ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 805/1206/17-а
адміністративне провадження № К/9901/39575/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Івченка М.В.
представника позивача Харченко О.О.
представника відповідача Денисової О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в касаційній інстанції справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року (прийняту в складі: головуючого судді Кошкош О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В.),
У С Т А Н О В И В:
1. Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративний позовом до Харківського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2016 року №0000964800, №0000994800, №0001004800, №0000974800, №0000984800.
2. 20 лютого 2017 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду №805/568/17-а роз`єднані позовні вимоги, та виділено в окреме провадження вимогу щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2016 №0000964800, яким за затримку реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних застосовано штраф у розмірі 168853,99 грн.
3. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що камеральна перевірка проведена з порушенням норм Податкового кодексу України у зв`язку з чим, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
4. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, адміністративний позов Товариства задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби від 29.12.2016 року № 0000964800.
5. Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо відсутності підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних, з огляду на те, що позивач є звільненим з 14 квітня 2014 року від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань щодо сплати штрафних санкцій в даних правовідносинах за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних внаслідок форс-мажорних обставин.
6. 05 липня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.
7. У доводах касаційної скарги відповідач указує на неврахування судами доводів контролюючого органу та фактичних обставин справи, зазначає, що ані Податковим кодексом України, ані Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних не передбачено особливих умов для платників податків з місцем реєстрації на території проведення АТО щодо функціонування системи електронного адміністрування ПДВ, складання податкових накладних/розрахунків коригування та реєстрації їх в ЄРПН, а наявність у платника податку Сертифіката Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили № 2059/05-4 від 30.07.2014 не надає підстав такому платнику податків здійснювати реєстрацію податкових накладних за правилами, що є відмінними від правил, визначених Податковим кодексом України та Порядком № 1246.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
9. Позивач у письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, уважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
10. У подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
11. Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
12. Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газопостачанню "Донецькоблгаз" зареєстровано як юридична особа 22.05.2002 року за місцем знаходження: 84313, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок 1.
13. Офісом великих платників Державної фіскальної служби проведена камеральна перевірка з питань своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригувань у Єдиному реєстрі податкових накладних ПАТ "ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ", складених у період з 01.10.2015 року по 31.07.2016 року та суми ПДВ, за якими відображено в податкових деклараціях з ПДВ за звітні період жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, серпень 2016 року.
14. За результатом перевірки складено акт від 12.12.2016 року № 15/28-10-50-12-13/03361075. У висновках акту вказано про порушення вимог Податкового кодексу України в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних та розрахунку коригування ПАТ "Донецькоблгаз" в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено вимоги абз. 11 п. 201.10. статті 201 Податкового кодексу України (а.с.12-17).
15. Харківським управлінням Офісу великих платників Державної фіскальної служби на підставі акту перевірки сформовано податкове повідомлення-рішення № 0000964800 від 29.12.2016 року, яким згідно зі статтею 120-1 ПК України за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 1670330 грн. застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 167033 грн., за затримку від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 9104 грн. 97 коп. застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 1820 грн., на загальну суму 168853,99 грн. (а.с.52).
16. Не погодившись з указаним рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду, вважаючи рішення митного органу протиправними та необґрунтованими.
17. Ураховуючи положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
18. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
19. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
20. У частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний у встановлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.
22. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
23. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
24. Відповідно до п. 14.1.60 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
25. Правила реєстрації податкових накладних в ЄРПН установлені Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246.
26. Згідно з п. 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.
27. Судами зазначено, що позивач не заперечує факт несвоєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Разом з тим зазначає, що своєчасну реєстрацію податкових накладних зробило неможливим настання обставин непереборної сили (форс-мажору). При цьому суд посилався на Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII, на наявність у позивача Сертифіката Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили № 2059/05-4 від 30.07.2014.
28. Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
29. 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
30. Відповідно до частин першої - третьої статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
31. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення.
32. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
33. Відповідно до положень статті 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
34.За положеннями статті першої цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
35. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
36. Пунктом 5 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 жовтня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
37. На виконання абзацу 3 п. 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
38. 05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".
39. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079-р.
40. Так, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р м.Горлівка та м.Краматорськ включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
41. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач до 04 червня 2015 року був зареєстрований у м.Горлівка, а потім змінив місцезнаходження на наступну адресу: 84313, Донецька обл., м Краматорськ, вул.Південна, буд.1.
42. Позивачем надано Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати № 2059/05-4 від 30 липня 2014 року, яким Товариству засвідчено настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів.
43. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про неправомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення з огляду на те, що
позивач є звільненим з 14 квітня 2014 року від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних внаслідок форс-мажорних обставин, що підтверджується Сертифікатом (висновок) Торгово-промислової палати № 2059/05-4 від 30 липня 2014 року.
44. Проте Суд уважає такий висновок передчасним з огляду на не встановлення судами в повній мірі фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.
45. Статтею 14 -1 Закону України "Про торгово-промислові палати в України" (в редакції від 02.09.2014) визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
46. Частиною першою статті 14 вказаного вище Закону визначено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.
47. Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який набрав чинності з 18.12.2014 та чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
48. Статтею 6.1. указаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
49. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2.)
50. Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту.
51. Аналізуючи вищезазначені норми колегія суддів приходить до наступних висновків:
- на час виникнення спірних правовідносин, а саме з жовтня 2015 року по липень 2016 року, діяв Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом, що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який і має застосовуватись до спірних правовідносин;
- Порядком передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно - правових актів проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин;
- Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.
52. Таким чином, наданий позивачем Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати № 2059/05-4 від 30 липня 2014 року не є належним доказом, який посвідчує обставини непереборної сили відносно несвоєчасної реєстрації податкових накладних у період з 01.10.2015 року по 31.07.2016 року, оскільки такий виданий, більше ніж за рік до спірних правовідносин, і фактично засвідчує обставини непереборної сили у період з 14.04.2014 до моменту його видачі - 30.07.2014.
53. Таким чином, у спірних правовідносинах по кожному окремому податковому обов`язку, виконання якого вже настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом та наявність існування форс-мажорних обставин під час невиконання такого обов`язку, не було предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанції.
54. Обставини відносно обов`язку позивача звернення до ТПП України щодо засвідчення обставин непереборної сили, щодо неможливості зареєструвати податкові накладні у період з жовтня 2015 року по липень 2016 року не досліджувалися а суди обмежились виключно наявністю у позивача Сертифікату №2059/05-4 від 30 липня 2014 року, при цьому не проаналізувавши зміст самого Сертифікату, тих обставин які він посвідчує та терміну протягом якого такі обставини існували.
55. Також колегія суддів зазначає, що суди також не дослідили обставини відносно того, які саме дії вживались позивачем з метою своєчасної реєстрації податкових накладних у ЄРПН у період з жовтня 2015 року по липень 2016 року (тобто чи виконував позивач обов`язок передбачений законодавством щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН, чи надавалась відмова в такій реєстрації зі сторони відповідача).
56. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2020 року у справі №805/1811/17-а та від 10 жовтня 2019 року у справі №805/385/17-а.
57. Крім того, судами першої та апеляційної інстанції не надано оцінки посиланням позивача на те що податкові декларації з податку на додану вартість були подані позивачем у законодавчо визначені строки, а також про проведення контролюючим органом камеральної перевірки з порушенням строку, передбаченого у пункті 200.10 статті 200 Податкового кодексу України. (а.с.207-210, т.1).
58. Таким чином судами попередніх інстанцій не в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору по суті.
59. Колегія суддів також уважає за необхідне звернути увагу суду на необхідність проаналізувати норми Податкового кодексу України та Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII та межі регулювання нормами вказаного Закону податкових правовідносин і чи є такі норми спеціальними по відношенню до норм Податкового кодексу України.
60. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
61. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
62. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
63. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
64. Указані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
65. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
66. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій указаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
67. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
68. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
69. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи в частині спірних правовідносин, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
70. Повний текст постанови складено 17 травня 2021 року.
71. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,