ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/2452/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В. М.,
представників учасників справи:
позивача - Нестеренка С.О.,
відповідача - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Рябініної Світлани Василівни
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 (головуючий суддя - Гребенюк Н.В., судді: Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.) та рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 (суддя Буракова А. М.)
у справі №922/2452/20
за позовом фізичної особи - підприємця Рябініної Світлани Василівни
до Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій"
про стягнення 46133,96 грн та розірвання договору,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.05.2021 №29.3-02/1111 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку з перебуванням судді Кролевець О.А. у відпустці, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/2452/20, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 У серпні 2020 року фізична особа - підприємець Рябініна Світлана Василівна (далі - ФОП Рябініна С.В.) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (далі також - ХПАС) про стягнення з відповідача на користь позивачки 46133,96 грн, з яких: 44756,53 грн сума основної заборгованості; 1153,38 грн пені за період з 17.04.2020 по 04.08.2020; 224,05 грн інфляційних втрат за період з 17.04.2020 по 04.08.2020. Також позивачка просила розірвати укладений між сторонами договір про продаж квитків від 21.12.2017 №57/17.
1.2. В обґрунтування своїх позовних вимог ФОП Рябініна С.В. посилалась на невиконання відповідачем умов договору №57/17 щодо повної та своєчасної оплати заборгованості від реалізації квитків внаслідок здійснення позивачем пасажирських перевезень.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 27.11.2017 між Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (замовник) та ФОП Рябініною С.В. (перевізник) укладено договір №68 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Згідно з пунктом 1.1 зазначеного договору замовник надає перевізникові право на перевезення пасажирів на міжміському автобусному маршруті загального користування №1485 Печеніги - Харків (АС-6 "Заводська"), а перевізник зобов`язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених договором. Відповідно до пункту 2.4.7 зазначеного договору перевізник зобов`язаний забезпечувати відправлення чи прибуття автобусів приміського (міського) автобусного маршруту загального користування тільки з автостанцій та із зупинок, передбачених паспортом приміського (міжміського) автобусного маршруту. Згідно з пунктом 6.1 вищезазначеного договору цей договір діє з 29.12.2017 до 28.12.2022 включно і подовженню не підлягає.
2.2. 27.11.2017 між Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (замовник) та ФОП Рябініною С.В. (перевізник) укладено договір №70 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Згідно пунктом 1.1 зазначеного договору замовник надає перевізникові право на перевезення пасажирів на міжміському автобусному маршруті загального користування Артемівка - Харків (АС-6 "Заводська"), Мартове - Харків (АС-6 "Заводська"), Печеніги - Харків (АС-6 "Заводська") через П`ятницьке, Новий Бурлук - Харків (АС-6 "Заводська"), з заїздом у Приморське, а перевізник зобов`язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених договором. Відповідно до пункту 2.4.7 зазначеного договору перевізник зобов`язаний забезпечувати відправлення чи прибуття автобусів приміського (міського) автобусного маршруту загального користування тільки з автостанцій та із зупинок, передбачених паспортом приміського (міжміського) автобусного маршруту. Згідно з пунктом 6.1 зазначеного договору цей договір діє з 29.12.2017 до 28.12.2022 включно і подовженню не підлягає.
2.3. 16.03.2018 між Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (замовник) та ФОП Рябініною С.В. (перевізник) укладено договір №88 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Згідно з пунктом 1.1 зазначеного договору замовник надає перевізникові право на перевезення пасажирів на міжміському автобусному маршруті загального користування Сахновщина (АС) - Харків (АС-1) через Кегичівку, а перевізник зобов`язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених договором. Відповідно до пункту 2.4.7 зазначеного договору перевізник зобов`язаний забезпечувати відправлення чи прибуття автобусів приміського (міського) автобусного маршруту загального користування тільки з автостанцій та із зупинок, передбачених паспортом приміського (міжміського) автобусного маршруту. Згідно з пунктом 6.1 зазначеного договору цей договір діє з 17.03.2018 до 16.03.2023 включно і подовженню не підлягає.
2.4. Згідно з пунктом 1.8.4 статуту ХПАС до складу Товариства (без права юридичної особи) входять відокремлені виробничі структурні підрозділи (автостанції, касові та касово-диспетчерські пункти), розташовані в м. Харкові та Харківській області та інші об`єкти, що йому належать.
2.5. 21.12.2017 між ФОП Рябініна С.В. (перевізник) та ХПАС було укладено договір №57/17 про продаж квитків і надання послуг на автостанціях (далі - договір №57/17).
2.6. Згідно з пунктом 1.1 договору №57/17, предметом договору є надання послуг і виконання робіт, пов`язаних з відправленням і прибуттям автобусів та пасажирів автобусних маршрутів згідно з затвердженими розкладами руху на автостанціях м.Харкова та Харківської області, які входять до складу ХПАС. ХПАС надає перевізникові послуги, пов`язані з відправленням і прибуттям автобусів та пасажирів тих маршрутів, які згідно з дозволами органу державного управління на автомобільному транспорті закріпленні за перевізником.
2.7. Пунктом 4.1 договору №57/17 передбачено, що виручка від реалізації квитків згідно з касовими відомостями без урахування страхового збору розподіляється у співвідношенні: винагорода ХПАС - 10% (в тому числі ПДВ), перевізнику - 90%.
2.8. Згідно з пунктом 4.2 договору №57/17 виручка від реалізації багажних квитків касами автостанцій розподіляється у співвідношенні: Підприємству автобусних станцій - 50% (в тому числі ПДВ), перевізнику - 50%.
2.9. У відповідності до пункту 4.3 договору №57/17 розрахунки ХПАС з перевізником проводяться плановими платежами на поточний рахунок перевізника, зазначений у розділі 12, кожні 5 діб, а кінцевий розрахунок не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним по реєстру відомостей реалізації квитків за вирахуванням винагороди ХПАС, зазначеної у пунктах 4.1 та 4.2.
2.10. Виконання робіт оформлюється актом виконаних робіт, який підписується сторонами до 10 числа місяця наступного за звітним, і є підставою для розрахунків (пункт 4.5 договору №57/17).
2.11. Відповідно до пункту 5.1 договору №57/17 ХПАС і перевізник за невиконання зобов`язань, передбачених цим договором, несуть матеріальну відповідальність у вигляді штрафів.
2.12. Згідно з пунктом 5.1.2.1 договору №57/17 перевізник сплачує ХПАС штрафи за неподачу автобуса в начальний пункт маршруту (зрив рейсу), початок руху автобуса за маршрутом не з автостанції та за незаїзд транзитного автобуса згідно з затвердженим розкладом руху на автостанцію без поважних причин - у розмірі 50 грн за кожний випадок.
2.13. У відповідності до пункту 5.2. договору №57/17 підставою для матеріальної відповідальності ХПАС і перевізника є претензії, до яких додаються акти, що оформлюються згідно з матеріалами перевірок посадових осіб, відомостями касового продажу квитків, даними диспетчерських журналів, записами у дорожній документації, завіреними підписами відповідальних осіб. Суми штрафів визначаються на підставі цього договору згідно з претензіями, виставленими не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
2.14. Згідно з пунктом 5.3 договору №57/17 у разі незгоди з виставленим ХПАС або перевізником штрафом винна сторона у 10-тиденний термін після надходження претензії в письмовій формі повинна повідомити іншу сторону з обґрунтованістю причин незгоди. При відсутності обґрунтованої письмової відповіді ХПАС стягує з перевізника штрафи або відшкодовує перевізнику штрафи згідно з виставленою претензією.
2.15. Відповідно до пункту 5.4 договору №57/17 на суму виставлених стороною штрафних санкцій зменшуються або збільшуються платежі, передбачені пунктом 4.1 договору. У разі, якщо суми штрафів перевищують суму платежу, перевізник сплачує суму штрафів на розрахунковий рахунок або в касу ХПАС.
2.16. Розділом 11 договору №57/17 передбачено, що термін дії договору встановлюється з 29.12.2017 до 28.12.2022. При отриманні перевізником дозволу або укладенні перевізником договору з замовником перевезень, термін дія якого перевищує термін дії договору, останній автоматично продовжується на передбачений дозволом або договором строк. Договір може бути розірваний достроково чи змінений за погодженням сторін. Сторона, яка є ініціатором розірвання договору письмово попереджає іншу сторону про своє рішення не пізніше ніж за 30 діб.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Господарський суд Харківської області рішенням від 05.10.2020 у справі №922/2452/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021, в задоволенні позову відмовив.
3.2. Мотивуючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з недоведеності матеріалами справи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №57/17 в частині наявності спірної заборгованості, у зв`язку з чим також дійшли висновку про відсутність підстав для розірвання цього договору.
3.3. Такого висновку суди попередніх інстанцій дійшли врахувавши, зокрема, обставини запровадження Кабінетом Міністрів України на території України карантинних заходів, внаслідок чого діяльність позивачки як перевізника та відповідача як автостанції у період з 12.03.2020 по 22.05.2020 була призупинена.
3.4. Окрім цього, судами було також враховано обставини нарахування відповідачем відповідних сум штрафних санкцій, внаслідок допущених позивачкою випадків порушення умов договору №57/17 щодо неподачі автобусів в начальний пункт маршруту та незаїздів на транзитні автостанції.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1. 03.02.2021 ФОП Рябініна С.В. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 у справі №922/2452/20, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.2. Підставою касаційного оскарження рішень суду першої та апеляційної інстанцій у цій справі скаржниця вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме: неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах №913/785/17, №914/2173/19, №918/289/19, №915/531/17 щодо застосування статей 13, 14, 76, 86, 166 ГПК України та статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", та у постановах від 13.02.2018 у справі №925/1074/17, від 28.05.2019 у справі №910/9234/18, від 18.09.2019 у справі №916/1921/17, від 24.10.2019 у справі №905/799/18 щодо застосування статей 626, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
4.3. Також скаржниця викладає обставини справи та перелік правових норм (зокрема і процесуальних), які, на думку заявниці касаційної скарги, неправильно застосовані/порушені господарськими судами при прийнятті оскаржених судових рішень, посилаючись при цьому на випадок, передбачений пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України з подальшим посиланням на наявність підстав для скасування судових рішень, передбачених пунктами 1 і 4 частини третьої статті 310 цього Кодексу.
4.4. На думку скаржниці, суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, оскільки врахували надані відповідачем докази щодо нарахування позивачці штрафних санкцій за період, у тому числі після звернення останньої до суду з позовом, предметом якого є порушення саме відповідачем умов договору №57/17, позаяк зустрічного позову у справі відповідачем не подавалось.
4.5. Скаржниця зазначає про порушення судами норм процесуального права щодо оцінки доказів з огляду на прийняття обставин наявності форс-мажору, які не підтверджені належними засобами доказування.
4.6. На переконання скаржниці суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили її доводи щодо істотного порушення відповідачем умов договору №57/17, зазначивши про випадки невиїзду за передбаченим договірними зобов`язаннями маршрутом. Проте, порушення відповідачем істотних умов договору №57/17 щодо виплат за цим договором отриманих коштів з продажу квитків, передувало таким невиїздам перевізника.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
5.2. Відповідач стверджує про недоведеність позивачкою як істотного порушення відповідачем умов договору №57/17, так і взагалі наявності заборгованості відповідача на час вирішення спору у вигляді не отриманого позивачкою доходу за триваючим договором за п`ять днів роботи, тобто 1/6 частини місяця.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
6.2. Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо (аналогічна права позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 03.11.2020 у справі № 920/611/19).
Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості
6.3. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).
6.4. За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
6.5. Згідно із статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
6.6. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
6.7. Статтями 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
6.8. Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
6.9. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
6.10. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина друга статті 193 ГК України).
6.11. За вимогами статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
6.12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 4.3 договору №57/17 розрахунки ХПАС з перевізником проводяться плановими платежами на поточний рахунок перевізника, зазначений у розділі 12, кожні 5 діб, а кінцевий розрахунок не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним по реєстру відомостей реалізації квитків за вирахуванням винагороди ХПАС, зазначеної у пунктах 4.1 та 4.2 договору №57/17.
6.13. Звертаючись із даним позовом, позивачка зазначила, що відповідно до пункту 4.3 договору №57/17 відповідач на її користь в строк не пізніше 16.03.2020 повинен був сплатити 44756,53 грн за надані позивачкою послуги.
6.14. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього (частина четверта статті 165 ГК України).
6.15. Судами не дано оцінки тому, що відзив на позовну заяву не містить вказівки на незгоду відповідача з доводами позивача щодо наявності станом на 16.03.2020 у ХПАС заборгованості перед позивачем у спірній сумі.
6.16. Також судами помилково залишено поза увагою, що відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що станом на 31.03.2020 ХПАС мало заборгованість перед ФОП Рябініною С.В. у розмірі 52932,76 грн, чому у порушення процесуального закону судами також не дано будь-якої оцінки.
6.17. Водночас, як у відзиві на позовну заяву так і у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що з 18.03.2020 на всій території України було припинено регулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні у зв`язку із запровадженням протиепідемічних заходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами). Наказом ХПАС від 17.03.2020 №33 зупинено діяльність підприємства з 18.03.2020 на період карантину. У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 було послаблено карантинні обмеження, зокрема з 23.05.2020 дозволено поновити регулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні. Наказом ХПАС від 22.05.2020 №38 "Про початок роботи автостанцій Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" було відновлено роботу автостанцій ХПАС з 23.05.2020. Отже, з 18.03.2020 по 23.05.2020 ХПАС не здійснювало господарську діяльність у зв`язку з карантинними обмеженнями, введеними на території України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (зі змінами).
6.18. З огляду, в тому числі, на зазначені доводи відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що посилання позивачки на порушення відповідачем умов договору №57/17 щодо перерахування виручки за кінцевим розрахунком по договору не знайшло свого підтвердження, оскільки: (1) згідно пункту 6.2 договору №57/17 сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за цим договором, якщо воно стало наслідком непереборної сили; (2) діяльність позивачки також була зупинена на час дії карантину до 23.05.2020, (3) з 19.05.2020 ХПАС ФОП Рябініній С.В. розпочало частково здійснювати оплату за реалізацію квитків за березень 2020 року, (4) з 23.05.2020 перевізник - ФОП Рябініна С.В. частково здійснювала перевезення з автостанцій, а з 11.06.2020 взагалі перестала здійснювати перевезення, що підтверджується відомостями касового продажу квитків за травень та червень 2020 року і стало підставою для нарахування позивачці штрафних санкцій на загальну суму 43800,00 грн.
6.19. Колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що висновок про те, що відповідач звільняється від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за цим договором, оскільки воно стало наслідком непереборної сили, судами зроблено без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", викладених в постановах Верховного Суду у справах №№913/785/17, 918/289/19, 915/531/17, з огляду на таке.
6.20. Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
6.21. Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається із матеріалів справи, відповідно до пункту 6.1 (судом помилково вказано пункт 6.2) договору №57/17 сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за цим договором, якщо воно стало наслідком непереборної сили, а саме: стихійного лиха (злива, град, гроза, землетрус, ожеледь, туман), страйку, війни, актів органів державної влади - якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання цього договору. При цьому термін виконання зобов`язань за цим договором переноситься на час, протягом якого діяли вказані в цьому пункті обставини.
6.22. При цьому, згідно із пунктом 6.2 договору №57/17 (який суди залишили поза увагою) перелік форс-мажорних обставин, які вказані в пункті 6.1, не є вичерпним. Усі обставини повинні підтверджуватися регіональним відділенням Торгово-промислової палати або іншими уповноваженими органами.
6.23. Приписами частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" обставини непереборної сили визначено як форс-мажорні обставини, що є надзвичайними та невідворотними обставинами, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Перелік обставин, які можуть вважатися форс-мажорними, визначено частиною другою статті 14-1 цього Закону, однак, такий перелік не є вичерпним.
6.24. Так, відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
6.25. В постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 зроблено висновок про те, що:
- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
6.26. Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду та умов договору, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України.
6.27. Судами не враховано наведені висновки Верховного Суду та не досліджено зміст пункту 6.2 договору №57/17 щодо підтвердження форс-мажорних обставин сертифікатом Торгово-промислової палати України.
6.28. Водночас, в оскаржуваних судових рішеннях відсутні висновки судів про те, що наведені відповідачем форс-мажорні обставини об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, які, за доводами позивачки, виникли до припинення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом у приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні у зв`язку із запровадженням протиепідемічних заходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19".
6.29. Окрім цього, посилаючись на пункт 6.1 договору №57/17, яким врегульована звільнення саме від відповідальності сторін за невиконання зобов`язань за договором, суд апеляційної інстанції фактично помилково ототожнив поняття "грошове зобов`язання" та "відповідальність за порушення виконання зобов`язання", адже пунктом 6.1 договору №57/17 не передбачено ані звільнення від виконання саме зобов`язання, ані зміни строків його виконання.
6.30. Посилання ж суду апеляційної інстанції на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 на період карантину з 18.03.2020 до 23.05.2020 ХПАС не здійснювало господарської діяльності, а діяльність перевізника до 23.05.2020 також була зупинена, є необґрунтованим, оскільки положення зазначеної постанови жодним чином не містять заборони на проведення господарської діяльності в частині виконання зобов`язань щодо розрахунків з контрагентами.
6.31. Суд апеляційної інстанції встановив обставини часткової сплати за реалізацію квитків за березень 2020, починаючи з 19.05.2020, ХПАС ФОП Рябініній С.В. Суд виходить із того, що: (1) такий висновок суду підтверджує факт заборгованості, що суперечить висновку цього ж суду про відсутність порушення відповідачем зобов`язань за договором; (2) зроблений на підставі доказів, які не подавались суду першої інстанції, без зазначення підстав їх прийняття, що є порушенням вимог частини третьої статті 269 ГПК України.
6.32. Також, дійшовши висновків про відсутність у відповідача заборгованості за березень 2020 року, суди попередніх інстанцій посилались на обставини нарахування відповідачем позивачці сум штрафних санкцій у період після 23.05.2020 внаслідок допущених нею випадків порушення умов договору №57/17 щодо неподачі автобусів в начальний пункт маршруту та незаїздів на транзитні автостанції, сума яких, як вбачається з позиції судів, перевищує заявлену позивачкою до стягнення суму боргу.
6.33. Колегія суддів вважає зазначені висновки судів помилковими, оскільки умовами пунктів 5.3, 5.4 договору №57/17 визначені в претензіях ХПАС або ж перевізника штрафні санкції можуть мати характер погоджених (безспірних) іншою стороною договору лише у випадку відсутності відповідних заперечень такої сторони.
6.34. В апеляційній скарзі позивачка наголошувала на тому що, не отримувала відзив на позовну заяву, в якому відповідачем були викладені доводи щодо нарахування штрафних санкцій. Позивачка вказувала, що на всі претензії надавала відповідачу відповіді, в яких висловила незгоду з претензіями, а тому штрафні санкції не нараховуються. При цьому зазначала, що про сам відзив, а отже і про такі доводи відповідача, дізналась лише з тексту повного рішення суду першої інстанції.
6.35. Відповідно до інформації на сайті http://ukrposhta.ua щодо відстеження поштових пересилань за трек кодом №6114003976375, який зазначений на поштовій накладній, доданій до відзиву у якості доказу його направлення позивачці (т.1, а.с.91), дані про відправлення відсутні, тому що не зареєстровані в системі.
6.36. Статтею 166 ГПК України визначено право позивача на подання відповіді на відзив, в якій позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.
6.37. Таким чином, позивачка була позбавлена можливості викласти свою позицію шляхом надання відповіді на відзив з доданням відповідних доказів (зокрема відповідей на претензії про нарахування штрафних санкцій), що порушує визначальний принцип господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін.
6.38. Таким чином, допустивши наведені вище порушення, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність заборгованості відповідача перед позивачкою у березні 2020 року, оскільки судами не з`ясовано всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.