ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2021 року
м. Київ
справа № 640/25481/20
адміністративне провадження № К/9901/1342/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Єресько Л. О., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОКПРОФ КОНСАЛТИНГ" до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОКПРОФ КОНСАЛТИНГ" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020 (суддя - Костенко Д. А.) і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020 (колегія суддів у складі: Губської Л. В., Карпушової О. В., Степанюка А. Г.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОКПРОФ КОНСАЛТИНГ" (далі - позивач, ТОВ "ДОКПРОФ КОНСАЛТИНГ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, АМК України), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 18.09.2020 № 17636-р/пк-пз.
На обґрунтування позову позивач зазначив, що умови тендерної документації Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг суперечили вимогам діючого законодавства, у зв`язку з чим та з метою усунення яких позивач подав скаргу до відповідача. Оскаржуваним рішенням відмовлено у задоволенні скарги, з чим позивач не погоджується, вважаючи, що відповідач не врахував ряд обставин при розгляді скарги.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020, відмовлено у відкритті провадження з посиланням на те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом спору у цій справі є незгода позивача із рішенням Антимонопольного комітету України в особі Постійно діючої адміністративної колегії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель у зв`язку з недотриманням процедури закупівлі через невідповідність вимогам тендерної документації та, відповідно, визнання переможцем торгів іншої особи. Таким чином, з огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, обставини, які встановлені матеріалами справи, а також враховуючи суб`єктний склад учасників справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що даний позов спрямований на захист прав у сфері господарських правовідносин, а не публічно-правових відносин, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства, оскільки за результатами проведеної публічної закупівлі 16.10.2020 Замовником Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, укладено господарський договір № 60/2020 з ТОВ "Айкюжн ІТ". При цьому, до таких висновків суди попередніх інстанцій дійшли керуючись правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 29.01.2019 у справі № 819/829/17, від 14.05.2019 у справі № 918/843/17, а також правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.05.2020 у справі № 826/10147/18 та від 14.05.2020 у справі № 640/10608/19.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
13.01.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "ДОКПРОФ КОНСАЛТИНГ", у якій скаржник просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій, не застосувавши спеціальну норму права, не проаналізувавши предмет спору і суб`єктний склад сторін, прийняли рішення без врахування приписів частини двадцять третьої статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі", диспозиція якої, починаючи з 19.04.2020, діяла в новій редакції. При цьому, судами застосовано висновок Верховного Суду, прийнятий на основі редакції Закону України "Про публічні закупівлі", яка діяла до 19.04.2020.
13.01.2021 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (адміністративне провадження № К/9901/1342/21) між суддями визначено склад колегії суддів: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л.О., Мартинюк Н. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ТОВ "ДОКПРОФ КОНСАЛТИНГ" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2021 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
28.08.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, оприлюднено оголошення про проведення процедури відкритих торгів на закупівлі № UА-2020-28-28-001563-а, предметом якої є ліцензійне програмне забезпечення для систем електронного документообігу та послуг з його встановлення (інсталяції).
В рамках вказаної процедури закупівлі опубліковано Тендерну документацію, затверджену Рішенням тендерного комітету Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 27.08.2020 № 84.
Вважаючи, що Тендерна документація суперечать діючому законодавству, ТОВ "ДОКПРОФ КОНСАЛТИНГ" звернулось до Антимонопольного комітету зі скаргою про зобов`язання замовника усунути дискримінаційні вимоги Тендерної документації.
За результатами розгляду скарги Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 17636-р/пк-пз від 18.09.2020 року, яким відмовила у задоволенні скарги.
Вважаючи це рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Позиція Верховного Суду
Джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Спірним питанням, поставленим у касаційній скарзі, є підсудність адміністративним судам справ у спорах щодо оскарження рішень органів АМК України, які прийняті за наслідками розгляду скарг учасників торгів, поданих в процедурах публічних закупівель, після того, як між замовником і учасником вже укладено господарські договори за результатами проведеної процедури закупівлі.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на таке.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що цей позов спрямований на захист прав у сфері господарських правовідносин (приватно-правовий спір), а не у публічно-правових відносинах, що виключає можливість його розгляду та вирішення у порядку адміністративного судочинства.
З таким висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
У пунктах 1, 2 та 3 частини першої статті 4 КАС України визначено, що: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом частини першої статті 27 КАС України адміністративні справи, зокрема, з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Пунктом 7 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Наведене законодавче регулювання визначає, за якими критеріями певні спірні правовідносини належить відносити до тих, на які поширюється або не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Вияв і вибір ознак належності спору до відповідної юрисдикції суду в кожному конкретному випадку має провадитися із суб`єктного складу спірних правовідносин, суті та юридичної природи фактичних передумов конфлікту і, що головне, змісту правовідносин між їх суб`єктами, характеру життєвої ситуації, яка вимагає застосування саме тих відповідних їй положень права, які на публічній владній підставі неодмінно призведуть до правового, обґрунтованого, переконливого і справедливого вирішення життєвої ситуації (правового явища).
Як неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад врегульовані спеціальним Законом України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 922-VIII).
Статтею 1 Закону № 922-VIII визначено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.
Згідно з пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.1993 № 3659-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 3659-XII) у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, здійснювати повноваження, передбачені Законом України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 13 Закону № 3659-XII виключно до компетенції Антимонопольного комітету України належать, зокрема, утворення постійно діючих адміністративних колегій Антимонопольного комітету України.
Згідно з частиною першою статті 18 Закон № 922-VIII Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав і законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) ухвалюються від імені Антимонопольного комітету України. Постійно діюча адміністративна колегія (колегії) Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель діє у складі трьох державних уповноважених Антимонопольного комітету України. Голова постійно діючої адміністративної колегії (колегій) Антимонопольного комітету України повинен мати вищу юридичну освіту.
Відповідно до частини дев`ятнадцятої статті 18 Закону № 922-VIII орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає обґрунтоване рішення, у якому зазначаються: 1) висновок органу оскарження про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі; 2) висновок органу оскарження про задоволення скарги повністю чи частково або про відмову в її задоволенні; 3) підстави та обґрунтування прийняття рішення; 4) у разі якщо скаргу задоволено повністю або частково - зобов`язання усунення замовником порушення процедури закупівлі та/або відновлення процедури закупівлі з моменту попереднього законного рішення чи правомірної дії замовника.
Частинами двадцять третьою та двадцять четвертою статті 18 Закону № 922-VIII передбачено, що рішення органу оскарження може бути оскаржене суб`єктом оскарження, замовником до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом 30 днів з дня його оприлюднення в електронній системі закупівель. Право на оскарження не обмежує права суб`єкта оскарження звернення до суду без попереднього звернення до органу оскарження.
З позовом у цій справі позивач звернувся у зв`язку із незгодою з рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 17636-р/пк-пз від 18.09.2020, яким відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "ДОКПРОФ КОНСАЛТИНГ" від 08.09.2020 № UA-2020-08-28-001563-а.с1 щодо порушення Замовником закупівлі (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) порядку проведення процедури закупівлі № UA-2020-08-28-001563-a (ДДК 021:2015:48310000-4: Пакети програм-ного забезпечення для створення документів).
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністрований справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з інформації, розміщеної на офіційному порталі оприлюднення інформації про публічні закупівлі України "ProZorro" (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-08-28-001563-a) вбачається, що переможцем закупівлі № UA-2020-08-28-001563-a визначено ТОВ "Айкюжн ІТ". Повідомлення Замовника закупівлі про намір укласти договір з переможцем закупівлі оприлюднене на офіційному порталі оприлюднення інформації про публічні закупівлі України "ProZorro" 01.10.2020 о 14:27 год. За результатами проведеної публічної закупівлі 16.10.2020 Замовником Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг укладено договір № 60/2020 з ТОВ "Айкюжн ІТ", а отже, цей позов спрямований саме на захист прав у сфері господарських правовідносин, а не у сфері публічно-правових відносин, що виключає можливість його розгляду та вирішення у порядку адміністративного судочинства. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спір між учасниками цієї справи не є спором у сфері публічно-правових відносин, а тому, з огляду на суб`єктний склад сторін, має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
При цьому, вирішуючи питання про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, суди попередніх інстанцій керувалися правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 29.01.2019 у справі № 819/829/17, від 14.05.2019 у справі № 918/843/17, а також правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.05.2020 у справі № 826/10147/18 та від 14.05.2020 у справі № 640/10608/19.
Проте Верховний Суд уважає необґрунтованими посилання судів попередніх інстанцій на необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених у вказаних постановах Великої Палати Верховного Суду з огляду на різний суб`єктний склад та характер спірних правовідносин.
Так, слід звернути увагу, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 29.01.2019 у справі № 819/829/17 та від 14.05.2019 у справі № 918/843/17 полягала у тому, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) є суб`єктом владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте, після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.
У той же час у справі № 918/843/17 позивач (ТОВ "Укрбудреммонтаж Інжиніринг") був учасником закупівлі, а відповідач (Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації) - замовником. Також у справі № 819/829/17 позивач (Тернопільське міське шляхове ремонтно-будівельне підприємство "Міськшляхрембуд") був учасником закупівлі, а відповідач (Служба автомобільних доріг в Тернопільській області) - замовником. Тобто, висновки Великої Палати Верховного Суду стосувалися спору між суб`єктом господарювання та організатором торгів (замовниками), предметом якого було рішення саме організатора процедури закупівлі (замовника).
Разом з тим, предметом оскарження у справі, що розглядається, є рішення АМК України в особі Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, а не рішення організатора процедури закупівлі.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що спори між суб`єктами господарювання та АМК України як суб`єктом владних повноважень, які виникають внаслідок винесення останнім владного управлінського рішення за наслідком розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, спрямовані саме на захист публічно-правових відносин. Такі спори безпосередньо не стосуються відносин, які пов`язані з обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом економічної конкуренції, тощо, що унеможливлює їх розгляд у порядку господарського судочинства.
При цьому, факт укладення договору між замовником та переможцем торгів за наслідком процедури публічних закупівель не впливає на повноваження органів АМК України щодо розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Відтак, після укладення господарського договору між замовником і учасником торгів за результатами проведеної процедури закупівлі, спір щодо оскарження рішення органів АМК України, яке прийняте за наслідками розгляду скарги учасника торгів, поданих у процедурах публічних закупівель, не набуває характеру приватно-правового та підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Тобто, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 29.01.2019 у справі № 819/829/17, від 14.05.2019 у справі № 918/843/17 у межах спірних правовідносин не є релевантними.
За такого правового регулювання та наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що спори щодо оскарження рішень органів АМК України, які прийняті за наслідками розгляду скарг учасників торгів, поданих у процедурах публічних закупівель, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, чи укладено між замовником та учасником договір за наслідками цієї процедури.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 02.12.2019 у справі № 910/8183/19, від 10.12.2019 у справі № 910/8208/19, від 31.03.2021 у справі № 640/18475/20, від 27.04.2021 у справі № 640/12464/20.
У контексті наведеного слід також зазначити, що Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного у постанові від 26.04.2021 у справі № 640/14645/19, правовідносини у якій є подібними, правовідносинам у цій справі, дійшов висновку про належність розгляду спорів щодо оскарження рішень органів АМК України, які прийняті за наслідками розгляду скарг учасників торгів, поданих у процедурах публічних закупівель у порядку адміністративного судочинства незалежно від того, чи укладено між замовником та учасником договір за наслідками цієї процедури.
Крім того, у наведеній постанові Верховний Суд відступив від правового висновку, сформованого в у постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 826/10147/18 та від 14.05.2020 у справі № 640/10608/19, який полягав у тому, що у випадках, коли предметом спору є незгода суб`єкта господарювання з рішенням АМК України в особі Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, у зв`язку з недотриманням процедури закупівлі через невідповідність вимогам тендерної документації та, відповідно, визнання переможцем торгів, і на момент оскарження рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель між замовником та одним із учасників публічних закупівель укладено договір за наслідками цієї процедури, позов є спрямованим на захист прав у сфері господарських правовідносин, а не публічно-правових відносин, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів акцентує увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, внаслідок чого дійшли помилково висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.