ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 902/591/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевича В. Ю.- головуючого, Краснова Є. В., Могила С. К.,
за дорученням судді повноваження секретаря судового засідання здійснює помічник судді Чепурна О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 (головуючий суддя Філіпова Т. Л., судді Василишин А. Р., Бучинська Г. Б.) і рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2020 (суддя Яремчук Ю. О.) у справі
за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях
до 1) Державного підприємства "Укрриба", 2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство"
про визнання недійсним договору зберігання державного майна, додаткових угод та повернення майна,
за участю представників:
прокурора - Збариха С. М.,
позивача-1 - Даценко Т. М. (у порядку самопредставництва),
позивача-2 - не з`явився,
відповідача-1 - не з`явився,
відповідача-2 - Гончара О. І. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник прокурора Вінницької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України (далі - позивач-1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій і Хмельницькій областях (далі - РВ ФДМУ, позивач-2) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Державного підприємства "Укрриба" (далі - ДП "Укрриба", відповідач-1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" (далі - СТОВ "Дашівське рибоводне господарство", відповідач-2) про визнання недійсним договору зберігання з правом користування від 01.09.2005 № 21/05 (далі - договір зберігання), додаткових угод та повернення майна.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передача гідротехнічних споруд, які є державною власністю, за договором зберігання відбулась без участі РВ ФДМУ та без його згоди, тому спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, адже правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України, його регіональне відділення, тому ДП "Укрриба" при укладенні спірного договору перевищено свою компетенцію як балансоутримувача майна.
3. Прокурор зазначив, що договір зберігання є чинним на момент пред`явлення позову, СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" незаконно набуло права користування вказаним майном, внаслідок чого державі спричинені збитки у розмірі неотриманої орендної плати, яка у випадку дотримання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила б до державного бюджету, тому позов заявлено прокурором з метою захисту порушених інтересів держави.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. Наказом Державного департаменту рибного господарства від 29.07.2003 № 205 затверджено акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінницярибгосп" (далі - СВАТ "Вінницярибгосп"), на баланс ДП "Укрриба". Закріплено зазначене в акті майно за ДП "Укрриба" на праві повного господарського відання. Нагляд за виконанням наказу було покладено на заступника голови Державного департаменту рибного господарства.
5. Додаток № 1 до згаданого вище акта містить перелік гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства СВАТ "Вінницярибгосп" та передаються на баланс ДП "Укрриба".
6. 01.09.2005 між ДП "Укрриба" (замовник) та СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" (зберігач) укладено договір зберігання, згідно з пунктом 1.1 якого замовник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання з правом користування згідно з актом приймання-передачі нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП "Укрриба", та розташоване за адресою: с. Дашів, с. Городок, с. Леухів, с. Желіхово, с. Слободище, с. Китайгород, с. Кантелина, Гайсинський район-с. Нараївка.
7. Згідно з пунктом 1.2 договору зберігання вартість майна, що передається зберігачу, визначена на підставі даних бухгалтерського обліку і відображена в акті приймання-передачі майна, що є додатком до цього договору.
8. Відповідно до пункту 1.3 договору зберігання майно використовується з метою риборозведення згідно з виробничою програмою, погодженою з замовником.
9. Пунктом 2.2 договору зберігання передбачено, що зберігач зобов`язаний за користування майном (згідно з додатком №1 "Акт приймання-передачі державного майна") вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 4504,44 грн, в т.ч. ПДВ, на розрахунковий рахунок замовника з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Підставою для перерахування коштів є чинний договір.
10. Пунктом 2.4 договору зберігання визначено, що зберігач зобов`язаний у випадках, передбачених пунктами 3.2, 5.1 даного договору, повернути майно замовнику за актом приймання-передачі.
11. У пункті 3.1 договору зберігання сторони встановили, що зберігач має право користуватись переданим йому для зберігання майном на платній основі.
12. Згідно з пунктом 4.1 договору зберігання замовник зобов`язаний за відповідальне зберігання майна (згідно з "Актом приймання-передачі державного майна") вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 10 грн у тому числі ПДВ, на розрахунковий рахунок зберігача з врахуванням щомісячного індексу інфляції.
13. Відповідно до пункту 4.3 договору зберігання замовник зобов`язаний після закінчення терміну дії договору або досягнення сторонами угоди про його дострокове розірвання прийняти по акту майно, яке було передане згідно з договором.
14. Відповідно до пункту 6.1 договору зберігання цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до моменту укладення договору оренди чи іншої цивільно-правової угоди.
15. 01.09.2005 між ДП "Укрриба" та СТОВ "Дашівське риболовне господарство" складено акт прийому-передачі нерухомого майна згідно з договором зберігання, яким погоджено, що замовник передає, а зберігач приймає на зберігання з правом користування нерухоме державне майно гідротехнічні споруди ставків, яке знаходиться на балансі ДП "Укрриба", розташоване за адресою: Вінницька обл., Іллінецький, Гайсинський райони, с. Дашів, с. Городок, с. Леухів, с. Желіхово, с. Нараївка, с. Слободище, с. Китайгородка, с. Кантелина, вартість якого згідно з експертною оцінкою станом на 22.07.2005 складає 450 444,00 грн.
16. Згідно з переліком (додаток до акта від 01.09.2005) СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" передано зазначені в ньому гідротехнічні споруди.
17. Відповідно до протоколу № 1 про договірну ціну за зберігання з правом користування державного майна, зазначену у договорі від 01.09.2005 № 21/05, ціна за користування гідротехнічними спорудами становить 4504,44 грн щомісячно.
18. Згідно з протоколом № 2 про договірну ціну за відповідальне зберігання державного майна, зазначену у договорі від 01.09.2005 № 21/05, ціна за відповідальне зберігання гідротехнічних споруд складає 10,00 грн щомісячно.
19. Між ДП "Укрриба" та СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" укладено низку додаткових угод до договору зберігання, а саме від:
- 01.11.2005 щодо встановлення щомісячного розміру плати за відповідальне зберігання майна у сумі 10,00 грн;
- 01.05.2006 щодо встановлення за користування майном річної плати у розмірі 57 200,64 грн;
- 01.07.2006 щодо зобов`язання СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" надавати ДП "Укрриба" інформацію про ефективність використання державного майна;
- 01.09.2006 щодо зміни пункту 6.1. договору, зокрема, сторони домовилися, що договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом п`яти років, тобто з 01.09.2005 по 01.09.2010;
- 01.04.2007 щодо зміни розміру щомісячного платежу за користування майном, який складає 2776,97 грн. Крім того, сторони підписали акт прийому-передачі державного майна від 01.04.2007, де зазначили, що вартість переданого майна згідно з експертною оцінкою станом на 01.07.2006 становить 262 986,00 грн;
- 01.11.2012 щодо визначення зберігача відповідальним за додержання вимог законодавства про охорону праці;
- 01.04.2013 щодо зобов`язання СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" надавати ДП "Укрриба" копію звіту форми № 1А-річна "Виробництво продукції аквакультури";
- 28.08.2015 щодо визначення нового переліку нерухомого майна - гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання з правом користування СТОВ "Дашівське рибоводне господарство";
- 31.08.2015 щодо зміни пункту 6.1 договору зберігання в частині строків дії договору. Зокрема, зазначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення терміну його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
20. Господарський суд Вінницької області рішенням від 19.11.2020 позов задовольнив.
21. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 28.01.2021 рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2020 змінив у частині розподілу витрат зі сплати судового збору. В іншій частині рішення залишив без змін.
22. Судові рішення мотивовані тим, що обставини справи свідчать про укладення між ДП "Укрриба" та СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" прихованого договору оренди (найму) державного майна шляхом укладення удаваного договору зберігання та додаткових угод до нього.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
23. У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга СТОВ "Дашівське рибоводне господарство", в якій скаржник просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 і рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2020 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов прокурора залишити без розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
24. Підставами касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
25. Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми статей 204, 215, 235, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" та порушено норми статей 31, 45, 48 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18), постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.05.2020 у справі № 819/478/17, від 16.12.2020 у справі № 398/4220/17 та у постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі № 6-1215цс16.
26. Також скаржник посилається на правовий висновок щодо початку перебігу позовної давності, викладений у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/7394/17.
27. У судовому засіданні представник відповідача-2 підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, та просив її задовольнити.
Позиція прокурора
28. У відзиві на касаційну скаргу прокурор вказує, що оскільки договір зберігання містить ознаки та істотні умови, які передбачені для договорів оренди державного майна, цей правочин є удаваним та таким, що укладений з перевищенням повноважень відповідачем-1 без дозволу РВ ФДМУ, тому підлягає визнанню недійсним.
29. Прокурор також зазначає, що належним чином довів підстави для представництва у цій справі, правильно визначив склад учасників справи та територіальну підсудність.
30. З урахуванням викладеного прокурор просить касаційну скаргу залишити без задоволення як необґрунтовану, судові рішення - залишити без змін.
31. У судовому засіданні прокурор заперечив проти касаційної скарги та підтримав доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
32. 26.04.2021 до Верховного Суду надійшла заява РВ ФДМУ (направлена засобами поштового зв`язку 21.04.2021), в якій позивач-2 просить розгляд справи здійснювати без участі його представника, а також повідомляє, що підтримує свою позицію, викладену у відповіді на відзив від 01.10.2020 вих. № 10-4/2714, яка була подана під час розгляду справи до суду першої інстанції.
33. Відповідно до частини першої статті 295 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
34. Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2021 встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами про надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 16.04.2021.
35. Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
36. Оскільки заява РВ ФДМУ щодо касаційної скарги направлена до Верховного Суду 21.04.2021, тобто позивач-2 пропустив строк, встановлений судом касаційної інстанції на подання заяви, яка фактично є відзивом на касаційну скаргу, клопотання про продовження строку на її подання не заявлено, тому суд касаційної інстанції залишає цю заяву без розгляду.
37. Інші учасники справи правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченим статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.
38. У судовому засіданні представник позивача-1 виклала пояснення щодо касаційної скарги та просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
39. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
40. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора, представників позивача-1 та відповідача-2, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
41. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" оскаржує судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
42. У поданій касаційній скарзі відповідач-2 вказав, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статей 204, 215, 235, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" та порушено норми статей 31, 45, 48 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, від 14.05.2019 у справі № 910/7394/17, від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.05.2020 у справі № 819/478/17, від 16.12.2020 у справі № 398/4220/17 та у постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі № 6-1215цс16.
43. За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
44. Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
45. Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
46. Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.
47. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
48. Згідно із частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
49. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (частина перша статті 936 Цивільного кодексу України).
50. Статтею 944 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншим особам.
51. Частиною першою статті 946 Цивільного кодексу України визначено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
52. Згідно із частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
53. Частиною першою статті 2 Закону України від 10 квітня 1992 року N 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення договору) визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
54. З визначення поняття договору оренди випливають такі ознаки оренди, як різновиду майнового найму: оренда передбачає передачу майна у користування; таке користування є платним, що забезпечується внесенням орендарем орендодавцеві орендної плати у визначених розмірах; оренда передбачає передачу майна у строкове (тимчасове) користування; майно, що передається в оренду, може використовуватися орендарем виключно для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
55. Відповідно до статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у вказаній редакції орендодавцями є:
- Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук;
- органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;
- підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.
56. Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у вказаній редакції істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
57. Відповідно до частини першої статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
58. Частиною другою статті 235 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
59. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор просить визнати договір зберігання недійсним, як такий, що вчинений сторонами для приховування іншого правочину, з посиланням на статтю 235 Цивільного кодексу України. При цьому прокурор вважає, що спірний договір зберігання є удаваним правочином, оскільки сторони мали на меті приховати інший правочин, а саме - договір оренди майна.
60. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо єдиних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.
61. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що як вбачається зі спірного договору зберігання разом з додатковими угодами до нього, ДП "Укрриба" було надано зберігачу - СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" право користування майном, яке передано на зберігання з використанням лише за цільовим призначенням згідно з виробничою програмою, погодженою із замовником.
62. Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, адже правовою метою такого договору є забезпечення збереження речі та повернення її непошкодженою, оскільки така річ перебуває у володінні зберігача, але не у користуванні. Право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).
63. У даному випадку відповідач-1 та відповідач-2 у пункті 2.2 договору зберігання та з врахуванням додаткової угоди від 01.11.2005 обумовили, що зберігач (СТОВ "Дашівське рибоводне господарство") зобов`язувалось за користування майном вносити плату щомісячно на розрахунковий рахунок замовника (ДП "Укрриба").
64. Отже, як зазначили суди попередніх інстанцій, договором зберігання з додатковими угодами до нього передбачений обов`язок з оплати за використання державного майна, що підтверджує позицію прокурора, що спірний договір з додатковими угодами до нього по суті є договором оренди державного майна, який сторони назвали договором зберігання.
65. Суди також встановили, що зі змісту договору зберігання (з додатковими угодами) вбачається, що він є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди державного майна з огляду на те, що містить усі ознаки договору оренди (передача майна в користування, строковість, оплатність, мета - здійснення господарської діяльності).
66. Отже, оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.
67. Суди попередніх інстанцій зазначили, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
68. Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.
69. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 927/451/18 за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України та Регіонального відділення Фонду державного майна України в Чернігівській області до Державного підприємства "Укрриба" та Приватного акціонерного товариства "Чернігіврибгосп" про визнання договору зберігання державного майна недійсним, постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 912/13/19 за позовом заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Державного підприємства "Укрриба" та Приватного акціонерного товариства "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп" про визнання недійсними договорів, зобов`язання повернути майно.
70. Оскільки предметом договору зберігання (з додатковими угодами) є нерухоме державне майно, а саме гідротехнічні споруди, тому до спірних правовідносин застосовуються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
71. Суди встановили, що відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 визначено передати до сфери управління Міністерства аграрної політики України гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, зазначених в додатку. Встановлено, що з дозволу Фонду державного майна України (регіональних відділень) орендодавцем майна, переданого згідно із цим наказом, виступає ДП "Укрриба". Орендна плата спрямовується до державного бюджету України у розмірі, визначеному чинним законодавством.
72. Згідно з додатком до зазначеного наказу встановлено перелік господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, майно (гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів цих товариств та не підлягає приватизації) яких передається на баланс ДП "Укрриба", зокрема у Вінницькій області - це СВАТ "Вінницярибгосп".
73. Наказом Державного департаменту рибного господарства від 29.07.2003 № 205 затверджено акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду СВАТ "Вінницярибгосп" на баланс ДП "Укрриба" та закріплено зазначене в акті майно за ДП "Укрриба" на праві повного господарського відання. Нагляд за виконанням наказу було покладено на заступника голови Державного департаменту рибного господарства.
74. Додатком №1 до вказаного акта затверджено перелік гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства СВАТ "Вінницярибгосп" та передаються на баланс ДП "Укрриба".
75. Судами попередніх інстанцій зазначено, що передача зазначених гідротехнічних споруд в оренду відбулася на підставі договору, укладеного без участі Фонду державного майна України та його дозволу, у зв`язку з чим спірний договір укладено особою, в якої відсутні повноваження щодо укладання такого договору, а ДП "Укрриба" при укладенні спірного договору та додаткових угод було перевищено свою компетенцію як балансоутримувача майна, тобто оспорюваний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства.
76. Крім того, судами встановлено, що між Іллінецькою районною державною адміністрацією і СТОВ "Дашівське рибоводне господарства" 08.10.2012 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка несільськогосподарського призначення для рибогосподарських потреб із земель водного фонду Дашівської селищної ради за межами смт. Дашів Іллінецького району Вінницької області загальною площею 126,3678 га, в тому числі під господарськими будівлями і дворами 3,0370 га, під болотами - 64,8014 га, під водою - 55,9474 га та 2,5820 га - під гідроспорудами. Договір укладено строком на 25 років.
77. Аналогічні договори укладені Іллінецькою районною державною адміністрацією з СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" щодо оренди земель водного фонду за межами с. Купчинці (кадастрові номери 0521284100:03:000:0459; 0521284100:03:000:0460); с. Кантелина (кадастровий номер 0521283000:02:000:0399); с. Городок (кадастрові номери 0521281600:07:002:0197; 0521281600:07:002:0198; 0521281600:03:000:1051).
78. У пунктах 2.3. вищевказаних договорів зазначено, що на орендованих земельних ділянках водного фонду знаходяться, зокрема, гідроспоруди, договори оренди яких оформляються окремо.
79. Відповідно до інформації, яка викладена в листі Китайгородської сільської ради Іллінецького району від 12.09.2019 № 410, СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" використовує водні об`єкти, на яких розташовані гідротехнічні споруди ДП "Укрриба".
80. За змістом листа Краснопільської сільської ради від 16.09.2019 № 383 Гайсинського району СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" використовує водні об`єкти, на яких розташовані гідротехнічні споруди ДП "Укрриба".
81. Водночас, як зазначили суди попередніх інстанцій, про використання гідротехнічних споруд для ведення господарської діяльності також свідчать подані СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" до Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області звіти форми 1-А риба (річна) за 2016- 2019 роки (листи Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області від 26.07.2019 № 2-16- 9/2062-19 та від 26.05.2020 № 1-16-9/1509-20).
82. Суди також встановили, що основними видами діяльності СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" є прісноводне рибальство (основний вид); перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків; виробництво олії та тваринних жирів; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах.
83. Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначені обставини підтверджують фактичне використання СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" гідротехнічних споруд, які передавалися для зберігання за договором зберігання, для здійснення господарської діяльності.
84. Таким чином, вказані обставини свідчать про укладення між ДП "Укрриба" та СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" удаваного правочину оренди (найму) державного майна шляхом укладення договору зберігання та вищезазначених додаткових угод до договору.
85. Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки договір зберігання разом з додатковими угодами укладені без участі Фонду державного майна України та без його дозволу як орендодавця державного майна, то наявні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання даного договору з додатковими угодами недійсними, а похідна від неї вимога щодо зобов`язання СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" повернути державі в особі Державного рибоводного агентства України державне майно - гідротехнічні споруди, передані СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" відповідно до договору зберігання, також є обґрунтованою.
86. Щодо доводів скаржника у касаційній скарзі, що справа не підсудна Господарському суду Вінницької області, суд касаційної інстанції зазначає таке.
87. Відповідно до частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.
88. Згідно із частиною третьою статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, які виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
89. Оскільки місцезнаходженням СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" є смт. Дашів, Іллінецького району, Вінницької області, а спірне нерухоме майно - гідротехнічні споруди, розташовані саме на території Вінницької області, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що прокурором при пред`явленні позову були враховані вказані положення процесуального законодавства та правильно обрано територіальну підсудність, тобто доводи відповідача-2, що справа не підсудна Господарському суду Вінницької області, є необґрунтованими.
90. Щодо посилання СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" на необхідність залучення Вінницької обласної державної адміністрації (далі - Вінницька ОДА) як відповідача у даній справі, місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, врахував, що відповідно до підпункту 67 пункту 4 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 895, на Державне агентство рибного господарства України покладено обов`язок здійснювати управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Держрибагентства.
91. За матеріалами справи спір стосується гідротехнічних споруд, які є державною власністю, обов`язок щодо управління якими покладено на Державне агентство рибного господарства України, а правомочною особою на укладення договору оренди вказаного нерухомого майна є РВ ФДМУ.
92. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для залучення до справи Вінницької ОДА як відповідача, оскільки задоволення (або ж відмова в задоволенні) позовних вимог у цій справі не вплине на виникнення, зміну або ж припинення її прав та (або) обов`язків.
93. Разом з тим скаржник у касаційній скарзі посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 819/478/17 щодо здійснення представництва регіональної прокуратури у відносинах з органами державної влади, та вважає, що лише керівник обласної прокуратури є уповноваженою особою здійснювати таке представництво, проте суди розглянули позовну заяву, подану заступником прокурора Вінницької області.
94. Суд касаційної інстанції не погоджується з вказаними доводами СТОВ "Дашівське рибоводне господарство", оскільки в адміністративній справі № 819/478/17, на відміну від цієї справи, прокуратура як самостійний державний орган зверталася до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання, тобто позовна заява подана на захист прав та інтересів прокуратури як самостійного позивача зі статусом юридичної особи, а не на виконання прокурорської функції представництва інтересів держави в суді.
95. У постанові від 27.05.2020 у справі № 819/478/17 Верховний Суд дійшов висновку, що Законом України "Про прокуратуру" не передбачено можливості керівника регіонального органу прокуратури делегувати повноваження щодо представництва регіональної прокуратури у взаємовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, окрім випадків, передбачених частиною третьою статті 11 цього Закону.
96. Натомість в цій справі заступник прокурора Вінницької області відповідно до положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України, РВ ФДМУ.
97. Водночас судами попередніх інстанцій встановлено обставини нездійснення належного захисту інтересів держави щодо незаконного використання державного майна - гідротехнічних споруд з боку Державного агентства рибного господарства України та РВ ФДМУ.
98. У касаційній скарзі СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" також зазначає, що судами неправильно застосовані норми статті 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності. При цьому скаржник посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/7394/17.
99. За матеріалами справи відповідач-1 (ДП "Укрриба") подав відзив на позовну заяву від 26.08.2020 № 11-09/66 (т. 2 а. с. 37- 41), в якому просив застосувати наслідки спливу позовної давності.
100. Суд першої інстанції зазначив, що Вінницькій обласній прокуратурі стало відомо про зазначені у позові порушення інтересів держави під час опрацювання листа РВ ФДМУ від 11.10.2019 № 10-5/1145 та опрацювання листів Державного агенства рибного господарства України від 30.07.2019 № 3-11.1-9/4191-19 та від 27.04.2020 № 2-11.1-9/2475-20, тому підстави для застосування позовної давності у даному спорі відсутні. Апеляційний господарський суд погодився з таким висновком суду першої інстанції.
101. При цьому суди послалися на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 5004/2115/11, відповідно до якого у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довілалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
102. У постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/7394/17, на яку посилається скаржник, суд касаційної інстанції зазначив, що перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 Цивільного кодексу України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.
103. Згідно із частиною четвертою статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
104. 30.03.2021, тобто після подання касаційної скарги СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" у цій справі, в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднена постанова Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 922/456/19 за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецький та Луганській областях до Приватного акціонерного товариства "Альянс", Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабрика" та Акціонерного товариства "Мегабанк" про визнання недійсними договорів, скасування їх державної реєстрації та розірвання договору (в ЄДРСР № 95841704).
105. Суд касаційної інстанції у справі № 922/456/19 зазначив, що стаття 256 Цивільного кодексу України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
106. Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.
107. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
108. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).
109. Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 Цивільного кодексу України.
110. Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
111. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
112. При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
113. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме цей орган (підприємство), а не прокурор.
114. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18).
115. Суди попередніх інстанцій послалися на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 5004/2115/11, проте не врахували, що у цій справі прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України та РВ ФДМУ.
116. Суди попередніх інстанцій не дослідили, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідалися або могли довідатися саме позивачі у справі - Державне агентство рибного господарства України, РВ ФДМУ, а не прокурор.
117. Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
118. Таким чином, Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи щодо наявності чи відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, чого не зробили й суди попередніх інстанцій.
119. Звідси касаційна скарга СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" є частково обґрунтованою, а рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням наведених норм матеріального та процесуального права.
120. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18), постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 16.12.2020 у справі № 398/4220/17 та у постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі № 6-1215цс16 з огляду на таке.
121. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
122. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 також зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
123. Так, предметом позову у справі № 653/1096/16-ц за позовом Генічеської міської ради до фізичних осіб є визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, виселення їх без надання іншого житлового приміщення та зобов`язання зняття з реєстраційного обліку.
124. З постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) вбачається, що Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором та договором поруки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі на порушення умов кредитного договору та договору поруки не виконали взятих зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, що призвело до утворення заборгованості в зазначеному розмірі.
125. Предметом позову у справі № 638/2304/17 є визнання недійсним договору дарування грошових коштів. Позивач вважав, що такий договір є недійсним, оскільки під час його укладення сторонами не додержано норм законодавство щодо його форми та місту, а саме: умовами договору не передбачений строк передання коштів; текст договору не містить реквізитів сторін, зокрема, відсутні паспортні дані сторін; не зазначено мету та цільове використання коштів; сторонами укладено такий договір без згоди позивача.
126. Верховний Суд у постанові від 16.12.2020 у справі № 398/4220/17 зазначив, що предметом позову є вимоги про визнання удаваним договору оренди землі та застосування наслідків удаваного правочину, оскільки позивач стверджує, що насправді укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, а не договір оренди. Звертаючись з позовом про визнання договору оренди удаваним, позивач не заявляв вимоги визнати договір купівлі-продажу недійсним, при цьому позивач не визначив та не обґрунтував, які саме наслідки удаваного правочину необхідно застосувати до спірних правовідносин.
127. З огляду на наведене та враховуючи, що сама по собі вимога про визнання правочину удаваним спрямована на встановлення обставин, які є підставою для вирішення спору, зокрема, у випадку звернення з позовною вимогою про визнання правочину недійсним, а такий спір у цій справі відсутній, Верховний Суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав або законних інтересів не є ефективним та самостійним, оскільки матиме наслідком лише те, що відносини сторін за таким правочином регулюватимуться правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили, ці правила також застосовуватимуться при вирішенні спору за таким правочином чи стосовно нього.
128. Предметом спору у справі № 6-1512цс16 за позовом фізичних осіб до Приватного сільськогосподарського підприємства "Яблуневий сад" є визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, позовні вимоги обґрунтовані відсутністю в укладених між сторонами договорах оренди земельних ділянок порядку внесення орендної плати, що є однією з істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі".
129. З викладеного вбачається, що правовідносини у справах № 653/1096/16-ц, № 2-1383/2010, № 638/2304/17, № 398/4220/17, № 6-1215цс16 не є подібними зі справою № 902/591/20, судові рішення в якій переглядаються в касаційному порядку.