ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 808/6810/13-а
адміністративне провадження № К/9901/32958/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року (головуючий суддя Батрак І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (головуючий суддя Білак С.В., судді Чумак С.Ю., Шальєва В.А.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (далі - ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офісу великих платників податків ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року №0000682600, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 16 535 756 грн (у тому числі за основним платежем 14 496 958 грн та за штрафних (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 038 798 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що висновки Акта від 11 липня 2013 року №21/26-0/00194731, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення про заниження позивачем податку на прибуток за період з 1 січня 2010 року по 30 червня 2012 року є безпідставними, оскільки витрати, які були враховані позивачем для визначення об`єкта оподаткування, підтверджені відповідними первинними документами. Також, ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" зазначено, що посилання в акті перевірки на неврахування позивачем висновків актів попередніх перевірок є безпідставними, оскільки результати актів перевірок були визнані судом незаконними та необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за їх результатами скасовані.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Стягнуто з Офісу великих платників податків ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача суму судового збору у розмірі 2 294 грн.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс великих платників податків ДФС подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зокрема, в обґрунтування скарги відповідач зазначив, що операції позивача з контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності. Також у контрагентів позивача відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби. Крім того, згідно з даними податкової звітності у розрізі контрагентів по ланцюгу постачання, у періоді, який перевірявся встановлено постачальників, у яких відсутні основні фонди. За таких обставин, позивачем не підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентами.
ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
У судове засідання сторони не з`явилися хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом у період з 23 червня 2013 року по 9 липня 2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті правових відносин з платниками податків ПП "ТПП "Про-Сервіс", ТОВ "Аріар", ТОВ "Метал-Ресурс", ТОВ ВКП "КМП" за період з 1 січня 2010 року по 31 серпня 2012 року, за результатами якої 11 липня 2013 року складено Акт №21/26-0/00194731 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акта перевірки, встановлено порушення позивачем:
пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР), у результаті чого занижено податок на прибуток за період з 1 січня 2010 року по 31 березня 2011 року на загальну суму 6194763 грн, у тому числі за 1 квартал 2010 року на суму 936618 грн, за 1 півріччя 2010 року на суму 1676522 грн, за 3 квартали 2010 року на суму 3090851 грн, за 2010 рік на суму 3975536 грн, за 1 квартал 2011 року на суму 2219227 грн;
пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого занижено податок на прибуток за період з 1 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року на загальну суму 8302195 грн, у тому числі: 2 квартал 2011 року - 1729928 грн, 2-3 квартал 2011 року - 5257856 грн, 2-4 квартал 2011 року - 6212369 грн, 1 квартал 2012 року - 1586483 грн, 2 півріччя 2012 року - 2089826 грн.
Висновки Акта перевірки відповідачем обґрунтовано тим, що ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість по операціях з придбання товарів від постачальника ПП "ТПП "Про-Сервіс", ТОВ "Аріар", ТОВ "Метал-Ресурс", ТОВ ВКП "КМП", проте, у зазначених контрагентів не виникло у деклараціях з податку на додану вартість податкового зобов`язання по ланцюгу постачання. Крім того, згідно податкової інформації вищевказані контрагенти не мають трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме в частині відвантаження та перевезення товарів, а також необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізація, зберігання та відвантаження товарно матеріальних цінностей. Також перевіркою встановлено, що позивачем не враховано результати попередніх документальних виїзних перевірок Акт від 27 квітня 2012 року №83/26-1/00194731, Акт від 19 березня 2012 року №172/08-08/00194731, Акт від 14 липня 2011 року №168/08-08/00194731, Акт від 22 вересня 2010 року №307/08-08/00194731, Акт від 20 листопада 2009 року №174/08-08/00194731 та актів документальних позапланових невиїзних перевірок: від 18 березня 2010 року №88/08-08/00194731, від 30 червня 2010 року №229/08-08/00194731, від 14 грудня 2010 року №405/08-08/00194731, від 3 серпня 2011 року №184/08-08/00194731, від 24 жовтня 2011 року №227/08-08/00194731, від 25 січня 2012 року №59/08-08/00194731, від 3 червня 2013 року №264/26-2/00194731, від 4 липня 2013 року №9/26-0/00194731.
На підставі Акта перевірки 30 липня 2013 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000682600, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 16 535 756 грн (у тому числі за основним платежем 14 496 958 грн та за штрафних (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 038 798 грн.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, прийнятим відповідачем 30 липня 2013 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про його скасування.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
За приписами підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 вказаного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За приписами пунктів 138.1 та 138.2 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Відповідно до пункту 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтями першою та третьою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.
За приписами частин першої - другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу