25 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 38 880,48 грн пені, а всього 116 491,73 грн. В решті позову відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 3 292,28 грн судових витрат.
Задовольняючи частково позов ПАТ КБ "ПриватБанк", апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження обставин щодо зміни банком строку виконання грошового зобов`язання за кредитом, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для висновку про неправомірність нарахування кредитором процентів за користування кредитом у зв`язку із закінченням строку дії кредитного договору.
Також, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення нарахованих банком комісійних в сумі 4 423,07 грн, оскільки визнав незаконними, та як наслідок нікчемними, і не потребують визнання недійсними умови кредитного договору про нарахування комісії банком за сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, на страхування майна, на особисте страхування, на сплату страхових платежів, винагороди за надання фінансового інструменту, винагороди за резервування ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково не звернув уваги на початок виникнення заборгованості та на умови кредитного договору від 05 травня 2008 року, а саме пункт 8.1.2, відповідно до якого у разі порушення терміну оплати, передбачених пунктом 8.1.1 (в тому числі оплати заборгованості не в повному обсязі), на 120 днів - сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишком заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі) - в останній день місяця, в якому відбулося порушення терміну сплати на 120 днів, а тому суд мав врахувати частину другу статті 1050 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) та правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Також заявник зазначає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості в сумі 166 491, 73 грн, виключивши нараховану банком комісію в сумі 4 423,07 грн, оскільки не враховано, що за період з 05 травня 2008 року до 27 листопада 2015 року зараховано та стягнено з позичальника комісії у сумі 24 556, 60 грн.
ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково не дослідив, наданий нею оригінал вимоги від 26 червня 2009 року № 2086409321 про дострокове погашення заборгованості, яку вона отримала 03 серпня 2009 року, та яка містить відбиток поштового штемпеля про відправлення з Дніпропетровська 28 липня 2009 року та штрих-код банку. Вказує, що нею вже сплачена кредитна заборгованість, вказана у вимогах 2009 року, у повному обсязі, а суд апеляційної інстанцій не врахували надані нею докази.
Доводи інших учасників справи
У січні 2020 року АТ "ПриватБанк", в особі представника Наконечної А. В., подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи ізКрасилівського районного суду Хмельницької області.
Справа надійшла до Верховного Суду у грудні 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 05 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" (у ході розгляду справи змінено назву на АТ КБ "ПриватБанк") було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 91 828,75 грн на такі цілі: 80 000 грн - на споживчі цілі, 2 400 грн - на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 457,16 грн - на страхування майна, 400 грн - на особисте страхування, а також у розмірі 8 571,60 грн - на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,67 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 5,04 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, на термін до 06 травня 2018 року (т. 1, а. с. 7-9).
За пунктами 4.1, 4.2 кредитного договору для виконання зобов`язань за цим договором банк резервує ресурси у розмірах, зазначених у графіку погашення кредиту (додаток № 2) до цього договору і надає позичальнику право на їх використання. За надане право, зазначене у пункті 4.1 договору, позичальник сплачує банку винагороду за резервування ресурсів у розмірі, зазначеному у пункті 8.1 договору.
Пунктом 7.2 кредитного договору передбачено, що при невиконанні позичальником умов, передбачених пунктом 2.2.11 договору, банк зобов`язаний здійснити додатковий моніторинг погашення кредиту по рахунку. При цьому позичальник сплачує банку винагороду, що дорівнює сумі залишку коштів між сплаченими позичальником на день здійснення моніторингу коштами і нарахованими банком на останній термін сплати. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.
Пунктом 8.1 кредитного договору, зокрема, передбачено сплату позичальником 2 400,00 грн в якості винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 457,16 грн на страхування майна, 400,00 грн на особисте страхування, а також 8 571,60 грн на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,67 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 5,04 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу (т. 1 а. с. 7-9).
У додатку № 2 до кредитного договору від 05 травня 2008 року визначено графік погашення кредиту (т. 1, а. с. 10).
У зв`язку із неналежним виконання ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним кредитним договором, у неї утворилася заборгованість, яка станом на 01 серпня 2017 року становить 120 915,37 грн, яка складається з: 54 294,00 грн - заборгованість за кредитом; 23 317,25 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 423,07 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом; 38 880,48 грн - пеня.
Суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи міститься декілька фотокопій листів, в яких від імені банку повідомляється боржник ОСОБА_1 про необхідність дострокового погашення кредитної заборгованості (т. 1, а. с. 159, 160, 162, 163). В той же час в справі немає доказів того, що такі листи дійсно були підготовлені банком та надіслані боржнику, а також що вони були вручені адресату у відповідну дату. Листи не містять жодних ідентифікуючих даних, які б підтвердили їх виготовлення саме кредитною установою (немає даних щодо посадової особи, яка підготувала листи, її підпису, відтиску печатки банку тощо).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.