ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2021 року
м. Київ
справа № 200/5051/20-а
адміністративне провадження № К/9901/32766/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І. В.,
суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області
на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Міронової Г. М., Гайдара А. В., Геращенка І. В. від 28 жовтня 2020 року
у справі № 200/5051/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області
про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області (далі також - відповідач), у якому просила: визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 15 липня 2019 року; зобов`язати відповідача призначити та здійснити виплату державної допомоги при народженні дитини за заявою від 27 березня 2019 року.
2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення відповідача від 15 липня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини, за заявою від 27 березня 2019 року.
3. Окремою ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року до відома голови Військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області доведено обставини, викладені в цій ухвалі, з метою вжиття передбачених законом заходів реагування і впливу. Зобов`язано проінформувати суд апеляційної інстанції про результати розгляду окремої ухвали та вжиті заходи письмово у місячний термін з дня отримання означеної ухвали.
4. 28 листопада 2020 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на окрему ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №200/5051/20-а, у якій просить таку скасувати.
5. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
6. 15 лютого 2021 року до Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а окрему ухвалу - без змін.
7. 25 лютого 2021року до Верховного Суду від позивача надійшло заперечення на відзив на касаційну скаргу.
II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Постановляючи окрему ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області не виконало рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі № 200/7199/19-а у частині непризначення ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини з урахуванням правової позиції суду, викладеної у такому рішенні.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
9. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі № 200/7199/19-а є виконаним, оскільки заяву позивача про призначення допомоги при народженні дитини повторно розглянуто.
10. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначила, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
12. Згідно із частиною 1 статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
13. Відповідно до частини 2 вказаної статті, у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
14. Тобто, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням передбачених адміністративним процесуальним законом засобів.
15. Окрема ухвала виноситься судом у зв`язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку, зокрема, суб`єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом вирішення справи по суті.
16. При цьому такі порушення мають негативно впливати на стан суб`єктивних прав та обов`язків особи в публічно-правових відносинах.
17. Окрема ухвала суду є одним із інструментів механізму стримувань і противаг, превенції вчинення порушень закону, які суд не може самостійно усунути шляхом вжиття належних заходів.
18. Суд наділений диспозитивним правом постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, чи діяння яких визнаються протиправними.
19. Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі № 200/7199/19-а позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області в призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 . Визнано незаконним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області, викладене в повідомленні від 04 квітня 2018 року № 08/3-01124 про відмову ОСОБА_1 в наданні державної допомоги сім`ям з дітьми при народженні дитини ОСОБА_2 . Зобов`язано Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 березня 2019 року № 677 і прийняти рішення з урахуванням правової позиції суду, наведеної в даному судовому рішенні. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
20. Постановляючи окрему ухвалу суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідач ухилився від виконання судового рішення у справі № 200/7199/19-а та прийняв рішення без урахування правової позиції суду, наведеної у судовому рішенні.
21. Так, судом апеляційної інстанції зазначено, що посадові особи Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області знехтували обов`язком виконання рішення суду від 04 липня 2019 року у справі № 200/7199/19-а, що набрало законної сили, в частині не призначення допомоги при народженні дитини з урахуванням правової позиції суду.
22. Як убачається із вищезазначеного судового рішення, Донецький окружний адміністративний суд частково задовольняючи позов, виходив із того, що позивач має безперечне право на отримання державної допомоги при народженні дитини. Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини.
23. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає процесуальних порушень при постановленні судом апеляційної інстанції окремої ухвали та вважає за потрібне наголосити на такому.
24. Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
25. Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
26. Статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії.
27. Згідно із частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
28. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
29. Отже, Перший апеляційний адміністративний суд вірно вказав на допущені відповідачем порушення вимог закону та вірно застосував норми статті 249 КАС України.
30. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 05 грудня 2019 року у справі № 120/337/19-а.
31. Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року (справа №1-7/2013), звернув увагу на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
32. Крім того, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
33. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції" заява № 2; пункт 68).
34. Отже, законна сила судового рішення поширюється на всю територію України, а обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя.
35. До того ж у рішенні Конституційного суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначено, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
36. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
37. Таким чином, оскільки при постановленні ухвали Перший апеляційний адміністративний суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
38. Оскільки Верховний Суд залишає без змін окрему ухвалу суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 139, 242, 249, 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд