ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 580/611/19
адміністративне провадження № К/9901/1145/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді - Епель О.В., Шурко О.І.) у справі №580/611/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу,
установив:
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - ГУ ДФС у Черкаській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Черкаській області від 29 січня 2019 року №198 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого (самозайната особа) ОСОБА_1".
На обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що наказом від 21 вересня 2018 року №1777 контролюючим органом вже призначалась й проводилась перевірка діяльності позивача за період з 1 січня 2015 року по 27 квітня 2017 року й така повністю охопила період, що зазначений в оскаржуваному наказі від 29 січня 2019 року №198, а тому, не переконання позивача, у контролюючого органу були відсутні підстави призначати нову перевірку.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року позов задоволено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року скасовано, прийнято у справі нове рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне й обґрунтоване.
На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що апеляційним судом не враховано факт надання позивачем вичерпних пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу, що виключає можливість прийняття наказу про проведення перевірки платника з підстав, визначених підпунктом 78.1.4 ПК пункту 78.1 статті 78 ПК України. Також наголошує, що спірний наказ не містить конкретної фактичної підстави для призначення перевірки, окрім посилання на підпункт 78.1.4 ПК пункту 78.1 статті 78 ПК України, який лише регулює питання призначення перевірки такого виду. Окрім того, заявник касаційної скарги наполягає на тому, що перевірка, призначена контролюючим органом на підставі наказу від 21 вересня 2018 року №1777, та перевірка, призначені наказом від 29 січня 2019 року №198, стосуються однієї і тієї ж конкретної особи - платника податків ОСОБА_1, охоплювали той же податковий період діяльності позивача та стосувалися одного й того ж предмету перевірки.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржуване рішення апеляційного суду без змін як законне й обґрунтоване, а скаргу позивача - без задоволення. На противагу доводам касаційної скарги зазначає, що податкова перевірка ОСОБА_1, призначена на підставі наказу від 21 вересня 2018 року №1777, проводилась за наслідками його діяльності як фізичної особи-підприємця, а тому при призначенні перевірки на підставі наказу від 29 січня 2019 року №198, який є спірним в цій справі, контролюючим органом не порушено положення пункту 78.2 статті 78 ПК України. Наголошує, що фактичною підставою до проведення перевірки згідно зі спірним наказом було встановлення попередньою перевіркою факту порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині завищення витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, та задекларованих в додатку Ф4 до декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що на підставі наказу ГУ ДФС у Черкаській області від 21 вересня 2018 року №1777 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2015 року по 27 квітня 2017 року.
За наслідками перевірки посадовими контролюючими органами складено акт від 1 листопада 2018 року №538/23-00-13-0124/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено, що на порушення підпункту 44.6 статті 44, підпункту 177.4.2, підпункту 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 ПК України ФОП ОСОБА_1 завищено витрати, безпосередньо пов`язані з одержанням доходу та задекларовані в додатку Ф4 до декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік на суму 61333,43 грн.
В подальшому, ГУ ДФС у Черкаській області на адресу арбітражного керуючого ОСОБА_1 направлено запит від 23 листопада 2018 року "Про надання інформації та її документального підтвердження", в якому контролюючий орган просив позивача надати копії документів в частині декларування витрат (на оплату праці та нарахування на заробітну плату) щодо податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік.
У відповідь на вказаний запит 17 грудня 2018 року ОСОБА_1 на адресу ГУ ДФС у Черкаській області були направлені пояснення та їх документальні підтвердження.
За наслідками розгляду поданих позивачем пояснень і документів 29 січня 2019 року відповідачем прийнято наказ №198 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого (самозайнята особа) ОСОБА_1".
Означеним наказом вирішено провести перевірку діяльності позивача за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року в частині декларування витрат (на оплату праці та нарахування на заробітну плату) до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік.
Не погоджуючись з наказом контролюючого органу від 29 січня 2019 року №198 позивач оскаржив його до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним наказом було призначено перевірку щодо питань, які вже охоплювалися предметом перевірки позивача за той же період, яка була проведена в жовтні 2018 року й за наслідками якої відповідачем складено акт перевірки від 1 листопада 2018 року. Також суд вважав, що в спірному наказі відсутні правові підстави для проведення перевірки.
Приймаючи протилежне рішення та відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що спірний наказ прийнятий за наявності на те правових підстав, оскільки у межах спірних правовідносин відмінними є суб`єкти, щодо яких призначено проведення перевірки, а також їх предмет.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За приписами підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, як: виявлення недостовірності даних, що містяться у подат