ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2021 року
м. Київ
справа № 280/4139/18
адміністративне провадження № К/9901/35626/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів: Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Бойченко Ю. П. від 07.05.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шальєвої В. А., суддів: Білак С. В., Малиш Н. І. від 11.11.2019
у справі № 280/4139/18
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Запорізькій області
про визнання протиправною та скасування постанови
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі також - відповідач, ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 22.08.2018 №ЗП 1428/570/АВ/П/ТД-ФС про накладення на неї штрафу у розмірі 446 760,00 грн.
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.05.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019, у задоволенні позову відмовлено.
3. 20.12.2019 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.05.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019 і ухвалити нове, яким позов задовольнити.
4. Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
5. 24.02.2020 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом червня-липня 2018 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено договори, а саме:
- 11.06.2018 між позивачем та ОСОБА_2 укладено Трудову угоду, відповідно до умов якої ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання в строк з 11.06.2018 по 31.08.2018 виконати наступну роботу - покоївка. Відповідно до пункту 2 Трудової угоди за виконану роботу ФОП ОСОБА_1 зобов`язалась заплатити суму 3723,00 грн. Оплата проводиться після виконання ОСОБА_2 повного об`єму робіт, зазначених в пункті 1 даної угоди або по мірі виконання роботи;
- 11.06.2018 між позивачем та ОСОБА_3 укладено Трудову угоду, відповідно до умов якої ОСОБА_3 взяла на себе зобов`язання в строк з 11.06.2018 по 31.08.2018 виконати наступну роботу - покоївка. Відповідно до пункту 2 Трудової угоди за виконану роботу ФОП ОСОБА_1 зобов`язалась заплатити суму 3723,00 грн. Оплата проводиться після виконання ОСОБА_3 повного об`єму робіт, зазначених в пункті 1 даної угоди або по мірі виконання роботи;
- 20.06.2018 між позивачем та ОСОБА_4 укладено Трудову угоду, відповідно до умов якої ОСОБА_4 взяла на себе зобов`язання в строк з 20.06.2018 по 31.08.2018 виконати наступну роботу - реалізатор. Відповідно до пункту 2 Трудової угоди за виконану роботу ФОП ОСОБА_1 зобов`язалась заплатити суму 3723,00 грн. Оплата проводиться після виконання ОСОБА_4 повного об`єму робіт, зазначених в пункті 1 даної угоди або по мірі виконання роботи;
- 24.07.2018 між позивачем та ОСОБА_5 укладено Трудову угоду, відповідно до умов якої ОСОБА_5 взяла на себе зобов`язання в строк з 24.07.2018 по 31.08.2018 виконати наступну роботу - адміністратор. Відповідно до пункту 2 Трудової угоди за виконану роботу ФОП ОСОБА_1 зобов`язалась заплатити суму 3723,00 грн. Оплата проводиться після виконання ОСОБА_5 повного об`єму робіт, зазначених в пункті 1 даної угоди або по мірі виконання роботи.
7. На підставі отриманої 23.07.2018 інформації від Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, викладеної у листі від 19.07.2018 №01-46/0450 "Про здійснення нагляду" щодо використання найманої праці окремими суб`єктами господарювання без належного оформлення, 25.07.2018 заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ №1168 "Про проведення інспекційного відвідування", яким наказано організувати здійснення інспекційного відвідування, зокрема, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, з питань додержання законодавства про працю та провести його до 10.08.2018.
8. 27.07.2018 ГУ Держпраці у Запорізькій області видано направлення №550 на проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
9. 27.07.2018 ГУ Держпраці у Запорізькій області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №ЗП1428/570/НД у зв`язку із ненаданням для ознайомлення завірених об`єктом відвідування копій книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування.
10. 27.07.2018 інспектором ГУ Держпраці у Запорізькій області видано вимогу про надання документів №ЗП1428/570/НД, якою позивача у строк до 01.08.2018 (10 год. 00 хв.) зобов`язано надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, а саме: трудові договори та/або накази про прийом на роботу на всіх працівників (трудові договори) і повідомлення про прийняття їх на роботу з відповідною відміткою Державної фіскальної служби за період з грудня 2017 року по час проведення інспекційного відвідування, інші договори з працівниками; особові картки працівників (форма-П-2), журнал ведення, обліку трудових книжок за наявності; табелі обліку використання робочого часу за період з грудня 2017 року по час проведення інспекційного відвідування; відомості нарахування та відомості виплати заробітної плати за період з грудня 2017 року по час проведення інспекційного відвідування; режим роботи підприємства на 2018 рік; штатні розписи, діючі з грудня 2017 року по час проведення інспекційного відвідування; виписку з ЄДР, витяг із статуту, наказ на директора підприємства; пояснення щодо праці неповнолітніх.
11. 03.08.2018 за результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування №ЗП1428/570/АВ, яким встановлено допущення до роботи позивачем на б/в "Любов" в червні-липні 2018 року чотирьох осіб ( ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ) без укладання трудового договору, що є порушенням частини третьої статті 21, частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
12. Позивачем надано ГУ Держпраці у Запорізькій області письмові пояснення, що трудові угоди із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є цивільно-правовими договорами, у зв`язку з чим повідомлення до органів Державної фіскальної служби не подано.
13. 22.08.2018 ГУ Держпраці у Запорізькій області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 1428/570/АВ/П/ТД-ФС, якою за порушення частини третьої статті 21, частин першої, третьої статті 24 КЗпП (в частині допуску до роботи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 без укладання трудового договору) до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 446 760,00 грн.
14. Позивачем повідомлено органи Державної фіскальної служби про працевлаштування ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 тільки після проведення інспекційного відвідування.
15. В уточнюючих звітах ФОП ОСОБА_1, поданих до Державної фіскальної служби вже після проведення інспекційного відвідування та оформлення його результатів, фактично змінено статус ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з осіб, які працювали за цивільними договорами, на робітників. Ці уточнення не надавались інспекторам Держпраці.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
16. Позивач свої вимоги (до зміни підстав позову) обґрунтовувала тим, що посадовими особами відповідача під час проведення інспекційного відвідування порушено вимоги законодавства України, що регулюють порядок його проведення, оскільки підстав здійснення позапланової перевірки позивачу інспекторами праці повідомлено не було. Помилковими є висновки відповідача про наявність трудових відносин між позивачем та громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, оскільки предметом трудових угод з зазначеними особами є взяття фізичними особами на себе зобов`язання щодо надання послуг, відповідно, реалізатора, адміністратора, покоївок, оплата за які нараховуватиметься відповідно до кількості відпрацьованих годин й фактично виконаних послуг, виходячи з потреб позивача. Відповідно до положень вказаних трудових угод, вони не носять характеру трудового договору і на них не поширюється дія норм трудового законодавства. Відомості щодо зазначених осіб включені до періодичних звітів, які надані до територіальних органів Державної фіскальної служби, своєчасного нарахування та сплати сум єдиного соціального внеску на розміри нарахованих та виплачених сум заробітної плати цим особам.
17. У подальшому в уточненій позовній заяві позивачем змінено підстави звернення з позовною заявою до суду та зазначено, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 належним чином оформлені трудові відносини, на підтвердження чого надано розпорядження про прийняття їх на роботу та копії трудових книжок. Відповідачем зроблено помилкове твердження про допуск до роботи вищезазначених осіб без укладання трудового договору.
18. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ГУ Держпраці у Запорізькій області у встановленому чинним законодавством України порядку проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1, під час проведення якого встановлено, що в червні-липні 2018 року чотири особи були допущені нею до роботи без укладання трудового договору. Види робіт, які виконувались ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, свідчать про процес праці. Зазначені особи підлягали трудовому розпорядку, отримували завдання на день від керівника ФОП ОСОБА_1, а оплата праці здійснювалась за фактично відпрацьований час відповідно до табелів обліку робочого часу. Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать про наявність трудових відносин між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у зв`язку з чим на позивача правомірно накладено штрафні санкції за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у разі, якщо позивач вважала, що відповідачем порушено порядок призначення та проведення інспекційного відвідування, то вона мала право не допускати посадових осіб Держпраці до проведення інспекційного відвідування, проте таким правом не скористалася. Допуск посадових осіб ГУ Держпраці у Запорізькій області до проведення перевірки нівелює допущені процедурні порушення, а предметом розгляду адміністративної справи повинні бути результати інспекційного відвідування, а саме постанова про накладення штрафу. Трудові угоди між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 носили строковий характер, а предметом договорів був саме процес роботи - прибирання номерів та б/в "Любов", реалізація продуктів з овочевої палатки, виконання обов`язків адміністратора. У цьому випадку предметом трудових угод був саме процес. Ці особи підпадали під дію трудового розпорядку (мали встановлений вихідний, обідню перерву), а оплата праці здійснювалась відповідно до фактично відпрацьованого часу, що підтверджується наявними в матеріалах адміністративної справи відомостями нарахування заробітної плати за червень-липень 2018 року, табелями виходу на роботу за червень-липень 2018 року. Умови їх праці, зокрема в частині підлягання трудовому розпорядку, оплати праці, дотримання правил трудового розпорядку, підпорядкування керівнику, не є характерними для цивільно-правової угоди та підпадали під ознаки трудового договору. Позивачем до матеріалів адміністративної справи надано наказ №1 від 11.06.2018 про прийняття на роботу покоївки ОСОБА_3 ; №2 від 11.06.2018 про прийняття на роботу покоївки ОСОБА_6 ; №3 від 20.06.2018 про прийняття на роботу реалізатора ОСОБА_4 ; №4 від 25.07.2018 про прийняття на роботу адміністратора ОСОБА_5 . Проте суд не брав до уваги ці накази, оскільки такі на момент проведення інспекційного відвідування не надавались перевіряючим, як і не надавались на вимогу інспектора Держпраці. З тих же підстав суд не брав до уваги надані до матеріалів адміністративної справи копії трудових книжок ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Ці документи також не надавались до суду під час звернення з позовною заявою у жовтні 2018 року, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що такі були відсутні у позивача станом на момент винесення спірної постанови. Суд визнав клопотання про відкладення розгляду справи про накладення штрафу, подане представником позивача відповідачу, необґрунтованим, оскільки на підтвердження обставин, викладених у ньому, не надано відповідних доказів. Крім того, у клопотанні належним чином не було обґрунтовано і мети відкладення розгляду справи (подання додаткових доказів, заперечень, пояснень, тощо). За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач мав повноваження на розгляд справи без участі суб`єкта господарювання на підставі зібраних доказів.
20. Окрім цього, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем до ГУ Держпраці у Запорізькій області надані письмові пояснення, що трудові угоди із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є цивільно-правовими договорами, у зв`язку з чим повідомлення до органів Державної фіскальної служби не подано. Водночас позивачем підтверджено наданими відомостями про нарахування заробітної плати та табелями обліку робочого часу, що зазначені особи фактично отримували заробітну плату відповідно до відпрацьованих днів, дотримувались певного робочого графіку, трудового розпорядку. Судом враховано, що докази про прийняття цих осіб на роботу надано тільки до суду першої інстанції разом із заявою про зміну підстав позову. При цьому підстави первісного позову стосувались правомірності використання позивачем найманої праці за цивільно-правовими угодами.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
21. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що підстава, зазначена в наказі на проведення інспекційного відвідування, а саме підпункт 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі також - Порядок №295, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відсутня у Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Наданими суду доказами підтверджено дотримання позивачем вимог законодавства про працю при прийнятті на роботу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ; укладення з ними саме трудового договору; допуск їх до роботи саме після укладення трудових договорів та підписання наказів про прийняття на роботу. Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що між позивачем та зазначеними особами укладено цивільно-правові договори. Наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки 12.12.2019 прийнято Закон України "Про внесення змін в Кодекс законів про працю України", яким зменшено розмір штрафів за порушення трудового законодавства.
22. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
24. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
26. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
27. Частиною четвертою статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (тут і далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
28. У цьому випадку таким нормативно-правовим актом є Порядок № 295, до якого відсилає стаття 259 КЗпП України, що визначає порядок проведення контролю за дотриманням законодавства про працю.
29. Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
30. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у наказі №1168 "Про проведення інспекційного відвідування" від 25.07.2018 підставою проведення інспекційного відвідування зазначено підпункт 3 пункту 5 Порядку № 295.
31. Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295 інспекційне відвідування проводиться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятими за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел не заборонених законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
32. Колегія суддів зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 визнано нечинною.
33. Водночас за змістом частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
34. Оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019.
35. Як встановлено судами попередніх інстанцій, інспекційне відвідування відповідачем проведено у період, коли Порядок №295 був чинним.
36. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про відсутність підстав для проведення інспекційного відвідування.
37. Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги.
38. Пунктами 12, 16 Порядку № 295 передбачено, що вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.
39. У разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
40. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.07.2018 ГУ Держпраці у Запорізькій області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №ЗП1428/570/НД у зв`язку із ненаданням для ознайомлення завірених об`єктом відвідування копій книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, а також видано вимогу про надання документів №ЗП1428/570/НД, якою позивача у строк до 01.08.2018 зобов`язано надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, зокрема, трудові договори та/або накази про прийом на роботу на всіх працівників (трудові договори) та повідомлення про прийняття їх на роботу з відповідною відміткою Державної фіскальної служби за період з грудня 2017 року по час проведення інспекційного відвідування, інші договори з працівниками; особові картки працівників (форма-П-2), журнал ведення, обліку трудових книжок за наявності.
41. Згідно з приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
42. Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
43. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
44. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
45. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
46. Системний аналіз вищевикладених положень дає змогу дійти висновку, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Згідно з трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
47. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 24.12.2019 у справі №823/1167/16, від 05.02.2020 у справі №620/3913/18, від 06.02.2020 у справі №0840/3690/18, від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18.
48. Водночас взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України).
49. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
50. Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
51. Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
52. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Згідно з цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
53. Водночас виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
54. Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час інспекційного відвідування позивачем надано ГУ Держпраці у Запорізькій області документи, які підтверджують факт укладання протягом червня-липня 2018 року з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 саме цивільно-правових договорів у формі трудових угод, за умовами яких ці особи взяли на себе обов`язок у певний строк виконувати роботу покоївки, реалізатора, адміністратора, а позивач взяла на себе обов`язок здійснити оплату за виконану роботу у визначеній сумі. Предметом угод був саме процес роботи (прибирання номерів та б/в "Любов", реалізація продуктів з овочевої палатки, виконання обов`язків адміністратора), а не результат праці, який можна виміряти у конкретних величинах. Ці особи мали дотримуватися певного трудового розпорядку (мали встановлений вихідний, обідню перерву), а оплата праці здійснювалась відповідно до фактично відпрацьованого часу. Позивачем також надано ГУ Держпраці у Запорізькій області письмові пояснення, що трудові угоди із цими особами є цивільно-правовими договорами, у зв`язку з чим повідомлення до органів Державної фіскальної служби не подано.
55. Колегія суддів враховує, що позивач у касаційній скарзі не заперечує той факт, що між нею та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 були наявними станом на момент проведення інспекційного відвідування саме трудові відносини.
56. Колегія суддів наголошує, що згідно з положеннями частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи, зокрема, без укладення трудового договору, який повинен бути оформлений наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
57. Колегія суддів зауважує, що частину четверту статті 24 КЗпП, якою було передбачено, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи виключено на підставі Закону України від 28.12.2014 № 77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці".
58. Колегія суддів враховує, що вимогою про надання документів №ЗП1428/570/НД від 27.07.2018 зобов`язано позивача надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, зокрема, трудові договори та/або накази про прийом на роботу на всіх працівників (трудові договори) та повідомлення про прийняття на роботу їх з відміткою Державної фіскальної служби про прийняття з грудня 2017 року по теперішній час, та інші договори з працівниками; журнал ведення, обліку трудових книжок за наявності.
59. Однак, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач при проведенні інспекційного відвідування не надав накази (розпорядження) про прийняття цих осіб на роботу, як і не надав їх трудових книжок із записами про прийняття на роботу; ці документи не були наданими відповідачу до прийняття ним оскаржуваного рішення, а тому відповідач приймав рішення тільки на підставі наданих йому позивачем документів та пояснень, якими підтверджено укладання позивачем з цими особами саме цивільно-правових угод. Докази про прийняття цих осіб на роботу надано тільки до суду першої інстанції разом із заявою про зміну підстав позову.
60. Колегія суддів також враховує, що позивачем повідомлено органи Державної фіскальної служби про працевлаштування ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 тільки після проведення інспекційного відвідування.
61. Уточнюючі звіти ФОП ОСОБА_1, в яких фактично змінено статус ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з осіб, які працювали за цивільними договорами, на робітників, подані до органів Державної фіскальної служби також вже після проведення інспекційного відвідування та оформлення його результатів та не надавались інспекторам Держпраці, у зв`язку з чим не могли бути враховані відповідачем під час прийняття спірного рішення.
62. Водночас, як встановлено судами, первісні підстави позову стосувались правомірності використання позивачем найманої праці цих осіб саме за цивільно-правовими угодами. У подальшому позивачем було змінено підстави звернення з позовною заявою до суду та зазначено, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 були належним чином оформлені трудові відносини, на підтвердження чого надано накази (розпорядження) про прийняття на роботу та копії трудових книжок.
63. Зважаючи на наведене, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що угоди, укладені позивачем з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій, однак позивач фактично допустила цих осіб до виконання роботи без укладення з ними трудового договору у встановленому Законом порядку (позивачем ні під час проведення інспекційного відвідування, ні станом на момент прийняття відповідачем оскаржуваної постанови не надано останньому накази або ж розпорядження про допуск цих осіб до роботи згідно з положеннями частини третьої статті 24 КЗпП України, попри зазначення у вимозі відповідача про необхідність надання таких. Натомість позивачем надано відповідачу письмові пояснення, в яких зазначено, що трудові угоди із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є цивільно-правовими договорами, у зв`язку з чим повідомлення до органів Державної фіскальної служби не подано).
64. Щодо доводів позивача про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки 12.12.2019 прийнято Закон України "Про внесення змін в Кодекс законів про працю України", яким зменшено розмір штрафів за порушення трудового законодавства, колегія суддів зазначає наступне.
65. 12.12.2019 Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до Кодексу Законів про працю України" № 378-ІХ (далі також - Закон № 378-ІХ), яким абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України замінено двома новими абзацами, а саме: "Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
66. Зважаючи на викладене, Законом № 378-ІХ пом`якшено відповідальність фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої-третьої груп.
67. Судами встановлено, що оскаржувана позивачем постанова прийнята відповідачем 22.08.2018 року на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП, в редакції, чинній на час прийняття цієї постанови, тобто до прийняття та набрання чинності Законом №378-IX. На час ухвалення рішення судами першої та апеляційної інстанцій у справі ці зміни в статтю 265 КЗпП також ще не були внесені.
68. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
69. Конституційний Суд України у Рішенні у справі № 1-7/99 від 09.02.1999 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується лише людини і громадянина (фізичної особи).
70. Оскільки на час притягнення до відповідальності за статтею 265 КЗпП України ОСОБА_1 мала статус фізичної особи-підприємця, до неї застосовано санкції у вигляді штрафу як до суб`єкта підприємницької діяльності - ФОП, отже колегія суддів дійшла висновку, що до ФОП ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не може застосовуватись положення статті 58 Конституції України щодо пом`якшення відповідальності.
71. Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою судів попередніх інстанцій щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду. Водночас за приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
72. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
73. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
74. Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
75. На підставі викладеного Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
76. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд