ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/1099/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
представників учасників справи:
позивача - адвоката Буняка Ю.І., адвоката Поліщука С.В.,
відповідача - адвоката Сича Є.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Київської області
(суддя Черногуз А.Ф.)
від 11.08.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий -Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.)
від 01.02.2021
у справі за позовом ОСОБА_1
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Борщагівський"
про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів членів кооперативу та скасування запису про державну реєстрацію змін установчих документів кооперативу.
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У квітні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Борщагівський" (надалі - СВК "Борщагівський", відповідач) про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів членів кооперативу від 10.06.2020, що оформлені протоколом №10/06 від 10.06.2019, та скасування запису про державну реєстрацію змін установчих документів кооперативу.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача на управління кооперативом внаслідок неповідомлення його про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів, а також порушенням його майнових прав внаслідок прийняття рішення про перерозподіл часток членів кооперативу у пайовому фонді, зменшення частки позивача (з 35% до 25% пайового фонду) та затвердження нової редакції статуту з визначенням пайових внесків членів кооперативу у розмірі 12 750 000,00 грн. Окрім того, позивач наполягав, що рішення щодо нездійснення позивачем трудової участі в діяльності кооперативу (пункт 3 порядку денного) є необґрунтованим та незаконним, оскільки не було враховано, що завдяки позивачу кооператив у 2007 році отримав кредит, який був використаний в тому числі на будівництво офісних приміщень адміністративного корпусу.
1.3. Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи, що:
1) повідомлення про скликання чергових загальних зборів членів кооперативу на 10.06.2019 з порядком денним було надіслано позивачу 15.05.2019 цінним листом з описом на адресу, що зазначена в ЄДР, позивач не повідомляв відповідача про зміну свого місця проживання;
2) позивач з визначеного у статуті майнового паю у розмірі 17 850 000,00 грн фактично вніс до пайового фонду 10 795 080,32 грн;
3) рішення змінити мінімально обов`язковий внесок було прийнято, оскільки реально внесений пай всіма членами кооперативу був значно меншим, ніж відображений в статуті;
4) права позивача не порушені, оскільки розмір паю залежить від фактичного внеску до пайового фонду, і кожен член кооперативу має один голос не залежно від суми паю;
5) у заяві від 02.03.2020 про продаж паю, надісланому одному з членів кооперативу, позивач підтвердив, що його пайовий внесок до пайового фонду становить 10 795 080, 32 грн;
6) у 2018 році позивач не здійснював жодної трудової діяльності, і отримання з його допомогою у 2007 році кооперативом кредиту жодним чином не спростовує цей факт;
7) 24.12.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про виконання рішення загальних зборів членів СВК "Борщагівський".
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Відповідно до пунктів 1.1, 8.1, 8.2, 13.2 -13.4 статуту СВП "Борщагівський" в редакції від 29.07.2013 (надалі - статут від 29.07.2013):
- кооператив створений його засновниками на добровільних засадах у відповідності з чинним законодавством на підставі рішення установчих зборів засновників (протокол №1 від 17.10.2000 року);
- засновниками та членами кооперативу є: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ;
- за рахунок паїв засновників формується пайовий фонд кооперативу, який становить 51 000 000,00 (п`ятдесят один мільйон) гривень;
- розмір пайових внесків кооперативу : ОСОБА_2 - 20 400 000,00 грн, що становить 40% пайового фонду кооперативу; ОСОБА_1 - 17 850 000,00 грн, що становить 35% пайового фонду кооперативу; ОСОБА_3 - 7 650 000,00 грн, що становить 15% пайового фонду кооперативу; ОСОБА_4 - 5 100 000,00 грн, що становить 10% пайового фонду кооперативу;
- членів кооперативу необхідно повідомити про скликання проведення загальних зборів не пізніше ніж за 10 (десять) днів до їх проведення;
- загальні збори правомочні приймати рішення, якщо на них присутні більше половини членів кооперативу, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожен член кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі;
- рішення загальних зборів приймається відкритим або таємним голосуванням простою більшістю голосів, за винятком питань, пов`язаних із внесенням змін та доповнень до статуту та питань щодо реорганізації або ліквідації кооперативу. Рішення по цих питаннях приймаються ѕ від присутніх на загальних зборах.
2.2. 15.05.2019 відповідач надіслав повідомлення про скликання чергових загальних зборів на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), що зазначена у статуті кооперативу та одночасно є адресою місяця реєстрації позивача.
2.3. Факт надсилання підтверджується копією опису вкладення №0812900182818 від 15.05.2019, копією накладної №0812900182818 від 15.05.2019 та копією фіскального чека №215600426655 від 15.05.2019 на суму 42,20 грн.
2.4. ОСОБА_1 не отримав вказану кореспонденцію та остання повернулась на адресу відправника з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
2.5. Позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував об`єктивну неможливість отримання кореспонденції за місцем реєстрації.
2.6. 10.06.2019 було проведено чергові загальні збори членів СВП "Борщагівський", на яких були присутні 3 (три) члени кооперативу та прийняті рішення, що оформлені протоколом №10/06, зокрема:
вирішено визнати, що одним із головних напрямків діяльності кооперативу в 2018 році було надання в оренду власних складських приміщень. Підтвердити, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 брали активну трудову участь у діяльності кооперативу, на відміну від ОСОБА_1, який трудової участі в діяльності кооперативу не брав (питання 3 порядку денного);
встановлено мінімальний обов`язковий пайовий внесок у сумі 12 750 000,00 грн (питання 9 порядку денного);
вирішено затвердити нову редакцію статуту кооперативу, в якому зафіксувати нове співвідношення паїв членів кооперативу, зокрема, замість зазначення вартості фактично внесеного паю, вказано розмір мінімального пайового внеску кожного члена кооперативу складає 12 750 000,00 грн (питання 12 порядку денного).
2.7. 11.06.2019 проведено державну реєстрацію нової редакції статуту кооперативу за наслідками проведених загальних зборів кооперативу 10.06.2019.
2.8. Позивачем не надано доказів, які підтверджують факт внесення позивачем у пайовий фонд кооперативу зазначеної суми (17850000,00 грн), як в грошовому еквіваленті, так і шляхом внесення майна.
2.9. Відповідно до довідки відповідача №27/05-01 від 27.05.2020 фактично сформований розмір пайового внеску ОСОБА_1 станом на 27.05.2020 становить 10 795 080,32 грн.
2.10. У заяві б/н від 02.03.2020 про продаж паю, позивач зазначив, що його внесок до пайового фонду СВК "Борщагівський" становить 10 795 080,32 грн.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Господарський суд Київської області рішенням від 11.08.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021, в позові відмовив повністю.
3.2. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись статтями 55, 94 167 Господарського кодексу України, статтями 83, 85, 86, 163, 164, 165 Цивільного кодексу України, статтями 2, 15 Закону України "Про кооперацію" від 10 липня 2003 року N 1087-IV, виходив з того, що:
- позивач був належним чином повідомлений про скликання та порядок денний вказаних чергових загальних зборів;
- позивач не довів факт внесення ним пайового внеску у розмірі 17 850 000,00 грн, а власною заявою від 02.03.2020 він визнав, що розмір фактичного здійсненого внеску до пайового фонду СВК "Борщагівський" становить 10 795 080,32 грн;
- загальні збори кооперативу були правомочними вирішувати відповідні питання, оскільки в них брали участь 3 з 4 членів сільськогосподарського кооперативу;
- прийняті на загальних зборах рішення не порушують положень діючої на той момент редакції статуту та норм законодавства, а також права та законні інтереси позивача;
- укладення договору процентної позики №01/08 від 21.07.2007, де позивач виступав посадовою особою на стороні позикодавця (як працівник), а відповідач - позичальником, не може мати ознак трудової участі позивача у СВК "Борщагівський".
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
4.1. 12.03.2021 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на судові рішення, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 зазначає, що судами неправильно застосовано норми права (частину 2 статті 21 Закону України "Про кооперацію", частину 2 статті 165 Цивільного кодексу України) і висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах ввідсутній.
4.3. Позивач мотивував касаційну скаргу так:
4.3.1. суди неправильно застосували абзац 1 частини 2 статті 165 Цивільного кодексу України, що встановлює порядок та строк внесення членом виробничого кооперативу пайового внеску при створенні та реєстрації кооперативу;
4.3.2. суди помилкового не застосували норми абзацу 2 частини 2 статті 165 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 21 Закону України "Про кооперацію". На переконання позивача, визначений та зафіксований у статуті розмір паю у пайовому фонді (17 850 000,00 грн, що становить 35 %), відповідає фактичному внеску до пайового фонду, і у відповідача не було права зменшувати як вартість його паю (з 17 850 000,00 грн на 12 750 000,00 грн), так і розмір частки (з 35 % на 25 %), зважаючи на те, що загальний розмір пайового фонду не змінився (51 000 000,00 грн).
4.4. Крім того, скаржник визначає підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та вважає, що суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19, та порушили норми статті 79, частину 8 статті 80, пункт 3 частини 1 статті 177, частини 1, 5 статті 236, частину 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України.
4.5. 23.04.2021 До Верховного Суду від СВК "Борщагівський" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому з посиланням на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм права просить залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
4.6. Відповідач, заперечуючи проти скарги, наполягає, що позивач не довів здійснення ним внеску у розмірі 17 850 000,00 грн, що визначений у статуті, тому загальні збори, як вищий орган управління кооперативу, мали повноваження на зміну мінімального розміру паю, перерозподіл часток у пайовому фонді відповідно до фактичних внесків кожного з членів кооперативу, оскільки три члени кооперативу фактично не виконали обов`язок щодо внесення пайових внесків у мінімальному розмірі (17 000 000,00 грн), а відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про кооперацію" та пункту 13.2 статуту від 05.08.2013 саме до компетенції цього органу відноситься визначення видів і розмірів фондів кооперативу, зокрема, й пайового фонду та порядку його формування.
Позиція Верховного Суду
5.1. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
5.2. У статті 2 Закону України "Про кооперацію" пайовий фонд визначається як фонд, що формується з пайових внесків членів кооперативу і є одним із джерел формування майна кооперативу, розмір якого може змінюватися.
5.3. Згідно з частиною 2 статті 20 цього Закону пайовий фонд - майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу.
5.4. Відповідно до вимог чинного законодавства порядок та умови встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу врегульовано наступним чином:
5.5. Частинами 1 та 2 статті 21 Закону України "Про кооперацію" унормовано, що пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі.
Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.
5.6. Згідно з частиною 5 статті 100 Господарського кодексу України розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються в рівних частинах та/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності. Аналогічна норма була закріплена у частині 4 статті 21 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" 17 липня 1997 року N 469/97-ВР в редакції, що діяла на момент створення СВК "Борщагівський" (17.10.2000).
5.7. Відповідно до частини 2 статті 165 Цивільного кодексу України член виробничого кооперативу зобов`язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, а частину, що залишилася, - протягом року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк не встановлений статутом кооперативу.
Порядок внесення пайових внесків членами виробничого кооперативу встановлюється статутом кооперативу і законом.
5.8. Статут кооперативу повинен містити умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов`язань щодо їх сплати (стаття 8 Закону України "Про кооперацію").
5.9. Аналіз відповідних положень у їх системному зв`язку дає Верховному Суду підстави для висновку, що визначення порядку, строків та розмірів сплати пайових внесків засновниками кооперативу як при його створенні, так і вступі нових членів, має встановлюватися статутом кооперативу. При цьому, у статуті може встановлюватися розмір пайового внеску, який формується як за рахунок сплати разового внеску, так і часток протягом певного періоду. Визначення відповідних положень є виключною компетенцією загальних зборів.
5.10. У статуті СВК "Борщагівський" від 29.11.2013 члени кооперативу погодили розміри пайових внесків та відповідно частки кожного члена кооперативу у загальному пайовому фонді, а також визначили, що розмір мінімального обов`язкового внеску складає суму 17 000 000,00 грн. Проти не встановили строки внесення відповідних внесків.
5.11. Зважаючи на те, що пайовий фонд кооперативу формується за рахунок паїв членів кооперативу (які здійснюються шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки, і є персоніфікованими), і розмір паю кожного члена кооперативу, як і його частки, залежить від фактичного його внеску до пайового фонду, Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника касаційної скарги, що саме по собі зазначення у статуті розміру пайового внеску у сумі 17 850 000,00 грн є достатнім підтвердженням та доказом здійснення ним внеску в обумовленому розмірі, тому відхиляє його посилання на неправильне застосування судами положень частини 2 статті 21 Закону України "Про кооперацію".
5.12. Такі обставини (фактичне внесення) підлягають доведенню у загальному порядку, якщо між сторонами виник спір. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.13. Суди встановили, що позивач не надав жодних доказів внесення пайового внеску у повному обсязі, що обумовлений в статуті, а фактичний розмір його внеску, що був здійснений, становить 10 795 080,32 грн, що підтверджується довідкою відповідача №27/05-01 від 27.05.2020 та заявою позивача б/н від 02.03.2020 про продаж паю.
5.14. Твердження скаржника щодо порушення норм статті 79 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, Верховний Суд відхиляє, оскільки позивач, на відміну від відповідача, не надав жодних доказів (окрім статуту, в якому зафіксований відповідний розмір) на підтвердження факту внесення пайового внеску у повному обсязі.
5.15. Окрім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 цієї статті питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Натомість, згідно з частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.16. Підсумовуючи вищевикладене та враховуючи, зокрема, що:
1) позивач був повідомлений про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів у порядку, визначеному статутом, що не оскаржується у касаційному порядку;
2) позивач не довів фактичну сплату пайового внеску у розмірі 17 850 000,00 грн, що визначений у статуті від 29.07.2013,
3) визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв є компетенцією загальних зборів членів кооперативу (стаття 15 Закону України "Про кооперацію"),
4) у новій редакції статуту, що затверджена оскаржуваним рішенням загальних зборів, розмір пайових внесків до кооперативу встановлений у рівних частинах для всіх членів кооперативу, що відповідає частині 5 статті 100 Господарського кодексу України;
5) зміна розміру обов`язкового внеску кожного члена, зменшення розміру пайового внеску позивача до 12 750 000,00 грн, що має наслідком перерозподіл частки у пайовому фонді (з 35% до 25 %), не є порушенням прав позивача, оскільки частка у пайовому фонді кожного члена сільськогосподарського кооперативу формується за рахунок його паю лише у разі його внесення, а позивач не виконав зобов`язання щодо внесення при вступі (створенні) до сільськогосподарського виробничого кооперативу визначеної в статуті суми, що й стало підставою для прийняття відповідного рішення загальними зборами членів кооперативу;
6) визначений у статуті від 10.06.2019 новий розмір не є меншим за фактично внесений (позивач вніс 10 795 080,32 грн, що становить 21 % пайового фонду);
7) визначений розмір пайового внеску не впливає на права позивача щодо управління кооперативом, оскільки кожний член кооперативу має один голос, незалежно від розміру пайового внеску, а майнові права позивача (отримання доходу, пропорційно частці) з огляду на встановлені обставини були обмежені законно та обґрунтовані,
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржувані рішення загальних зборів та порядок прийняття такого рішення не порушують вимоги чинного законодавства, статуту, а також права та охоронювані законом інтереси позивача.
5.17. Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права і не спростований доводами касаційної скарги.
5.18. Аргументи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положення абзацу 1 частини 2 статті 165 Цивільного кодексу України, яке стосується порядку сплати пайових внесків лише при державній реєстрації кооперативу, проте на час вступу позивача вже пройшло 6 років після реєстрації кооперативу, Верховний Суд відхиляє, оскільки, по-перше: в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували набуття позивачем членства кооперативу у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про кооперацію" та розділом 5 статуту від 29.07.2013; по-друге: статутом кооперативу не встановлений строк внесення пайових внесків членами як при створенні (державній реєстрації), так і при вступі нових членів, тому відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України норма, що закріплена у частині 2 статті 165 цього Кодексу та регулює строк пайового внеску після державної реєстрації кооперативу, може застосовуватися також і до відносин, що виникають при вступі до кооперативу нових членів.
5.19. Доводи стосовного того, що статут кооперативу не визначає можливість та механізм зменшення номінального розміру пайового внеску без його фактичної зміни (повернення частини коштів/майна, чого не мало місця щодо позивача), Верховний Суд також відхиляє, оскільки загальні збори мають право приймати рішення щодо визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв, що прямо зазначено у статті 15 Закону України "Про кооперацію". Відсутність у статуті прямо обумовленого механізму та порядку зменшення пайового внеску та перерозподілу часток у разі порушення зобов`язань щодо сплати внесків, не виключає право вищого органу управління сільськогосподарського кооперативу прийняти таке рішення та внести зміни до статуту.
5.20. Щодо аргументів скаржника стосовно порушення судами норм статті 79 Господарського процесуального кодексу та неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19, у розрізі того, що у новій редакції ГПК України було змінено статтю 79 ГПК України, і стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, а також порушення норм частини 8 статті 80, пункту 3 частини 1 статті 177, частини 1, 5 статті 236, частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, то суд касаційної інстанції виходить з того.
5.21. При касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.
5.22. При цьому, така підстава як "суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду" стосується лише норм матеріального права (неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню).
5.23. Натомість, здійснення судом процесуальних дій всупереч приписам процесуального закону (порушення норм процесуального права), якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України), може бути підставою касаційного оскарження лише у разі, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України. Відповідна підстава передбачена у пункті 4 частині 1 статті 287 цього Кодексу, що скаржником у касаційній скарзі не визначалась.
5.24. У справі № 910/16505/19, на яку посилається скаржник, Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову і визнав, що судом було дотримано норми процесуального права, зокрема статті 136-137 Господарського процесуального кодексу України, так і статті 74, 76-79, 86 щодо дослідження доказів як окремо так і у їх сукупності, оцінюючи їх вірогідність і взаємний зв`язок.
5.25. У справі, що переглядається, суди розглядали спір по суті, встановили фактичні обставини, оцінивши надані сторонами докази, та відповідно дійшли висновків щодо заявлених вимог.
5.26. Таким чином, спірні правовідносини у № 910/16505/19 та у справі, що розглядається, є очевидно неподібними, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України є підставою для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою у цій частині.
5.27. Аргументи щодо порушення судами норм частини 8 статті 80, пункту 3 частини 1 статті 177, частин 1, 5 статті 236, частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не бере до уваги, оскільки, зазначаючи про такі порушення, скаржник не визначив підстави касаційного оскарження відповідно до частини 2 статті 287 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.