Постанова суду № 910/4028/20 від 13.05.2021 про стягнення 2 843 573,01 грн

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/4028/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРІ УКРАЇНА" - не з`явився,

товариства з обмеженою відповідальністю "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС" - не з`явився,

товариства з обмеженою відповідальністю "БК "АЗУР ГРУП" - Проценко Р.В., адвокат (ордер від 13.05.2021 АА № 11004119),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРІ УКРАЇНА"

на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2020 (суддя Турчин С.О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 (головуючий суддя: Руденко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.)

у справі № 910/4028/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРІ УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА")

до товариства з обмеженою відповідальністю "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС" (далі - ТОВ "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС" ) та товариства з обмеженою відповідальністю "БК "АЗУР ГРУП" (далі - ТОВ "БК "АЗУР ГРУП")

про стягнення 2 843 573,01 грн.,

та за зустрічним позовом ТОВ "БК "АЗУР ГРУП"

до ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" та ТОВ "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС"

про визнання недійсним договору.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС" та ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" про солідарне стягнення 2 843 573,01 грн. з яких : 2 002 445,32 грн. - заборгованість з орендної плати за користування обладнанням, 526 906,79 грн. - пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати орендної плати, 27 604,63 грн. - інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати орендної плати, 50 068,50 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати орендної плати, 85 158,16 грн. - заборгованість з оплати вартості придбаного обладнання за договором, 8 606,81 грн. - пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати вартості придбаного обладнання, 84,82 грн. - інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати вартості придбаного обладнання, 923,91 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати вартості придбаного обладнання, 141 774,07 грн. - заборгованість з відшкодування вартості неповернутого обладнання.

Позовні вимоги ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов`язань за договорами оперативної оренди обладнання від 04.12.2018 № СО-18-0002202 та поруки від 04.12.2018 № СО-18-0002209, у зв`язку з чим у відповідачів наявний солідарний обов`язок по сплаті на користь позивача заборгованості з орендної плати, вартості придбаного обладнання та вартості неповернутого обладнання.

ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" та ТОВ "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС" про визнання недійсним з моменту вчинення договору поруки від 04.12.2018 № СО-18-0002209.

Позов мотивований посиланням на обставини вчинення договору поруки від 04.12.2018 № СО-18-0002209 директором ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" з перевищенням наданих йому повноважень, у зв`язку з чим є підстави для визнання зазначеного договору поруки недійсним в силу приписів статей 203 та 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.04.2020 судом прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" про визнання недійсним договору та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" про стягнення 2 843 573,01 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2020 зі справи № 910/4028/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021, первісний позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС" на користь ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" заборгованість з орендної плати за користування обладнанням у сумі 2 002 445,32 грн, пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати орендної плати у сумі 525 786,06 грн, інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати орендної плати у сумі 27 604,63 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати орендної плати у сумі 49 956,26 грн, заборгованість з оплати вартості придбаного обладнання за договором у сумі 85 158,16 грн, інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати вартості придбаного обладнання у сумі 84,82 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати вартості придбаного обладнання у сумі 922,86 грн, заборгованість з відшкодування вартості неповернутого обладнання у сумі 141 774,07 грн, витрати на правничу допомогу у сумі 19 930,78 грн та судовий збір у сумі 42 505,98 грн; в іншій частині первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено повністю; визнано недійсним з моменту вчинення договір поруки від 04.12.2018 № СО-18-0002209, укладений між ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА", ТОВ "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС" та ТОВ "БК "АЗУР ГРУП"; стягнуто з ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" на користь ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" судовий збір у розмірі 1 051 грн.; стягнуто з ТОВ "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС" на користь ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" судовий збір у розмірі 1 051 грн.

Судові рішення попередніх інстанцій в частині часткового задоволення первісного позову мотивовані, зокрема тим, що: матеріалами справи підтверджується невиконання ТОВ "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС" зобов`язання з орендної плати за користування обладнанням у сумі 2 002 445,32 грн.; доказів на спростування наведеного ТОВ "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС" не надано, тому суди дійшли висновку про обґрунтованість вимог ТОВ "ПЕРІ Україна" до ТОВ "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС" у зазначеній частині. Також суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" до ТОВ "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС" у частині заявлених вимог про стягнення заборгованості з відшкодування вартості неповернутого обладнання до договору у сумі 141 774,07 грн. та заборгованості з оплати вартості придбаного обладнання по договору у сумі 85 158,16 грн. Крім того, суди, здійснивши власний перерахунок заявлених ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" вимог про стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати орендної плати за користування обладнанням, дійшли висновку про часткове задоволення позову в цій частині. Також суди, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання з оплати вартості придбаного обладнання, здійснений ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА", дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині.

Задовольняючи в повному обсязі зустрічну позовну заяву ТОВ "БК "АЗУР ГРУП", суди, з посиланням на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 924/491/17, від 30.04.2020 у справі № 925/1147/18, від 12.06.2018 у справі № 927/967/17, дійшли висновку про наявність правових підстав, передбачених статтями 203 та 215 ЦК України, для визнання недійсним з моменту вчинення договору поруки від 04.08.2018 № СО-18-0002209, посилаючись при цьому на те, що зазначений договір поруки укладений директором ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки Статутом вказаного Товариства встановлене обмеження щодо укладення директором Товариства договорів поруки (підпункт 9.9.1, пункти 10.1, 10.4 Статуту); договір поруки може підписуватися лише за умови попередньої згоди загальних зборів учасників, що, як передбачено положеннями Статуту, здійснюється у формі рішення загальних зборів; директор не має права вчиняти такий правочин (договір поруки) без відповідного рішення загальних зборів; матеріали справи не містять доказів подальшого схвалення ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" договору шляхом виконання обов`язків за ним, тому наявні всі підстави для визнання недійсним з моменту вчинення оскаржуваного договору поруки. Оскільки судом визнано недійсним договір поруки від 04.12.2018 № СО-18-0002209 та задоволено зустрічний позов ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" у повному обсязі, то, відповідно, відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" за первісним позовом до ТОВ "БК "АЗУР ГРУП".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі (з урахуванням заяви про усунення її недоліків) ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині, що стосується задоволення зустрічного позову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову. Крім того, в заяві про усунення недоліків ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" відмовилось від касаційної скарги в частині оскарження судових рішень за первісним позовом (стосовно часткової відмови у задоволенні первісного позову), вказана відмова прийнята Судом. Разом з тим ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" в касаційній скарзі, з посиланням на приписи частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить передати справу № 910/4028/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована пунктами 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" зазначає про те, що апеляційний господарський суд, приймаючи оскаржувану постанову, допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення закону), а саме : частини третьої статті 92 ЦК України та статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування даних норм права у подібних правовідносинах.

Вважає, що суд апеляційної інстанцій не взяв до уваги посилання ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 669/763/17, від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, від 08.07.2019 у справі № 910/19776/17, від 10.05.2018 у справі № 910/15410/16, від 11.12.2018 у справі № 910/22627/17, від 10.04.2019 у справі № 906/348/18, від 05.12.2019 у справі № 910/5137/19, від 16.01.2019 у справі № 521/17654/15-ц, застосувавши судову практику Верховного Суду, яка, на думку скаржника, не підлягала застосуванню.

Крім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови послався на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 09.04.2019 у справі № 924/491/17, від 30.04.2020 у справі № 925/1147/18, від 12.06.2018 у справі № 927/967/17, від висновків яких вважає за необхідне відступити. При цьому, обґрунтовуючи необхідність відступлення від зазначеної правової позиції Верховного Суду, ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" вказує про існування різної судової практики щодо застосування норм матеріального права (частини третьої статті 92 ЦК України та статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що спричинило, на думку скаржника, ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Згідно з розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.05.2021 № 29.3-02/1134 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 910/4028/20 у зв`язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. у відпустці.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх судових інстанцій встановлено:

- 04.12.2018 ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" (орендодавець) та ТОВ "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС" (орендар) укладено договір оперативної оренди обладнання № СО-18-0002202, відповідно до умов якого орендодавець надає орендарю у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі "обладнання", асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору;

- наявність заборгованості ТОВ "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС" з орендної плати за користування обладнанням у сумі 2 002 445,32 грн, наявність підстав для нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати орендної плати у сумі 525 786,06 грн, інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати орендної плати у сумі 27 604,63 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати орендної плати у сумі 49 956,26 грн, заборгованість з оплати вартості придбаного обладнання за договором у сумі 85 158,16 грн, інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати вартості придбаного обладнання у сумі 84,82 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати вартості придбаного обладнання у сумі 922,86 грн, заборгованість з відшкодування вартості неповернутого обладнання у сумі 141 774,07 грн.

Також судами встановлено, що :

- 04.12.2018 ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" (кредитор), ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" (поручитель) та ТОВ "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС" (боржник) укладено договір поруки № СО-18-0002202 (надалі - договір поруки), у відповідності до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником у повному обсязі своїх обов`язків за договором оренди від 04.12.2018 № СО-18-0002202, у тому числі за додатковими угодами до нього, які стосуються продовження строку дії договору оренди на визначений кредитором та боржником строк, а саме: сплата орендних платежів; сплата інших платежів, що передбачені договором оренди, у тому числі неустойки (штрафу, пені), відшкодування заподіяних боржником збитків; повернення з оренди орендованого майна або, на вимогу кредитора, відшкодування вартості неповернутого з оренди майна, відшкодування витрат на його ремонт/очищення;

- сторони договору поруки (ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" та ТОВ "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС") були обізнані про повноваження директора ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" та їх обмеження, оскільки преамбула договору поруки містить посилання на те, що позивач діє в особі директора відповідно до статуту;

- у разі порушення боржником обов`язків за договором оренди боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 2 договору поруки);

- у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов`язань (повністю або частково), зазначених у пункті 1 цього договору, кредитор вправі звернутись із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором; протягом семи календарних днів з моменту пред`явлення кредитором повідомлення (виставлення вимоги про виконання), поручитель зобов`язаний здійснити із кредитором розрахунки за невиконаними зобов`язаннями (по яким прийнята порука) ( пункт 3 договору поруки);

- 19.02.2020 та 27.02.2020 ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" направлено вимоги до боржника та поручителя про сплату заборгованості за договором №СО-18-0002202 оперативної оренди обладнання від 04.12.2018. Докази направлення наявні в матеріалах справи.

Звертаючись з позовом до суду, ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" вказувало про те, що, оскільки ТОВ "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС", на порушення взятих на себе зобов`язань за договором від 04.12.2018 оперативної оренди обладнання №СО-18-0002202, не здійснило оплати вартості придбаного обладнання за договором, оплати орендної плати за користування обладнанням та оплати вартості неповернутого обладнання, а виконання зобов`язань за договором №СО-18-0002202 забезпечені порукою ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" (договором поруки №СО-18-0002202 від 04.12.2018), то ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" заявлено вимоги про солідарне стягнення з ТОВ "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС" та ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" 2 843 573,01 грн., з яких : 2 002 445,32 грн. - заборгованість з орендної плати за користування обладнанням, 526 906,79 грн. - пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати орендної плати, 27 604,63 грн. - інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати орендної плати, 50 068,50 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати орендної плати, 85 158,16 грн. - заборгованість з оплати вартості придбаного обладнання за договором, 8 606,81 грн. - пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати вартості придбаного обладнання, 84,82 грн. - інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати вартості придбаного обладнання, 923,91 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати вартості придбаного обладнання, 141 774,07 грн. - заборгованість з відшкодування вартості неповернутого обладнання.

Разом з тим, ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" звернулося із зустрічним позовом до ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" та ТОВ "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС" про визнання недійсним з моменту вчинення договору поруки від 04.12.2018 № СО-18-0002209, посилаючись на відсутність у директора ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" необхідного обсягу повноважень на укладення договору поруки, у зв`язку з чим є підстави для визнання зазначеного договору поруки недійсним в силу приписів статей 203 та 215 ЦК України.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Як вже зазначалося вище, ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" оскаржує рішення суду першої та постанову апеляційної інстанцій лише в частині зустрічного позову про визнання недійсним з моменту вчинення договору поруки від 04.12.2018 № СО-18-0002209.

Причиною касаційного перегляду стало питання правомірності задоволення судами зустрічного позову та наявності підстав для визнання договору поруки недійсним.

Задовольняючи зустрічний позов ТОВ "БК "АЗУР ГРУП", суди, з посиланням на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 924/491/17, від 30.04.2020 у справі № 925/1147/18, від 12.06.2018 у справі № 927/967/17, дійшли висновку про наявність правових підстав, передбачених статтями 203 та 215 ЦК України, для визнання недійсним з моменту вчинення договору поруки від 04.08.2018 №СО-18-0002209, посилаючись при цьому на те, що зазначений договір поруки укладений директором ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки Статутом вказаного Товариства встановлене обмеження щодо укладення директором Товариства договорів поруки (підпункт 9.9.1, пункти 10.1, 10.4 Статуту); договір поруки може підписуватися лише за умови попередньої згоди загальних зборів учасників, що, як передбачено положеннями Статуту, здійснюється у формі рішення загальних зборів; директор не має права вчиняти такий правочин (договір поруки) без відповідного рішення загальних зборів; матеріали справи не містять доказів подальшого схвалення ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" договору, шляхом виконання обов`язків за ним, тому наявні всі підстави для визнання недійсним з моменту вчинення оскаржуваного договору поруки.

Суд зазначає, що в силу приписів статті 300 ГПК України можливість касаційного провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Суд зазначає, що тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником у касаційній скарзі), покладається на скаржника.

Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/4028/20 (у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, з огляду на таке.

Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Касаційний господарський суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення у справі № 910/4028/20 ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 669/763/17, від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, від 08.07.2019 у справі № 910/19776/17, від 10.05.2018 у справі № 910/15410/16, від 11.12.2018 у справі № 910/22627/17, від 10.04.2019 у справі № 906/348/18, від 05.12.2019 у справі № 910/5137/19, від 16.01.2019 у справі № 521/17654/15-ц, оскільки: предмет та підстави позовів у зазначених справах і у справі № 910/4028/20 та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин та є суттєвими для вирішення спору, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично - доказової бази, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

Так, у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 669/763/17, на яку посилається скаржник, предметом спору є визнання угоди про розірвання договору оренди землі та договору оренди землі недійсними. Залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, Верховний Суд погодився з тим, що підстав для визнання оспорюваних правочинів немає, оскільки власник спірної земельної ділянки - ОСОБА_1 під час укладення цих правочинів діяв добросовісно, відповідно до вимог закону та не знав і не міг знати про відсутність у директора ТОВ "Білогір`я Агро-М" повноважень на укладення від імені товариства угоди про припинення договору оренди земельної ділянки.

У справі № 668/13907/13-ц, на яку скаржник посилається в обґрунтування доводів касаційної скарги, предметом позову є визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.Залишаючи в силі рішення Суворовського районного суду міста Херсона про відмову у задоволенні позову, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком місцевого суду, що позивачем не доведено обізнаність відповідачки про наявність обмежень повноважень голови правління ТОВ "Херсонгазсервіс" на укладення оспорюваного правочину. Мета, з якою позивачем укладено оспорюваний договір, дії позивача з його виконання (у тому числі прийняття оплати, подальше спільне з відповідачем утримання майна) дають підстави вважати правочин схваленим особою, на користь якої його було укладено.

У справі № 910/19776/17, на яку скаржник посилається в обґрунтування доводів касаційної скарги, предметом спору є визнання недійсним договору оренди основних засобів. Суди встановили, що Приватне акціонерне товариство "Запорізьке кар`єроуправління" своїми діями підтвердило прийняття до виконання договору оренди від 12.01.2017 № 120117 та відповідно його схвалило. Суди також вказали, що, оскільки позивач не довів, що його контрагент (відповідач) знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника позивача при укладенні договору та, відповідно, відсутності підстав для визнання договору недійсним, то позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Запорізьке кар`єроуправління" є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх судових інстанцій.

У справі № 910/15410/16 предметом спору є визнання недійсним договору факторингу. Відмовляючи у задоволенні позову, суди, з яким також погодився й Верховний Суд, встановили, що під час укладення договору факторингу директор ТОВ "КУА "Парангон" діяв у межах своїх повноважень, передбачених пунктами 10.2.3 та 10.3.5 Статуту товариства.

У справі № 910/22627/17 предметом спору є визнання недійсним договору поруки з підстав того, що вказаний договір укладений від імені ТОВ "НВП "Світло" особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на його укладення. Позивачем у даній справі виступала фізична особа-учасник ТОВ "НВП "Світло" з посиланням на порушення його корпоративних прав внаслідок укладення оспорюваного договору. Зокрема, судами в даній справі досліджувались обставини того, що договір поруки був підписаний фізичною особою як директором ТОВ "НВП "Світло", проте, як вказував позивач, на момент підписання спірного договору та на час розгляду справи № 910/22627/17 у господарському суді міста Києва, директором ТОВ "НВП "Світло" була інша особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Верховний Суд не погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що договір поруки від 21.09.2016 від імені ТОВ "НВП "Світло" укладений особою, представництво інтересів якої базувалося на порушенні корпоративних прав позивача. Оскільки позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не було наведено інших підстав для визнання недійсним оспорюваного договору поруки, Верховний Суд погодився з тим, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

У справі № 906/348/18, на яку також посилається скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги, предметом спору є визнання недійсними договорів про надання послуг. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними договорів про надання послуг, суди попередніх судових інстанцій, з висновками яких погодився й Верховний Суд, встановили, що приватне підприємство визнало за собою борг на користь ФОП Волкотруб М.В. за договорами про надання послуг №НАЗ/10 і №НАЗ/11 від 11.11.2017, тобто вчинило дії по їх схваленню, і законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства чи його власника.

У справі № 910/5137/19 предметом спору є визнання недійсним договору на капітальний ремонт на ліфті пасажирському з підстав того, що голова правління Тетіор А.В. не мала повноважень для укладення вказаного договору, а правління кооперативу не схвалювало зазначений договір, що є підставою для визнання його недійсним. Проте судами встановлено прийняття робіт за спірним договором та підписання і скріплення печаткою актів, що свідчить про схвалення спірного правочину, а, отже, відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним.

Таким чином, більшість з наведених скаржником у касаційній скарзі правових висновків Верховного Суду стосується справ, в яких судами попередніх інстанцій було встановлено недоведення позивачем обізнаності учасника справи про наявність обмежень повноважень керівника на укладення оспорюваного правочину та/або схвалення спірного правочину та, відповідно, відмовлено у задоволенні позову.

Водночас у справі, яка розглядається, суди попередніх судових інстанцій, задовольняючи зустрічний позов ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" про визнання недійсним з моменту вчинення договору поруки, встановили, що оскаржуваний договір поруки укладений директором ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки Статутом вказаного Товариства встановлене обмеження щодо укладення директором Товариства договорів поруки (підпункт 9.9.1, пункти 10.1, 10.4 Статуту); матеріали справи не містять доказів подальшого схвалення ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" договору шляхом виконання обов`язків за ним, сторони договору поруки (ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" та ТОВ "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС") були обізнані про повноваження директора ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" та їх обмеження, оскільки преамбула договору поруки містить посилання на те, що позивач діє в особі директора відповідно до статуту, тому дійшли висновку про наявність правових підстав для визнання оскаржуваного договору поруки недійсним.

Щодо тверджень скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не застосував висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 521/17654/15-ц, зокрема про те, що "цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість".

Верховний Суд відхиляє наведені доводи скаржника, оскільки: 1) у справі такий висновок застосовано з огляду на конкретні обставини справи № 521/17654/15-ц (про що зазначено у самій постанові від 16.01.2019); 2) у справі, яка є предметом перегляду, суди не встановили обставин невідповідності умов договору вимогам добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, аналіз змісту наведених вище постанов дає підстави для висновку, що визначальна відмінність предмета, підстав позову та правового регулювання у даній справі та у постановах Верховного Суду, на які посилається ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА", так само як і неподібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв, не дає підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

За таких обставин доводи скаржника про неврахування судами попередніх судових інстанцій у розгляді справи відповідних висновків Верховного Суду є безпідставними, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у таких постановах Верховного Суду, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.

Водночас згідно з приписами статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно ж до приписів частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене касаційне провадження у справі № 910/4028/20 за касаційною скаргою ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, слід закрити.

У доводах касаційної скарги скаржник також зазначає про те, що існують підстави для відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 у справі № 924/491/17, від 30.04.2020 у справі № 925/1147/18, від 12.06.2018 у справі № 927/967/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України).

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

Зокрема, згідно з положеннями статей 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину може бути вчинення його особою за відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності та невідповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі. При цьому дієздатність юридичної особи реалізується відповідно до статті 92 ЦК України через її органи у межах визначених законом та статутом повноважень.

З огляду на положення статей 92, 241 ЦК України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

Отже, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

Таким чином, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При розгляді даної справи суди попередніх судових інстанцій вказали, що відсутність станом на момент укладення договору поруки у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації щодо наявності обмежень у директора ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" може бути врахована у спорі з третіми особами лише у випадку, коли особа не знала і не могла знати ці відомості.

Разом з тим судами попередніх інстанцій, з посиланням на судову практику Верховного Суду, зазначено, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

У справі, що розглядається, суди встановили, що преамбула договору поруки містить посилання на те, що позивач діє в особі директора відповідно до Статуту, тому інші сторони договору поруки (ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" та ТОВ "АРХІМЕД-БУД ПЛЮС") були обізнані про повноваження директора ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" та їх обмеження.

Відповідна правова позиція є сталою та викладена в постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 924/491/17, від 30.04.2020 у справі № 925/1147/18, від 12.06.2018 у справі № 927/967/17, тому суди попередніх судових інстанцій при розгляді даної справи правомірно застосували зазначену правову позицію до спірних правовідносин. Інших обґрунтувань щодо застосування частини третьої статті 92 ЦК України та статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ніж ті, що вже були розглянуті Верховним Судом раніше скаржником не наведено.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні докази подальшого схвалення ТОВ "БК "АЗУР ГРУП" договору шляхом виконання обов`язків за ним.

Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій.

У даному випадку Суд звертається до висновку Європейського суду з прав людини, викладеного у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom), згідно з яким: "в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту".

У постанові від 04.09.2018 Великої Палати Верховного Суду зі справи № 823/2042/16 викладений такий висновок: "З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання".

Отже, враховуючи необхідність забезпечення єдності та сталості судової практики, дотримання принципу юридичної визначеності як складового елементу верховенства права, що має важливе значення для питання довіри до судової системи, Суд не вбачає достатніх, переконливих та вагомих аргументів касаційної скарги у розрізі вмотивованої обґрунтованості наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, щодо відступлення від висновку із застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 924/491/17, від 30.04.2020 у справі № 925/1147/18, від 12.06.2018 у справі № 927/967/17, який був застосований судом апеляційної інстанції у справі, що розглядається. У зв`язку з чим Верховний Суд вважає, що скаржник не навів існування та наявності у цій справі, за встановлених судами обставин, передумов для передачі справи згідно з приписами ГПК України для відступу від раніше викладеного висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Таким чином, доводи касаційної скарги у наведеній частині визнаються Верховним Судом необґрунтованими.

З огляду на викладене вище також не підлягає задоволенню і заявлене у касаційній скарзі клопотання ТОВ "ПЕРІ УКРАЇНА" про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

................

Перейти до повного тексту